В перший тиждень студентських канікул 3-10 липня 2006 р. Б. з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета був проведений православний духовно-патріотичний молодіжний табір «Ковчег» місіонерського спрямування. Ініціаторами і організаторами табору виступили Управління Черкаської єпархії на чолі з Преосвященнійшим єпископом Черкаським і Чигиринським Іоанном та Синодальне управління Української Православної Церкви Київського Патріархату у справах молоді.
11-12 липня 2006 р. на запрошення митрополита Дніпропетровського і Криворізького Адріана відбувся архіпастирський Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України у Дніпропетровськ. 11 липня на кордоні області Патріарха зустріли митрополит Адріан, єпископ Харківський і Богодухівський Лаврентій, благочинний Дніпропетровської єпархії протоієрей Віталій Лопушанський, заступник благочинного міста Дніпропетровська священик Ярослав Малерик, настоятель Свято-Іллінського храму міста Дніпропетровська протоієрей Євгеній Добрянський, протоієрей Олександр Чечель.
З джерела у Харківській єпархії УПЦ МП, яке, зі зрозумілих причин, побажало залишитися неназваним, стало відомо про подію, що відбулася під час так званого «хресного ходу» з чудотворною Піщанською іконою Божої Матері. Нагадаємо, що цю ікону священики Московського Патріархату возили навколо Харкова й на усіх основних в’їздах до міста служили молебні з проханням, щоб «Богородиця не допустила» приїзду туди Патріарха Філарета.
14 липня 2006 р. виповнилося 11 років з дня упокоєння блаженної пам’яті Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка) – патріота, дисидента, довголітнього в’язня радянських таборів і другого Патріарха Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату. Він стояв біля витоків утворення УАПЦ і Бог судив йому стати Патріархом – хоч і не на довгий час, менше двох років, але у дуже тяжких для Церкви обставинах. Те, що вони дійсно були тяжкими – засвідчив і похорон Патріарха Володимира, названий «чорним вівторком».
У нашій минулій бесіді я говорив про те, як ми сприймаємо відсутність Бога – не об'єктивну Його відсутність, а те, як ми особисто цей стан переживаємо. І я сказав, що доки ми не усвідомили, що знаходимося поза Царством Божим, і, щоб нас впустили, нам треба стукати в двері, ми можемо довгі роки прожити в ілюзії, вважаючи, що вже там знаходимося, і ніколи не досягнути тих глибин, де Боже Царство розкривається у всій своїй красі, у всій своїй правді, у всій своїй славі.
Українське суспільство нині намагається самоочиститися. Принаймні таке прагнення було висловлено на зимовому Майдані. «Бандити будуть сидіти в тюрмах», – запевняв Віктор Ющенко. Є такі злочини в історії, через які жоден народ не може переступити. Забути – значить закласти бомбу уповільненої дії під майбутнє. До таких злочинів належать і події 18 липня 1995 року на Софійському майдані в Києві, пов’язані з похованням Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира (у миру – багатолітнього дисидента радянських концтаборів Василя Романюка).
Є події, які здаються проминальними, але незабаром з'ясовується, що вони визначають долю нації на багато років уперед. Такою подією став похорон Патріарха всієї Руси-України Володимира. Його могила під тином Святої Софії — точне відбиття статусу української нації в незалежній Україні на сьогоднішній день і на поки що невизначене майбутнє. "Чорному вівторку" 18 липня 1995р. передувала перша переломна точка розвитку української нації після Оксамитової національної революції — вибір на пост Президента Леоніда Кучми в 1994р.
В перший тиждень студентських канікул 3-10 липня 2006 р. Б. з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета був проведений православний духовно-патріотичний молодіжний табір «Ковчег» місіонерського спрямування. Ініціаторами і організаторами табору виступили Управління Черкаської єпархії на чолі з Преосвященнійшим єпископом Черкаським і Чигиринським Іоанном та Синодальне управління Української Православної Церкви Київського Патріархату у справах молоді.
11-12 липня 2006 р. на запрошення митрополита Дніпропетровського і Криворізького Адріана відбувся архіпастирський Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України у Дніпропетровськ. 11 липня на кордоні області Патріарха зустріли митрополит Адріан, єпископ Харківський і Богодухівський Лаврентій, благочинний Дніпропетровської єпархії протоієрей Віталій Лопушанський, заступник благочинного міста Дніпропетровська священик Ярослав Малерик, настоятель Свято-Іллінського храму міста Дніпропетровська протоієрей Євгеній Добрянський, протоієрей Олександр Чечель.
З джерела у Харківській єпархії УПЦ МП, яке, зі зрозумілих причин, побажало залишитися неназваним, стало відомо про подію, що відбулася під час так званого «хресного ходу» з чудотворною Піщанською іконою Божої Матері. Нагадаємо, що цю ікону священики Московського Патріархату возили навколо Харкова й на усіх основних в’їздах до міста служили молебні з проханням, щоб «Богородиця не допустила» приїзду туди Патріарха Філарета.
14 липня 2006 р. виповнилося 11 років з дня упокоєння блаженної пам’яті Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка) – патріота, дисидента, довголітнього в’язня радянських таборів і другого Патріарха Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату. Він стояв біля витоків утворення УАПЦ і Бог судив йому стати Патріархом – хоч і не на довгий час, менше двох років, але у дуже тяжких для Церкви обставинах. Те, що вони дійсно були тяжкими – засвідчив і похорон Патріарха Володимира, названий «чорним вівторком».
Українське суспільство нині намагається самоочиститися. Принаймні таке прагнення було висловлено на зимовому Майдані. «Бандити будуть сидіти в тюрмах», – запевняв Віктор Ющенко. Є такі злочини в історії, через які жоден народ не може переступити. Забути – значить закласти бомбу уповільненої дії під майбутнє. До таких злочинів належать і події 18 липня 1995 року на Софійському майдані в Києві, пов’язані з похованням Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира (у миру – багатолітнього дисидента радянських концтаборів Василя Романюка).
Є події, які здаються проминальними, але незабаром з'ясовується, що вони визначають долю нації на багато років уперед. Такою подією став похорон Патріарха всієї Руси-України Володимира. Його могила під тином Святої Софії — точне відбиття статусу української нації в незалежній Україні на сьогоднішній день і на поки що невизначене майбутнє. "Чорному вівторку" 18 липня 1995р. передувала перша переломна точка розвитку української нації після Оксамитової національної революції — вибір на пост Президента Леоніда Кучми в 1994р.
