15 грудня 2019 року, у неділю 26-ту після Пятидесятниці, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі м. Києва.

Напередодні, у суботу ввечері, Святійший Патріарх Філарет відслужив у соборі Всенічне бдіння.

Його Святості співслужили митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф, єпископ Харківський і Богодухівський Ілля, єпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій, єпископ Валуйський Петро, настоятель собору протоієрей Борис Табачек та духовенство.

За богослужінням відбулася хіротонія архімандрита Никодима (Кобзаря) клірика Сумської єпархії у єпископа Сумського і Охтирського з дорученням тимчасового керування Полтавською єпархією. Рішення про обрання нового єпископа Архієрейський Собор УПЦ КП ухвалив 14 грудня.

Перед початком Божественної літургії був звершений особливий чин, який є частиною архієрейської хіротонії. Кандидат у єпископський ступінь священства виголосив сповідання віри та дав обітниці берегти правила Апостолів, Вселенських і Помісних Соборів та отців Церкви. Завершився чин многоліттям Предстоятелю, архієреям, церковному народу та ставленику.

На завершення богослужіння Святійший Патріарх Філарет звернувся до єпископа Сумського і Охтирського Никодима і вручив йому архієрейський жезл.

“Преосвященний єпископе Никодиме! Насамперед від імені нашого Архієрейського Собору вітаю тебе з обранням та висвяченням на єпископа міста Суми.

Господь покликав тебе до архієрейського служіння тяжкий для Київського Патріархату час. Різні сили, зовнішні і внутрішні намагаються знищити Київський Патріархат. Чому? Тому що, Київський Патріархат – це правдива Православна Церква, яка відстоює незалежність Української Держави. І зараз її хочуть знищити. Так ось в цей час Господь покликав тебе бути єпископом.

Перед тим, як ти почнеш архієрейське служіння, нам належить по традиції сказати тобі повчальне слово. Всім, в тому числі і тобі, відомі слова св. апостола Павла: «Хто бажає єпископства, той доброго діла бажає» (І Тим. 3, 1). Багато хто із ченців хочуть бути єпископами, а інші і стають ченцями, щоб потім бути єпископами. Вони помилково розуміють слова Апостола, вважають, що саме їх бажання бути єпископом є добрим ділом. В дійсності це не так. Великі святителі Церкви Христової тікали від єпископства. Чому тікали? Тому що боялися відповідальності перед  Богом. Вони думали, що не зможуть у всій повноті виконати архієрейські обов’язки.  Відчували свою неміч, відмовлялися бути єпископом і тікали.

Серед нас є чимало єпископів, які бачать в єпископстві тільки славу, владу і земне благополуччя. Такі єпископи, маючи затьмарений розум, не бачать єпископських обов’язків. Вони забувають слова Христа Спасителя: «Хто з вас хоче бути першим, той повинен бути всім рабом». Вони не розуміють, що єпископ, насамперед, повинен благоговійно звершувати богослужіння, пам’ятаючи, що він силою благодаті Святого Духа звершує невимовне таїнство перетворення хліба і вина на Тіло і Кров Христову. Чи задумуємося ми, єпископи і священики над тим, що доручає нам Христос Господь? Думаю, що переважна більшість із нас не звертає на це уваги. А ми єпископи повинні, насамперед, розуміти, що хліб і вино перетворює в Тіло і Кров Божественна благодать. Але без нас, єпископів і священиків, хліб і вино не стануть Тілом і Кров’ю. Тому треба усвідомлювати це, що без тебе хліб не стане Тілом і це доручає тобі Господь. А ми нерозумні, маючи затьмарений розум, не звертаємо на це уваги.

Ми архіпастирі, зобов’язані проповідувати Слово Боже. Апостол ясно говорить, що горе тому, хто не благовіствує. А ми часто лінуємось проповідувати і розповсюджувати Євангельське вчення і вірне його тлумачення. Треба проповідувати Божественну Істинну як виклали її святі апостоли і святі отці, ці стражі правдивого Христового вчення. Ось зараз на Біблію, Євангелія посилаються всі. Єретики теж посилалися на Біблію, але були єретиками та спотворювали Божественне вчення. І зараз багато проповідників з Біблією в руках не тільки не вірно її тлумачать, а й розповсюджують невірне вчення.

Керувати паствою є наука із наук, і мистецтво із мистецтв, як про це говорить св. Григорій Богослов. А багато хто із нас навіть не бажає вчитися як треба керувати паствою. Вони думають, що кожне їх розпорядження є правдою. А дуже часто єпископ говорить не правду і діє несправедливо. А єпископ повинен бути світильником.

У таких єпископів на першому місці стоїть їх земне благополуччя і різноманітні насолоди, а не виконання своїх архіпастирських обов’язків і служіння своїй пастві, своєму народу. Вони забувають про вічне життя. Забувають про вічне життя! А думають тільки про земне благополуччя і шукають багатіших кафедр, щоб жити краще. Забувають про Страшний суд, який буде над кожним і ніхто його не уникне. А про цей суд повинен думати не тільки єпископ, а й священик і кожна людина, тому що життя вічне залежить не від нашої віри, а Бог створив людину вічною. Тому вічне життя не від нас залежить, від нас залежить яким воно буде, блаженним чи скорботним.

Єпископське служіння, улюблений брате, не до слави і не до багатства, а до подвигу, до багатьох трудношів, скорбот, випробовувань до терпіння. Будеш іти цим шляхом, нагорода твоя велика на небесах. Зневажатимеш своє високе служіння – успадкуєш долю грішників. Бо Господь сказав: «Раб, який знав волю Господаря, буде битий багато», а єпископ знає волю Господаря. Не забувай, що ми хоч і єпископи, але грішні люди. Тому, нам треба боротися зі своїми власними гріхами, а їх, насамперед, треба знати і визнавати їх перед Богом і каятися, благаючи у Бога прощення.

Наберись терпіння і завжди пам’ятай слова Господа, сказані апостолу Павлу: «Сила Моя виявляється в немочі». Покладай всю надію на милість Господа і на Його Пречисту Матір. Виховуй свою паству у дусі любові до Бога і ближніх та відданості до України і її народу. Час для Церкви тяжкий, але не безнадійний, тому що правда з нами. Бог поставив нашу Церкву на цей шлях, на шлях незалежності. Якщо Він поставив нас не цей шлях то значить це правдивий шлях, а не крива дорога. Раз поставив, значить це пряма дорога. Ось цією дорогою і йди. І не зважай ні на які обставин, бо все закінчується вічним блаженним життям.

А зараз прийми цей жезл і від даної тобі влади єпископства благослови цей народ, який молився разом з тобою і бажає тобі допомоги Божої у твоєму нелегкому труді, і наберись терпіння, бо без терпіння немає спасіння!”

За традицією новопоставлений ієрарх подав віруючим своє перше архіпастирське благословення.

Прес-служба Київської Патріархії