Особа Предтечі Іоана поміж Святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Св. Іван Хреститель це велетень духу, що стоїть на грані двох заповітів: Старого й Нового. Він завершує пророків та відкриває апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-провісник, хреститель і мученик. Він єдиний мав милість хрестити Того, про якого інші пророки тільки пророкували і в дусі бачили.

Ще до його народження ангел Господній промовив до його батька Захарії: «Він буде великий в очах Господніх» (Лк. 1, 15). І він, справді, став великий своїм геройським життям, геройською наукою і геройською смертю. Сам Ісус Христос каже про нього: «Той був світильник, який горить і світить» (Ін. 5, 35).

Його життя - це безперервний ланцюг жертви. Він виголошує науку, якої до нього ще ніхто не оголошував: про хрещення і покаяння, про наближення небесного царства, про появу й живу присутність Месії Спасителя. Він указує пальцем на Месію і хрестить його в ріці Йордані.

Св. Іоан Хреститель відважно вказує на всякі людські гріхи. Він сміливо говорить до гордих фарисеїв: «Зміїне поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?» (Лк. 3, 7). Він не боїться прилюдно картати гріхи і погіршення царського палацу: Іван же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого» (Мк. 6, 18).

Його геройське життя і науку завершує геройська смерть. Він помирає, як воїн у битві і віддає своє життя за найвищі ідеали: службу Богу і своєму народу. Тож по всі часи він був і буде вічним символом героя-борця за те, що святе, Боже, піднесене й вічне.

Його геройський характер, небуденні чесноти і визначну роль оспівує наше Богослужіння у дні його празника Різдва, даючи йому різні похвальні назви, «могутній проповідник покаяння», «світильник світла», «зірка Сонця правди», «найбільший пророк», «великий предтеча», «найбільший з усіх пророків», «вселенський апостол», «справжній друг Жениха Христа», «світла зірка», «богознаменний голос», «проповідник Агнця Божого і Слова», «кінець пророків і початок апостолів», «земний ангел і небесний чоловік». На літії свята Усікновення ми взиваємо до нього: «Як назвемо тебе, Пророче? Чи ангелом? Чи апостолом? Чи мучеником? Ангелом, бо ти жив наче безтілесний; Апостолом, бо ти навчав усі народи; Мучеником, бо твою голову відсічено за Христа».

Церква.info

Метки: житія святих