Під впливом його проповіді багато язичників почали навертатися до християнства. Тоді юдеї, за поширення віри в розіп’ятого ними Христа, донесли на Лукиліана градоначальнику Нікомидії Сильвану. Той почав змушувати старця повернутися до ідолослужіння. За відмову святому Лукиліану сокрушили щелепи, били палицями і повісили вниз головою, а потім помістили у в’язницю, де він зустрів чотирьох отроків-сповідників Христових – Клавдія, Іпатія, Павла і Діонисія. Святий Лукиліан переконував їх твердо стояти за віру, не боятися мук і смерті. Через деякий час всі вони були приведені на судилище і кинуті в розпалену піч, але дощ, що раптово пролився, погасив полум'я, і святі мученики залишилися неушкоджені. Правитель засудив їх до страти, відправивши для виконання вироку до Візантії. Святі отроки були усічені мечем, а святий мученик Лукиліан багаточисельними цвяхами прикований до хреста.

Свідком подвигу святих мучеників була свята діва Павла, що посвятила себе служінню постраждалим за віру в Христа. Вона доставляла їжу в’язням-християнам, омивала їхні рани, приносила ліки і хоронила тіла мучеників. Після кончини святого Лукиліана і чотирьох отроків вона повернулася в Нікомидію і продовжувала своє святе служіння. Свята діва була схоплена і кинута в піч, проте силою Божою залишилася неушкоджена. Тоді її відіслали до Візантії, де свята мучениця була усічена мечем.

Церква.info

Метки: житія святих