Президенту України
ЯНУКОВИЧУ В.Ф.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Довідавшись із засобів масової інформації про останні події навколо питання постачання газу в Україну, вважаю за необхідне через цей відкритий лист від себе особисто і від Української Православної Церкви Київського Патріархату морально підтримати Ваші зусилля, спрямовані на захист інтересів українського народу і встановлення справді партнерських відносин з Росією на основі рівності та взаємної поваги між нашими державами.

Переконаний, що саме відсутність такої рівності, ставлення до України з боку російських можновладців, як до «молодшого брата», прагнення в будь-який спосіб позбавити нашу державу реальної незалежності та знову перетворити її на підлеглу Москві територію, є головними причинами постійного ускладнення відносин між нашими країнами. Ця проблема має не лише політичний вимір, обговорювати який – справа політиків, але й моральний, якому належить давати церковну оцінку.

Росіяни в Україні мають і школи, і засоби масової інформації російською мовою – в той час як українці в Росії не мають ні того, ні іншого. В Україні є тисячі храмів Московського Патріархату, які діють вільно і отримують від держави всіляке сприяння – а українських храмів у Росії лише одиниці, і вони постійно потерпають від утисків влади. У Росії все частіше спалахують вогнища міжнаціонального протистояння, на Північному Кавказі ледь не щодня вбивають правоохоронців та інших представників влади, а від терористичних актів потерпає навіть столиця – проте російські можновладці вчать Україну, де панує міжнаціональний мир, як нам вирішувати національні питання.

Перелік таких прикладів зверхнього втручання в українське життя можна наводити дуже багато. З Росії постійно прагнуть вказувати нам, якою мовою спілкуватися, до якої Церкви належати, яких героїв поважати, яку історію вивчати, з ким і які відносини будувати…

З одного боку, «газове питання», як господарське, нібито не має стосуватися Церкви. Але з іншого боку в ньому, як у дзеркалі, відображається вся російська політика щодо України, метою якої є зробити нас у всіх головних питаннях залежними від волі Москви. На словах ми чуємо запевнення у «дружбі», «братерстві», «стратегічному партнерстві», «духовній єдності». А на ділі бачимо, що російське керівництво діє щодо України за формулою: «ви нам дайте все і негайно, а ми вам щось колись можливо і дамо». Хіба це – дружба і партнерство? Хіба так виявляють рівноправність та взаємну повагу?

Такі дії російського керівництва є несправедливими, лукавими й неправдивими, а тому порушують моральний закон. Проте, Бог не в силі, а в правді!

Ми переконані, що Україна і Росія повинні бути добрими сусідами та партнерами. Але збудувати саме такі відносини можна лише при взаємній повазі й визнанні рівноправності. Україна завжди виявляла готовність до цього. Проте, у російській владі, на жаль, ще багато тих, хто вважає нашу державну незалежність тимчасовою, а саму Україну – штучним утворенням. Нехай врозумить їх Господь!

Київський Патріархат майже двадцять років на собі відчуває особливе «дружнє ставлення Москви» до України. Московська Патріархія робить все для того, щоби ізолювати нашу Церкву від спілкування зі Вселенським Православ’ям, зруйнувати її, повернути під свою владу. Такі дії не раз відкрито пояснювалися тим, що підпорядкування Української Церкви Москві є «основою майбутнього відновлення єдності України з Росією».

Москва не може припинити дію благодаті Божої в Київському Патріархаті, як вона, з метою шантажу, не раз припиняла раніше постачання газу в Україну. Але Московська Патріархія й досі намагається всіх переконати в тому, що благодать Божа може діяти в Українській Церкві лише через її підпорядкування Церкві Російській. Тобто діє так само неправдиво, як і російське керівництво. Лякаючи анафемами та відлученнями, РПЦ хоче знову отримати повноту духовної влади в Україні, – так само, як російське керівництво «торгівельними війнами» й погрозами намагається втягнути Україну в кабалу «Митного союзу».

Ми все це бачимо й розуміємо. А тому хочемо морально підтримати Вас, Вікторе Федоровичу, у відстоюванні національних інтересів. Ми, громадяни України, можемо і повинні дискутувати щодо шляхів кращого розвитку нашої держави. Але коли йдеться про українську державність й незалежність – ми всі маємо стати разом на її захист.

Ми молимося, щоби Господь дав Вам сили й мудрість відстояти суверенітет та незалежність України від зазіхань «добрих сусідів», які хочуть задушити нас у «братніх обіймах». До молитви за це закликаємо і всіх віруючих.

Нехай Боже благословення перебуває з Вами!

З повагою

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України

Теги: Москва–Київ | Патріарх | Президент