Журнали засідання Священного Синоду 14 травня 2010 р.

14 травня 2010 р. під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбулося засідання Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.


ЖУРНАЛ № 7

ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

від 14 травня 2010 року під головуванням
Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА


СЛУХАЛИ:

Повідомлення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про прославлення у лику святих відомого православного богослова архімандрита Іустина (Поповича), звершене Архієрейським Собором Сербської Православної Церкви, що відбувся з 26 квітня по 5 травня 2010 р. у м. Белграді (Югославія).

ДОВІДКА:

Архімандрит Іустин (в миру – Благоє Попович, 25 березня 1894 р. – 7 квітня 1978 р.) – відомий у православному світі догматист і церковний письменник, шанований ще за свого життя як подвижник благочестя і духовний наставник. Зокрема, його авторству належить тритомна «Догматика Православної Церкви» та 12 томів Житій Святих. У 30-х роках ХХ століття звершував свою пастирську діяльність в Україні на Закарпатті, бо місцева православна єпархія в той час належала до юрисдикції Сербської Православної Церкви.
Архієрейський Собор Сербської Православної Церкви, який проходив з 26 квітня по 5 травня 2010 р. у м. Белграді (Югославія) причислив архімандрита Іустина (Поповича) до лику святих.

Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, який відбувся 11 липня 2008 р., постановив (п. 10): «Доручити Священному Синоду в майбутньому приймати рішення про внесення до місяцеслова для загальноцерковного шанування імен святих, прославлених іншими Православними Церквами».


УХВАЛИЛИ:

1. Прийняти до відома акт канонізації преподобного Іустина (Поповича), духівника монастиря в Челії, звершений Архієрейським Собором Сербської Православної Церкви.

2. У зв’язку з тим, що пастирське служіння преподобного Іустина проходило в тому числі і в Україні, а також враховуючи пошанування його серед віруючого народу і відзначаючи його особливий внесок у розвиток богословської науки, – включити ім’я преподобного Іустина (Поповича) Челійського до місяцеслова Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Пам’ять його святкувати 1 (14 за новим стилем) червня – як це встановлено у Сербській Православній Церкві. Богослужіння відправляти за Загальною Мінеєю за чином служби преподобному.

ЖУРНАЛ № 8

СЛУХАЛИ:

Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про діяльність Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії.

УХВАЛИЛИ:

1. Реорганізувати Інформаційно-видавниче управління Київської Патріархії у дві окремі структури: Видавничий відділ Київської Патріархії та Інформаційне управління Київської Патріархії. До складу Інформаційного управління Київської Патріархії включити Прес-центр Київської Патріархії та редакції офіційних загальноцерковних видань Київського Патріархату.

2. Звільнити єпископа Васильківського Євстратія з посади голови Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії у зв’язку з реорганізацією управління.

3. Призначити митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія виконуючим обов’язки голови Видавничого відділу Київської Патріархії.

4. Призначити єпископа Васильківського Євстратія головою Інформаційного управління Київської Патріархії.

ЖУРНАЛ № 9

СЛУХАЛИ:

Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про відзначення у 2010 р. Дня Хрещення Київської Руси.

ДОВІДКА:

Починаючи з 2008 р., коли відзначалося 1020-ліття Хрещення Київської Руси, святкування, присвячені Хрещенню нашого народу святим рівноапостольним князем Володимиром у 988 р., набули загальноукраїнського характеру. Указом Президента України День Хрещення Київської Руси внесений до переліку святкових днів і відзначається 28 липня – в день церковної пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира.

УХВАЛИЛИ:

1. З нагоди відзначення Дня Хрещення Київської Руси провести у м. Києві з 27 по 29 липня 2010 р. загальноцерковні заходи, присвячені цьому святу, а саме – богослужіння 27 та 28 липня 2010 р. у Володимирському кафедральному соборі м. Києва та Пастирсько-просвітницький форум 29 липня 2010 р. в Актовій залі КПБА.

2. Доручити єпархіальним архієреям забезпечити участь у цих святкових заходах представників духовенства та мирян ввірених їм єпархій.

ЖУРНАЛ  № 10

СЛУХАЛИ:

Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про необхідність проведення Православного пастирсько-просвітницького форуму.


УХВАЛИЛИ:

1. Підтримати ініціативу Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і скликати Православний пастирсько-просвітницький форум в м. Києві 29 липня 2010 р.
Зсідання форуму провести у Актовій залі Київської православної богословської академії.

2. Утворити Організаційний комітет форуму в складі:
- митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Димитрій, ректор КПБА, голова Синодального управління у справах освіти – голова комітету;
- єпископ Васильківський Євстратій, голова Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії;
- єпископ Вишгородський Епіфаній, керуючий справами Київської Патріархії;
- архімандрит Агапіт (Гуменюк) – намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва;
- протоієрей Ярослав Романчук, проректор КПБА;
- Сивак Михайло, викладач КПБА – секретар комітету;
- Головков Андрій, кандидат богослів’я.

Благословити голові Організаційного комітету форуму в разі потреби також залучати до його роботи інших осіб.

3. До участі у форумі запрошуються:
- правлячі та вікарні архієреї;
- настоятелі та намісники монастирів;
- ректори духовних навчальних закладів;
- священнослужителі від єпархій: з кількістю парафій до 150 – по два священнослужителя, понад 150 – по три священнослужителя, за узгодженням з Організаційним комітетом кількість учасників від єпархії може бути збільшена;
- інші особи, запрошені Організаційним комітетом.

4. Визначити головними темами для обговорення на форумі:
- православне просвітництво;
- питання пастирського життя;
- духовно-моральні аспекти суспільного життя.

Схвалити представлений головою Організаційного комітету митрополитом Димитрієм проект Інформаційного листа про проведення Православного пастирсько-просвітницького форуму та направити його учасникам форуму.

Додаток до Журналу № 10

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
Про проведення Православного пастирсько-просвітницького форуму
(м. Київ, 29 липня 2010 р.)

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і згідно рішення Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату 29 липня 2010 р. в м. Києві, у Актовій залі Київської православної богословської академії (вул. Трьохсвятительська, 8, Михайлівський Золотоверхий монастир) відбудеться Православний пастирсько-просвітницький форум. Початок роботи форуму – о 10 годині ранку (реєстрація учасників – з 9 години ранку).

Головними темами для обговорення на форумі є:
- православне просвітництво: проповідь як під час богослужінь, так і за допомогою засобів масової інформації, організація діяльності надільних шкіл (катехитичних курсів) для дітей та дорослих;
- питання пастирського життя: духовне та моральне життя сучасного священнослужителя;
- духовно-моральні аспекти суспільного життя: свідчення Церкви перед суспільством про традиційні для українського народу християнські духовні та моральні цінності, захист сімейних цінностей, боротьба з гріхом корупції.

До участі в роботі форуму запрошені правлячі та вікарні архієреї, настоятелі та намісники монастирів, ректори духовних навчальних закладів, священнослужителі від єпархій: з кількістю парафій до 150 – по два священнослужителя, понад 150 – по три священнослужителя (за узгодженням з Організаційним комітетом кількість учасників від конкретної єпархії може бути збільшена), а також інші особи, запрошені Організаційним комітетом.

Для виступу на форумі з доповіддю (від 10 до 20 хвилин) необхідно до 15 червня 2010 р. повідомити про своє бажання і тему доповіді голову Організаційного комітету митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія. Учасники форуму, які до 15 червня не зголосяться до доповідей, матимуть право на повідомлення чи виступ в обговоренні (до 5 хвилин).

За узгодженням зі Святійшим Патріархом Філаретом Організаційний комітет також запросить до обов’язкових виступів із доповідями учасників, які будуть про це окремо повідомлені головою комітету.

Бажаючі опублікувати текст своєї доповіді у матеріалах форуму, повинні подати її текст у роздрукованому та електронному вигляді (файл Microsoft Word, шрифт Times New Roman, 12 кегль, інтервал 1,5) Оргкомітету або безпосередньо у секретаріат форуму в день його проведення.

Зі всіма питаннями щодо організації та проведення Православного пастирсько-просвітницького форуму звертатися до голови Організаційного комітету митрополита Димитрія.

Голова Організаційного комітету

ДИМИТРІЙ,
митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський

ЖУРНАЛ № 11

СЛУХАЛИ:

Доповідь преосвященного Євстратія, єпископа Васильківського, голови Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії, про проведення у м. Києві 30 квітня 2010 р. Всеукраїнського церковно-інформаційного форуму та його підсумки.

ДОВІДКА:

З благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 30 квітня 2010 р. у Актовій залі Київської православної богословської академії відбувся Всеукраїнський церковно-інформаційний форум, організований Інформаційно-видавничим управлінням Київської Патріархії та КПБА. У формі взяли участь Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, ректор Київської православної богословської академії митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій, голова Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії єпископ Васильківський Євстратій, окремі єпархіальні архієреї, представники інформаційних та видавничих структур з більшості єпархій Київського Патріархату.

Під час форму були обговорені стан та шляхи поліпшення інформаційної діяльності як на рівні всієї Церкви, так і на рівні єпархій, питання функціонування загальноцерковних ЗМІ, взаємодії Церкви зі світськими ЗМІ, удосконалення механізму обміну інформацією між єпархіями та Інформаційно-видавничим управлінням, інші теоретичні та практичні питання.


Також на форумі розглядалося питання удосконалення видавничої діяльності в Київському Патріархаті, обміну інформацією щодо існуючих видань та поліпшення їх розповсюдження.

УХВАЛИЛИ:

1. Вважати корисним проведення Всеукраїнського церковно-інформаційного форуму. Благословити подальше проведення подібних форумів на регулярній основі – щонайменше раз на рік.

Нагадати єпархіальним архієреям, які не надіслали своїх представників для участі у форумі, що участь у загальноцерковних заходах, які відбуваються з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України, є обов’язковою.

2. Усім єпархіальним архієреям Київського Патріархату звернути особливу увагу на вдосконалення інформаційної діяльності керованих ними єпархій, адже вона є однією з сучасних форм церковної проповіді.

З цією метою у кожному єпархіальному управлінні повинна бути призначена щонайменше одна особа, яка несе відповідальність за збір та розповсюдження інформації про життя єпархії, діяльність єпархіального архієрея, важливі події, які відбуваються в єпархії, тощо. Ця особа – прес-секретар або керівник прес-служби (інформаційного відділу) єпархії – повинна координувати свою діяльність з Прес-центром Київської Патріархії, своєчасно подавати якісну інформацію (в тому числі фотографії) про події в житті єпархії для їх подальшого висвітлення у загальноцерковних ЗМІ.

3. Благословити до кінця 2010 р. усім єпархіям Київського Патріархату в обов’язковому порядку мати діючі офіційні єпархіальні інтернет-сторінки (сайти), на яких би розміщалася інформація про єпархію, її життя та діяльність правлячого архієрея.

4. Звернути увагу єпархіальних архієреїв на необхідність активного заохочення духовенства і парафіян до підписки на офіційний друкований орган Церкви – газету «Голос Православ’я». З цією метою єпархіальні управління повинні вимагати від благочинь (деканатів), а благочиння (деканати) – від парафіяльних священиків копії квитанцій про виписку парафіями та окремими парафіянами газети «Голос Православ’я» на наступний рік. Ці копії наприкінці поточно року повинні подаватися у Київську Патріархію разом з єпархіальними річними звітами. Потрібно також заохочувати парафії вести порічну підшивку газети «Голос Православ’я», яку зберігати у парафіяльній бібліотеці.

5. З метою поліпшення змісту загальноцерковного журналу «Православний вісник» рекомендувати ректорам духовних навчальних закладів Київського Патріархату заохочувати викладачів, аспірантів та здібних студентів до написання для публікації в журналі богословських та церковно-історичних статей.

6. З метою підвищення якості друкованих видань встановити, що здійснені у єпархіях видання, які призначені для розповсюдження у храмах (церковних лавках) на території єпархії, повинні мати надруковане на початку благословення єпархіального архієрея, яке надається лише після особистого прочитання тексту видання або після відповідного висновку уповноваженого цензора. Наявність у видання благословення накладає на того, хто його надав, відповідальність за зміст видання.

Для розповсюдження на загальноцерковному рівні здійснених у єпархіях видань також необхідно отримати цензурний висновок щодо видання від Видавничого відділу Київської Патріархії, на підставі якого надається благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України.

ЖУРНАЛ № 12

СЛУХАЛИ:

Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про поточний стан державно-церковних відносин у зв’язку з обранням В. Ф. Януковича Президентом України, а також проект листа з цього приводу від імені Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату до Президента України Віктора Януковича.

УХВАЛИЛИ:

Схвалити запропонований текст листа Президенту України Віктору Федоровичу Януковичу, в якому викладена позиція Київського Патріархату щодо перспектив розвитку взаємовідносин між Церквою та державою. Направити вказаний лист від імені Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату за підписом Патріарха Київського і всієї Руси-України.

Додаток до Журналу № 12

Лист Священного Синоду
Української Православної Церкви Київського Патріархату
до Президента України Віктора Федоровича Януковича

Президенту України
ЯНУКОВИЧУ В. Ф.

Шановний Вікторе Федоровичу!

Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату, який зібрався на своє засідання 14 травня 2010 р. в м. Києві, вітає Вас з вступом на посаду Президента України та закликає Боже благословення на Ваше служіння українському народові в якості Глави держави.

Враховуючи те, що зміна Глави держави завжди супроводжується оцінкою підсумків минулого та створенням планів на майбутнє, вважаємо за належне звернутися до Вас з деякими міркуваннями щодо можливого подальшого шляху розвитку в Україні державно-церковних відносин.

1. Історія і культура українського народу переконливо свідчать про особливу роль, яку в його формуванні відіграє східна християнська традиція, важливим етапом розвитку якої в нашій країні стало хрещення Київської Руси святим рівноапостольним князем Володимиром 988 р. Підтвердженням цього є й те, що за даними соціологічних опитувань зараз близько 70% наших співгромадян вважають себе належними до східної православної християнської традиції.

Разом з тим в Україні до східної християнської традиції себе відносять кілька конфесій, жодна з яких не є домінуючою. Окрім цього в нашій державі діють й інші християнські конфесії, а також релігійні об’єднання іудеїв і мусульман.

Конституція і українське законодавство в цілому враховує всі ці фактори, визначаючи світський, тобто релігійно нейтральний характер держави, та рівність перед законом усіх належним чином легалізованих конфесій.

Неухильне дотримання цих конституційних та законодавчих норм є гарантією стабільних і плідних державно-церковних відносин. І навпаки – відхід від цих норм, прояви особливого ставлення держави лише до однієї окремої конфесії можуть вести до загострення міжконфесійних суперечок та суспільного збурення, чого не можна допустити.

У зв’язку з цим ми просимо Вас всебічно сприяти тому, щоби як на загальноукраїнському, так і на місцевому рівні органи державної влади та місцевого самоврядування виявляли визначене Конституцією і законами рівне ставлення до різних конфесій, не допускали ущемлення прав одних конфесій на користь інших.

2. Українське Православ’я на жаль є розділеним. Проте в останні роки намітилися позитивні тенденції до пошуку взаємного порозуміння, зокрема між УПЦ Київського Патріархату та УПЦ в єдності з Московським Патріархатом.

З одного боку держава не може втручатися у внутрішні церковні питання, не може визначати відповідність або невідповідність церковним канонам (канонічність) тих чи інших процесів або явищ – так само, як Церква не визначає відповідність або невідповідність законам рішень держави. З іншого боку держава, яка покликана представляти інтереси всього українського суспільства, не може бути не зацікавлена в міжконфесійному мирі та злагоді, у подоланні розділення Українського Православ’я, як фактору, який загострює суспільне протистояння.

Враховуючи все це, продовження конструктивного діалогу між УПЦ Київського Патріархату та УПЦ в єдності з Московським Патріархатом видається нам корисним і для суспільства, і для Українських Церков, і для держави. Тому ми просимо Вас, як Главу держави, в міру можливого сприяти продовженню цього діалогу, метою якого ми бачимо подолання розділення Українського Православ’я та утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви.

3. Держава і Церкви та релігійні організації повинні бути партнерами у діяльності, спрямованій на благо суспільства – духовному відродженні українського народу, зміцненні суспільної моралі, піднесенні авторитету сімейних цінностей, тощо. Одним з дієвих механізмів налагодження партнерських взаємовідносин, який показав свою користь, є Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, що існує майже 15 років як механізм узгодження позицій основних християнських Церков, іудейських та мусульманських релігійних об’єднань, які представляють понад 95% усіх релігійних громад України.

ВРЦ і РО, членом якої є і Київський Патріархат, протягом останніх років виробила ряд узгоджених пропозицій щодо гармонізації державно-церковних відносин, вирішення існуючих у цій сфері проблемних питань. Ми просимо Вас уважно поставитися до цих пропозицій та продовжити добру традицію співпраці держави і Ради Церков, закладену і підтримувану Вашими попередниками на посаді Президента.

Шановний Вікторе Федоровичу!

Від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату Священний Синод висловлює сподівання на те, що під час Вашого президентства відносини нашої Церкви та інших конфесій з державою будуть розвиватися плідно, гармонійно, у дусі конструктивного діалогу, взаємного порозуміння та партнерства. Адже тільки такий шлях розвитку може бути корисним для українського суспільства. У зв’язку з цим ми позитивно сприйняли Вашу позицію щодо державно-церковних відносин, висловлену Вами на засіданні Громадської гуманітарної ради 13 травня 2010 року.

Підносимо за Вас, як Главу держави, наші молитви до Господа та закликаємо на Вас Боже благословення.

З повагою –

Від імені Священного Синоду
Української Православної Церкви Київського Патріархату

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України


ЖУРНАЛ № 13

СЛУХАЛИ:

Доповідь митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія про відзначення у 2011 р. 1000-річчя Києво-Софійського собору.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Останніми роками науковці Національного заповідника «Софія Київська» відстоюють науково обґрунтовану концепцію закладення Софійського собору в 1011 році за князя Володимира Великого, а завершення будівництва у 1018 році за його сина Ярослава Мудрого. Її незаперечно підтверджують нещодавно виявлені на фресках Софії дуже ранні датовані графіті.

Ці дослідження неодноразово були оприлюднені на багатьох міжнародних наукових конференціях як в Україні, так і за кордоном, захищені кандидатська і докторська дисертації на цю тему, видано чисельні наукові та науково-популярні праці. Результати нових досліджень були покладені в основу науково-експозиційної, науково-методичної, екскурсійної та консультативної роботи заповідника «Софія Київська». Таку концепцію вже давно сприйняло суспільство, і багато вчених підтримують її як в Україні, так і в зарубіжжі.

Виходячи зі значимості події і важливості її для України, яка ще в 1988 р. приєдналася до Конвенції про збереження культурної і природної спадщини, Мінрегіонбуд України звернувся до Національної комісії України у справах ЮНЕСКО про внесення дати заснування собору до календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО. В жовтні 2009 р. рішенням 35 Генеральної конференції даної міжнародної організації цю пам'ятну дату було затверджено.

Але ця дата суперечить літописним звісткам, які згадують заснування Софії як під 1017, так і під 1037 рр., але тим не менш вона має під собою серйозні підстави. Тенденційні літописні записи, що вийшли з-під пера книжників Ярослава, різняться між собою двадцятьма роками, бо вони не фіксують історичного факту, а відбивають намагання приурочити створення Софії до правління саме цього князя. Тому літописні дати штучно «прив'язані» до головних віх княжіння Ярослава в Києві: появи тут наприкінці 1016 р. з Новгорода і перетворення в 1036 р. на самодержця Русі після смерті його брата Мстислава і ув'язнення другого брата - Судислава. Тобто суперечливі літописні записи про час заснування Софії, що збереглися у списках XIII -XV століть, є недостовірними. Недарма наукова дискусія щодо них триває вже два століття і давно увійшла в глухий кут.

Найбільш достовірні дані для вирішення цієї проблеми містить у собі сама Софія, зокрема неофіційні написи-графіті на її стінах. Особливу цінність мають графіті, в яких стоять дати їх написання. Виявлені на фресках в різних місцях собору датовані написи-графіті 1018-1021, 1022, 1028, 1033 (три написи) і 1036 рр. спростовують 1037 рік як час заснування чи навіть завершення Софії. Перекреслюють вони і 1017 р., адже неспростовно свідчать, що вже до 1018-1021 рр. собор уже стояв і був прикрашений розписами. У співставленні з днями освячень Софії, що збереглися в святцях, графіті дозволяють датувати закладення храму Софії Премудрості Божої неділею 4 листопада 1011 р., а завершення її неділею11 травня 1018 р. Тобто собор Святої Софії був закладений і майже закінчений князем Володимиром, хрестителем Русі (980-1015 рр.), а завершений його сином Ярославом.

Таке датування підтверджують натурні дослідження Софії, на якій відобразився факт зміни її замовника - це архітектурні та стінописні корективи, внесені в щойно створений храм на стадії завершення фрескового розпису. Лабораторними дослідженнями доведено, що за своїм складом фресковий тиньк і полив'яні плити підлоги Десятинної церкви і Софії є повністю ідентичними. Натомість зведені пізніше Ярославом Георгіївська та Ірининська церкви за цими параметрами помітно відрізняються від Софії.

У мозаїках та фресках Софії простежено широке й послідовне прославлення замовників собору хрестителів Русі Володимира й Анни. Найбільш виразно ця тенденція позначилася на світських фресках - княжому груповому портреті у центральній наві й розписі сходових веж, що ведуть на княжі хори. Княжий портрет зазвичай визначали як зображення родини Ярослава Мудрого. Але дана фреска не є портретом родини Ярослава, бо це ніяк не узгоджується з датами вищеназваних графіті, оскільки старші діти князя представлені на фресці дорослими, між тим як старші сини та дочки Ярослава народилися з 1020 по 1032 р. Застарілою є й гіпотеза, що на світських фресках сходових веж зображено візит княгині Ольги до Константинополя - це суперечить змісту сюжетів фресок, середньовічним ментальним і обрядовим нормам та іконографічним канонам. Насправді на княжому портреті представлено родину Володимира й Анни, на фресках веж - укладення їх династичного шлюбу, що започаткував хрещення Русі. У релігійних сюжетах Володимир і Анна прославляються через символічні, прообрази - святих, які або були їх небесними патронами, або чиї діяння повторило княже подружжя.

Всі ці результати досліджень Софії підтверджуються даними нелітописних джерел. Сучасник будівництва Софії митрополит Іларіон стверджує, що у цій справі Ярослав завершив починання Володимира як Соломон - Давидове у створенні Єрусалимського храму. В хроніці німецького єпископа Тітмара Мерзебурзького, написаній до 1018 р., Софія згадується як діюча резиденція Київського митрополита вже під 1017/18 рр. Нотатки чужинців Маркина Груневега та Еріха Лясоти, які відвідали Софію наприкінці XVI ст., засвідчили, що традиція пов'язувати її створення з діяльністю Володимира, якого вони, називають будівничим Софії, побутувала в Києві до раннього модерного часу. В опублікованому латинському документі 1595 р. з папського архіву також стверджується, що саме Володимир заснував і обдарував митрополичий осідок. 1011 рік як час заснування собору фігурував у його двох головних написах - титульному (над входом), що з'явився наприкінці XVI - на початку XVII ст., та ктиторському (на арках центрального купола), виконаному в 1640 р. на замовлення митрополита Петра Могили, який володів даними софійського архіву, що згорів у 1697 р. Фото знятого реставраторами в середині XX ст. ктиторського напису святителя Петра Могили з датою 1011 рік нещодавно виявлено в архіві заповідника та опубліковано. Навіть у XVIII ст. 1011 рік офіційно визнавався датою заснування Софії, про що свідчать опубліковані статистичні «Описи Київського намісництва» 70-х - 80-х рр. XVIII ст. 1011 рік як час заснування Софії вказується кафедральним писарем Яковом у складеному ним близько 1770 р. рукописі, що зберігається в Центральному державному історичному архіві в м. Києві.

Отже, «день народження» Софії Київської в 1011 р. є офіційно визнаним нашими пращурами і доведеним сучасною наукою історичним фактом, достовірність якого надійно засвідчує сам собор.


УХВАЛИЛИ:

1. Враховуючи велике значення Києво-Софійського кафедрального собору, як центру Києво-Руської митрополії і митрополичого осідку, та беручи до уваги висновки науково-громадської спільноти та дослідників Софії Київської, підтримати святкування 1000-річчя Києво-Софійського собору.

2. Науково-богословській спільноті Української Православної Церкви Київського Патріархату, викладачам та студентам духовних навчальних закладів взяти участь у святкуваннях з відзначення 1000-річчя Софії Київської.

ЖУРНАЛ № 14

СЛУХАЛИ:

Доповідь єпископа Вишгородського Епіфанія, намісника Свято-Михайлівського Видубицького монастиря, керуючого справами Київської Патріархії, про відзначення у 2010 році ювілею – 940-ліття побудови Михайлівської церкви Видубицького монастиря у м. Києві.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Історія Видубицького монастиря починається з печер, які знаходяться неподалік від нього, на Звіринці. Припускають, що тут, задовго до прийняття св. Володимиром християнства був підземний монастир. Після припинення гоніння на християн 988 р. ченці вибралися з печер, заснували новий монастир і назвали його, за назвою місцевості, Видубицьким.

Однак літописи вперше згадують про монастир на місці сучасного Видубицького Михайлівського монастиря лише в статті 1070 року, коли тут було закладено Михайлівський собор, що в домонгольський період був соборним храмом монастиря. Називають літописи цей монастир Всеволожим — іменем ктитора собору і засновника монастиря київського князя Всеволода Ярославича.

На початку XII ст. Видубицький чоловічий монастир набуває слави як центр літописання. Саме тут 1116 року ігумен Сильвестр підготував другу редакцію широковідомої «Повісті минулих літ». Також тут творив і славнозвісний видубицький ігумен Андріан, автор багатьох літописних статей кінця XII ст. А князь Володимир Мономах у своєму вотчинному монастирі зібрав велику на той час бібліотеку, що сприяло книгописанню.

Видубицький монастир також був і своєрідним центром політичного життя Давньоруської держави. Саме біля монастирської Михайлівської церкви за традицією збиралося на рать руське воїнство. Відомо, що тут у 1094 році відбувалося примирення князів Святополка, Володимира Мономаха і Ростислава перед їхнім спільним походом на половців.

На відміну від більшості київських монастирів, чернече життя у Видубицькій обителі не згасло і після монгольської навали. Про це свідчить літописна розповідь про поїздку Данила Галицького до хана Батия у 1245 р.: «Перед, тим, як переправитися через Дніпро, князь зупинився у Видубицькому монастирі, де за нього був відслужений молебень».

Сучасний ансамбль монастиря склався у ХVIІ-Х\/ІІІ ст., коли стародубський полковник Михайло Миклашевський звів кам'яний п'ятикупольний Георгіївський собор і трапезний храм (1686-1701), а гетьман Данило Апостол – дзвіницю (1721-1733) в стилі українського бароко.

У 1924 році монастир було закрито. Спасо-Преображенський храм перетворено на клуб робітників деревообробного комбінату, а в братських келіях поселилися їхні сім’ї.

Богослужіння у Михайлівському соборі звершувались до 1936 р., поки комсомольці-активісти не розклали на монастирському дворі вогнище з іконостасів Свято-Михайлівського та Свято-Георгіївського храмів. На щастя, монастирські споруди не постраждали ні від рук радянської влади, ні під час Другої світової війни. Некрополю пощастило менше: з біломармурових пам'ятників виготовляли мармурову крихту, а чавунні надгробки здали як металобрухт. Після пожежі 1967 р., під час якої згорів Георгіївський собор разом із колекцією стародруків, монастир віддали Інституту археології, а в монастирських храмах почалися реставраційні роботи.

Після тривалого періоду атеїстичного глумліня в 1992 р. у монастирі почали звершуватись богослужіння та відроджуватись чернече життя. На території обителі діє п’ять храмів, у яких щоденно поперемінно постійно звершуються уставні богослужіння.


УХВАЛИЛИ:

1. Визнаючи, що Свято-Михайлівський Видубицький монастир є загальнонаціональною духовною святинею, визначною пам’яткою історії та культури українського народу загальнодержавного значення з нагоди 940-ліття побудови Михайлівської церкви Видубицького монастиря у м. Києві провести протягом 2010 року ювілейні заходи, присвячені цій події

2. Головні урочистості ювілею провести у Свято-Михайлівському Видубицькому монастирі 17-19 вересня 2010 року.

ЖУРНАЛ № 15

СЛУХАЛИ:

Прохання Преосвященного Данила, митрополита Чернівецького і Буковинського, про відкриття чоловічого монастиря св. вмч. Пантелеймона урочище Кадіб в селі Шипинці Кіцманського району Чернівецької області.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття чоловічого монастиря св. вмч. Пантелеймона урочище Кадіб в селі Шипинці Кіцманського району Чернівецької області.

ЖУРНАЛ № 16

СЛУХАЛИ:

Прохання Преосвященного Данила, митрополита Чернівецького і Буковинського, про відкриття жіночого монастиря Преображення Господнього с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області.

УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття жіночого монастиря Преображення Господнього с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області.

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ

МИТРОПОЛИТ КРИВОРІЗЬКИЙ І НІКОПОЛЬСЬКИЙ АДРІАН

МИТРОПОЛИТ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БОРИСПІЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

МИТРОПОЛИТ РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ЄВСЕВІЙ

МИТРОПОЛИТ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ І БУКОВИНСЬКИЙ ДАНИЛО

АРХИЄПИСКОП МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

АРХИЄПИСКОП БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

ЄПИСКОП СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ І КРИМСЬКИЙ КЛИМЕНТ

ЄПИСКОП ВІННИЦЬКИЙ І БРАЦЛАВСЬКИЙ ОНУФРІЙ

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини