На Святій Горі Афон, яка здавна є уділом Пресвятої Владичиці Богородиці, є чимало святинь, серед яких чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця» або «Найчутливіша». Знаходиться вона в монастирі, що зветься «Дохаріу» або «Дохіар». «Дохіон» грецькою мовою означає і якусь посудину, і затишне житло, і монастирську палату, в якій зберігаються різні речі, потрібні для життя обителі; дохіаром же на Святій Горі називають палатного, який відає майном. З якої причини цей монастир було названо саме так, я ні від кого не міг довідатись», — так розпочинає свою розповідь про монастир наш співвітчизник, мандрівник ХVІІІ ст. Василь Григорович-Барський.

Про чудотворну ікону «Соропослушниця» ми в нього знаходимо такі відомості: «Крім цього чудового храму, — перед описом ікони йде мова про центральний храм монастиря на честь святих архангелів, — є й інші, менші, тобто параклісії, і їх тут сім 1) Параклісій святих сорока мучеників, прибудований до стіни цього ж великого храму з північного боку. 2) Параклісій, який зветься Панагія, тобто Пресвятої Богородиці Найчутливішої: він був згодом збудований ченцями біля дверей монастирської трапезної; він має купол, покритий оловом, і чудове переддвер’я для вшанування її чудотворної ікони, яка висить там же, в переддвер’ї, на стіні трапезної, всіма вшанована, і перед нею незгасно горить срібний світильник; її не могли через незручність місця оздобити всередині, отож лишили її зовні, тобто в притворі, прикрасивши все навколо її ківоту.

Цей параклісій разом із переддвер’ям був тоді оздоблений розписами, і то не просто, а весь псалом «Хваліте Господа с небес, хваліте Єго в вишніх» змальовано в особах, на подив глядачам. Переддвер’я ж його, разом із трапезною та переддвер’ям великої церкви, перебуває під одним дахом, так гарно, як у жодному іншому монастирі, бо ченці, після служби виходячи з соборного храму, проходять оці два переддвер’я і спокійно входять у трапезну та виходять із неї за всякої непогоди. До того ж входячи і виходячи, вони побожно поклоняються згаданій вище чудотворній іконі Богородиці; вони назвали її Найчутливішою, тому що багато хто з тих, хто їй молився був почутий; згодом же і створений при ній і на її честь параклісій назвали цим же ім’ям…» (Григорович-Барський В. Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік. Переклад з давньоукраїнської Петро Білоус. К., Видавництво Соломії Павличко «Основи». 2000. с. 613, 614, 615).

В інших джерелах ми знаходимо і більш детальну інформацію про чудотворну ікону Божої Матері «Скоропослушниця». Появу цієї ікони відносять старці монастиря до часів св. Неофіта, засновника монастиря у Х ст. Вона так сягає у глибину віків і віддалена від нас своїм походженням, що дійсно є чудотворною. Фарби на ній, хоч і втратили свою колористику, але не настільки, як можна було б очікувати із-за давності цієї ікони.

Першу свою чудодійну силу ця ікона явила в 1664 р. і це сталося за таких обставин. Перед цією чудотворною іконою був прохід, яким отці зазвичай ходили до трапезної; а трапезнику, за своєю посадою, частіше за інших приходилось ходити там не тільки вдень, але й вночі. Інколи він ходив повз цю ікону з запаленим світильником. Одного разу, монах трапезник, на ім’я Ніл, проходячи вночі, за звичаєм, повз цієї ікони із запаленим світильником, почув від неї наступні слова: «В майбутньому не наближайся сюди із запаленим смолоскипом і не закопчуй Мого образу». Почувши людський голос в незвичну пору ночі, і тоді, коли нікого в трапезі не було, окрім нього, Ніл спочатку злякався; і подумав, що ці слова напевно хтось таки промовив із братії. Він не звернув на них уваги і спокійно пішов до своєї келії. Так продовжував Ніл ходити вночі із запаленим каганцем ще якийсь період часу, допоки не почув ще один голос від ікони: «Монах, недостойний ти такого імені! Чи довго ти так безпечно і так безсоромно коптитимеш перед Моєю іконою?». За цих слів нещасний трапезник був уражений сліпотою. Тоді він пригадав і той перший голос, який чув від цієї ікони, ставши себе картати за таку неувагу до Пресвятої Богородиці та Її чесного зображення.

Монах Ніл, будучи осліпленим, з розчуленням впав перед іконою ниць і залишався в такому вигляді аж до ранку. Вранці братія знайшла його лежачим і він став розповідати про те, що сталося з ним. Настрашені ченці з благоговінням і трепетом також попадали на коліна перед іконою і відразу запалили перед нею невгасаючу лампаду, прийнявши за правило кожний вечір кадити ладан перед святою іконою.

При цій іконі залишався і монах Ніл, слізно молячись до Богородиці. Він прийняв рішення не відходити від ікони до того часу, аж поки не отримає прощення у своєму гріху та зцілення від чудотворного образу. День і ніч він слізно молився і плакав перед зображенням Божественної Марії, Матері Господа нашого; смиренно і глибоко каявся за неувагу до Її перестороги і Вона як блага Заступниця, за тих , хто кається, не зневажила ураженого сліпотою ченця. Одного разу, коли він молився перед Її чудотворною іконою, раптом почув від неї милостивий голос: «Ніл! Твоя молитва почута, ти прощений, і зір очам твоїм повертається. Сповісти всій братії, що Я є покровом, провидінням і захистом цього монастиря, посвяченого архангелам. Нехай вони і всі православні християни звертаються до мене у своїх скорботах і проханнях, і Я всіх їх почую; всім, хто з благоговінням до Мене буде приходити, Я буду заступницею, і молитви всіх будуть виконані Сином і Богом Моїм заради Мого заступництва перед Ним. Віднині ця Моя ікона буде називатися «Скоропослушницею», тому що миттєву буду Я являти милість до тих, хто буде приходити до неї і прохання їхні будуть вмить почутими». Після цього голосу, який відходив від ікони, Ніл став бачити.

Слух про чудесне зцілення та заповіт Богоматері швидко рознісся по Святій Горі Афон і багато хто із ченців, бажаючи бути учасниками такої дивної події, звідусіль приходили в Дохіарський монастир. Всі вклонялися перед чудотворною іконою Божої Матері та із здивуванням дивились на зціленого від сліпоти трапезника Ніла. Братія монастиря, помолившись Богородиці і дякуючи за Її велику милість до обителі, постановила прохід в трапезу повз цієї ікони припинити і огородити місце перед чудотворним образом. Згодом тут постала каплиця. Оскільки свята ікона «Скоропослушниці» знаходилась на західній стіні, то з правого її боку ченці збудували прекрасний храм Пресвятої Богородиці Скоропослушниці.

З часу явлення чудодійної сили від ікони Богоматері «Скоропослушниця» з числа братії обирається благоговійний і досвідчений монах-просмонарій, який постійно знаходиться біля образу Богоматері і звершує вранці і ввечері молебні. Крім цього увечері кожного вівторка і четверга перед чудотворною іконою братія монастиря Дохіар звершує особливий спів Богородиці «параклісіс». Під час цього молебню твориться молитва за здоров’я усіх православних християн та за мир у всьому світі. Після «параклісісу» всі ченці благоговійно вклоняються чесному образові Богородиці. У храмі на честь цієї ікони двічі на тиждень звершується Божественна Літургія. Монахи безперестанно наглядають за лампадами, які висять перед чудотворним ликом Богородиці, щоб їхнє світло ніколи не загасало. Всіх лампад перед іконою є 20, із них незгасаючими є 6 (Вышний покров над Афоном или сказания о святых чудотворных на Афоне прославившихся иконах. Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1997. с 43-48). .

Свята ікона Божественної «Скоропослушниці» засяяла на Афоні, як другий місяць. За період з 1664 р. тут звершилось чимало чудес і зцілень. Багатьом сліпим вона дарувала прозріння, калікам знову повертала можливість ходити, розслаблені отримували дар підніматися з ліжка. Благодать від цієї ікони спасала кораблі від затоплення. До цього часу перед іконою моляться  за духовне прозріння, під час різних хвороб, при онкозахворюваннях, просять про допомогу і годування молоком немовляток, моляться також за дітей і сиріт. І перш за все моляться «Скоропослушниці», коли не знають, як краще себе повести в тій чи іншій життєвій ситуації. Просять за все, що є добре і благе та принесе користь ближньому.

На фото вгорі - список з ікони, внесений 3 грудня 2011 р. до Покровського кафедрального собору Львова.

М. Д.,
«Град Лева»

Метки: історія