Архієрейський Собор УПЦ Київського Патрiархату 22 серпня 2000 року

Українська Православна Церква Київського Патрiархату з великою радiстю сприйняла повiдомлення про зусилля Святiйшого Вселенського Патрiарха Варфоломiя I i Священного Синоду Константинопольської Церкви - почати переговори мiж православними Церквами України з метою їх об'єднання в єдину Помiсну Українську Православну Церкву...

ПОСТАНОВИ
АРХИЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРIАРХАТУ

22 серпня 2000 року
м. Київ

1. Освячений Архиєрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патрiархату, що з волi Божої зiбрався у ювiлейному 2000 роцi, пiдносить подячнi молитви Пастиреначальнику Господу нашому Iсусу Христу за реальну можливiсть об'єднати українське православ'я в єдину Помiсну Українську Православну Церкву, визнану автокефальною (незалежною) Вселенським православ'ям.

2. Українська Православна Церква Київського Патрiархату з великою радiстю сприйняла повiдомлення про зусилля Святiйшого Вселенського Патрiарха Варфоломiя I i Священного Синоду Константинопольської Церкви - почати переговори мiж православними Церквами України з метою їх об'єднання в єдину Помiсну Українську Православну Церкву. Незважаючи на намагання Московської Патрiархiї зiрвати процес переговорiв, Архиєрейський Собор просить Матiр - Святу Константинопольську Церкву продовжити свої зусилля, спрямованi на подолання роздiлення українського православ'я i введення його в канонiчний статус Автокефальної Церкви. Не тiльки УПЦ Київського Патрiархату, а й переважна бiльшiсть духовенства i вiруючих українцiв, що знаходяться пiд юрисдикцiєю Московського Патрiархату, бажають об'єднання українського православ'я.

3. Беручи до уваги, що пiдпорядкування Московським Патрiархатом Київської Митрополiї в 1686 роцi було здiйснено не за приписами церковних канонiв, про що свiдчать Томос Вселенського Патрiарха Григорiя УII Польськiй Церквi (1924 р.) i лист Вселенського Патрiарха Димитрiя I до Московського Патрiарха (1990 р.), а також рiшення Всеукраїнського Православного Собору (26 червня 1992 р.) про скасування антиканонiчного приєднання Київської Митрополiї до Московського Патрiархату, Архиєрейський Собор визнає право Матерi - Константинопольської Церкви надати Томос про автокефалiю Помiсної Української Православної Церкви.

4. Архиєрейський Собор звертається до Глав Помiсних Православних Церков з проханням пiдтримати благий намiр Святiйшого Вселенського Патрiарха Варфоломiя I сприяти припиненню церковного роздiлення в Українi i тим самим послужити церковному миру i змiцненню Вселенського православ'я.

5. Собор розглядає рiшення українського єпископату, пiдпорядкованого Московсь-кому Патрiарху, вiд 28 липня 2000 року, а також постанову Архиєрейського Собору Росiйської Православної Церкви 13-16 серпня 2000 року, як вiдмову вiд спiвпрацi з Вселенською Константинопольською Церквою i небажання разом подолати роздiлення в Українi i об'єднати українське православ'я в єдину Помiсну Українську Православну Церкву. Собор осуджує дiї керiвництва українського єпископату i Архиєрейського Собору РПЦ як такi, що спрямованi на зрив переговорного процесу i закрiплення в Українi роздiлення православ'я.

6. Архиєрейський Собор осуджує також дiї Священноначалiя Росiйської Православної Церкви, якими через так званий Харкiвський Собор був вчинений церковний розкол в Українi, i вважає, що причиною такої акцiї Московської Патрiархiї було не пiклування про благо Церкви Христової, а вiдкинута Христом Спасителем (Див.: Лк. 22, 25-26) "пиха церковної влади". Зрив переговорного процесу та небажання об'єднати українське православ'я i ввести його в канонiчний устрiй свiдчать, що, - як весь Московський Патрiархат, так i його "українська" частина, так звана Українська Православна Церква, лише лицемiрно, про людське око, заявляють, що вони хочуть бачити в Українi Канонiчну Церкву. Але протест українського єпископату проти так званого "втручання" (за їх визначенням) Вселенського Патрiарха, який насправдi хоче допомогти Українськiй Церквi, ввести її в канонiчний устрiй, свiдчить про те, що цей єпископат вводить свою паству в оману.

7. Архиєрейський Собор пiдтримує зусилля Президента України Леонiда Кучми i українського уряду, спрямованi на подолання церковного роздiлення i на об'єднання українського православ'я в єдину Помiсну Православну Церкву. Впродовж багатовiкової iсторiї Церква допомагала Державi, а Держава - Церквi, не втручаючись у внутрiшнє церковне життя. Сьогоднi Українська держава потребує допомоги Церкви у вiдродженнi духовностi, консолiдацiї суспiльства i державотвореннi. Церквi потрiбне сприяння Держави у створеннi єдиної Помiсної Української Православної Церкви.

8. Архиєрейський Собор вважає, що статус "незалежностi i самостiйностi в управлiннi", який має так звана Українська Православна Церква в юрисдикцiї Московського Патрiархату, не вiдповiдає нормам канонiчного права православної Церкви. Структура православних Церков знає автокефальнi й автономнi Церкви, але нема iсторичних прикладiв iснування Церков зi статусом "самостiйних i незалежних у церковному управлiннi". Тому УПЦ, не маючи статусу автокефальної або автономної Церкви, не може по сутi називатися Церквою, перебуваючи у складi iншої автокефальної Церкви. Фактично не будучи Церквою, вона не може скликати Архиєрейськi та iншi Собори. Такi структури не передбаченi церковними канонами i можуть називатися зiбраннями або нарадами єпископiв.

9. Враховуючи, що Вселенський Патрiарх Варфоломiй I iнiцiював процес переговорiв i пiдтримує процес подолання розколу в українському православ'ї за участю всiх його гiлок (українського православ'я) на рiвних засадах, Собор звертається до преосвященних архипастирiв, всечесних отцiв, братiв i сестер, якi належать до Української Православної Церкви Московського Патрiархату та до Української Автокефальної Православної Церкви, iз закликом припинити розкол i об'єднатися в єдину Помiсну Українську Православну Церкву на чолi з обраним на об'єднавчому Соборi Київським Патрiархом. Початком об'єднавчого процесу могли б стати багатостороннi переговори пiд опiкою Константино-польського Патрiархату, якi повиннi розпочатися без жодних попереднiх умов.

10. Архиєрейський Собор пiдтверджує незмiннiсть постанови нашої Святої Церкви стосовно антиканонiчного так званого "позбавлення сану" та "анафематствування" iєрархами Росiйської Православної Церкви Святiйшого Патрiарха Фiларета, прийнятої Всеукраїнським Православним Собором 26 червня 1992 року, та заяви Священного Синоду нашої Церкви вiд 20 лютого 1997 року. Рiшення iєрархiї Росiйської Православної Церкви з цього приводу не мають пiд собою канонiчної основи, а тому не можуть бути чинними. Собор висловлює повну довiру i пiдтримку Патрiарху Київському i всiєї Руси-України Фiларету i заявляє, що канонiчний статус Патрiарха Фiларета, як архиєрея православної Церкви, не пiдлягає перегляду або обговоренню.

11. На жаль, досi у окремих представникiв державної влади на мiсцях iснує упереджене ставлення до Української Православної Церкви Київського Патрiархату, через що парафiї, якi бажають приєднатися до нашої Церкви, зазнають утискiв, їх реєстрацiя або перереєстрацiя невиправдано затягується. Тому Освячений Архиєрейський Собор звертається до Президента України - як гаранта конституцiйних прав громадян нашої держави - та до всiх представникiв державної влади з проханням забезпечити реальне втiлення закладеного в законодавство України принципу рiвного ставлення до всiх конфесiй.

12. Собор висловлює сердечну радiсть з приводу освячення 28 травня цього року та вiдновлення богослужiння у нацiональнiй святинi українського народу - Михайлiвському соборi Свято-Михайлiвського Золотоверхого монастиря, i благословляє щорiчно в останню недiлю травня звершувати молитовне святкування цiєї пам'ятної подiї.

13. Враховуючи неперевершене церковне й iсторичне значення Успенського собору Києво-Печерської лаври як нацiональної святинi українського народу, Архиєрейський Собор подiляє обурення громадськостi з приводу поспiшного невиправданого освячення цього собору представниками Церкви, пiдпорядкованої Московському Патрiархату, i вважає, що вiдновлений Успенський собор повинен бути переданий для вiдправлення богослужiнь єдинiй Помiснiй Українськiй Православнiй Церквi.

14. Викликає занепокоєння те, що досi багато храмiв, вiдiбраних у Церкви радянською владою, використовуються не за призначенням, в той час, як вiрнi нашої Святої Церкви вимушенi молитися у пристосованих примiщеннях. Окремi єпархiальнi архиєреї, зокрема у Днiпропетровську, Одесi, Чернiговi, Житомирi, Харковi, Вiнницi i в Криму, не мають кафедральних соборiв. Не звершуються богослужiння i в таких українських святинях як собор Святої Софiї та Андрiївська церква в Києвi. Тому Архиєрейський Собор звертається до органiв державної влади з проханням вiдновити iсторичну справедливiсть i повернути нашiй Церквi тi храми, якi були незаконно вiдiбранi у неї радянською владою, в першу чергу - собор Святої Софiї та Андрiївську церкву в Києвi.

15. Враховуючи важливiсть унiфiкацiї богослужбових текстiв в Українськiй Православнiй Церквi Київського Патрiархату, Собор благословляє до використання тiльки тi переклади богослужбових текстiв українською мовою, якi опрацьованi Богословською комiсiєю нашої Церкви та виданi з благословення Святiйшого Патрiарха Київського i всiєї Руси-України Фiларета.

16. Зважаючи на велике значення, яке має для становлення Помiсної Українсь-кої Православної Церкви швидке розповсюдження правдивої та об'єктивної iнформацiї щодо подiй в українському та свiтовому православ'ї, Собор закликає всiх вiрних нашої Церкви пiдтримувати церковнi засоби масової iнформацiї.

17. З ласки Божої на сьогоднiшнiй день наша Свята Церква має достатню кiлькiсть духовних навчальних закладiв. Тому Собор звертає увагу преосвященних архиєреїв, у вiданнi яких є духовнi школи, адмiнiстрацiй та викладачiв цих шкiл, на необхiднiсть полiпшення духовного та морального стану вихованцiв i студентiв та пiдвищення рiвня освiти. Особливу увагу необхiдно придiляти виховному процесу, який повинен спрямовуватися на ствердження правдивої церковностi та розкриття покликання до пастирського служiння.

Освячений Архиєрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патрiархату пiдносить свої подячнi молитви до Господа Бога i закликає на боголюбивих вiрних Київського Патрiархату та весь український народ Боже благословення.

Патрiарх Київський i всiєї Руси-України ФIЛАРЕТ
Митрополит Львiвський i Сокальський АНДРIЙ
Митрополит Чернiвецький i Буковинський ДАНИЛО
Митрополит Луцький i Волинський ЯКIВ
Митрополит Тернопiльський i Бучацький ВАСИЛIЙ
Архиєпископ Днiпропетровський i Криворiзький АДРIАН
Архиєпископ Миколаївський i Богоявленський ВОЛОДИМИР
Архиєпископ Кiцманський i Заставнiвський ВАРЛААМ
Архиєпископ Дрогобицький i Самбiрський ФЕОДОСIЙ
Архиєпископ Бiлгородський i Обоянський IОАСАФ
Єпископ Бiлоцеркiвський ОЛЕКСАНДР
Єпископ Рiвненський i Острозький ДАНИЇЛ
Єпископ Житомирський i Овруцький IЗЯСЛАВ
Єпископ Тернопiльський i Кременецький IОВ
Єпископ Запорiзький i Мелiтопольський ГРИГОРIЙ
Єпископ Вiнницький i Брацлавський ГЕРОНТIЙ
Єпископ Одеський i Балтський IОАН
Єпископ Хмельницький i Кам'янець-Подiльський АНТОНIЙ
Єпископ Коломийський i Косiвський IОАН
Єпископ Iвано-Франкiвський i Галицький IОАСАФ
Єпископ Чернiгiвський i Нiжинський НИКОН
Єпископ Херсонський i Таврiйський ДАМIАН
Єпископ Донецький i Марiупольський ЮРIЙ
Єпископ Переяслав-Хмельницький ДИМИТРIЙ
Єпископ Сiмферопольський i Кримський КЛИМЕНТ

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини