8 червня 2010 р. у Стамбулі відбулася зустріч Президента України В. Януковича і Вселенського Патріарха Варфоломія. Ця зустріч свідчить про повагу, яку виявляє Глава держави до Константинопольської Матері-Церкви та про увагу, яку виявляє Вселенський Патріарх до України.

Протягом свого перебування на посаді Президента Віктор Федорович Янукович мав не одноразові зустрічі з Предстоятелем УПЦ (МП) митрополитом Володимиром, двічі зустрічався з Московським Патріархом Кирилом, тепер зустрівся також і з Вселенським Патріархом Варфоломієм. Судячи зі слів Президента про те, що «без віри неможливо побудувати сильну країну» слід очікувати, що він також зустрінеться і з главами інших українських конфесій та релігійних організацій.

У Київському Патріархаті вдячні Вселенському Патріарху Варфоломію за його молитви про Україну та про єдність Української Церкви. Ми сподіваємося, що Константинопольська Матір-Церква продовжить не тільки молитовно, але й іншими способами, відповідно до взятого нею на себе тягаря першості у Православ’ї, діяти у напрямку подолання в Україні церковного розділення, спровокованого неканонічними діями Московського Патріархату, пам’ятаючи слова Христа Спасителя: «Хто хоче бути між вами перший, нехай буде всім рабом» (Мк. 10:44).

Зі свого боку маємо зазначити, що Київський Патріархат не відділявся від Православної Церкви, бо ми непорушно сповідуємо Православну віру та виконуємо у церковному житті приписи канонів. Ми відділилися від Московського Патріархату та не визнаємо його зверхності над Українською Церквою – але й сам Константинопольський Патріархат у Томосі про автокефалію Православної Церкви в Польщі (1924 р.) зазначив, що приєднання Київської Митрополії до Московського Патріархату в 1686 р. «відбулося не за приписами канонічних правил», а тому є незаконним.

Тому нам не зовсім зрозумілою є думка, висловлена Святійшим Патріархом Варфоломієм у словах «щоб всі наші браття, які відокремилися, повернулися до канонічної Церкви». Про що говорить Вселенський Патріарх?

Чи Його Святість має на увазі повернення незаконно відокремленої Москвою Київської Митрополії до попереднього канонічного порядку і підпорядкування Константинопольському Престолу? У такому разі патріарші слова мають бути адресовані Московському Патріархату, який незаконно утримує за собою владу над Церквою в Україні. Очевидно, що Святійший Патріарх мав можливість донести цю позицію до Московського Патріарха Кирила під час недавнього візиту в Росію.

Можливо Його Святість має на увазі підпорядкування Київського Патріархату Московському? Але в такому разі ця думка не узгоджується з твердо відомою нам зі загаданого Томосу позицією Константинополя щодо неканонічності влади Москви над Українською Церквою.

Можливо Святійший Патріарх Варфоломій мав на увазі підпорядкування нашої ієрархії, духовенства та віруючих його Престолу? Але ані єпископи Київського Патріархату, ані священики, ані миряни ніколи не відокремлювалися від Константинопольського Патріархату, бо не перебували під його владою. А те, що не відокремлювалося, не може і «повернутися до єдності». Якщо ж розглядати це питанні в історичному контексті, то Київська Митрополія всіма своїми силами тривалий час опиралася спробам Московських ієрархів підпорядкувати її собі, та непорушно зберігала єдність з Константинопольським Престолом – аж до того часу, коли, до нашого загального суму, тогочасний Патріарх за  багаті дари і під тиском незаконно видав грамоту, на підставі якої Москва захопила владу над нашою Митрополією.

Отже, з відомих нам слів Святійшого Патріарха залишається незрозумілим, які конкретні шляхи подолання розділення Української Церкви він бачить, окрім гарячої молитви, яку ми теж поділяємо та підносимо до Престолу Божого.

Єдине зрозуміле для нас витлумачення слів Святійшого Патріарха Варфоломія може полягати в тому, що він мав на увазі повернення всіх православних в Україні до молитовного і євхаристичного єднання, яке є виявом повноти єдності Церкви. Не з нашої волі ми не маємо такої повноти, але ми повсякчасно готові зробити все можливе і необхідне для того, щоби вона була відновлена. Проте ми твердо переконані, що подолання церковного розділення і підпорядкування однієї Церкви іншій – різні речі, і одне не можна підміняти іншим.

В історії і Константинопольського, і Московського Патріархатів були прецеденти розриву євхаристійного єднання – між ними та іншими Церквами, і навіть між собою. Проте, ми бачимо, що ці розриви – з Елладською і Болгарською Церквами у Константинополя, з Грузинською і Польською Церквами та Американською Митрополією у Москви – були подолані не через підпорядкування, а через примирення і визнання автокефалії. Не стоять на перешкоді євхаристичному єднанню між двома Патріархатами і ті непорозуміння, які сталися між ними в Естонії та Британії.

Тому зі свого боки ми наполегливо і незмінно прагнемо до відновлення євхаристійого єднання з усіма Помісними Церквами – і сподіваємося, що Його Святість Вселенський Патріарх по-батьківськи буде сприяти цій благій справі.

Що ж стосується участі Української держави та її Глави у подоланні існуючих міжцерковних суперечностей, то позиція Київського Патріархату ясно і прямо викладена у листі Священного Синоду на ім’я Віктора Януковича від 14 травня 2010 р.

На завершення маємо відзначити, що ми, користуючись в Україні свободою проповіді та віросповідання, вільно утримуючи свої храми, монастирі та навчальні заклади, з незмінним болем та скорботою спостерігаємо за тими обмеженнями, які накладені на Константинопольський Патріархат державними законами у країні його перебування. Маючи можливість збиратися для молитов у тисячах храмів та безборонно проводити публічні богослужіння й хресні ходи, ми сумуємо з того, що наша Матір-Церква перебуває у вельми стиснених обставинах і, незважаючи на всі зусилля, не може змінити їх на краще. Ми молимося за неї і просимо, щоби Господь дав і їй ту свободу віри, богослужіння, навчання і проповіді,  яку маємо ми у своїй країні.

Прес-центр Київської Патріархії

Теги: автокефалія УПЦ | коментарі | міжцерковні стосунки | Москва–Київ | Помісні Церкви | УПЦ КП–РПЦ