Незважаючи на те, що вже сорок років на території всесвітньо відомого меморіалу “Козацькі Могили” (с. Пляшева, Рівненська область) діє державний історико-меморіальний заповідник, держава не в змозі утримати в належному стані історичні, архітектурні та художні цінності, зібрані в цьому комплексі. Тих мізерних коштів, які щорічно виділяються Міністерством культури, вистачає на проведення лише деяких реставраційних проектів, фінансування яких іноді затримується роками, та на утримання дирекції заповідника.
Не пройшло й двох місяців від початку грудня 2006 р., коли у Свято-Варваринському жіночому монастирі міста Дубно (Рівненська обл.) побувала ікона святої великомучениці Варвари з часткою її нетлінних мощів (яка знаходиться у Свято-Георгіївському чоловічому монастирі на Козацьких Могилах), а 4 лютого жіноча обитель при онкологічному диспансері отримала таку ж святиню для постійного зберігання та поклоніння.
Єпископ Луцький і Волинський Михаїл освятив новозбудований храм Апостолів Петра й Павла в селі Хопнів Ківерцівського деканату. З нагоди свята відправили Божественну Літургію. З владикою співслужили декан протоієрей Олег Ткачусь, настоятель священик Василь Бережний та місцеве духовенство. Разом із вірянами учасниками Богослужіння були й представники районної та сільської влади.
4 лютого 2007 р. виповнилося 45 років від дня архієрейської хіротонії Святійшого Патріарха Філарета. Рівно 45 років тому в Ленінграді відбулася хіротонія архімандрита Філарета на єпископа Лузького, вікарія Ленінградської єпархії. Очолював звершення хіротонії митрополит Пімен (Ізвєков) – майбутній Патріарх Московський і всієї Руси. Після хіротонії єпископ Філарет недовго керував Ризькою єпархією, потім був єпископом Віденським і Австрійським. Згодом – єпископом Дмитровським, ректором Московських духовних шкіл. А з травня 1966 р. він очолює Київську кафедру.
27 січня 2007 р. єпископ Луцький і Волинський Михаїл освятив корпус чоловічого монастиря Різдва Христового в Луцьку. Про це повідомив сайт молодіжного православного братства святого Миколи, князя Луцького. Відтепер в обителі постійно проживатимуть ченці, облаштовуючи повноцінне монастирське життя й творячи молитву по жертвах тоталітарного режиму, розстріляних у цих стінах – стінах колишньої в’язниці.
З нагоди Дня онкологічно-хворих людей 3 лютого 2007 р. у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбувся молебень за здоров’я українського народу, який відправив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні намісника Михайлівського Золотоверхого монастиря, ректора КПБА архієпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія та столичного духовенства. Під час молебну в соборі молився Президент України Віктор Ющенко, Міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко, перший заступник Глави Секретаріату Президента Іван Васюник, науковці-медики.
Раннім суботнім ранком, ще затемно, вдихаючи свіже морозне повітря, в невеличку столичну церквушку почали сходитись люди. Здивований перехожий з сумками зупинився і несміливо запитав: "А що, сьогодні якесь велике свято?". "Ні, - відповів чоловік, що стояв неподалік, - це ми їдемо в паломництво". Від згадки цього слова присутнім стало приємно і тепло на душі, адже можливість майбутнього дотику до святині, збагачення духовним надбанням українських подвижників залишало на серці трепетне почуття очікування Божого чуда.
Незважаючи на те, що вже сорок років на території всесвітньо відомого меморіалу “Козацькі Могили” (с. Пляшева, Рівненська область) діє державний історико-меморіальний заповідник, держава не в змозі утримати в належному стані історичні, архітектурні та художні цінності, зібрані в цьому комплексі. Тих мізерних коштів, які щорічно виділяються Міністерством культури, вистачає на проведення лише деяких реставраційних проектів, фінансування яких іноді затримується роками, та на утримання дирекції заповідника.
Не пройшло й двох місяців від початку грудня 2006 р., коли у Свято-Варваринському жіночому монастирі міста Дубно (Рівненська обл.) побувала ікона святої великомучениці Варвари з часткою її нетлінних мощів (яка знаходиться у Свято-Георгіївському чоловічому монастирі на Козацьких Могилах), а 4 лютого жіноча обитель при онкологічному диспансері отримала таку ж святиню для постійного зберігання та поклоніння.
Єпископ Луцький і Волинський Михаїл освятив новозбудований храм Апостолів Петра й Павла в селі Хопнів Ківерцівського деканату. З нагоди свята відправили Божественну Літургію. З владикою співслужили декан протоієрей Олег Ткачусь, настоятель священик Василь Бережний та місцеве духовенство. Разом із вірянами учасниками Богослужіння були й представники районної та сільської влади.
4 лютого 2007 р. виповнилося 45 років від дня архієрейської хіротонії Святійшого Патріарха Філарета. Рівно 45 років тому в Ленінграді відбулася хіротонія архімандрита Філарета на єпископа Лузького, вікарія Ленінградської єпархії. Очолював звершення хіротонії митрополит Пімен (Ізвєков) – майбутній Патріарх Московський і всієї Руси. Після хіротонії єпископ Філарет недовго керував Ризькою єпархією, потім був єпископом Віденським і Австрійським. Згодом – єпископом Дмитровським, ректором Московських духовних шкіл. А з травня 1966 р. він очолює Київську кафедру. 
27 січня 2007 р. єпископ Луцький і Волинський Михаїл освятив корпус чоловічого монастиря Різдва Христового в Луцьку. Про це повідомив 
З нагоди Дня онкологічно-хворих людей 3 лютого 2007 р. у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбувся молебень за здоров’я українського народу, який відправив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні намісника Михайлівського Золотоверхого монастиря, ректора КПБА архієпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія та столичного духовенства. Під час молебну в соборі молився Президент України Віктор Ющенко, Міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко, перший заступник Глави Секретаріату Президента Іван Васюник, науковці-медики. 
Раннім суботнім ранком, ще затемно, вдихаючи свіже морозне повітря, в невеличку столичну церквушку почали сходитись люди. Здивований перехожий з сумками зупинився і несміливо запитав: "А що, сьогодні якесь велике свято?". "Ні, - відповів чоловік, що стояв неподалік, - це ми їдемо в паломництво". Від згадки цього слова присутнім стало приємно і тепло на душі, адже можливість майбутнього дотику до святині, збагачення духовним надбанням українських подвижників залишало на серці трепетне почуття очікування Божого чуда.
