9 грудня 1925 р. народився другий Патріарх Української Православної Церкви Київського Патріархату (1993-1995), Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир (Романюк).
Майбутній Предстоятель УПЦ Київського Патріархату Патріарх Володимир (в миру Василь Романюк) народився у селі Химчин (Івано-Франківська область).
З молодості брав участь у національно-визвольній боротьбі. Вже у 19 років був вперше засуджений – за належність до Організації Українських націоналістів. Восени 1944 засуджений Військовим Трибуналом НКВС Станіславської (нині Івано-Франківської) області до двадцяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Термін знизили до 10 років. Покарання відбував у Кустолівській сільськогосподарській колонії № 17 Полтавської області. 1946 в тюрмі йому ухвалюють другий термін за «антисовєцьку агітацію і пропаганду». Покарання відбував у Магаданській області в Росії.
Після звільнення з табору, у 1953 році, не дозволяли повернутися в Україну. Василь Романюк працював кіномеханіком у Магадані. Там, на засланні він одружився з членкинею ОУН Марією Антонюк з Рівненщини. У 1959 році у них народився єдиний син Тарас. Того ж року засланцям дозволили повернутися в Галичину.
В.Романюк вирішив присвятити свої життя священству. У 1959 році він закінчив Вищі богословські курси в Станиславові й став дияконом. Відтак продовжив богословські студії у Московській духовній семінарії й 1964 року був висвячений.
У 1964–1972 роках служив душпастирем у парафіях Івано-Франківської та Коломийської єпархій Руської Православної Церкви (РПЦ) у Космачі, Рожнові, Прутівцях. Збирав твори народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, закликав вірних зберігати народні традиції, виступав проти закриття церков, приятелював з митцями, письменниками, учасниками руху шістдесятників. Зокрема, він охрестив вже дорослого Вячеслава Чорновола.
У січні 1972 заарештований, у липні 1972 засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
У 1976 під час перебування на засланні задекларував свою приналежність до Української автокефальної православної церкви, звернувся до митрополита Мстислава з заявою про перехід в УАПЦ.
Після повернення в Україну 28 квітня 1990 був пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита з ім’ям Володимир, а наступного дня висвячений у сан єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського.
Виступав за створення незалежної Української Православної Церкви з центром у Києві, піднесеної у статус Патріархату.
Був одним із фундаторів Української Православної Церкви Київського Патріархату. 17 лютого 1993 року призначений архієпископом Львівським і Сокальським. 11 червня — 21 жовтня 1993 р. — митрополит Чернігівський і Сумський.
Після смерті Патріарха Мстислава став місцеблюстителем Патріаршого престолу (14 червня 1993 р.) із возведенням у сан митрополита. На Всеукраїнському Православному Соборі 21 жовтня 1993 року обраний Патріархом (інтронізований 24 жовтня у Софійському соборі).
Патріарх Володимир виступав з численними проповідями й статтями на богословські, патріотичні й державницькі теми, займався розбудовою богословської освіти Київського Патріархату. Був також духівником УНА-УНСО.
Але його активність стримувалася погіршенням здоров’я. Пережив три інфаркти, довгі місяці доводилося проводити у лікарнях. Помер Патріарх Володимир 14 липня 1995 року від четвертого інфаркту.
Патріарха Володимира планувалось поховати на території Святої Софії, але ця спроба закінчилася масовими сутичками з міліцією та внутрішніми військами, бо тодішня влада активно підтримувала лише Церкву Московського Патріархату і не дозволила ховати Українського Патріарха на території головної святині нашого народу. Через напад із боку міліції тіло Патріарха не вдалося занести безпосередньо на територію самої Софії і воно було поховане під дзвіницею.
Події 18 липня 1995 року увійшли в історію як “чорний вівторок”.
Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душу спочилого Святійшого Патріарха Володимира в оселях праведників. Вічна пам’ять і Царство Небесне.
Пресслужба Київської Патріархії
