Журнали засідань Священного Синоду за 2009 рік

Ж У Р Н А Л № 1
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 січня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

МАЛИ МІРКУВАННЯ:
Про заміщення вакантної Кіровоградської кафедри.

УХВАЛИЛИ:

Призначити єпископом Кіровоградським і Голованівським архімандрита МАРКА (Левківа), насельника Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря міста Києва – після його архиєрейської хіротонії.
Хіротонію архімандрита МАРКА звершити в місті Києві.

Ж У Р Н А Л № 2
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 січня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Інформацію про відзначення ювілею 80-ліття від Дня народження Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

ДОВІДКА:
23 січня 2009 р. Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету виповнилося 80 років від Дня народження. Напередодні ювілею було утворено організаційний комітет з підготовки та проведення урочистостей на чолі з архієпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм, ректором КПБА, намісником Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва. Комітет підготував ряд святкових заходів, які відбулися в м. Києві 23-25 січня 2009 р.
23 січня 2009 р. Святійший Патріарх Філарет приймав привітання у своїй резиденції, де його поздоровили єпископат і духовенство нашої Церкви, Прем'єр-міністр України Ю. Тимошенко, міністри Українського уряду, народні депутати України, керівники та представники органів державної влади і місцевого самоврядування, Київський міський голова Л. Черновецький та представники міської влади столиці, голови політичних партій і громадських організацій, ректори вищих навчальних закладів, представники наукової та творчої інтелігенції, парафіяни столичних храмів.
Того ж дня ввечері в Національній опері України відбувся урочистий Акт з нагоди відзначення ювілею, в якому взяв участь Президент України Віктор Ющенко, єпископат, духовенство і вірні Київського Патріархату, керівники і представники християнських Церков та релігійних конфесій України – всього понад 1200 гостей. Від імені Священного Синоду, єпископату, кліру та мирян нашої Церкви Святійшого Патріарха Філарета привітав митрополит Львівський і Сокальський Андрій. Привітальну промову виголосив Президент України Віктор Андрійович Ющенко, який високо відзначив заслуги Святійшого Владики у справі розбудови Української Церкви і держави. За довголітню церковну діяльність та з нагоди 80-ліття від Дня народження Президент України нагородив Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета однією з найвищих державних відзнак – Орденом Свободи. Зі словом подяки до всіх присутніх звернувся Святійший Патріарх Філарет. Після завершення офіційної частини гості свята мали змогу подивитися постановку опери П. Майбороди «Ярослав Мудрий».
24 січня 2009 р. в Актовій залі Київської православної богословської академії відбулося відкриття виставки «Тисяча років Помісної Української Церкви: від митрополита Київського Михаїла до Святійшого Патріарха Філарета». У відкритті взяв участь Предстоятель, єпископат, духовенство і вірні Київського Патріархату. Того ж дня Святійший Патріарх Філарет дав урочистий прийом для гостей ювілею в Будинку прийомів Верховної Ради України. Від імені присутніх перше привітання ювіляру виголосив митрополит Рівненський і Острозький Євсевій.
Ввечері 24 січня Патріарх Філарет у співслужінні єпископату і духовенства відправив у Володимирському кафедральному соборі Всенічне бдіння, а 25 січня – Божественну літургію і подячний молебень. Святкове богослужіння завершилося вітальним словом митрополита Переяслав-Хмельницького Димитрія, промовою Святійшого Патріарха і уставним многоліттям.

УХВАЛИЛИ:

1. Піднести подяку Всещедрому Богу за Його великі милості, явлені Предстоятелю Української Православної Церкви Київського Патріархату, і за благодатну допомогу в розбудові нашої Помісної Церкви. Закликати всеукраїнську паству піднести подячні молитви Пастиреначальнику Господу Ісусу Христу з нагоди ювілею Предстоятеля Київського Патріархату.
2. Від імені Повноти УПЦ Київського Патріархату висловити сердечну синівську подяку Святійшому Патріарху Філарету за його багатолітню невтомну працю у розбудові Помісної Церкви в Україні і побажати з нагоди ювілею 80-ліття благодатної Божої допомоги у подальшому Первосвятительському служінні, міцного здоров'я і многолітня.
3. Висловити глибоку вдячність Президенту України Віктору Ющенку, Прем'єр-міністру України Юлії Тимошенко, Верховній Раді України, Українському уряду, всім політичним, державним і громадським діячам за привітання на адресу Святійшого Патріарха Філарета і участь в ювілейних урочистостях. Участь численних політичних, державних і громадських діячів у ювілейних торжествах, висока державна нагорода – Орден Свободи, – якої був удостоєний Святійший Патріарх засвідчують незмінну повагу і підтримку Київського Патріархату та діяльності його Предстоятеля з боку переважної більшості Українського народу.
4. Від імені Священного Синоду висловити подяку преосвященним архієреям, всеченому духовенству і всім вірним Київського Патріархату, а також представникам інших Церков і релігійних організацій України, які привітали нашого Предстоятеля і взяли участь в ювілейних урочистостях.
5. Висловити подяку організаційному комітету з підготовки ювілейних урочистостей і особисто його голові митрополиту Димитрію за ретельну підготовку і добре організоване проведення святкових заходів з нагоди ювілею Святійшого Патріарха Філарета.
Ювілей 80-ліття Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета став свідченням незмінного зростання і зміцнення очолюваної ним Помісної Православної Української Церкви – Київського Патріархату, підтвердив високий авторитет Патріарха і Церкви в українському суспільстві, укріпив молитовну і духовну єдність нашої Церкви навколо Київського Патріаршого Престолу і його Першосвятителя. Все це є підтвердженням правильності обраного Патріархом Філаретом і повнотою Київського Патріархату шляху розбудови Помісної Української Православної Церкви, подолання існуючих розділень і об'єднання українського православ'я навколо древньої Київської кафедри.

Ж У Р Н А Л № 3
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 січня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про скликання 27-29 січня 2009 р. в м. Москві Помісного Собору Російської Православної Церкви і звернення, яке він направив на адресу Собору від імені УПЦ Київського Патріарахту.

ДОВІДКА:
У зв'язку зі смертю Московського патріарха Алексія ІІ і необхідністю обрати нового патріарха в м. Москві 27-29 січня 2009 р. скликано Помісний Собор РПЦ. 1-3 листопада 1991 р. Собор Української Православної Церкви прийняв рішення про необхідність автокефального статусу УПЦ і направив відповідне прохання до Священноначалія РПЦ. Архієрейський собор РПЦ, який засідав 31 березня – 4 квітня 1992 р. ухвалив передати розгляд питання про автокефалію УПЦ на черговий Помісний Собор РПЦ. З 1990 р. Помісні Собори РПЦ не скликалися. 21 січня 2009 р. Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет від імені УПЦ Київського Патріархату направив на адресу Помісного Собору РПЦ лист з проханням визнати Українську Церкву автокефальною і цим припинити її розділення.

УХВАЛИЛИ:
1. Підтримати звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від імені УПЦ Київського Патріархату на адресу Помісного Собору РПЦ відповідно до прохання Собору УПЦ 1-3 листопада 1991 р. визнати Українську Церкву автокефальною і цим припинити її трагічне розділення. Дане звернення повною мірою відображає думку Київського Патріархату з даного питання.
2. Закликати учасників Помісного Собору РПЦ уважно поставитися до рішень Собору УПЦ 1-3 листопада 1991 р. і згаданого звернення, розглянути їх і прийняти позитивне рішення – визнати Українську Церкву автокефальною і цим припинити її тривале розділення.

Ж У Р Н А Л № 4
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 січня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про зміну юридичної адреси в Статуті Свято-Феодосіївського чоловічого монастиря міста Києва – в зв'язку зі зміною назви вул. Січневого повстання на вул. І. Мазепи.

УХВАЛИЛИ:

Благословити зміну юридичної адреси в Статуті Свято-Феодосіївського чоловічого монастиря міста Києва та в Свідоцтві про реєстрацію Статуту з вул. Січневого повстання, 32 на вул. І. Мазепи, 32.

Ж У Р Н А Л № 5
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 січня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Прохання архієпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського Антонія про реєстрацію статуту Хмельницької єпархії в новій редакції.

УХВАЛИЛИ:

Благословити реєстрацію статуту Хмельницької єпархії в новій редакції в державних органах влади.

Ж У Р Н А Л № 6
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 лютого 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Прохання Голови Управління у справах молоді єпископа Полтавського і Кременчуцького Федора про внесення змін до статуту місії «Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату у справах молоді», які пов'язані із виготовленням печатки та штампу цієї синодальної установи.

УХВАЛИЛИ:

Благословити внесення змін в пункт 1.9 загальних положень «Управління має власну печатку із символом хреста, штамп, офіційний бланк, рахунки в установах банків» на «Управління має власну печатку із зображенням логотипу місії (погруддя ангела з німбом та крилами, що тримає в руках книгу із зображенням православного хреста в колі), штамп, офіційний бланк, рахунки в установах банків».

Ж У Р Н А Л № 7
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 лютого 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Митрополита Переяслав-Хмельницького Димитрія, ректора Київської Православної Богословської Академії про відзначення у жовтні-листопаді 2009 року 300-річчя з дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського, видатного агіографа, церковного письменника і проповідника

ДОВІДКА:
Димитрій (Данило Савович Туптало) – святитель, митрополит Ростовський і Ярославський (11 грудня 1651 р. - +28 жовтня за ст. ст. 1709 р.). Народився у м. Макарові (нині районний центр Київської області) у родині сотника Сави Туптала, який відзначався особливою побожністю і жертовністю на святі київські храми. Коли сім'я переїхала до Києва, Данило Туптало вступив до Києво-Могилянської академії. У 17-ти річному віці 1668 року прийняв чернечий постриг на честь вмч. Димитрія Солунського. Наступного 1669 року рукоположений в сан ієродиякона митрополитом Київським Йосифом Нелюбовичем-Тукальським. 1675 року єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович висвятив ієродиякона Димитрія Туптала на ієромонаха і запропонував йому проповідництво у Чернігівському кафедральному соборі. 1681 року ієромонаха Димитрія Туптала поставлено ігуменом Максаківського Спасо-Преображенського монастиря. Упродовж двох років майбутній святитель проповідував у Віленському Свято-Духівському монастирі, Слуцькому Преобра-женському братстві. 1684 року на пропозицію Печерського архімандрита Варлаама Ясинського, оселяється у Києво-Печерській лаврі. Розпочинає писати свою багатотомну працю «Житія святих». Працював над написанням житій святих 20 років і присвятив їм все своє життя. Після чотирьохрічної праці ігумен Димитрій приймає настоятельство ще у чотирьох українських монастирях. Стає духовним побратимом гетьмана Івана Мазепи. Проте з 1692 року знову повертається до Печерського монастиря і ретельно працює над написанням житій святих. 1701 року за наказом царя Петра І хіротонісований у митрополита Тобольського і всього Сибіру. Через хворобу туди так і не виїхав, а в січні 1702 року отримав призначення на Ростовську кафедру. Заснував у Ростові духовну школу. Боровся із неосвіченістю місцевого духовенства, а також із брянськими розкольниками. Був автором багатьох проповідей, повчань, історичних та агіографічних праць, віршів. Помер у Ростові, залишивши по собі духовний заповіт. Дуже переживав за становища України після Полтавської битви, співчував Івану Мазепі. 1752 року митрополит Ростовський Арсеній Мацієвич відкрив нетлінні мощі митрополита Димитрія і розпочав підготовку до його канонізації, яка відбулася 22 квітня 1757 року. Найбільший творчий доробок святителя Димитрія це його «Четьї-Мінеї», проповіді, повчання на неділі і свята, релігійні вірші, книги «Руно орошеное», «Духовний алфавіт», «Келійний літописець» та інш.

УХВАЛИЛИ:

1. Провести у жовтні-листопаді 2009 року відзначення пам'ятної дати – 300 років з дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського.
2. Для належного проведення урочистих заходів створити Організаційний комітет у такому складі:
1) Митрополит Димитрій (Рудюк), ректор КПБА – голова організаційного комітету.
2) Протоієрей Ярослав Романчук, проректор КПБА
3) Протоієрей Олег Маланяк, викладач КПБА
4) Протоієрей Богдан Лисиченко, настоятель парафії святителя Димитрія, митрополита Ростовського у м. Макарові, Київської області
5) Священик Віталій Клос, викладач-методист КПБА
6) Дмитро Степовик, професор КПБА
7) Ірина Преловська, викладач КПБА
8) Надія Лисиченко
3. Офіційні відзначення пам'ятної дати 300-річчя з дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського розпочати у день його пам'яті, в неділю 4 жовтня 2009 року у м. Макарові, на батьківщині святителя, де провести урочисте богослужіння і Дмитрівські читання.
4. Напередодні дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського 9 листопада 2009 року в Київській Православній Богословській Академії провести наукову-конференцію «Святитель Димитрій (Туптало) і його доба», відповідно підготувавши Науковий збірник присвячений 300-річчю блаженної кончини святителя.
5. У день блаженної кончини святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського 10 листопада 2009 року відправити урочисту Божественну Літургію у храмі святого Миколая (Притиска), фундатором і ктитором якого був його батько Сава Туптало.
6. Преосвященним архієреям протягом жовтня-листопада 2009 року зініціювати по єпархіях нашої Святої Церкви проведення урочистих заходів, присвячених 300-річчю блаженної кончини святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського.
7. Рекомендувати викладачам і студентам духовних навчальних закладів подати до періодичних друкованих органів нашої Церкви, Інтернет-видань наукові розвідки, статі, присвячені святителю Димитрію (Тупталу), митрополиту Ростовському та всебічно висвітлювати пам'ятні урочисті заходи.
8. Звернутися до Президента України з проханням сприяти належному відзначенню 300-річчя з дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського, українця, видатного церковного письменника і просвітителя.
9. Піднести молитви до Всещедрого Бога і Його угодника святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського про дарування миру й благоденства нашій Україні.

Ж У Р Н А Л № 8
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 25 лютого 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Митрополита Переяслав-Хмельницького Димитрія, ректора Київської Православної Богословської Академії про відзначення у вересні місяці 2009 року 300-річчя з дня упокоєння, гетьмана України Івана Мазепи, видатного державного будівничого, фундатора і мецената Української Православної Церкви.

Довідка:
Гетьман Іван Степанович Мазепа-Калединський походив з давнього українського роду православної шляхти, який відзначався великою набожністю. Дата його народження й досі залишається спірною. Однак поява майбутнього гетьмана на світ 20 березня 1639 року є найбільш правдоподібною. Згодом овдовіла мати Мазепи Марія-Магдалина була ігуменею православного Свято-Вознесенського жіночого монастиря, а сестра Олександра та тітка Анастасія Бобрикевич були черницями. З роду Мазепиних свояків Горленків вийшов святитель Іоасаф, єпископ Білгородський.
Іван Мазепа з самого початку свого гетьманування став дбати про добрий стан українського православ'я, видавав величезні кошти - власні і державні – на будівництво соборів та храмів. У своїх стосунках з Православною Церквою Мазепа намагався у всьому наслідувати традицію княжої доби, коли Держава і Церква перебували у гармонійних відносинах, які історики охарактеризували як симфонія.
В добу гетьманування Івана Мазепи опіка над Православною Церквою настільки закріпилася, що письменник і богослов Феофан Прокопович у своїй драмі «Володимир» 1705 року прямо говорить, що під Володимиром треба розуміти Івана Мазепу: «Це ж бо дім Володимира, це ж бо Володимирові діти, народжені від нього святим хрещенням, що більше за всіх і найкрасніше видно на тобі, ясновельможний пане, ктиторе і добродію наш... Зри себе самого у Володимирі, зри у видовищі цьому, як у дзеркалі, свою хоробрість, свою славу, свій союз любові з монаршим серцем, своє правдиве добролюб'я, свої щирі до православної апостольської, єдиної церкви кафоличної, віри нашої ревність та дбання».
Гетьман Іван Мазепа був ревним захисником Православної Церкви. У своєму універсалі від 22 липня 1690 року він наголошує, що особисто опікується православним Київським митрополитом «по должности нашой реиментарской повиннисмо о належитом пастира своего вихованню усердним промишлъляти старанемъ». Митрополити Київські Варлаам
Ясинський та Іоасаф Кроковський були обрані завдяки його старанню.
Гетьман безпосередньо брав участь у виборах Чернігівського архі-єпископа Іоанна Максимовича. Про це ми дізнаємося із літопису Самійла Величка, в якому вміщено детальний опис виборів нового святителя землі Чернігівської. Така активність ясновельможного пана гетьмана в церковних справах не могла трактуватися як втручання в життя Православної Церкви.
Іван Мазепа також опікується і нижчим духовенством, підтримує ігуменів монастирів. Найбільше в піклувальному полі зору гетьмана знаходиться Києво-Печерська лавра.
Серед духовних побратимів гетьмана Івана Мазепи ми бачимо чималу кількість православної ієрархії, настоятелів монастирів та духовенства: – митрополита Рязанського Стефана Яворського (1658-1722), митрополита Київського Іоасафа Кроковського (? – 1718), митрополита Ростовського Димитрія Туптала (1651-1709), Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича (1616-1693), архієпископа Чернігівського Феодосія Углицького (? – 1696), архієпископа Чернігівського, потім митрополита Тобольського, Іоанна Максимовича (1651-1715), Переяславcького єпископа Захарія Корни-ловича (? – 1715), ігумена Свято-Троїцького Києво-Кирилівського монас-тиря Інокентія Монастирського (? – 1697) та інш.
Найбільшим досягненням гетьмана Івана Мазепи стала його меценатська діяльність в будівництві православних соборів і храмів. Недаремно в історії церковної архітектури є період мазепинського бароко, який припадає на кінець ХVІІ – початок ХVІІІ століть: «Гетьман витрачав великі гроші на будування величезних соборів, що пережили віки, але не збудував собі жодного палацу, який був би спроможний змагатися в розкоші з палацами Меншикова й Петра І. Його уявленню про комфорт відповідали звичайні кам'яниці, які за своїм планом мало чим відрізнялися від традиційного народного житла, а простіше кажучи – селянської хати».
В одному документі, який яскраво ілюструє Івана Мазепу, як щедрого жертводавця і мецената, ми знаходимо чималі суми видатків на будівництво соборів і церков, дзвіниць і монастирських мурів, книг і церковного начиння. 1709 року, відразу після смерті Івана Мазепи, між його небожем по сестрі Станіславом Войнаровським і козацькою старшиною, виникла суперечка за гетьманський спадок. Для її вирішення шведський король Карл XII створив комісію, яка кілька днів розбирала цю справу. Вивчаючи латинські акти цієї комісії у Львівській частині Бібліотеки Оссолінеуму, професор Михайло Возняк на¬трапив на документ, цікавий з точки зору меценатсь¬кої діяльності гетьмана Івана Мазепи. В ньому зазначено точні видатки та пожертви на різні благодійні цілі: «Не доказуємо чогось протилежного й не перечимо, що ясно¬вельможний гетьман мав доходи тільки для своєї особи, але знаємо також добре, що він розкинув і видав їх щедрою рукою у побожному намірі на будову багатьох церков і монастирів, на милостині, на позолочення бані Печерської церкви й на відбудову монастиря св. Сави в Палестині. Промовчуємо багато побожних і милостинних учинків згаданого гетьмана, не можемо того одного поминути мовчан¬кою, що він саме перед теперішнім повстанням - уже другий рік минає - вислав до Гробу Спасителя на гору Синай, на св. гору Афон і до інших св. місць Палестини тридцять тисяч дукатів, помен¬шуючи. «Після того Войнаровський подав виказ грошей, що бу¬ли в Будинцях, який не зберіг¬ся. Старшина уклала ось такий ви¬каз особистих видатків Мазе¬пи, що зберігся в її пам'яті від дванадцятьох років:
1) позолочення бані Печерсь¬кої (лаври Успенської великої церкви) 20.500 дук(атів);
2) мур довкола Печерського мо¬настиря і церков тощо – 1 млн;
3) великий дзвін і дзвіниця до Печерського монастиря - 73.000 зол(отих);
4) великий срібний свічник для Печерської лаври Успенської ве¬ликої церкви - 2.000 імпер(іалів);
5) золота чаша і така ж оправа Євангелія для неї - 2.400 дук(атів);
6) золота митра для неї - 3.000 дук(атів), поминувши прикраси і пожертви для неї;
7) позолочення бані митрополичого Софійського собору в Києві - 5.000 дук(атів),
8) золота чаша для нього - 500 дук(атів),
9) віднова його - 50.000 зол(отих);
10) церква Київської (Могилянської) колегії з гімназіями й ін. - більше ніж 200.000 зол(отих);
11) соборна церква св. Миколи Київського з монастирем тощо - більше ніж 100.000 зол(отих);
12) віднова (соборної) церкви монастиря св. Кирила за Києвом - більше ніж 10.000 зол(отих);
13) вівтар у Межигірському монастирі - 10.000 зол (отих);
14) фундація новозбудованого єпископського (Вознесенського) собо-ру в Переяславі з монастирем тощо - більше ніж 300.000 зол(отих);
15) церква в Глухові (мурований Успенський собор Глухівського монастиря) - 20.000 зол(отих);
16) рефектар (трапезна) Густинського монастиря - 10.000 зол(отих);
17) рефектар (Лубенського) Мгарського монастиря - понад 8.000 зол(отих);
18) церква св. Трійці в Батурині - понад 20.000 зол(отих);
19) незакінчена церква св. Миколи в Батурині - 4.000 зол(отих);
20) монастирська (Покровська) церква в Дігтярах (Дігтярівці) - 15.000 зол(отих);
21) монастирі Бахмацький, Каменський (Успенський), Любецький
(Антоніїв), Думницький (Різдва Богородиці) з церквами тощо - не-відомо скільки;
22) віднова (Борисоглібського) кафедрального монастиря в Черні¬гові - 10.000 зол(отих);
23) докінчення будови (монастирської соборної) церкви св. Трійці там само - 10.000 зол(отих);
24) Макошинський монастир із церквою св. Миколи - понад 20.000 зол(отих);
25) на відбудову монастиря св. Сави дав у Батурині архимандритові, пізнішому патріархові - 50.000 зол(отих),
26) а на докінчення бу¬дови цього ж монастиря й до інших місць Палестини вислав тому ж патріархові - 30.000 дук(атів);
27) чаша з чистого золота, лампа та срібний вівтар для Божого Гробу - 20.000 зол(отих);
28) срібна рака з п'ятьма срібними свічниками на мощі св. Варвари - 4.000 імпер(іалів);
29) вівтар для церкви у Вільні - 10.000 зол(отих);
30) підмога православнію на руки луцького єпископа Жабокрицького - 3.000 зол(отих);
31) Євангелія в арабській мові на руки александрійського патріарха - 3.000 зол(отих).
32) Дерев'яні церкви: чернігівська св. Івана Євангеліста з вівтарем - понад 5.000 зол(отих);
33) дві батуринські, Воскресенська й Покрови Богородиці з при належностями - понад 15.000 зол(отих);
34) в селі Прачі - понад 15.000 зол(отих);
35) св. Івана Хрестителя в Рильську - 2.000 зол(отих). Не могла старшина підрахувати щедрих пожертв Мазепи на ми¬лостині монастирям, церквам, митрополитам, архієпископам, єпископам, архімандритам і іншим духовним із Греції, Палестини, Молдавії, Волощини, Сербії, Болгарії, Польщі й Литви, в Україні чужинцям, духовній старшині, різним церквам, українським монас¬тирям, ченцям, студентам і бранцям, але знала, що за 23 роки свого гетьманства давав Мазепа щороку 1.000 зол(отих) на київських бурсаків і 500 зол(отих) Густинському монастиреві. За душу покійної гетьманової роздав монастирям і церквам руками канцеляриста Войцеховича 20.000 зол(отих), за визволен¬ня кн. Четвертинського 3.000 зол(отих), на запис Печерському мо¬настиреві 180.000 імпер(іалів)...»50.
Один з дослідників доби Івана Мазепи професор Олександр Оглоблин до цього списку видатків додає такий висновок: «Ще важче подати докладний реєстр усього того багатства й великого мистецтва, у вигляді ікон, хрестів, чаш та іншого начиння, митр, риз, дзвонів, богослужбових книг – зроблених, оправлених, оздоблених у золоті, сріблі, дорогоцінному чи коштовному камінні, парчі, оксамиті, брокаті, шовку, що ним Гетьман щедро обдаровував православні святині не лише України, але й інших країн Сходу і Заходу... Навіть вороги (Петро І) визнавали, що Мазепа «великий строитель был святым церквам».
Гетьман Іван Мазепа ніколи не бажав принизити роль самого Києва як другого Єрусалима. Саме тому він не надавав великого значення при розбудові гетьманської столиці. Батурин за всіма ознаками був для ясновельможного пана гетьмана військовою резиденцією. Вона мала все необхідне для виконання гетьманських повноважень. За добу свого гетьманування Іван Мазепа реалізував із своїми однодумцями почесну місію перетворення Києва у другий Єрусалим. Місто сяяло позолотою бань відновлених соборів. «Райськими місцями» називав Київ у своїх нотатках 1700 року московський священик Іоанн Лук'янов.
У Києві було відбудовано Мазепою такі церкви: святих мучениць Софії, Віри, Надії, Любові (1689 р.), Петропавлівська (1691 р.), Різдва Іоанна Хрестителя із дзвіницею (1691 р.), преподобного Варлаама (1691 р.), Борисоглібську (1692 р.), Іллінську (1692 р.), святої Катерини (1690-ті рр.), Петропавлівську тра¬пезну (1694 р.) Трьохсвятительську Василівську з 1695 р.,1706-1707 рр., Різдва Богородиці (1696 р.), Троїцьку (6л. 1696 р.), Воскресенську (1698 р.), Феодосіївську з теплим вівтарем на честь великомученика Іоанна-воїна (1698 р.), Воскресенську (1698 р.) з вівтарем в ім'я апостолів Петра та Павла, Всіх Святих (1696— 1698 рр.), Миколаївську лікарняну (кінець 1690-х рр.), Трапезну По¬крови Богородиці (кінець 1690-х рр.), Воздвиження Хреста Господнього (1700 р.), Онуфріївську (1698-1701 рр.), Іоанна Кущника (1698-1701 рр.), Спаську трапезну (1696-1701 рр.), Вознесенську (1701-1705 рр.); му¬ровані собори: Свято-Троїцький Києво-Кирилівський (1695 р.), Ми¬колаївський (1690—1696 рр.), Богоявленський (1693 р.), Софійсь¬кий (1697- 1700 рр.), Георгіївський (1696-1701рр.), Успенський (1690-ті рр.); триярусну дзвіницю та мури Софійського монастиря (1699-1707 рр.), мури Києво-Печерської лаври (1698-1701 рр.), триярусну дзвіницю Пустинно-Миколаївського монастиря (друга половина 1690-х рр.).
Мазепа наполегливо працював над тим, щоб Київ мав вигляд сучасного європейського міста. Він впорядкував київські вулиці, обніс кам'яним муром Софійський собор та Печерську лавру, поновив на Подолі вали, реставрував ратушу.
Гетьман Іван Мазепа багато дбав і про українську освіту, зокрема про Києво-Могилянську академію. Свого часу навіть сама академія носила назву Київської Могилянсько-Мазепинської. Мазепа сприяв надання колегії статусу академії. Як зазначав її ректор, майбутній митрополит Київський, Іоасаф Кроковський: «Це було урядження та утвердження колишніх шкіл». Ясновельможний пан гетьман своїми універсалами не раз відстоював права Братського Богоявленського монастиря з академією на землі й маєтки57.
Подбав гетьман і про Чернігівський колегіум, відкривши його разом із архієпископом Іоанном Максимовичем.
Дбав Мазепа і про збереження національних пам'яток, яким загро-жувало знищення. У 1701 році ним до Свято-Вознесенського кафедрального собору у Переяславі було передано рукописне Пересопницьке Євангеліє (1556-1561), яке він привіз з Волині. Саме на цій давній українській рукописній реліквії присягає сьогодні Президент України при вступі на посаду глави держави.
Іван Мазепа, будучи освіченою людиною подбав, про розвиток вищої освіти в Україні і назавжди себе закарбував в історії дійсно як просвічений володар та меценат.
Тому «Анафема на Мазепу була цілком антиканонічним і анти-євангельським актом. Гетьман Іван Мазепа не мав з Церквою жодного конфлікту», - таку лаконічну і чітку оцінку цьому ганебному акту дав у своєму виступі на Всеукраїнському Православному Соборі УАПЦ 1990 року майбутній Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир Романюк.
У своїй капітальній розвідці «До питання про церковні анафеми» Святійший Патріарх Філарет звернув увагу на сам текст чину прокляття Івана Мазепи та його однодумців, зокрема відзначивши: «Для того, щоб відчути різницю між анафемуваннями єретиків отцями Вселенських Соборів і анафемуванням гетьмана Івана Мазепи Російською Церквою, слід навести витяг з тексту цієї анафеми.... (далі йде щойно наведений уривок). Ця анафема, - продовжує Патріарх, - дихає гнівом, а не скорботою, ненавистю, а не любов'ю. З тексту анафеми видно, що провина Івана Мазепи в тому, що він відмовився від Російської держави заради любові до свого народу, а не тому, що впав у єресь. А різниця тут істотна... Древня Церква анафемувала єретиків, однак після тривалого умовляння, і робила це із скорботою. Арій був засуджений єпископом олександрійським Олександром після багатьох умовлянь залишити єретичне вчення про Сина Божого. Єпископ Олександр був засмучений загибеллю цього єретика і його послідовників. Отці Ефеського Собору казали, що вони зі сльозами вимовили скорботну ухвалу проти Несторія. Отці Халкидонського Собору також висловлювали сум з приводу того, що вони повинні були виголошувати суд над Диоскором». Навряд чи таке співчуття і співстраждання було в тих анафемуваннях, якими розкидалася Російська Церква. Там скоріше можна було бачити пиху влади і догоджання світським властям. Неодноразово Українська Православна Церква Київського Патріархату заявляла про скасування анафеми на гетьмана Івана Мазепу.

УХВАЛИЛИ:

1. Беручи до уваги заслуги українського гетьмана Івана Мазепи перед Українською Православною Церквою, які виявилися у щедрих пожертвах, будівництві й реконструкції монастирів та храмів, вшанувати на церковному рівні 300-річчя з дня упокоєння гетьмана.
2. У храмах Київського Патріархату звершити поминальні богослужіння за спокій душі фундатора і будівничого православних церков – гетьмана Івана Мазепи.
3. Для належного загально-церковного вшанування 300-річчя з дня упокоєння Івана Мазепи створити Організаційний комітет у такому складі:

1) Митрополит Димитрій (Рудюк), ректор КПБА – голова організаційного
комітету.
2) Єпископ Євстратій (Зоря), голова інформаційно-видавничого відділу
– заступник голови
3) Протоієрей Ярослав Романчук, проректор КПБА
4) Протоієрей Олег Маланяк, викладач КПБА
5) Священик Віталій Клос, викладач-методист КПБА
6) Дмитро Степовик, професор КПБА
7) Ірина Преловська, викладач КПБА
8) Олександр Шмуригін

4. 22 вересня 2009 року у Київській Православній Богословській Академії провести наукову конференцію «Іван Мазепа – будівничий Української Православної Церкви» та підготувати науковий збірник присвячений 300-річчю упокоєння українського гетьмана, а також зорганізувати паломницьку поїздку до відродженого Батурина – столиці гетьмана Івана Мазепи.
5. Рекомендувати викладачам і студентам духовних навчальних закладів подати до періодичних друкованих органів нашої Церкви, Інтернет-видань наукові розвідки, статі, присвячені меценатській і просвітительській діяльності гетьмана Івана Мазепи та всебічно висвітлювати пам'ятні урочисті заходи.
6. Рекомендувати до друку «Історичну записку з приводу анафеми на українського гетьмана Івана Мазепу» митрополита Димитрія (Рудюка), в якій висвітлюється незаконність і абсурдність прокляття Івана Мазепи з наказу Петра І та дається богословсько-історичний аналіз цій події.

Ж У Р Н А Л № 9
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 26 лютого 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про практику так званого «повторного хрещення», яка застосовується в Московському Патріархаті щодо віруючих Київського Патріархату і є грубим порушенням Символу віри, догматів і канонів Православної Церкви.

ДОВІДКА:
У Історико-канонічній декларації Архієрейського Собору УПЦ Київського Патріархату, прийнятій 19 квітня 2007 р. на підставі Священного Писання, Символу віри, догматів і канонів Православної Церкви та її історичного досвіду показано, що практиковане Московським Патріархатом так зване «повторне хрещення» тих, хто вже охрещений в Київському Патріархаті, є грубим порушенням основ догматичного вчення Церкви. Архієрейський Собор закликав УПЦ Московського Патріархату припинити дане порушення, але цей заклик досі було проігноровано.

УХВАЛИЛИ:

1. Вкотре закликати Московський Патріархат припинити практику так званого «повторного хрещення», яку в цій Церкві вживають щодо охрещених у Київському Патріархаті, бо ця практика є грубим порушенням Священного Писання, Символу віри, догматів і канонів Православної Церкви та не має під собою жодних історичних і богословських підстав.
2. Доручити Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету звернутися від імені нашої Церкви з цього приводу з листами до Вселенського Патріарха Варфоломія, Московського Патріарха Кирила і митрополита УПЦ МП Володимира та до Предстоятелів Помісних Православних Церков.

Ж У Р Н А Л № 10
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 26 лютого 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Звіти Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і єпархіальних архієреїв про діяльність Патріархії та єпархій УПЦ Київського Патріархату за 2008 р.

ДОВІДКА:
На підставі Статуту про управління УПЦ Київського Патріархату і рішень Священного Синоду Патріарх та всі єпархіальні архієреї зобов'язані подавати щорічний звіт про свою діяльність та життя ввірених їм єпархій, а також річний фінансовий звіт за встановленими зразками на розгляд Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату не пізніше 1 лютого наступного за звітним року. На поточне засідання Священного Синоду було представлено 24 звіти. Керуючі Донецькою, Закарпатською, Кіровоградською, Луганською, Миколаївською, Хмельницькою, Чернівецько-Буковинською єпархіями не надали своїх звітів.

Після ретельного розгляду поданих звітів,

УХВАЛИЛИ:

1. Визнати задовільними звіти наступних єпархій: Київської (з включенням звіту про діяльність Київської Патріархії), Львівської, Рівненської, Білгородської, Івано-Франківської, Черкаської, Чернігівської єпархій, а також Синодального управління у справах духовної освіти (Учбового комітету).
2. Прийняти до відома з наступними зауваженнями звіти:
- Дніпропетровської єпархії: виключити зі звіту розділ про діяльність Богородської духовної семінарії, як такий, що не має відношення до звіту Дніпропетровської єпархії; виправити фінансовий звіт, виключивши з нього дані, які не стосуються руху коштів по єпархіальному управлінню; враховуючи те, що керуючий Дніпропетровською єпархією одночасно є керуючим Богородською єпархією, звернути увагу на необхідність більш частого звершення архієрейських богослужінь саме у Дніпропетровській єпархії, особливо у великі свята.
– Волинської єпархії: включити до єпархіального звіту інформацію про діяльність Волинської духовної семінарії; виправити фінансовий звіт, деталізувавши рух коштів за окремими статтями.
– Сумської єпархії: у статистичних даних відобразити тільки зареєстровані у належному порядку парафії, а також реально діючі парафії, яким необґрунтовано відмовлено у реєстрації; виключити зі звіту відомості, які не мають безпосереднього відношення до діяльності єпархії; змінити структуру єпархіального управління у відповідності до компетенції єпархії та реальної діяльності; викласти список парафій за визначеною формою; внести уточнення до фінансового звіту.
– Вінницької єпархії: включити до звіту алфавітний список духовенства та розгорнутий алфавітний список духовенства; уточнити відомості про богослужіння архієрея на парафіях єпархії; привести фінансовий звіт у відповідність до визначеної форми.
– Житомирської єпархії: оформити алфавітні списки духовенства у відповідності до порядку прізвищ, а не імен; вказати загальний приріст парафій і духовенства єпархії; привести фінансовий звіт у відповідність до визначеної форми; звернути увагу на недопустимість практики рукоположення духовенства з негайним відпуском у іншу єпархію, особливо за наявності вакантних місць служіння;
– Тернопільсько-Бучацької єпархії: відсутній фінансовий звіт, який має подаватися одночасно із загальноєпархіальним звітом.
– Тернопільсько-Кременецької єпархії: відсутній розгорнутий алфавітний список духовенства; привести фінансовий звіт у відповідність до визначеної форми.
– Дрогобицько-Самбірської єпархії: доопрацювати фінансовий звіт у відповідності до визначеної форми.
– Полтавської єпархії: виправити фінансовий звіт, виключивши з нього дані, які не стосуються руху коштів по єпархіальному управлінню; висвітлити діяльність єпархіального архієрея за січень-лютий 2008 р.
– Кіцманської єпархії: впорядкувати розгорнутий алфавітний список духовенства відповідно до визначеної форми, включивши до нього відомості про освіту та місце народження духовенства.
– Запорізької єпархії: доопрацювати фінансовий звіт у відповідності до визначеної форми; звернути увагу на використання термінології у відповідності до правил церковного протоколу.
– Одеської єпархії: виправити фінансовий звіт, виключивши з нього дані, які не стосуються руху коштів по єпархіальному управлінн.
– Коломийської єпархії: скласти фінансовий звіт у відповідності до визначеної форми.
– Кримської єпархії: включити до звіту алфавітний список духовенства та розгорнутий алфавітний список духовенства та парафій у відповідності до визначеної форми.
– Херсонської єпархії: включити до звіту алфавітний список духовенства та розгорнутий алфавітний список духовенства та парафій у відповідності до визначеної форми; відсутній фінансовий звіт, який має подаватися одночасно із загальноєпархіальним звітом.
– Харківської єпархії: оформити звіт повторно у відповідності до визначеної форми.
Зобов'язати керуючих цими єпархіями у місячний термін доопрацювати звіти, внісши до них виправлення і доповнення відповідно до зауважень. Зобов'язати керуючих єпархіями врахувати висловлені зауваження у своїй діяльності.
3. Нагадати керуючим Донецькою, Закарпатською, Кіровоградською, Луганською, Миколаївською, Хмельницькою, Чернівецько-Буковинською єпархіями, що вони своєчасно не виконали своїх єпархіальних обов'язків, чим порушили Статут про управління УПЦ Київського Патріархату та постанови Священного Синоду, і зобов'язати їх у місячний термін надати належні звіти.
4. Звернути увагу архієреїв, керуючих єпархіями на їхній обов'язок дбати про:
– належну організацію чернечого життя у монастирях єпархії;
– проведення систематичної роботи з молоддю через організацію недільних шкіл, молодіжних братств, тощо;
– інформаційну діяльність через сприяння у розповсюдженні загальноцерковних видань – газети «Голос Православ'я», журналу «Православний вісник», Інформаційного бюлетеню, створення та видання на належному рівні єпархіальних видань, в тому числі сторінок єпархій в мережі «Інтернет», своєчасне подання якісної і актуальної інформації про життя єпархії для публікації у загальноцерковних ЗМІ;
– належну організацію навчально-виховного процесу, підвищення рівня викладацького складу, забезпечення дисципліни серед викладачів і студентів наявних у єпархії духовних навчальних закладів;
– своєчасне складання і подання на розгляд Священного Синоду до 1 лютого наступного за звітним року повних і якісних звітів про діяльність єпархії за рік, з включенням до них відомостей про зростання кількості парафій і рух духовенства, звичайного і розгорнутого алфавітних списків духовенства за встановленим зразком, детальних відомостей про звершення єпархіальним архієреєм богослужінь, проповідництво та церковно-суспільну діяльність єпархії;
– належне ведення фінансової звітності; складання і подання об'єктивних фінансових звітів про рух коштів у єпархії з викладенням як загальних, так і деталізованих за статтями сум прибутків та видатків (власні прибутки та видатки кафедрального собору не повинні включатися до єпархіального фінансового звіту).
5. Встановити, що проведення у єпархіях заходів, які виходять за рівень компетенції єпархії та мають загальноцерковне значення (святкування, конференції, зібрання тощо), може відбуватися тільки з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України.
6. Нагадати єпархіальним архієреям, що:
– їхні візити за кордон у церковних справах, в тому числі паломництва можуть відбуватися тільки з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України з обов'язковим складанням звітів про хід і результати поїздки; організовані єпархією закордонні паломництва до християнських святинь, у яких архієрей не бере безпосередньої участі, не потребують окремого благословення Патріарха, але інформація про них повинна відображатися у річному єпархіальному звіті; виїзди закордон священиків відбуваються з благословення їхнього єпархіального архієрея;
– згідно Статуту про управління УПЦ Київського Патріархату відпустка архієрея за межі єпархії на термін понад 14 днів відбувається тільки з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України;
– з метою уникнення порушень архієрейської присяги та попередження непорозумінь серед архієреїв потрібно інформувати про своє перебування в межах чужої єпархії її правлячого архієрея (суто приватні візити не потребують обов'язкового інформування, але не виключають його, бо воно є виявом взаємної поваги між архієреями).

Ж У Р Н А Л № 11
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 12 березня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про прийняття до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату 33 парафій УАПЦ в Тернопільській області.

ДОВІДКА:
3 березня 2009 року Святійший Патріарх Філарет прийняв до складу УПЦ Київського Патріархату, згідно проханню, 33 парафії УАПЦ в Тернопільській області (список додається):

1. Парафія Святої Покрови м. Чорткова – декан митрофорний протоієрей Михаїл Левкович.
2. Парафія вмч Юрія с. Шманьківчики Чортківський район – прот. Володимир Сваричевський.
3. Парафія Успіння Пресвятої Богородиці с. Палашівка Чортківський район – митрофорний прот. Василь Колісник.
4. Парафія Благовіщення Пресвятої Богородиці с. Криволука Чортківський район – митроф. прот. Василь Колісник.
5. Парафія Різдва Пресвятої Богородиці с. Звиняч Чортківський район – митр. прот. Михайло Ткачук.
6. Парафія Святого Димитрія с. Скомороше Чортківський район – митр. прот. Михайло Ткачук.
7. Парафія Успіння Пресвятої Богородиці с. Скородинці Чортківський район – прот. Мирон Заяць.
8. Парафія Святого Миколая с. Капустинці Чортківський район – свящ. Богдан Гагавчук.
9. Парафія Святого Воскресіння с. Милівці Чортківський район – свящ. Богдан Галавчук.
10. Парафія Св. Ап. Андрія Первозванного смт Заводське Чортківський район – митр. прот. Антон Яворський.
11. Парафія Св. Івана Хрестителя с. Постуше Чортківський район – митр. прот. Антон Яворський.
12. Парафія Воздвиження Чесного Хреста с. Ромашівка Чортківський район – митр. прот. Богдан Єдинак.
13. Парафія Введення у храм Пресвятої Богородиці с. Косів Чортківський район – митр. прот. Богдан Єдинак.
14. Парафія Св. Покрови с. Білий Потік Чортківський район – митр. прот. Мирослав Ткачук.
15. Парафія Св. Ап. Іоанна Богослова с. Бичківці Чортківський район – митр. прот. Мирослав Ткачук.
16. Парафія Пребраження Господнього с. Білобожниця Чортківський район – митр. прот. Михайло Кравчук.
17. Парафія св. безсрібників Кузьми і Даміана с. Ридодуби Чортківський район – митр. прот. Михайло Кравчук.
18. Парафія Св. Миколая с. Полівці Чортківський район – прот. Ігор Левенець.
19. Парафія Св. Архістратига Михаїла с. Калинівщина Чортківський район – митр. прот. Любомир Фінковський.
20. Парафія Св. Тройці с. Семаківці Чортківський район – митр. прот. Любомир Фінковський.
21. Парафія Пресвятої Богородиці Успіння с. Дарахів Теребовлянський район – прот. Степан Суканець.
22. Парафія Положення Ризи Пресвятої Богородиці с. Тютьків Теребовлянський район – прот. Степан Суканець.
23. Парафія Святого Воскресіння с. Кобиловолоки Теребовлянський район – митр. прот. Петро Кравчук.
24. Парафія Святого Воскресіння с. Кобиловолоки Теребовлянський район – митр. прот. Михайло Кравчук.
25. Парафія Воздвиження Чесного Хреста м. Тернополь – благочинний митр. прот. Димитрій Лисак.
26. Парафія Воздвиження Чесного Хреста м. Тернополь – митр. прот. Анатолій Лисак.
27. Парафія Успіння Пресвятої Богородиці с. Сухостав Гусятинського району – митр. прот. Роман Левенець.
28. Парафія Св. Успенська с. Яблунів Гусятинський – митр. прот. Роман Левенець.
29. Парафія Воскресіння Христового с. Садки Заліщинський район – митр. прот. Павло Джиджора.
30. Парафія Успіння Божої Матері с. Медведівці Бучацький р-н – митр. прот. Василь Когут.
31. Парафія Пресвятої Трійці с. Пишківці Бучацького р-ну – митр. прот. Василь Когут.
32. Парафія Успіння Пресвятої Богородиці с. Бровари Бучацького р-ну – митр. прот. Володимир Прицький.
33. Парафія Ввведення в храм Пресвятої Богородиці с. Млиниська Терболянського району – митр. прот. Петро Кравчук.

УХВАЛИЛИ:

1. Враховуючи наші наміри створити в Україні Єдину Помісну Православну Церкву та об'єднавчий процес, який відбувається в Українському православії, затвердити рішення Святійшого Патріарха Філарета про прийняття до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату 33 парафій УАПЦ в Тернопільській області.
2. Для організації подальшого статусу цих парафій, утворити окрему Тернопільсько-Теребовлянську єпархію УПЦ Київського Патріархату.
3. Єпископом Тернопільсько-Теребовлянським бути протоієрею Петру Кравчуку, настоятелю Свято-Воскресенської церкви села Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області, – після постригу в чернецтво та єпископської хіротонії. Єпископську хіротонію звершити в м. Києві.

Ж У Р Н А Л № 12
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 12 березня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Річні звіти Миколаївської, Тернопільсько-Кременецької та Сумської єпархій, а також фінансові звіти Дніпропетровської та Тернопільсько-Бучацької єпархій.

УХВАЛИЛИ:

Визнати задовільними звіти Миколаївської, Тернопільсько-Кременецької, Сумської єпархій та фінансові звіти Дніпропетровської і Тернопільсько-Бучацької єпархій.

Ж У Р Н А Л № 13
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 12 березня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

МАЛИ МІРКУВАННЯ:

Про призначення тимчасових членів Священного Синоду на 2009 рік.

УХВАЛИЛИ:

Викликати на сесію Священного Синоду 2009 року преосвященного Сергія, єпископа Донецького і Маріупольського.

Ж У Р Н А Л № 14
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 14 травня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Повідомлення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про візит Патріарха Московського і всієї Руси Кирила в Україну в липні – серпні 2009 року та його можливі негативні наслідки, які вплинуть на релігійну ситуацію в Україні.

УХВАЛИЛИ:

Доручити Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету звернутись з листом до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича та Прем'єр-Міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни.

Ж У Р Н А Л № 15
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 14 травня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Антонія, архієпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського про відкриття чоловічого монастиря в с. Рудківці Новоушицького району Хмельницької єпархії.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття чоловічого монастиря в с. Рудківці Новоушицького району Хмельницької єпархії.

Ж У Р Н А Л № 16
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 14 вересня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

МАЛИ МІРКУВАННЯ:

Про створення робочої групи щодо підготовки діалогу з УПЦ (Московського Патріархату).

ДОВІДКА:

На своєму засіданні 9 вересня 2009 р. Священний Синод УПЦ (МП) прийняв рішення про створення робочої групи, на яку покладено «відповідальність за підготовку діалогу з представниками УПЦ-КП». Робоча група складається з двох архієреїв, трьох священиків та одного мирянина. Очолив групу Керуючий справами УПЦ (МП) архієпископ Митрофан.
Створення робочої групи стало відповіддю УПЦ (МП) на пропозиції Священного Синоду та єпископату УПЦ Київського Патріархату, які у своєму Зверненні до архієреїв, духовенства та вірних Української Православної Церкви (в складі Московського Патріархату) від 14 грудня 2007 р. зазначили, що «без діалогу неможливе взаємне порозуміння і зрештою – примирення і об'єднання розділеної Української Церкви. Київський Патріархат не одноразово заявляв про необхідність налагодження діалогу між нашими Церквами. Ми і зараз готові до такого діалогу».
Київський Патріархат і раніше, і потім висловлював свою згоду і бажання розпочати діалог з УПЦ (МП). Така позиція зафіксована у численних рішеннях, заявах і зверненнях Предстоятеля, Священного Синоду, Архієрейських та Помісних Соборів Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Зокрема, 28 лютого 2007 р. Священний Синод ухвалив: «Підтвердити незмінність позиції Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка готова делегувати представників єпископату й духовенства для проведення зустрічей та консультацій із представниками Української Православної Церкви (Московського Патріархату) для вирішення проблемних питань розвитку православ'я в Україні, для пошуку взаємоприйнятних шляхів налагодження міжцерковного замирення, а також у справі об'єднання православних України в єдину Помісну Православну Церкву».

УХВАЛИЛИ:

1. Вважати рішення Священного Синоду УПЦ (МП) про створенння робочої групи з підготовки діалогу з УПЦ Київського Патріархату таким, що відкриває шлях до проведення діалогу між нашими Церквами з метою подолання розділення українського православ'я.
2. Утворити робочу групу, на яку покласти відповідальність за підготовку діалогу з Українською Православною Церквою (Московського Патріархату).
3. Затвердити наступний склад цієї робочої групи:

1) Митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій, ректор Київської православної богословської академії, голова Синодального управління у справах освіти, намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва – голова комісії;
2) Єпископ Васильківський Євстратій, вікарій Київської єпархії, голова Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії, доцент КПБА;
3) Архімандрит Єпіфаній (Думенко), керуючий справами Київської патріархії, намісник Михайлівського Видубицького монастиря м. Києва, доцент КПБА;
4) Протоієрей Петро Зінич, професор КПБА;
5) Протоієрей Олег Маланяк, доцент КПБА;
6) Михайло Сивак, аспірант КПБА.

Ж У Р Н А Л № 17
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 14 вересня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Пропозицію Патріарха Київського і всієї Руси-України про відкриття Статуту Ставропігійного братства святого Благовірного князя Київського Ярослава Мудрого Української Православної Церкви Київського Патріархату.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття та зареєструвати Статут Ставропігійного братства святого Благовірного князя Київського Ярослава Мудрого Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Ж У Р Н А Л № 18
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 21 жовтня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь митрополита Переяслав-Хмельницького Димитрія, голови робочої групи, на яку покладено відповідальність за підготовку діалогу з Українською Православною Церквою (Московського Патріархату).

ДОВІДКА:

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату (Журнал № 16 від 14 вересня 2009 р.) утворено робочу групу, на яку покладено відповідальність за підготовку діалогу з Українською Православною Церквою (Московського Патріархату). 2 жовтня 2009 р. у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулася зустріч цієї робочої групи з аналогічною робочою групою, створеною 9 вересня 2009 р. Священним Синодом УПЦ (МП).

УХВАЛИЛИ:

1. Піднести подяку Богові за Його милість до Української Церкви, виявлену в доброму початку підготовки до діалогу між УПЦ Київського Патріархату та УПЦ (МП), метою якого є об'єднання Українського Православ'я в Єдину Помісну Українську Православну Церкву.
Закликати православних віруючих підносити свої молитви про успішне завершення розпочатої справи.
2. Відзначити, що хід підготовки до діалогу між УПЦ Київського Патріархату та УПЦ (МП) засвідчує наявність доброї волі обох сторін до подолання розділення Українського Православ'я.
3. Продовжувати розпочату підготовку до діалогу з УПЦ (МП). Прийняття належних рішень координувати з робочою групою від УПЦ (МП) через робочу групу УПЦ Київського Патріархату.

4. З приводу початку підготовки до діалогу, доручити Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету звернутися від імені Священного Синоду до всеукраїнської пастви та братів і сестер з УПЦ (МП) з відповідним зверненням.

Ж У Р Н А Л № 19
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 21 жовтня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Пропозицію Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про розділення Київської єпархії на 2 єпархії з утворенням Переяслав-Хмельницької єпархії.

УХВАЛИЛИ:

1. Утворити Переяслав-Хмельницьку єпархію з включенням до неї лівобережної частини Київської області: Переяслав-Хмельницького, Яготинського, Бориспільського, Броварського, Баришівського, Згурівського районів.
2. Призначити преосвященного Димитрія, Митрополита Переяслав-Хмельницького, вікарія Київської єпархії, керуючим Переяслав-Хмельницькою єпархією з титулом «Переяслав-Хмельницький і Бориспільський».
3. Призначити преосвященного Димитрія, Митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського постійним членом Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату з наступним затвердженням на Архієрейському соборі.

Ж У Р Н А Л № 20
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 21 жовтня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь Святійшого Патріарха Філарета про призначення вікарного архієрея Київської єпархії.

УХВАЛИЛИ:

Призначити єпископом Вишгородським, вікарієм Київської єпархії, архімандрита Епіфанія (Думенка), керуючого справами Київської патріархії, намісника Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря. Хіротонію здійснити в місті Києві.

Ж У Р Н А Л № 21
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 21 жовтня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь Святійшого Патріарха Філарета про стан справ Луганської єпархії.

УХВАЛИЛИ:

1. Звільнити преосвященного єпископа Луганського і Старобільського Всеволода від обов'язків керуючого Луганською єпархією. Преосвященного Всеволода призначити єпископом Слов'янським, вікарієм Донецької єпархії.
Подякувати преосвященному Всеволоду за труди по розбудові Луганської єпархії.
2. Призначити єпископом Луганським і Старобільським ієромонаха Тихона (Петранюка), насельника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря міста Києва.
Хіротонію на єпископа здійснити в місті Києві.

Ж У Р Н А Л № 22
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 21 жовтня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Адріана, митрополита Дніпро-петровського і Криворізького про розділення Дніпропетровської єпархії на дві єпархії – Дніпропетровську і Криворізьку.
ДОВІДКА:

Преосвященний Адріан, митрополит Дніпропетровський і Криворізький одночасно є керуючим Богородською єпархією у Російській Федерації. Територіальна віддаленість двох єпархій є причиною ускладненості у керівництві Дніпропетровською єпархією.

УХВАЛИЛИ:

1. Розділити Дніпропетровську єпархію, виділивши з її складу Криворізьку єпархію. До Криворізької єпархії включити Криворізький, Широківський, Апостолівський, Нікопольський і Томаківський райони Дніпропетровської області.
2. Керуючим Криворізькою єпархією з титулом «Криворізький і Ні-копольський» бути преосвященному Адріану, митрополиту Дніпро-петровському і Криворізькому, звільнивши його від керівництва Дніпропетровською єпархією. Залишити в управлінні преосвященного митрополита Адріана храми св. ап. Петра і Павла та св. пророка Божого Іллі в м. Дніпропетровську.
3. Єпископом Дніпропетровським і Павлоградським бути ієро-монаху Симеону (Зінкевичу), насельнику Свято-Михайлівського Ви-дубицького монастиря м. Києва.
Хіротонію ієромонаха Симеона звершити в м. Києві.

Ж У Р Н А Л № 23
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 21 жовтня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь преосвященного Євсевія, митрополита Рівненського і Острозького про руйнівну діяльність групи духовенства і мирян на чолі зі священиком Юрієм Велігурським, спрямовану проти УПЦ Київського Патріархату.
ДОВІДКА:

Священик Юрій Велігурський очолив групу з духовенства і мирян, які протягом тривалого часу розповсюджують наклепи на Рівненську єпархію. Єпархіальний архієрей та духовенство не одноразово напоумлювали представників цієї групи припинити наклепницьку діяльність. Будучи піддані, на основі рішення єпархіальної ради, канонічним покаранням, члени групи не припинили своєї наклепницької діяльності і не виявили жодних ознак покаяння.

УХВАЛИЛИ:

На підставі звернення преосвященного Євсевія, митрополита Рівненського і Острозького та рішення єпархіальної ради, виключити зі складу кліра і мирян УПЦ Київського Патріархату священика Юрія Велігурського, диякона Віталія Поровчука, мирян Богдана Лимаря, Сергія Одарченка і Тараса Рябчевського.

Ж У Р Н А Л № 24
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 21 жовтня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Даміана, архієпископа Херсонського і Таврійського, щодо причислення до лику святих блаженної Домникії, яка дуже шанується у Херсонській єпархії.

ДОВІДКА:
Послушниця Домникія (в миру Литвиненко Домна Іванівна) народилася у 1875 р. З юного віку вона виявляла ревність по Бозі, смирення та схильність до молитовного і усамітненого життя. Перебування біля святинь Києва остаточно утвердило її у бажанні проводити своє життя у чернечому послуху, а тому вона поступає послушницею у Свято-Успенський жіночий монастир м. Олешки на Херсонщині.
З цього часу блаженна Домникія всю себе віддала на волю Божу, прийнявши на себе подвиг юродства. Вже у монастирі почав відкриватися її дар прозорливості. Зокрема, вона передбачала, що після революції 1917 р. монастир буде закритий.
Гоніння на Церкву Божу не похитнули її віри, а лише укріпили в несенні подвига юродства. Живучи у благочестивих людей, блаженна Домникія часто відвідувала богослужіння у тих храмах, які залишалися відкритими, наставляючи своїми вчинками людей на шлях праведності. Існують численні свідчення про її дар прозорливостві.
Померла праведниця Божа у глибокій старості на 92 році життя і похована у м. Цурупінську на колишньому монастирському кладовищі. Як за життя, так і після упокоєння блаженна угодниця Божа широко шанується благочестивими християнами. З огляду на це шанування також і Священний Синод УПЦ (МП) у березні 2009 р. вирішив причислити її до лику місцевошанованих святих.

УХВАЛИЛИ:

1. Приєднати блаженну Домникію, Христа ради юродиву до лику святих для місцевого церковного шанування у Херсонській єпархії.
2. Пам'ять блаженної Домникії святкувати 10 червня (28 травня ст.ст.), в день її блаженного упокоєння.
3. Писати новопрославленій святій чесну ікону для поклоніння відповідно до визначення Сьомого Вселенського Собору.
4. Надрукувати житіє блаженної Домникії, Христа ради юродивої, і скласти їй богослужіння, а до цього відправляти службу за Загальною мінеєю.
Предстательством і молитвами блаженної Домникії, Христа ради юродивої, нехай благословить Господь Церкву Українську, зміцнить її дітей у вірі Православній і дарує їй єдність і процвітання.

Ж У Р Н А Л № 25
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Рапорт преосвященного Онуфрія, єпископа Вінницького і Брацлавського, про руйнівну діяльність колишнього клірика Вінницької єпархії протоієрея Василія Аксанюка та клірика Вінницької єпархії протоієрея Миколи Строка.

ДОВІДКА:
Протоієрей Василій Асканюк, обіймаючи посаду секретаря Вінницького єпархіального управління, у 2006 р. разом з колишнім керуючим Вінницькою єпархією єпископом Геронтієм (Хованським) незаконно продали будинок єпархіального управління, привласнивши собі кошти від продажу в сумі 700 тис. гривень.
Після цього, залишивши Вінницьку єпархію, протоієрей Василій Аксанюк перейшов у Чернівецько-Кіцманську єпархію, де також проявив себе з негативного боку.
На даний час, повернувшись до м. Вінниця, протоієрей Василій Аксанюк спільно з протоієреєм Миколою Строком, настоятелем парафії святих безсрібників Косьми і Даміана с. Стадниця Вінницького району Вінницької області, проводять серед духовенства і вірних агітацію за вихід зі складу Київського Патріархату та утворення окремої єпархії у Вінницькій області на чолі з родичем протоієрея Миколи Строка, який є кліриком УПЦ Московського Патріархату.

УХВАЛИЛИ:

За порушення канонів, Статуту Київського Патріархату та священичої присяги заборонити у священнослужінні колишнього клірика Вінницької єпархії протоієрея Василія Аксанюка та настоятеля парафії святих безсрібників Косьми і Даміана с. Стадниця Вінницького району Вінницької області протоієрея Миколу Строка до повного і правдивого покаяння.

Ж У Р Н А Л № 26
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про стан справ у Чернівецько-Кіцманській єпархії.
ДОВІДКА:
У зв'язку з тривалою важкою хворобою преосвященний Варлаам, архієпископ Чернівецький і Кіцманський, не має можливості звершувати богослужіння та здійснювати поточне керівництво єпархією.
УХВАЛИЛИ:

1. Преосвященного Варлаама, архієпископа Чернівецького і Кіцманського, звільнити від керівництва єпархією та почислити на спокій для лікування.
2. Єпископом Чернівецьким і Кіцманським бути ієромонаху Марку (Гринчевському), клірику Хмельницької єпархії після архієрейської хіротонії.
Хіротонію звершити в місті Києві.

Ж У Р Н А Л № 27
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про діяльність преосвященного Олександра (Биковця), архієпископа Уманського (Детройт, США).
ДОВІДКА:
На підставі прохання преосвященний єпископ Олександр (Биковець), а також священики та парафії у США та Австралії, які раніше належали до Української Автокефальної Православної Церкви (Соборноправної), рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату (Журнал № 17 від 30 листопада 1994 р.) були прийняті до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату: «Прийняти в лоно Української Православної Церкви Київського Патріархату єпископа Олександра, єпископа Єлисея з духовенством і парафіями УАПЦ (Соборноправної) в США». З цього рішення видно, що Священний Синод прийняв до Київського Патріархату не УАПЦ (Соборноправну), а єпископів, духовенство і парафії, які раніше належали до УАПЦ (Соборноправної), і які з 30 листопада 1994 р. стали належати до Київського Патріархату.
При цьому Священний Синод не встановлював ніякої окремої юрисдикції для прийнятих єпископів, священників і парафій. Все духовенство та парафії УПЦ Київського Патріархату за кордоном (окрім Російської Федерації), в тому числі й ті, які належали до 30 листопада 1994 р. до УАПЦ (Соборноправної), знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні Патріарха Київського і всієї Руси-України.
Статутом Київського Патріархату не передбачено існування в його складі окремих автономних юрисдикцій, в тому числі й з назвою «УАПЦ (Соборноправна)». На підставі рішень Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату 1993 р. як виключення парафіям, які раніше входили до складу УАПЦ, було надано право зберігати у своїх статутних документах свою історичну назву.
Прийнятому до складу Київського Патріархату єпископу Олександру був наданий титул єпископа Уманського. Згодом, у зв'язку з ювілеєм, єпископ Олександр був возведений Святійшим Патріархом Філаретом в сан архієпископа.
Для поліпшення керівництва парафіями Київського Патріархату в США, Святійшим Патріархом і Священним Синодом був утворений Вікаріат Київського Патріархату в США і Канаді. Після утворення Вікаріату між преосвященним архієпископом Олександром та духовенством Вікаріату почали виникати конфлікти, викликані втручанням преосвященного архієпископа Олександра у діяльність парафій Вікаріату на тій підставі, що він є архієреєм Київського Патріархату. Духовенство і парафіяльні управи надсилали численні скарги з цього приводу до Київської Патріархії. Від Святійшого Патріарха Філарета преосвященний архієпископ Олександр неодноразово отримував усні та письмові вказівки не втручатися у життя парафій Вікаріату, бо ці парафії знаходяться у безпосередньому керівництві Патріарха Київського і всієї Руси-України та обраних зборами Вікаріату керівних органів. Натомість архієпископ Олександр в якості архієрея Київського Патріархату почав надсилати до державних органів США скарги на духовенство Київського Патріархату, що значною мірою ускладнило діяльність окремих парафій Вікаріату в США.
Під час візиту Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета в США у жовтні-листопаді 2009 р. преосвященний архієпископ Олександр усно заявив про те, що він вважає себе керівником окремої юрисдикції – «Української Автокефальної Православної Церкви (Соборноправної)», яка нібито існує у США в складі Київського Патріархату на правах автономії. 30 листопада 2009 р. від його імені факсом до Київської Патріархії надійшов лист такого ж самого змісту. На вимогу Патріарха спростувати ці письмові та усні заяви архієпископ Олександр 11 грудня 2009 р. надіслав на ім'я Предстоятеля Київського Патріархату ще один лист, в якому він не спростовує своїх попередніх заяв, а посилається на необхідність скликати «собор чи нараду єпископів, духівництва й представників парафій».
Такі заяви і дії преосвященного архієпископа Олександра вносять смуту в середовище духовенства і вірних Київського Патріархату в США та наносять шкоду діяльності Вікаріату Київського Патріархату в цій країні.

УХВАЛИЛИ:

1. Констатувати, що канонічне право православної Церкви не передбачає існування однієї автокефальної Церкви в складі іншої. Тому в складі Київського Патріархату немає і не може бути ніякої окремої юрисдикції з назвою «Українська Автокефальна Православна Церква (Соборноправна)», бо її існування не передбачене ані Статутом, ані рішеннями Священного Синоду. 30 листопада 1994 р. (Журнал №17) Священний Синод прийняв до складу Київського Патріархату єпископів, священиків та парафії, що раніше належали до УАПЦ (Соборноправної), а не УАПЦ (Соборноправну), як цілісну структуру.
2. Як виняток, Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату 1993 р. дозволив зберігати назву «Українська Автокефальна Пра-вославна Церква» в статутних документах тих парафій, які історично носили цю назву. Однак це не означає, що такі парафії, в тому числі у США, мають статус окремої юрисдикції. Всі парафії, які належать до УПЦ Київського Патріархату, повинні виконувати її Статут, рішення Помісних та Архієрейських Соборів, Священного Синоду, а також розпорядження Патріарха Київського і всієї Руси-України.
3. Констатувати, що єдиною структурою, яка офіційно уповноважена представляти УПЦ Київського Патріархату в Сполучених Штатах Америки, є Вікаріат Української Православної Церкви Київського Патріархату в США і Канаді. Вікаріат знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні Патріарху Київському і всієї Руси-України, як своєму правлячому архієрею. Вікаріат має свої статутні органи, які діють з благословення Патріарха. На даний час у зв'язку з відсутністю вікарного архієрея найвищою посадовою особою Вікаріату є секретар Вікаріату.
4. Наголосити на тому, що всі парафії та віруючі Київського Патріархату, які знаходяться на території США, незалежно від свого походження та статутної назви, підпорядковані Патріарху Київському і всієї Руси-України, як своєму правлячому архієрею – безпосередньо або через Вікаріат.
5. Підтвердити Укази Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, якими місцем служіння преосвященного Олександра, архієпископа Уманського, визначена тільки парафія св. ап. Андрія Первозванного (Детройт, США), а служіння на інших парафіях для нього можливе лише на запрошення настоятеля і управи парафії та з благословення Патріарха.
6. Нагадати преосвященному Олександру, що він є титулярним архієреєм Київського Патріархату, і в цій якості знаходиться у підпорядкуванні Патріарха Київського і всієї Руси-України та має діяти не на власний розсуд, а згідно указів і розпоряджень Патріарха.
7. Визнати, що втручання преосвященного Олександра, архієпископа Уманського, у діяльність парафій Київського Патріархату в США є порушенням канонічних правил і Статуту Церкви, а його усні та письмові заяви вносять смуту в середовище духовенства і вірних Київського Патріархату в цій країні.
8. Вимагати від преосвященного Олександра негайно припинити будь-яке втручання у справи духовенства та парафій УПЦ Київського Патріархату в США, а також зобов'язати його в місячний термін в ясній і однозначній формі листом на ім'я Предстоятеля спростувати свої претензії на керівництво окремою неіснуючою юрисдикцією під назвою «УАПЦ (Соборноправна)». У зв'язку з цим нагадати преосвященному Олександру, архієпископу Уманському, що він не має права без благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України, як правлячого архієрея, збирати ані собор, ані нараду священиків та представників парафій Київського Патріархату з цього або з будь-якого іншого приводу.
9. В разі, якщо преосвященний Олександр, архієпископ Уманський, не виконає цих рішень Священного Синоду, мати на наступному засіданні судження про його подальше перебування в складі єпископату УПЦ Київського Патріархату.
10. Доручити секретарю Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді протоієрею Віктору Полярному довести ці рішення до парафій Вікаріату, в США та до відповідних державних органів Сполучених Штатів Америки.

Ж У Р Н А Л № 28
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і співдоповідь преосвященного Димитрія, митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського, голови робочої групи, на яку покладено відповідальність за підготовку діалогу з УПЦ (МП), щодо стану взаємовідносин між УПЦ (МП) і Українською Православною Церквою Київського Патріархату.
ДОВІДКА:
Враховуючи міжконфесійне напруження, яке виникає у випадках зміни парафіями своєї юрисдикції, а також те, що це питання впливає на хід підготовки до діалогу між УПЦ (МП) і Київським Патріархатом, 20 листопада 2009 р., з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Димитрій направив лист керуючому справами УПЦ (МП) архієпископу Митрофану (Юрчуку) з роз'ясненням позиції Київського Патріархату з цього питання. Згодом лист був офіційно опублікований.
24 листопада 2009 р. Священний Синод УПЦ (МП) заслухав інформацію архієпископа Митрофана (Юрчука), голови робочої групи УПЦ (МП), на яку покладено відповідальність за підготовку до діалогу з УПЦ Київського Патріархату, про засідання двох робочих груп, яке відбулося 2 жовтня 2009 р., та про його підсумки. Інформація була прийнята до відома (Журнал засідання Синоду УПЦ (МП) № 71 від 24 листопада 2009 р.). Синод також прийняв з приводу підготовки до діалогу між УПЦ (МП) і УПЦ Київського Патріархату Звернення до повноти УПЦ (МП).
На виконання рішення Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату (Журнал № 18 від 21 жовтня 2009 р.) 3 грудня 2009 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет з приводу діалогу підписав і офіційно оприлюднив Звернення до єпископів, духовенства та вірних Української Православної Церкви, які знаходяться в єдності з Московським Патріархатом.

УХВАЛИЛИ:

1. Схвалити позицію, висловлену в листі митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія на ім'я архієпископа Митрофана (Юрчука) та у Зверненні Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета з приводу підготовки до діалогу до єпископату, духовенства та вірних Української Православної Церкви, які знаходяться в єдності з Московським Патріархатом.
2. Відзначити, що Звернення Священного Синоду УПЦ (МП), прийняте на засіданні 24 листопада 2009 р., за своїм духом і змістом більше нагадує подібні звернення 10-15-річної давності, які не привели до жодних позитивних наслідків, а лише підігрівали ворожнечу між православними в Україні. Разом з тим Священний Синод розуміє складність ситуації, в якій перебуває УПЦ (МП), неоднозначне сприйняття в її середовищі самого факту зустрічі між представниками УПЦ (МП) і Київського Патріархату, а тому, попри незгоду з багатьма положеннями згаданого Звернення, не вважає його перепоною до продовження процесу підготовки до діалогу між Київським Патріархатом і УПЦ (МП).
3. Закликати архієреїв, духовенство та вірних Київського Патріархату уникати проявів ворожого ставлення до представників УПЦ (МП), всіляко сприяти встановленню між православними віруючими обох Церков мирних взаємовідносин. Слід пам'ятати, що ми є дітьми Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, сповідуємо одну православну віру, а прояви ворожнечі ускладнюють процес об'єднання розділеного Українського Православ'я.
4. У випадках переходу парафій з юрисдикції однієї Церкви до іншої необхідно, в першу чергу, зважати на волю більшості її парафіян. У цих питаннях недопустиме використання фізичного чи морального насильства. Разом з тим Священний Синод вважає, що поодинокі конфліктні ситуації, які виникають через зміну парафіями своєї юрисдикції, не можуть бути перешкодою для продовження підготовки до діалогу між УПЦ (МП) та Київським Патріархатом. Більш детальне обґрунтування позиції Київського Патріархату з цього питання міститься у листі митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія від 20 листопада 2009 р.
5. Відзначити, що Київський Патріархат усвідомлює важливість канонічних норм устрою Православної Церкви та непорушно їх дотримується у своєму житті. Разом з тим Київський Патріархат відрізняє канонічні норми від їхнього тлумачення, на яке Московський Патріархат не має монополії. Історія Московського Патріархату свідчить про багато випадків прийняття неканонічних рішень її Предстоятелями чи Соборами (Синодом), які потім скасовувалися, як неправильні.
На відміну від Римо-Католицької Церкви, яка дотримується хибного вчення про непомильність Римського папи, Православна Церква не знає такого вчення і не засвоює непомильності ані окремим Предстоятелям Церков, ані окремим архієреям чи їхнім Соборам. Непомильною є лише вся повнота Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви.
6. Констатувати, що єдність Православної Церкви визначається, перш за все, єдністю православної віри, а не підпорядкуванням певному патріаршому престолу чи належністю до «слов'янської цивілізації» або «російського світу». Спроби у будь-якій формі – «історичної Русі», «слов'янської цивілізації» або «російського світу» – відродити середньовічну ідею про те, що «Москва є третій Рим», є неприйнятними і шкідливими для єдності Вселенського Православ'я. За цими спробами бачимо бажання використати авторитет і структуру Церкви для досягнення політичної мети відновлення втраченої влади Москви над країнами колишнього Радянського Союзу. Реалізація цих ідей має на меті в першу чергу позбавити Україну реального державного суверенітету і незалежності.
Українська Православна Церква Київського Патріархату послідовно виступає за збереження і зміцнення партнерських, добросусідських та дружніх відносин між українським та російським народами, між Україною та Російською Федерацією. Але збереження і зміцнення таких відносин є можливим лише на основі справжньої взаємної поваги до суверенітету, державної незалежності, національних та культурних особливостей України та Російської Федерації.
7. Відзначити важливість продовження контактів з Константинопольською Матір'ю-Церквою у справі подолання розділення Української Церкви, оскільки Константинопольський Патріархат виявляє своє бажання, а також має авторитет і належну поінформованість в українських справах для того, щоби бути не тільки стороною чи посередником діалогу, але й центром єднання Українського Православ'я. Ми високо цінуємо це і залишаємо для себе можливим розглядати всі конструктивні пропозиції Константинопольської Матері-Церкви, які вестимуть до об'єднання Українського Православ'я.

Ж У Р Н А Л № 29
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія, постійного члена Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, про відзначення 400-річчя з дня написання православного полемічного твору «Тренос» ієромонаха Мелетія Смотрицького.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
У 2010 році минає 400 років з дня написання православного полемічного твору ієромонаха Мелетія Смотрицького під назвою «Тренос». Автор цього полемічного трактату був одним із найвидатніших письменників-полемістів першої половини ХVІІ ст. Народився близько 1577-1579 рр. в селі Смотрич на Поділлі у сім'ї майбутнього першого ректора Острозької Академії Герасима Смотрицького. Максим Смотрицький (так його звали до постригу в чернецтво) навчався в Острозькій Академії, Віленській єзуїтській колегії, Вроцлавському, Лейпцігському, Нюрнеберзькому та Віттенберзькому університетах. З 1608 року служив у Вільно де і написав свій відомий полемічний твір на захист Православної Церкви від утисків уніатів. З 1620 року був висвячений на архиєпископа Полоцького. Життя своє закінчив 27 грудня 1633 року, перейшовши в унію, внаслідок тодішніх політичних обставин і утисків у Речі Посполитій та безправного становища Православної Церкви.
«Тренос, альбо плач Церкви Сходньої» є найвизначнішим твором ієромонаха Мелетія Смотрицького. Він вийшов друком 1610 р. під псевдонімом Теофіл Ортолог. Полеміст надав цьому творові форми «плачу» Православної Церкви, персоніфікованої в символічному образі Матері, яка зі слізьми звертається до своїх невдячних дітей . Мати-Церква виступає у «Треносі», як скривджена дітьми вдова, що зрадили її і перейшли на бік католицизму та унії. Діти, що покинули напризволяще матір – це покатоличені українські та білоруські князі, магнати та шляхта. Ще з більшим гнівом Мати-Церква звинувачує в ренегатстві тих своїх синів, які мали б бути її безпосередніми заступниками – колишніх православних єпископів-апостатів, які перейшли 1596 р. до унії. У своєму творі ієромонах Мелетій Смотрицький показує Матір-Церкву, яка тяжко тужить за тими часами, коли вона мучеників народжувала. Вона кличе до себе «милих і вірних синів» - апостолів, учителів і пастирів, які можуть прийти їй на допомогу. У подальших розділах «Треносу» ієромонах Мелетій Смотрицький у богословському та апологетичному аспектах ґрунтовно розглядає усі відомі найгостріші пункти релігійних незгод між східною й західною християнськими церквами. В останньому, десятому розділі своєї книги він уміщує короткий православний катехізис. Історично-догматична глибина цих богословських розділів полемічного твору «Тренос» високо цінувалася сучасникам-православними так само високо, як і художні якості його ліричного вступу. Адже вже тоді «Тренос» позбавляв противників будь-якої можливості закинути авторові богословську і літературну невченість – книжка беззаперечно свідчила про велику культуру й ерудицію віленського ієромонаха Мелетія Смотрицького. «Тренос» справив велике враження на сучасників. Навіть самі представники Уніатської Церкви свідчили, що в «Треносі» кожне слово – жорстока рана, кожна думка – смертельна отрута, і слово та думки ці особливо небезпечні, тому що автор оздобив їх «зграбністю викладу, як солодкою приманкою». Полемічний твір на оборону православної віри підпав під заборону. Королівські грамоти 1610 р. наказували під загрозою штрафу в п'ять тисяч злотих «не продавати й не купувати» цю «злоязичну» книжку, а розповсюджені вже примірники вилучити із вжитку і спалити.
Дослідники, як правило, високо оцінюють «Тренос» ієромонаха Мелетія Смотрицького. «Глибоким ліризмом і поезією, - писав видатний український літературознавець, академік Сергій Єфремов, - щирим пафосом гніву й обурення повіває на вас із сторінок цього натхненого голосіння, справжній, не видаваний плач над лихоліттям у рідному краю витискав такі ж нелицемірні сльози й з очей читача-прихильника, а полемічні стріли та сатиричні екскурси ранили глибоко ворога і супротивника».

УХВАЛИЛИ:

Беручи до уваги значення православного полемічного письменства в обороні Православної віри на землях Речі Посполитої наприкінці ХVІ – початку ХVІІ ст.ст, а також подальший вплив цих творів у боротьбі за легалізацію і права Православної Церкви на землях України, Білорусі та Литви:
1. Відзначити на всецерковному рівні 400-річчя з дня написання ієромонахом Мелетієм Смотрицьким полемічного твору «Тренос», який мав неабиякий вплив на подальше відстоювання позицій фактично забороненої у перше десятиліття ХVII ст. Православної Церкви у Речі Посполитій.
2. Преосвященним архієреям на єпархіальному рівні підтримати та провести заходи пов'язані з відзначенням 400-річчя написання полемічного твору «Тренос» та ініціювати його читання, висвітлення досліджень про полемічну пам'ятку у ЗМІ.
3. Зорганізувати при духовних навчальних закладах УПЦ Київського Патріархату проведення наукових конференцій, семінарів, круглих столів а також інших заходів пов'язаних з 400-річчям написання полемічного твору «Тренос».
4. Сподіваємось, що відзначення 400-річчя написання полемічного твору «Тренос» ієромонаха Мелетія Смотрицького сприятиме й надалі зміцненню міжконфесійного миру та злагоди у релігійному житті України.

Ж У Р Н А Л № 30
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Повідомлення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА про Указ Президента України № 91/2009 щодо відзначення у липні 2013 року 1025-річчя хрещення Київської Русі.
ДОВІДКА:
10 листопада 2009 року Президент України Віктор Ющенко видав Указ про відзначення у 2013 році 1025-річчя хрещення Київської Русі. Зокрема в Указі глави держави зазначено про створення Організаційного комітету з підготовки та відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі. Кабінету Міністрів України доручено розробити та затвердити у тримісячний термін план заходів з підготовки та відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі, де зокрема має бути передбачено проведення ряду святкових заходів, а також підготовку і випуск багатотомної Української православної енциклопедії та Енциклопедії сакрального мистецтва України, каталогу зруйнованих храмів і монастирів України та серії видань, присвячених 1020-річчю хрещення Київської Русі, яке відзначалося у 2008 році. Указ Президента також ініціює створення художніх та документальних фільмів про історичний шлях християнства в Україні та про визначні пам'ятки сакральної культури в Україні, тощо.

УХВАЛИЛИ:

Враховуючи доленосне значення для українського народу події хрещення 988 року Київської Руси-України, яка принесла світло істинної віри на наші землі:
1. Подякувати Президенту України Віктору Ющенку за видання відповідного Указу, в якому йдеться про відзначення у 2013 році 1025-річчя хрещення Київської Русі.
2. Висловити всебічну підтримку всім заходам, які накреслені у відповідному Указі глави держави щодо відзначення 1025-річчя хрещення Київської Руси-України.
3. Закликаємо преосвященних архієреїв, духовенство та мирян УПЦ Київського Патріархату брати активну участь у підготовці та проведенні заходів, які будуть пов'язані з 1025-ти-річчям хрещення Київської Руси-України.
4. Доручити голові Учбового комітету УПЦ Київського Патріархату митрополиту Переяслав-Хмельницькому і Борис-пільському Димитрію розробити робочий план щодо участі духовних навчальних закладів у підготовці видання Української Православної Енциклопедії (УПЕ) і створити церковно-богословсько-історичну раду при УПЦ Київського Патріархату, яка візьме участь у підготовці матеріалів, написанні богословських, історичних статей до майбутньої УПЕнциклопедії.

Ж У Р Н А Л № 31
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Онуфрія, єпископа Вінницького і Брацлавського про відкриття Свято-Преображенського жіночого монастиря в селі Флорино Бершадського району Вінницької єпархії.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття Свято-Преображенського жіночого монастиря в селі Флорино Бершадського району Вінницької єпархії.

Ж У Р Н А Л № 32
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Онуфрія, єпископа Вінницького і Брацлавського про відкриття чоловічого монастиря Преподобного Федора, князя Острозького в місті Вапнярка Томашпільського району Вінницької єпархії.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття чоловічого монастиря Преподобного Федора, князя Острозького в місті Вапнярка Томашпільського району Вінницької єпархії.

Ж У Р Н А Л № 33
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 13 грудня 2009 року під головуванням Святійшого Патріарха
Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Кирила, єпископа Ужгородського і Закарпатського про відкриття «Свято-Антонієвого Поляно-Печерського монастиря» біля села Кобиляцька Поляна в Рахівському районі Закарпатської єпархії.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття «Свято-Антонієвого Поляно-Печерського монастиря» в Рахівському районі Закарпатської єпархії.

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ

МИТРОПОЛИТ КРИВОРІЗЬКИЙ І НІКОПОЛЬСЬКИЙ АДРІАН

МИТРОПОЛИТ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БОРИСПІЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

МИТРОПОЛИТ РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ЄВСЕВІЙ

АРХІЄПИСКОП МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

АРХІЄПИСКОП БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

АРХІЄПИСКОП ЛУЦЬКИЙ І ВОЛИНСЬКИЙ МИХАЇЛ

АРХІЄПИСКОП ДОНЕЦЬКИЙ І МАРІУПОЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ

ЄПИСКОП СУМСЬКИЙ І ОХТИРСЬКИЙ МЕФОДІЙ

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини