У неділю, 29 січня 2012 року, Православна Церква молитовно згадує поклоніння оковам ап. Петра, прав. Максима, ієрея Тотемського (1650), мчч. Спевсипа, Єлевсипа, Малевсипа і бабки їхньої Леоніли і з ними Неона, Турвона та Іовили (161-180), мч. Данакта, читця (ІІ).

Напередодні, 28 січня у суботу ввечері Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відслужив Всенічне бдіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі, а в неділю – Божественну літургію. Його Святості співслужило соборне духовенство.

Після прочитання Євангелія Святійший Патріарх виголосив проповідь: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри ! Мабуть, не просто звичайна цікавість змусила Закхея, про якого ви чули з євангельського читання, вилізти на смоковницю, щоб побачити Ісуса Христа, який мав тут проходити. І Господь, Який знає таємниці людської душі, бачив, що у цій цікавості зароджується визнання своєї нечистоти і допущеної несправедливості, що душа Закхея, яка бажала бачити Спасителя, тягнулася до Нього.

І ось одні лише слова Христа, сказані з любов’ю: «Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі» (Лк. 19, 5), – викликали в його душі повний переворот.

Начальник митарів, грішник, з яким ніхто не хотів спілкуватися, тому що боялись його, бо він збирав податки для римської влади, – розкаявся перед усіма, сповідав свою неправду і дав Богу обітницю змінити спосіб свого життя. Закхей сказав Господу: «Половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо» (Лк. 19, 8).

І в наш час Господь кличе до Себе кожну людину, як колись Закхея. Він кличе голосом Своєї любові: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11, 28). Він кличе голосом покарання: «Істинно говорю вам: якщо не покаєтеся, всі загинете». Він закликає нас і словами Євангелія, і внутрішнім голосом совісті, і зовнішніми ударами хвороб і скорбот, і смертю наших близьких і друзів. «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною», – говорить Господь (Одкр. 3, 20). Благодать Божа стримує нас на дорозі гріха і пристрастей, тривожить наше серце під час світських насолод, пробуджує в душі гірке розчарування у всьому, до чого линуло наше серце, викликає глибоку занепокоєність щодо нашого майбутнього вічного життя.
Дією благодаті Божої прийшло до Бога багато наших сучасників. Серед них – і молодь, і дорослі, і люди, що стоять на порозі смерті. А ще недавно вони заперечували існування Бога, говорили, що релігія – це опіум для народу. Благодать Божа може переродити людину. Це її мав на увазі Господь, коли сказав, що Бог може із каміння (тобто з огрубілої і затьмареної людини) створити дітей Аврааму – спадкоємців Царства Божого. І ми бачимо, як Господь на наших очах колишніх атеїстів перероджує у людей віруючих.

Звідси напрошується висновок: не треба осуджувати людину, поки вона живе на землі. Господь не випадково сказав: «Не судіть, то і вас не судитимуть» (Лк. 6, 37), і ще: «Я прийшов не судити світ, але спасти світ» (Ін. 12, 47). Ніхто з нас не знає, яким буде майбутнє життя тієї чи іншої людини. Юдеї осуджували Закхея-митаря, а Господь завітав до його дому, і він покаявся. А розбійник покаявся на хресті в останню мить свого життя і першим увійшов у рай.

Серед нас немало таких християн, які все своє життя прожили без Бога, а на смертному ложі покаялись, і Господь, звичайно, простив їх. Бо Христос сказав, що коли хто прийде до Нього, Він не прожене геть. 

Покаяння – велике таїнство. Воно перероджує людину. Грішник стає праведником, невіруючий – віруючим, блудник чи блудниця – цнотливими, злодій – чесною людиною. Правдиве покаяння завжди пов’язане з плодами покаяння. Коли Закхей покаявся, він сказав, що половину свого майна роздасть убогим, а кого скривдив, тому поверне в чотири рази більше. І в наш час ми бачимо серед нас закхеїв, які на ознаку покаяння, повернення до віри батьків і зміни свого способу життя будують храми, допомагають нужденним, відвідують богослужіння. Це свідчить про те, що благодать Божа діє.

Серед нас багато і таких віруючих, які каються у своїх гріхах, а потім знову повторюють їх. Таке покаяння не досягає своєї мети. Але навіть і при такому покаянні не треба впадати у відчай. Господь не відкидає і таке покаяння, бо Він «тростини надломленої не переломить і льону тліючого не загасить» (Мф. 12, 20). Або, як сказав св. Іоан Золотоустий: «Господь і діла приймає, і наміри цінує» (Слово на Пасху).

Блаженний той, хто відгукується на голос Господа нашого Ісуса Христа і готовий прийняти Його у своє серце через відмову від попереднього гріховного життя та тверду рішучість виконувати Його заповіді і не повертатися назад. Сам Господь прийде до нього і буде вечеряти з ним. Христос, що прийшов спасти загиблого, скаже йому: «Нині прийшло спасіння дому цьому» (Лк. 19, 9). Амінь!»

Після Божественної літургії був відслужений молебень до Божої Матері перед Її шанованою іконою «Несподівана радість».

Після відпусту у Володимирському соборі відбувся святковий концерт присвячений 50-річчю архієрейської хіротонії та 45-річчю служіння на Київській кафедрі Святійшого Патріарха Філарета, який дала Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. Майбороди.

Того ж дня ввечері підчас вечірнього богослужіння у Свято-Володимирському соборі Патріарх Філарет разом із соборним духовенством читав акафіст Покрову Пресвятої Богородиці.

Андрій ГОЛОВКОВ, кореспондент «Церква.info»
Свято-Володимирський кафедральний патріарший собор

Метки: богослужіння | Патріарх