Відкритий лист Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату Президенту України
Patr president

Текст листа схвалено на засіданні Священного Синоду 13 грудня 2010 р.

 

Текст листа схвалено на засіданні Священного Синоду 13 грудня 2010 р. (Журнал № 33).

Президенту України
ЯНУКОВИЧУ В. Ф.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату цим листом засвідчує Вам, як Главі Української держави, свою повагу, та бажає привернути Вашу увагу до окремих тенденцій розвитку державно-церковних відносин в Україні, що викликають занепокоєння, створюють умови для порушення прав віруючих та є причиною посилення міжконфесійної напруги, яка може перетворитися у відкрите протистояння.

І. Діалог державної влади і конфесій

1. З сумом вимушені відзначити, що ані Священний Синод, ані Предстоятель Київського Патріархату досі не отримали жодної відповіді на свої листи, надіслані Вам відповідно 14 травня та 29 червня 2010 р. Так само залишилися без відповіді і висловлені в них пропозиції щодо подальшого розвитку державно-церковних відносин.

2. На жаль те саме стосується і листів на Вашу адресу від Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦ і РО), до складу якої входить і Київський Патріархат. На жоден з листів, перший з яких надіслано 18 березня 2010 р., не отримано змістовної відповіді.

3. ВРЦ і РО діє вже майже 15 років, в ній представлені православні, греко- та римо-католики, основні протестантські об’єднання, юдейський та мусульманські релігійні центри, які всі разом представляють понад 95% релігійної мережі України. Рада зарекомендувала себе як дієвий і авторитетний механізм міжконфесійної та державно-конфесійної співпраці.

Від початку її створення склалася традиція регулярних зустрічей Ради з Президентом України, Прем’єр-Міністрами України, Головами Верховної Ради України та іншими високими державними представниками. Зокрема така зустріч відбулася і восени 2004 р. з Вами, як главою Уряду.

Всеукраїнська Рада Церков є унікальним утворенням не тільки на пострадянському просторі – за широтою представництва вона не має прямих аналогів у світі. Тому надзвичайно прикро бачити відсутність відповідей Глави держави на її численні конструктивні пропозиції.

4. На цьому фоні невідповідним до визначеного законодавством та заявленого владою принципу рівного ставлення до всіх конфесій є той факт, що за останні дев’ять місяців з релігійних діячів відбулися численні зустрічі Глави держави тільки з Патріархом Московським Кирилом, Предстоятелем УПЦ (МП) Митрополитом Володимиром, а також одна зустріч зі Вселенським Патріархом Варфоломієм.

5. Із жалем маємо констатувати, що в останній час різко знизився загальний рівень взаємовідносин органів державної влади з Київським Патріархатом – значна частина спрямованих до них листів або залишається без відповіді, або відповідь на них є формальною. Є випадки, коли листи від Київського Патріархату навіть відмовляються приймати.

В той же час ми бачимо, що Московський Патріархат в Україні перебуває в абсолютно іншому положенні – значна частина його прохань задовольняється.

Це, очевидно, порушує визначений законодавством принцип рівності всіх конфесій.

6. У зв’язку з усім вище викладеним викликає занепокоєння рішення про ліквідацію єдиного органу, безпосередньо відповідального за церковно-державні відносини – Державного комітету України з питань національностей та релігій. За останні п’ять років цей комітет вже втретє зазнає реорганізації, що, очевидно, не сприяє покращенню його роботи.

Держава має беззаперечне право визначати спосіб та механізми своєї взаємодії з конфесіями. Проте реалізація цього права в демократичній державі, якою є Україна, обумовлюється законодавством та передбачає, що на стадії підготовки рішення відбувається вивчення і урахування думок Церков і релігійних організацій, як представників громадянського суспільства.

На жаль, у питанні ліквідації Держкомнацрелігій конфесії поставлені перед доконаним фактом.

7. Не раз Ви, а також інші поважні представники держави, підкреслювали важливість взаємодії органів державної влади з Церквами та релігійними організаціями. Нам видається цілком слушним, що для такої взаємодії повинен існувати механізм, ступінь та авторитет якого в органах державної влади відповідав би ступеню і суспільному авторитету релігійних організацій. Натомість у оприлюдненому рішенні взаємодія держави з конфесіями відноситься до компетенції структурного підрозділу Міністерства культури України, тобто до органу третього або четвертого рівня державної структури.

Враховуючи нещодавні зміни до Конституції України, посилення ролі Президента України та виключну важливість і специфічність державно-церковних відносин в нашій багатоконфесійній країні, видається справедливим, якщо би внаслідок започаткованих Вами структурних змін в органах державної влади роль органу, відповідального за державно-церковні відносини і за формування фахової та компетентної політики держави у релігійній сфері, не знижувалася б, а була би посилена і піднесена до рівня Президента і Кабінету Міністрів України.

ІІ. Законодавство

1. Викликають занепокоєння наполегливі спроби внести принципові зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Цей закон визнаний одним з найкращих серед аналогічних у світі. Безперечно, що абсолютно досконалих законів не буває, але в цілому діючий закон дозволяє повною мірою розвиватися і вільно діяти релігійним організаціям. Натомість внесення до нього принципових змін може порушити хитке міжконфесійне порозуміння, відновити яке буде дуже складно.

2. В Україні немає домінуючої конфесії, а три найбільших Церкви в нашій державі – Київський Патріархат, УПЦ (МП) та УГКЦ – історично знаходяться у непростих відносинах. Саме на базі діючого закону шляхом спільних зусиль держави та Церков вдалося погасити гострі конфлікти і силове протистояння, якими були позначені міжконфесійні відносини у першій половині 1990-х років. Проте конфлікти залишаються остаточно нерозв’язаними, а тому будь-яка принципова зміна у законодавстві, зокрема зміна критеріїв реєстрації та набуття статусу юридичної особи, неминуче приведе до відновлення силових конфліктів.

3. Попри високу суспільну вагу релігії в Україні досі відсутній законодавчий документ, який би ясно і публічно визначав основи політики держави у релігійній сфері. Проект такого документу під назвою «Концепція державно-церковних відносин» ще 2004 року був підготовлений спільними зусиллями основних конфесій та експертами, неодноразово був підтриманий ВРЦ і РО. Але його розгляд постійно гальмується і перспектива його прийняття залишається невизначеною.

4. Залишається нерозв’язаною і проблема повернення конфесіям націоналізованого радянською владою релігійного майна. Підготовлені проекти відповідного закону є недосконалими та викликають більше запитань, ніж дають відповідей.

ВРЦ і РО не раз зверталася з проханням – до остаточного вироблення механізму реституції накласти законодавчий мораторій на приватизацію державного і комунального майна, яке раніше було забране у релігійних організацій. Такий мораторій досі не накладено, через що виникають і будуть виникати конфлікти релігійних організацій з новими власниками майна, на повернення якого вони претендують.

5. Серед конфесій викликає занепокоєння поява в ухваленому Верховною Радою України та підписаному Вами Податковому кодексі нововведення, а саме підпункту 1 в статті 157.11, згідно до якого може виникнути нова підстава для оподаткування добровільних пожертв на діяльність релігійних організацій. Складність визначення критеріїв застосування цієї норми та можлива довільність її трактування у різних випадках представниками податкової служби створює передумови до порушення прав віруючих.

Тому просимо вжити можливих заходів для того, щоби не допустити довільного трактування зазначеної норми податковою службою.

ІІІ. Ставлення до Київського Патріархату

1. Протягом останніх дев’яти місяців ми із сумом відзначаємо зростання кількості проявів негативного ставлення представників влади до Київського Патріархату, їхнього прямого чи опосередкованого втручання у церковні справи.

2. Не отримали належної оцінки дії правоохоронних органів, які 27-28 липня 2010 р. чинили перешкоди приїзду віруючих Київського Патріархату на святкування Дня Хрещення Київської Руси. Проведене МВС розслідування та отримана відповідь є формальними, адже в них ніяк не пояснено конкретні випадки перешкоджання правоохоронцями приїзду віруючих до Києва – зокрема з Волинської області, з Одеси, з Харкова, тощо, або причини перешкоджання виїзду віруючих з Києва у Сумську область після завершення святкування.

3. За наполяганням представників Московського Патріархату було скасовано вже прийняте рішення про надання дозволу звершувати громаді Київського Патріархату богослужіння у Вознесенському соборі м. Переяслав-Хмельницький, хоча ця громада просить про надання можливості служити в цьому храмі вже понад 15 років і такий дозвіл вже було підготовлено і підписано.

4. У 2010 р. під час численних візитів Предстоятеля Київського Патріархату до областей України жодного разу не відбулася його зустріч з головами обласних державних адміністрацій, в тому числі було скасовано навіть ті, про які була попередня домовленість. Така систематична відмова від зустрічей є дивною, якщо врахувати, що під час каденцій трьох Ваших попередників такі зустрічі булим традиційними.

Складається враження, що голови ОДА або отримали вказівку утриматися від зустрічей, або в такий спосіб хочуть показати свою лояльність до іншої конфесії.

5. З кожним місяцем збільшується кількість повідомлень про те, що представники місцевої влади – на рівні районних адміністрацій і нижче – проводять зустрічі з духовенством Київського Патріархату, під час яких пропонують їм переходити в Московський Патріархат. Зокрема, такі випадки зафіксовані у Донецькій, Луганській, Київській, Вінницькій та інших областях.

Спочатку це здавалося місцевою ініціативою, але зростання кількості повідомлень змушує робити висновок про систематичність цих очевидно незаконних акцій та їхнє узгодження на більш високому рівні.

6. Обурення та занепокоєння викликають події у с. Кам’янка Тельманівського району Донецької області, де бізнесмени А. Корюк і Н. Малтопар за погодженням з єпархією Московського Патріархату та представниками влади організували рейдерську атаку на храм і парафію Вознесіння Господнього УПЦ Київського Патріархату. Подробиці цих подій та їхня оцінка викладені у заяві Прес-центру Київської Патріархії, а також у зверненнях на Ваше ім’я і до різних органів влади керуючого Донецькою єпархією архієпископа Сергія (Горобцова).

Вважаємо, що події у Кам’янці – спроба відшліфувати сценарій, за яким далі мають відбуватися рейдерські атаки на інші парафії Київського Патріархату.

Ми з великою тривогою відзначаємо, що подальший розвиток подібних подій на Донбасі чи в інших областях України, де домінує Московський Патріархат, може викликати відповідну реакцію в інших регіонах. Протягом тривалого часу Київський Патріархат стримує радикальні пропозиції політиків та громадськості щодо українських святинь на Заході України, які є зараз в руках Московського Патріархату. Але якщо силові та рейдерські дії щодо парафій Київського Патріархату на Сході України не припиняться – ми не зможемо стримати обурення наших прихильників на Заході. Хто тоді гарантуватиме спокійне існування, наприклад, Почаївської Лаври?

Чи потрібний Україні, нашій державі, народу, Церквам новий виток конфесійного протистояння? Категорично – ні!

7. Обурення та занепокоєння викликає розпорядження керівника управління ритуальних послуг м. Києва О. Горового, який на прохання представника керівництва УПЦ (МП) фактично заборонив священикам Київського Патріархату організовувати у підлеглих управлінню підрозділах поховальні відправи. З цього приводу Патріарх Київський і всієї Руси-України направив лист до голови КМДА О. Попова і ми очікуємо на відповідну реакцію.

8. Під час візиту в Україну влітку ц.р. Московського Патріарха Кирила на офіційному сайті державного «Першого Національного» телеканалу було розміщено матеріали, образливі за формою і змістом щодо Київського Патріархату. На жаль ніякої реакції на відповідне звернення до Вас не було отримано, а матеріали досі знаходяться на сайті у спеціально створеному розділі про візит Патріарха Кирила.

9. Наведені факти – лише частина загальної картини, але вони дозволяють зрозуміти ставлення до Київського Патріархату, далеке від реалізації закріпленого законодавством та підтвердженого Вами принципу: всі конфесії для Української держави – рівні та рідні.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Щиро сподіваємося, що ми отримаємо відповідь на це та попередні наші звернення, що держава перегляне своє ставлення до питань взаємовідносин з релігійними організаціями і буде у всіх своїх діях керуватися законодавчим принципом рівності всіх конфесій, не виділяючи лише одну з них.

Запевняємо, що Київський Патріархат готовий до конструктивного діалогу і плідної співпраці з Вами та всіма представниками влади задля досягнення суспільної стабільності, громадянського миру і порозуміння, злагоди та добробуту.

Бажаємо Вам успіхів у служінні Україні, молимося за Вас і всю українську владу та закликаємо Боже благословення на всі Ваші добрі справи!

З повагою –

За дорученням Священного Синоду
Української Православної Церкви Київського Патріархату

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини