Голова інформаційного управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, єпископ Євстратій (Зоря) в ексклюзивному інтерв’ю християнському порталу КІРІОС розповів, чому Російська Православна Церква занепокоїлася заявою нового глави УГКЦ про те, що віруючі Київського патріархату є «основними православними братами» українських греко-католиків».

За словами глави ВЗЦЗ РПЦ Митрополита Іларіона (Алфєєва), «…тісні контакти і навіть співслужіння архієпископа Святослава (Шевчука) з представниками цієї розкольницької структури, не визнаної жодною з Православних Церков, на жаль, свідчать про ігнорування офіційної позиції Московського Патріархату та про неповагу до канонічних правил Православної Церкви».

«Московський Патріархат протягом двадцяти років веде політику ізоляції Київського Патріархату у християнському світі. Тому РПЦ занепокоєна тим, що УПЦ КП виходить з такої ізоляції і має добрі відносини та співпрацю з такою великою українською конфесією, як Українська Греко-Католицька Церква», – прокоментував слова Митрополита Іларіона християнському порталу КІРІОС владика Євстратій.

– Преосвященний Владико, чи дійсно відбувається зближення УПЦ КП та УГКЦ?

– Порівняно з тим, які стосунки були 20, 15 чи 10 років тому,  зараз  дійсно ми бачимо зближення позицій. Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Греко-Католицька Церква ведуть діалог любові, є спільна праця у Всеукраїнській Раді Церков, неодноразові зустрічі  як з Блаженнішим Любомиром (Гузаром), так і з Блаженнішим Святославом (Шевчуком). Участь Патріарха Філарета у інтронізації Блаженнішого Святослава стала також вагомим кроком до зближення УПЦ КП і УГКЦ.

– Які перспективи співпраці УПЦ КП та УГКЦ можуть бути надалі? Чи можливий прогрес зближення до подальшого екуменічного, більш тісного єднання, чи поки все залишатиметься на тому рівні, на якому є зараз?

– Під час візиту папи Івана Павла ІІ до Києва, коли була зустріч Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій з Папою, Патріарх Філарет у своїй промові наголосив на тому, що нам потрібно в справі екуменізму змінити акценти. Якщо в попередні десятиліття ця діяльність була спрямована на пошук єдності у віросповіданні, у служінні, і, на жаль,  не можна сказати, що Церкви досягли на цьому шляху великого поступу, чи мають якісь визначні досягнення, – зрозуміло, що нема тієї ворожості і несприйняття, якими були позначені відносини християн різних конфесій, скажімо, в  попередніх століттях або навіть у першій половині XX століття, – разом з тим, і тієї мети, яка ставилася, в цих діалогах не було досягнуто.

В той же час акценти мають змінитися на співпрацю в цих питаннях, в яких між нашими церквами немає розбіжностей. А саме, у питанні  суспільного служіння у найширшому значенні цього слова, питанні захисту суспільної моралі, традиційних сімейних цінностей, загально-духовного відродження народу. У цих справах, безперечно, ми можемо співпрацювати і вже співпрацюємо.

І саме в цьому напрямку буде розвиватися співпраця УПЦ КП та УГКЦ, як і загалом весь екуменічний рух. Бо ми бачимо, що представники інших великих церков, зокрема Російської Церкви, та і Католицької Церкви на рівні Ватикану, теж говорять про зміну акцентів у екуменічній діяльності.

Тому ми сподіваємося, що цей  шлях буде більш плідним, ніж шлях пошуку віросповідної чи богослужбової  єдності. Однак і справа подолання великого розділення Церков не буде залишена. Я думаю, що діалог з цього приводу і далі відбуватиметься, але зрозуміло, що він не такий простий і це є перспектива не найближча.

– Владико, Українські Церкви Київської традиції повинні дбати спершу про внутрішню єдність і прислухатися в першу чергу одна до одної чи все ж варто більше слухати голосу зовнішнього,  наприклад,  Москви чи Ватикану?

– Нам треба найперше дбати про мир, порозуміння і поєднання зусиль християн в Україні. Бо, на жаль, ми бачимо, що зовнішні релігійні центри у своїй політиці щодо України керуються найперше не християнською любов’ю, а власними потребами і тими глобальними завданнями, які вони перед собою ставлять.  Україна та Українські Церкви для них дуже часто стають лише об’єктом у дипломатичних справах. І, власне, українські інтереси тут ніяким чином не враховуються.

Тому, я думаю, немає нічого дивного в тому, що УГКЦ, щонайменше, бере до відома таку позицію Московського Патріархату, але навряд чи буде нею керуватися у своїй практичній діяльності.

Зрештою, і сам Московський Патріархат, зокрема митрополит Іларіон, розповідає про те, як добре мати міжхристиянські стосунки, розповідає про зустрічі християнської молоді в Тезе та інші подібні приклади. Так ось, РПЦ краще б подбала про те, як знайти порозуміння з нами – їхніми одновірцями, такими ж православними християнами – єпископами, священиками і мирянами, якими є і вони. І, налагоджуючи співпрацю між іншими християнськими конфесіями, краще б не займалися тим, щоб ділити Православну Церкву.

Тому ми закликаємо Московський Патріархат до діалогу і порозуміння. На жаль, вони, як і багато років тому, від такого прямого, відкритого і щирого діалогу відмовляються. Не тільки відмовляються, але й іншим конфесіям, які хочуть вести такий діалог і ведуть його, вони в цьому відмовляють. Що мені, власне, нагадує слова з Євангелія про книжників, які сіли на сідалищі Мойсеєвому: і самі в Царство Боже не входять, і інших, які хочуть туди ввійти – не пускають. Отак і Московський Патріархат: і сам не робить нічого доброго для досягнення церковної єдності в Україні, а тим, хто хочуть щось робити, вони стають на перешкоді.

Інтерв’ю з єпископом ЄВСТРАТІЄМ

вів диякон Тарас ДЗЬОБА,

портал КІРІОС

Теги: інтерв’ю | коментарі | міжцерковні стосунки | Москва–Київ | УПЦ КП–РПЦ | УПЦ КП–УГКЦ