ЖУРНАЛ № 32

ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

від 21 жовтня 2011 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

МАЛИ МІРКУВАННЯ:

Про внесені до Верховної Ради України законопроекти щодо відродження Десятинної церкви у Києві та щодо виключення майна Свято-Успенської Почаївської лаври з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації.

ДОВІДКА:

6 вересня 2011 р. народні депутати України Юрій Бут (член депутатської групи «Реформи заради майбутнього») та Дмитро Шенцев (член фракції «Партії регіонів») подали до Верховної Ради законопроект, в якому запропонували фактично дозволити приватизацію будівель Свято-Успенської Почаївської лаври на користь монастиря Московського Патріархату.

21 вересня 2011 р. у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект народного депутата Юрія Мірошниченка (член фракції «Партії регіонів») «Про відродження унікального Символу православ’я – церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві». Законопроект передбачає будівництво на місці Десятинної церкви «Національного православного комплексу», до складу якого має увійти Національний музей стародавнього храму і православної культури, а над стилобатною частиною комплексу передбачене відтворення Десятинної церкви.

Фактично цим законопроектом передбачається передача відбудованого комплексу в юрисдикцію Московського Патріархату.

УХВАЛИЛИ:

1. Висловити глибоке занепокоєння спробами політиків втрутитися у церковне життя шляхом внесення на користь лише однієї з діючих в Україні конфесій суперечливих законопроектів, адже такі спроби лише загострюють міжконфесійне протистояння і викликають збурення в суспільстві.

Священний Синод переконаний, що будь-які законодавчі ініціативи, які безпосередньо торкаються життя Церков, повинні попередньо обговорюватися з усіма зацікавленими сторонами. Особливо це стосується законопроектів, які прямо чи опосередковано впливають на взаємовідносини між Київським Патріархатом і Московським Патріархатом в Україні та потенційно можуть викликати загострення релігійного протистояння.

На жаль у випадку із внесенням законопроектів депутатів Ю. Бута і Д. Шенцева та Ю. Мірошниченка цього не було зроблено.

2. До часу подолання існуючого церковного розділення вважати передчасним і недоречним порушення питання про передачу у власність одній з гілок Українського православ’я загальнонаціональної святині – Почаївської лаври.

Як можна судити з реакції громадськості та віруючих, особливо Тернопільщини, на законопроект депутатів Ю. Бута і Д. Шенцева, пропозиція про передачу комплексу Почаївської лаври у власність монастирю Московського Патріархату викликає занепокоєння і обурення християн інших конфесій.

Такій реакції сприяє також те, що монахи вказаного монастиря виявляють різко негативне ставлення до християн, які не належать до Московського Патріархату. За свідченнями паломників монастирем культивується дух ворожнечі й нетерпимості до всіх, хто не поділяє поглядів його насельників.

Очевидно, що існуючий порядок користування майном Почаївської лаври монастирем Московського Патріархату жодним чином не перешкоджає його духовній діяльності. Тому ніяких вагомих підстав для передачі комплексу лаври у власність монастирю немає.

3. Послідовно підтримуючи ідею відродження Десятинного храму в Києві, як першого кам’яного храму, зведеного рівноапостольним князем Володимиром після хрещення Руси-України, Священний Синод вкотре категорично заперечує проти того, щоби цей храм відбудовувався для Московського Патріархату, якого і на час побудови, і на час зруйнування храму не існувало.

У разі відбудови Десятинний храм, як загальнонаціональна святиня, повинен стати символом єдності Українського православ’я та належати єдиній Помісній Православній Українській Церкві.

4. Враховуючи вище наведене звернутися з листами до Президента України Віктора Федоровича Януковича та Голови Верховної Ради України Володимира Михайловича Литвина з викладенням позиції Київського Патріархату щодо недоречності прийняття законопроектів народних депутатів Ю. Бута і Д. Шенцева та Ю. Мірошниченка як таких, що приведуть до загострення міжконфесійних відносин та порушують права православних віруючих, які не належать до Московського Патріархату.

ЖУРНАЛ № 33

СЛУХАЛИ:

Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета щодо діалогу між Київським Патріархатом і Українською Автокефальною Православною Церквою про об’єднання у єдину Помісну Українську Православну Церкву.

ДОВІДКА:

14 вересня 2011 р. відбулася зустріч Предстоятеля Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета і Предстоятеля УАПЦ Блаженнійшого Митрополита Мефодія. За підсумками цієї зустріч була оприлюднена Заява Предстоятелів двох Церков, у якій вони повідомляють про домовленість щодо відновлення діалогу між УПЦ Київського Патріархату та Українською Автокефальною Православною Церквою щодо відновлення єдності Православної Церкви в Україні. Предстоятелі закликали єпископат, духовенство та вірних очолюваних нами Церков, а також українську громадськість сприяти досягненню спільної мети — остаточному утворенню в Україні єдиної Помісної Церкви.

З благословення Святійшого Патріарха Філарета на запрошення Блаженнійшого Митрополита Мефодія 23 вересня 2011 р. митрополит Львівський і Сокальський Димитрій та архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф були присутні на засіданні Архієрейського Собору УАПЦ, де виклали бачення Київського Патріархату щодо відновлення церковної єдності.

За підсумками засідання Архієрейський Собор УАПЦ сформував комісію для ведення діалогу з Київським Патріархатом. Це рішення було підтверджене і на позачерговому засіданні Архієрейського Собору УАПЦ 18 жовтня 2011 р.

УХВАЛИЛИ:

1. Підтримати спільну ініціативу Предстоятеля Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета і Предстоятеля УАПЦ Блаженнійшого Митрополита Мефодія, спрямовану на подолання розділення Українського православ’я та утворення єдиної Помісної Православної Української Церкви.

2. Підкреслити, що Українська Православна Церква Київського Патріархату відкрита до діалогу про церковну єдність з усіма, хто підтримує необхідність утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.

3. Нагадати, що на діалог про об’єднання Київського Патріархату і УАПЦ було надано благословення Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія, про що свідчать «Симфонітікон» та інші документи, які представниками Київського Патріархату і УАПЦ підписувалися в 2000-2001 роках у приміщенні Патріархату в Константинополі.

4. Київський Патріархат незмінно підтримує необхідність продовження діалогу між усіма гілками Українського православ’я щодо подолання існуючого церковного розділення та утворення єдиної Помісної Православної Української Церкви на засадах автокефалії.

Разом з тим Священний Синод вимушений констатувати, що на даному етапі УПЦ (Московського Патріархату) з різних причин виявляється не готовою до продовження такого діалогу ані з Київським Патріархатом, ані з УАПЦ, про що свідчить відсутність протягом останніх років практичної діяльності відповідних комісій УПЦ (МП).

Тому на сьогодні єдиним реально можливим є діалог про церковну єдність лише в рамках Київського Патріархату та УАПЦ.

5. Сформувати комісію для проведення діалогу у складі: митрополит Львівський і Сокальський Димитрій – голова комісії, єпископ Переслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній, єпископ Богуславський Євстратій. Свою практичну діяльність комісія проводить під загальним керівництвом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

6. Запропонувати представникам УАПЦ визначити час, місце і порядок денний для першої зустрічі комісій з діалогу.

ЖУРНАЛ № 34

СЛУХАЛИ:

Прохання преосвященного Іларіона, єпископа Чернігівського і Ніжинського, про причислення до лику святих для місцевого шанування ігумена Меркурія Бригинського.

ДОВІДКА:

Майбутній ігумен Меркурій народився у 1870 році і одержав при хрещенні ім’я Максим. Батьки преподобного походили із благочестивих селян та проживали у с. Щаснівка Бобровицького району Чернігівської області. Відомо, що батька святого звали Матвієм, ім’я ж матері не збереглось. В с. Щаснівка у праці, навчанні та молитві пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього святого. Він не мислив себе без Бога і з ранніх літ мріяв про монашество.

У зрілому віці, усвідомивши сенс людського буття, пізнавши Бога та полюбивши красу Церкви, преподобний направився до Києво-Печерської Лаври, де молився та виконував покладені на нього послухи. За велику ревність до молитви, доброту, любов, працелюбство Максима зарахували до братії Києво-Печерської Лаври та постригли в ченці з іменем Меркурій, на честь преподобного Меркурія, посника Печерського, в Дальніх печерах. Незабаром монаха Меркурія було рукоположено в сан ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.

Після жовтневого перевороту 1917 р. для Церкви, монастирів та монахів почались важкі часи. У 1926 році Києво-Печерську Лавру нова влада перетворила у «Всеукраїнське музейне містечко». До 1930 року монастир було повністю ліквідовано. Ієромонах Меркурій став вигнанцем з улюбленої обителі, багато перетерпівши скорбот від гоніння безбожників на Православну Церкву та вірних її чад.

Наприкінці 1942 року, коли під час німецької окупації України стали масово відкриватися храми, отця Меркурія було направлено на парафію у с. Бригинці, сусіднє з рідною Щаснівкою.

У 1946 р. його стараннями було збудовано парафіяльний Свято-Троїцький храм. Упокоївся ігумен Меркурій 7 листопада 1956 р. та похований на місцевому кладовищі.

Ще за часів його служіння парафіяльним священиком ігумен Меркурій користувався великою пошаною серед віруючого народу, до нього приїжджали хворі з проханням помолитися про зцілення, яке і отримували за своєю вірою. Після упокоєння ігумена Меркурія віруючі продовжили шанувати його, приходячи до могили. Вже у наш час документально зафіксовано щонайменше п’ять випадків чудесного зцілення від хвороб, переважно ніг, які сталися після молитов на могилі ігумена Меркурія.

УХВАЛИЛИ:

1. Враховуючи численні свідчення про благочестиве життя ігумена Меркурія (1870 – 1956), настоятеля парафії Святої Тройці в с. Бригинці Бобровицького району Чернігівської області, його незмінне вшанування віруючим народом, як праведника Божого, що виявлялося і при його житті, і після його упокоєння; беручи до уваги свідчення про чудеса, які ставалися раніше і продовжують відбуватися після молитовного звернення до ігумена Меркурія – благословити причислити ігумена Меркурія Бригинського до лику святих для місцевого шанування.

2. Пам’ять преподобного ігумена Меркурія Бригинського святкувати у Чернігівській єпархії щорічно 24 листопада (7 грудня н. ст.), в день його прославлення, коли Церквою також згадуються великомученик Меркурій, мученик Меркурій Смоленський та преподобний Меркурій, посник Печерський.

3. Чесні його останки вважати святими мощами та віддавати їм належне шанування.

4. Благословити писати ікони преподобного Меркурія Бригинського згідно визначення Сьомого Вселенського собору.

5. Благословити складення житія преподобного Меркурія Бригинського та богослужіння на його честь. До цього відправляти йому службу за Загальною Мінеєю.

Молитвами преподобного Меркурія нехай Господь укріпить віру православну та подає зцілення недуг душевних і тілесних всім потребуючим!

ЖУРНАЛ № 35

МАЛИ МІРКУВАННЯ:

Про призначення ректора Рівненської Духовної Семінарії.

УХВАЛИЛИ:

Ректором Рівненської Духовної Семінарії призначити протоієрея Віталія Лотоцького.

ЖУРНАЛ № 36

СЛУХАЛИ:

Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про стан справ у Рівненській єпархії.

УХВАЛИЛИ:

У зв’язку зі станом здоров’я преосвященного Євсевія, митрополита Рівненського і Острозького, доручити вікарію Рівненської єпархії преосвященному Михаїлу, єпископу Дубенському, тимчасово виконувати обов’язки керування єпархією.

ЖУРНАЛ № 37

МАЛИ МІРКУВАННЯ:

Про відзначення ювілеїв 50-ліття архієрейської хіротонії Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і 45-ліття його служіння на Київській кафедрі.

ДОВІДКА:

4 лютого 2012 р. виповнюється 50 років з дня архієрейської хіротонії Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Також 14 травня 2011 р. виповнилося 45 років служіння Святійшого Патріарха Філарета на Київській кафедрі.

УХВАЛИЛИ:

1. З нагоди ювілеїв 50-ліття архієрейської хіротонії Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і 45-ліття його служіння на Київській кафедрі 4-5 лютого 2012 року провести у Києві загальноцерковні урочисті заходи та богослужіння.

2. Для підготовки ювілейних заходів утворити організаційний комітет у складі:

– преосвященний Епіфаній, єпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський, ректор КПБА – голова;

– преосвященний Іларіон, єпископ Чернігівський і Ніжинський, голова Управління зовнішніх церковних зв’язків;

– преосвященний Євстратій, єпископ Богуславський, голова Інформаційного управління Київської Патріархії;

– преосвященний Агапіт, єпископ Вишгородський, керуючий справами Київської Патріархії;

– протоієрей Олександр Трофимлюк, проректор КПБА;

– протоієрей Микола Салабай, заступник голови УЗЦЗ;

– протодиякон Назарій Дадак.

ЖУРНАЛ № 38

СЛУХАЛИ:

Прохання преосвященного Іоасафа, архієпископа Івано-Франківського і Галицького, про відкриття Свято-Михайлівського скита Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в м. Долина Івано-Франківської області.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття Свято-Михайлівського скита Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в м. Долина Івано-Франківської області.

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

 МИТРОПОЛИТ РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ЄВСЕВІЙ

АРХІЄПИСКОП МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

АРХІЄПИСКОП БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

АРХІЄПИСКОП ДОНЕЦЬКИЙ І МАРІУПОЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ

АРХІЄПИСКОП ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ АНТОНІЙ

ЄПИСКОП ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БОРИСПІЛЬСЬКИЙ ЕПІФАНІЙ

ЄПИСКОП ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ І БУЧАЦЬКИЙ НЕСТОР

ЄПИСКОП ПОЛТАВСЬКИЙ І КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ФЕДІР

Теги: документи | Священний Синод