Священний Синод привітав УПЦ МП зі святом Хрещення Київської Руси-України

Текст святкового Звернення.

Звернення Священного Синоду
Української Православної Церкви Київського Патріархату
до архієреїв, духовенства та вірних УПЦ МП
(ухвалене на засіданні Священного Синоду 27 липня 2012 р.)

Преосвященні владики, всечесні отці,
дорогі брати і сестри!

Найперше сердечно вітаємо всіх вас зі спільним церковним і державним святом – Днем Хрещення Київської Руси-України. Цього року воно є особливим, адже в наших Церквам ми також відзначаємо 1150-ліття від часу перших письмових згадок про утворення нашої Матері – Київської Митрополії.

За понад тисячолітню історію Українська Церква пережила багато складних сторінок свого буття. Зазнавала вона і гонінь, і зовнішнього поневолення, і внутрішніх розділень.  Але, разом з тим, вона завжди несла світло Євангелія до пастви, просвічуючи не лише свій народ, але й служачи апостольській місії розповсюдження віри Христової для багатьох близьких і далеких народів.

На початках свого буття Київська Митрополія стала Матір’ю, яка народила нові Церкви на сході Європи, в тому числі у сучасних Росії та Білорусі. У XVI – XVIII століттях у Київській Митрополії було створено величні духовні школи, укладено Катехізис, який мав всеправославне значення, упорядковано Требник і Служебник, які досі є основою богослужбових книг у слов’янських Церквах. Саме в Україні вперше було видано повну Біблію слов’янською мовою, яка заклала основу сучасного церковнослов’янського біблійного тексту. Саме з України вийшли сотні й тисячі вчителів, місіонерів, священнослужителів та ієрархів, які оновили церковне життя у Московській державі, понесли Православну віру до Сибіру.

Ці приклади нагадують нам, що коли Київська Митрополія мала зовнішню свободу – тоді вона мала високий духовний, богословський, освітній рівень, була справжнім великим світильником серед Православних Церков. І навпаки – з втратою свободи вона поступово занепадала аж до того, що зараз деякі навіть дозволяють собі насміхатися з українського богослів’я, зневажаючи свою Церкву-Матір, завдяки жертовній праці якої Російська Церква зросла і зміцніла.

Тому святкуючи разом – хоча поки що і не спільно – День Хрещення Київської Руси-України, згадаймо про славні й трагічні сторінки минулого Української Церкви. Піднесімо молитви до Господа про її краще майбутнє, про подолання ворожнечі й розділень та про примноження любові між всіма православними в Україні.

Всі бачать, як завдяки діалогу поступово між нашими Церквами відбувається зближення, а ворожнеча і протистояння відходять у минуле. Тому ми радіємо, що ваша Церква незмінно відстоює свої права незалежності в управлінні та вважаємо, що це є доброю основою для майбутнього подолання існуючого церковного розділення.

Переконані, що у цій Богоугодній справі значним є внесок Блаженнійшого митрополита Володимира, за здоров’я якого ми підносили та продовжуємо підносити щирі молитви, бажаючи йому довгих і благословенних літ служіння на благо Православної Церкви в Україні.

Ще раз сердечно вітаємо всіх вас, преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри, з нашим спільним святом, з ювілеєм 1150-ліття Київської Митрополії.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога і Отця та причастя Святого Духа нехай будуть з усіма нами!

З любов’ю у Христі –

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

МИТРОПОЛИТ БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

АРХІЄПИСКОП МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

АРХІЄПИСКОП ДОНЕЦЬКИЙ І МАРІУПОЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ

АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ІЛАРІОН

АРХІЄПИСКОП ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БОРИСПІЛЬСЬКИЙ ЕПІФАНІЙ

МИТРОПОЛИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ІОАСАФ

АРХІЄПИСКОП ЖИТОМИРСЬКИЙ І ОВРУЦЬКИЙ ІЗЯСЛАВ

ЄПИСКОП ХАРКІВСЬКИЙ І БОГОДУХІВСЬКИЙ ЛАВРЕНТІЙ

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини