Журнали засідання Священного Синоду 23 січня 2016 р.

23 січня 2016 року під головуванням Святійшого Патріарха Філарета відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.

ЖУРНАЛ № 1

ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

від 23 січня 2016 року під головуванням
Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:

Пропозицію Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета скликати у травні 2016 р. Архиєрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.

ДОВІДКА:

Відповідно до Статуту про управління Української Православної Церкви Київського Патріархату «Архиєрейський Собор скликається Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України (або Місцеблюстителем) і Священним Синодом, мірою необхідності, але не рідше одного разу на два роки» (Розділ ІІІ, п. 5). Попередній Архиєрейський Собор відбувся у 2014 році.

УХВАЛИЛИ:

Скликати 13 травня 2016 р. в м. Києві Архиєрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.

ЖУРНАЛ № 2

МАЛИ МІРКУВАННЯ:

Про розповсюдження пошанування в якості святих таких осіб, які явно не є святими через своє вчення та спосіб свого життя, а також про практику поспішних канонізацій, запроваджену в Московському Патріархаті, яка призвела до «деканонізації» раніше канонізованих осіб.

ДОВІДКА:

Протягом останніх років серед православних віруючих в Україні поступово набуває поширення пошанування в якості святих таких осіб, які на підставі достовірних свідчень про спосіб їхнього життя та їхнє вчення не можуть вважатися святими. Особливе занепокоєння викликає участь ієрархії Московського Патріархату в підтриманні культу таких осіб.

Йдеться про пошанування монахині Аліпії (в миру – Агафії Тихонівни Адєєвої, померла 1988 р.) та схиархімандрита Зосими (в миру – Івана Олексійовича Сокура, помер 2002 р.). Місця їхнього поховання облаштовані за зразком місць пошанування мощей святих, про їхнє життя публікуються матеріали, складені за прикладом традиційних житій святих, у дні їхньої смерті біля місць поховання проводяться особливо урочисті богослужіння, серед віруючого народу окремими священнослужителями Московського Патріархату підтримується думка щодо святості зазначених осіб та необхідності їхнього пошанування.

Насправді ж монахиня Аліпія, за свідченням багатьох осіб, які знали її, в тому числі священнослужителів Вознесенського храму м. Києва, до якого вона приходила в останні роки свого життя – протоієрея Михаїла Бойка (пізніше – духівника КДАіС УПЦ МП) та протоієрея Іоана Київського (нині – духівника Київської єпархії), – була псевдо-юродивою, перебувала у стані духовної самоомани (диявольського облещення). За цими свідченнями монахиня Аліпія у храмі не причащалася Святих Таїн, під час богослужінь вигуками перешкоджала молитві.

Протоієрей Іоан Київський свідчить: «Якось я запитав «матушку» Аліпію, де вона живе і чи можна прийти до неї. Вона дозволила і описала ознаки якоїсь місцевості. З її слів я не зміг второпати, де це, довелося запитати в парафіян. Виявилось, це зовсім близько, — у Голосіївському лісі. Коли я прийшов, у її будиночку було кілька людей і дитина віком 7-8 років. У кімнатці було брудно, неохайно, купа старого одягу діставала майже до стареньких паперових ікон під стелею, які місцями повідклеювались від стін і звисали. На цій купі одягу валялися засохлі просфори, усюди бігали коти, яких було в неї дуже багато. Посеред кімнати стояв стіл, «матушка» всіх посадовила, поставила залізні кухлі, дістала пляшки з горілкою і кагором та поналивала всім, навіть дитині і собі теж (!). Це мене шокувало і я її вже ні про що не запитував, а сама вона щось незрозуміле говорила, запитуючи в ікон. Людям невдовзі стало зле, і всі вибігли на вулицю, а сама «матушка» поклала голову на стіл і захропіла. На мене все це справило гнітюче враження.

Згодом, коли я зрозумів, що її «пророцтва» не від Бога, то запитував шанувальників «матушки», як таке може бути, якщо вона Божа людина. Люди не відкидали самого факту напування людей горілкою і вином, але сказали, що так вона виганяє злі чари з тих, кому пороблено (і з себе теж?) і лікує хвороби. Жоден святий в історії Церкви не додумався до такого способу лікування.

Невдовзі ігумен Андріан, який служив на одній із сільських парафій Київської області, розповів мені трагічну історію своєї сестри: вона приїхала до «прозорливиці», бо була смертельно хвора на рак, і тому хотіла стати черницею й прописати у своїй квартирі маму. Але Аліпія сказала, що помолиться за неї і вона житиме, а чернецтво приймати не треба, бо скоро вона вийде заміж за одного чоловіка, ім’я якого Аліпія назвала. Але жінка померла. І монахинею не стала, і квартира відійшла державі, а не матері. Ігумен Андріан, який до цього випадку сам шанував Аліпію, став забороняти людям ходити до неї.

Одного разу я читав у церкві Псалтир і почув шипіння з правої сторони. Одночасно мене стало лихоманити (як при високій температурі). Коли відірвав погляд від церковної книги, то побачив, що то шипить «матушка»! Я продовжив читати, мій стан нормалізувався, а вона все шипіла. З точки зору Православної Церкви, це одна з явних ознак одержимості бісом.

Після цих подій я став відмовляти людей ходити до «матушки» Аліпії. Мабуть, їй донесли про це або ж вона сама зрозуміла, бо стала відносно мене агресивною: почала в храмі на мене кричати, махала в мою сторону палкою.

Дещо пізніше в мене була розмова про «матушку» Аліпію з ієромонахом Авраамієм (пізніше архімандрит, духівник Києво-Печерської лаври). Він категорично заявив, що не бачить у її поведінці ніякої святості.

На шиї «матушка» завжди носила величезну зв’язку ключів. Призначення цих ключів незрозуміле. Однак відомо, що існує такий магічний обряд, коли з читанням закляття закривають чи відкривають ключем замок. Розповідали, що після смерті Аліпії в її хатині в Голосіївському лісі знайшли книгу з магії.

Не можу пригадати випадку, щоб «матушка» Аліпія причащалась святих Таїн Тіла і Крові Христових. Натомість, вона часто в храмі під час богослужіння викрикувала що-небудь, шуміла, заважала молитись.

Особисто я не відкидаю того, що Аліпія була віщункою, як, наприклад, болгарська Ванга. Але Болгарська Православна Церква не збирається канонізувати Вангу і заборонила своїм вірним її шанування. Відомо, що часто через таких людей діють злі духи, а віщування майбутнього суворо забороняється і церковними канонами, і Священним Писанням.

Багато хто зі священнослужителів, у тому числі і з Московського Патріархату, не вважає «матушку» Аліпію подвижницею. Я знаю, що в київських Флорівському та Покровському монастирях є ще живі черниці, які особисто знали її і можуть підтвердити, що вона свою «прозорливість» мала не від Бога. Вважаю також, що свідчення архімандрита Авраамія та спочилого протоієрея Михаїла Бойка є особливо важливими, і до їхньої думки необхідно прислухатись».

Щодо культу схиархімандрита Зосими (Сокура), то його розповсюдження пов’язується з його негативним ставленням до України, із закликом триматися Росії та Російської Православної Церкви. Про це він говорив як у проповідях, так і у своєму «Заповіті»:

«В случае отхода Украины от Москвы, какая бы ни была автокефалия, — беззаконная или «законная», — автоматически прерывается связь с Митрополитом Киевским. Из существующих монастырей тогда образовать Дом Милосердия, который будет выполнять святые законы милосердия — служение людям до их погребения, и эту заповедь обители должны выполнять вечно. Никакие угрозы и проклятия не признавать, так как они не каноничные и беззаконные. Твердо стоять за каноны Русской Православной Церкви. В случае отпадения от единства Русской Православной Церкви, — правящего архиерея не существует, монастыри переходят в ставропигиальное управление, под омофор Святейшего Патриарха Московского и Всея Руси. Молю Бога и надеюсь, что Святейший Патриарх не откажет и примет под свой омофор. Если сие будет невозможно, то монастыри переходят под самостоятельное игуменское управление по подобию Валаамской обители начала нашего столетия, находясь под видом светлых будущих времен единства Украины и России, которые, глубоко верю, неминуемо наступят, с чем и ухожу в вечность. …Отходя в жизнь вечную, последнее слово глаголю вам, братья, сестры и все молящиеся в обители нашей: держитесь Русской Православной Церкви — в ней спасение».

У такий спосіб він свідомо спотворював вчення про Церкву, підмінюючи єдність Церкви як Тіла Христового адміністративною єдністю з Московським Патріархатом. Також він публічно зневажливо говорив про українську мову, про що можна прочитати в його проповідях та інтерв’ю.

Його вчення та проповіді несуть у собі елементи так званого політичного православ’я, яке було засуджене в тому числі Собором єпископів УПЦ МП 21 грудня 2007 р.

У 1999 р. під час візиту до Донецької єпархії Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета схіархімандрит Зосима (Сокур) особисто переконував тодішнього голову Донецької обласної державної адміністрації В. Ф. Януковича перешкоджати проведенню візиту, був ідейним натхненником акцій протесту, які привели до нападу натовпу фанатично налаштованих прихильників Московського Патріархату на Патріарха Філарета і супроводжуючих його осіб в м. Маріуполі 30 квітня 1999 р.

Протягом останніх двох десятиліть у Московському Патріархаті значно збільшилася кількість канонізацій при одночасному зниженні якості підготовки матеріалів для прийняття рішення про канонізацію. Свідченням цього є випадок виключення у 2012 р. з офіційного церковного календаря РПЦ на 2013 р. імен 36 раніше канонізованих цією Церквою осіб, як святих.

УХВАЛИЛИ:

1. Беручи до уваги численні свідчення визнати, що немає підстав для вшанування як святих покійних монахині Аліпії (Авдєєвої), відомої як «матушка Аліпія Голосіївська», а також схиархімандрита Зосими (Сокура).

Звернути увагу православних віруючих, що пошанування серед святих осіб, які за своїм вченням та способом життя явно такими не є, приносить духовну шкоду.

2. Звернути увагу ієрархів Московського Патріархату на неприпустимість сприяння з боку окремих представників духовенства цієї Церкви поширенню культу лжесвятих Аліпії та Зосими.

3. Висловити занепокоєння фактами проведення у Московському Патріархаті процедур канонізації у масовому порядку без належної підготовки, що вже призвело до подальшої деканонізації раніше оголошених святими осіб.

ЖУРНАЛ № 3

СЛУХАЛИ:

Річні звіти єпархій Київського Патріархату: Київської (міської), Переяслав-Хмельницької (Київська область), Львівської, Білгородської, Черкаської, Донецької, Рівненської, Чернігівської, Хмельницької, Волинської, Луганської, Харківської, Дрогобицько-Самбірської, Вінницької, Одеської, Кримської, Житомирської, Херсонської, Закарпатської, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Чернівецької, Запорізької, Тернопільсько-Кременецько-Бучацької, Миколаївської, Тернопільсько-Теребовлянської, Сумської, Полтавської.

УХВАЛИЛИ:

1. Взяти до відома із зауваженнями річні звіти Київської (міської), Переяслав-Хмельницької (Київська область), Львівської, Білгородської, Черкаської, Донецької, Рівненської, Чернігівської, Хмельницької, Волинської, Луганської, Харківської, Дрогобицько-Самбірської, Вінницької, Одеської, Кримської, Житомирської, Херсонської, Закарпатської, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Чернівецької, Запорізької, Тернопільсько-Кременецько-Бучацької, Миколаївської, Тернопільсько-Теребовлянської, Сумської, Полтавської єпархій Київського Патріархату.

2. Констатувати продовження зростання у 2015 році кількості парафій та духовенства УПЦ Київського Патріархату, в тому числі завдяки добровільному переходу під омофор Київського Патріархату громад з інших православних юрисдикцій.

3. Відзначити, що у минулому році в усій Церкві продовжувалася робота зі збору і передачі фінансової та матеріальної допомоги українським воїнам, яки захищають державу від терористів та агресорів, а також мирним жителям Донбасу, вимушеним переселенцям і біженцям.

4. Звернути увагу єпархіальних архієреїв на подальшу потребу підтримувати служіння військового духовенства, в тому числі через внески у відповідний фонд, з якого фінансуються витрати Синодального управління військового духовенства.

5. Закликати всю повноту Української Православної Церкви Київського Патріархату продовжити посилені молитви та працю, спрямовані на подолання церковного розділення, утвердження єдиної Помісної Української Православної Церкви, на подолання агресора і досягнення справедливого миру в Україні.

ЖУРНАЛ № 4

МАЛИ МІРКУВАННЯ:

Про реакцію на неправдиву заяву Московського патріарха Кирила (Гундяєва) щодо ситуації в Україні, виголошену на Зібранні (Синаксі) Помісних Православних Церков, що проходить у м. Шамбезі (Швейцарія).

ДОВІДКА:

22 січня 2016 р. на Зібранні (Синаксі) Помісних Православних Церков, що проходить у м. Шамбезі (Швейцарія) під головуванням Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, прозвучав виступ Предстоятеля Російської Православної Церкви патріарха Кирила (Гундяєва). Частина цього виступу у відеозаписі та у вигляді цитат з тексту була опублікована на офіційному сайті РПЦ.

У своєму виступі Московський патріарх багато часу присвятив ситуації в Україні. Метою виступу було донесення до учасників Синаксу спотвореної на догоду інтересам Московського Патріархату картини подій в Україні, очорнення Київського Патріархату, виголошення неправдивих або однобоко поданих відомостей. Висловлені у виступі судження мали тенденційний характер, були позбавлені об’єктивності.

УХВАЛИЛИ:

1. Висловити обурення виступом Московського патріарха Кирила (Гундяєва) на Зібранні (Синаксі) Помісних Православних Церков, що проходить у м. Шамбезі (Швейцарія), як тенденційним, не об’єктивним, наповненим посиланнями на не існуючі або однобоко чи спотворено висвітлені факти.

Констатувати, що цей виступ вводить в оману учасників Синаксу щодо реальної ситуації в Україні, в тому числі у питанні переходу громад Московського Патріархату під омофор Київського Патріархату. Тому цей виступ, як публічне виголошення неправди і введення інших в оману, є недостойний сану архієрея, носієм якого є Кирил (Гундяєв), та посади Предстоятеля РПЦ, яку він обіймає.

2. Звернути увагу на той факт, що Московський патріарх Кирил перебуває у залежності від державної влади Російської Федерації, яка з кінця лютого 2014 року і дотепер здійснює військову, інформаційну та економічну агресію проти України, окупувала Крим та частину території Донецької і Луганської областей. Такі дії Російської Федерації засуджені міжнародним співтовариством і на Росію, як на країну-агресора, накладені різноманітні політичні та економічні санкції.

Враховуючи все це є об’єктивні підстави стверджувати, що заяви та дії Московського патріарха Кирила (Гундяєва) і в цілому Московської патріархії щодо України знаходяться під впливом влади Росії та є елементом її агресивної політики.

3. Підкреслити, що керівництво Церкви Московського Патріархату в Україні як у центрі, так і на місцях, протягом останнього часу категорично відкидає будь-які пропозиції щодо діалогу, виступаючи лише з ультимативними вимогами та ігноруючи реальне бажання власних парафіян вийти з-під юрисдикції Московського Патріархату.

У випадках, коли на місці вбачається можливість мирного вирішення питання користування храмом та іншим майном парафії шляхом почергового здійснення богослужіння двома частинами колишньої громади УПЦ МП, центральне керівництво церкви Московського Патріархату в Україні перешкоджає цьому, свідомо загострюючи протистояння.

4. Зазначити, що жодна незалежна міжнародна інституція, така як ООН, ОБСЄ чи інша авторитетна міжнародна організація, не підтверджують достовірність та об’єктивність заяв, які робить Московський Патріархат щодо так званого захоплення храмів в Україні.

5. Вкотре засвідчити, що Київський Патріархат продовжує закликати керівництво Церкви Московського Патріархату в Україні до конструктивного діалогу з метою вироблення ясного і сприйнятого двома сторонами способу реалізації віруючими та їхніми громадами гарантованого Законами України права на вільний вибір підпорядкування тій чи іншій Церкві.

З метою об’єктивного та конструктивного проведення такого діалогу і надання гарантії реалізації можливих домовленостей вважаємо обов’язковою участь в переговорах представників державної влади України, а також авторитетних міжнародних організацій, обраних для такої місії за згодою сторін.

6. У зв’язку з неправдивими звинуваченнями, висунутими в присутності Синаксу Помісних Православних Церков Московським патріархом Кирилом (Гундяєвим) проти Української Православної Церкви Київського Патріархату, а також враховуючи євангельське свідчення, що згідно закону не судять людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить (пор. Ін. 7:51), – просити Його Всесвятість Вселенського Патріарха Варфоломія, як першого серед Предстоятелів Православних Церков і головуючого на Синаксі, надіслати для дослідження справи і подальшої доповіді Помісним Православним Церквам авторитетну церковну комісію, діяльності якої УПЦ Київського Патріархату готова надати повне сприяння.

Враховуючи, що сторона Московського Патріархату є учасником конфлікту, перебуває у залежності від влади Росії, як держави-агресора, та сама підпадає під низку об’єктивних звинувачень, вважаємо, що представники Московського Патріархату не можуть бути включені до складу такої комісії, а лише повинні давати їй свідчення і докази.

7. Просити Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від імені Священного Синоду надіслати відповідний лист Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію та через нього – до відома Помісних Православних Церков.

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

МИТРОПОЛИТ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЕПІФАНІЙ

МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ

МИТРОПОЛИТ БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ

МИТРОПОЛИТ ЧЕРКАСЬКИЙ І ЧИГИРИНСЬКИЙ ІОАН

АРХІЄПИСКОП ДОНЕЦЬКИЙ І МАРІУПОЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ

АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ІЛАРІОН

АРХІЄПИСКОП ЧЕРНІГІВСЬКИЙ І НІЖИНСЬКИЙ ЄВСТРАТІЙ

МИТРОПОЛИТ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ АНТОНІЙ

МИТРОПОЛИТ ЛУЦЬКИЙ І ВОЛИНСЬКИЙ МИХАЇЛ

ЄПИСКОП ЛУГАНСЬКИЙ І СТАРОБІЛЬСЬКИЙ АФАНАСІЙ

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини