23 червня 2019 року, у неділю першу після П’ятидесятниці, всіх святих, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі, під час якої було рукопокладено у сан єпископа Васильківського архімандрита Андрія (Маруцака).
Напередодні, 22 червня у суботу ввечері, Святійший Патріарх Філарет у Володимирському соборі очолив Всенічне бдіння. Під час полієлею Святійший Владика помазував вірян освяченим єлеєм.
Наприкінці вечірнього богослужіння відбулося наречення архімандрита Андрія (Маруцака), намісника Свято-Феодосіївського чоловічого ставропігійного монастиря м. Києва, на єпископа Васильківського вікарія Київської єпархії, якого було призначено рішенням Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату 20 червня 2019 року. Обраний на архієрейське служіння архімандрит Андрій (Маруцак) звернувся до Патріарха Філарета, архієреїв, духовенства та вірних, зі ставленицьким словом.
За Божественною літургією Його Святості співслужили митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф, єпископ Валуйський Петро, єпископ Харківський і Богодухівський Ілля та духовенство кафедрального собору.
Після відпусту, в кінці літургії, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України звернувся до нового співбрата єпископа Андрія з настановчим словом:
“Преосвященний єпископе Андріє, улюблений у Христі брате!
Сьогодні ти отримав благодать єпископського служіння, на яке ти був обраний рішенням Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тепер ти став єпископом, єпископом з волі Божої, отримавши єпископську хіротонію згідно з апостольським переданням, тобто покладанням рук святих апостолів.
Немає православного єпископа, який би не мав початку від святих апостолів, але апостольське приємство полягає тільки в тому, щоб мати приємственне покладання рук через апостолів через їх наступників – єпископів. Приємство полягає тому, щоби засвоїти Священне Передання Церкви Христової в усіх дрібницях церковного життя. Якщо єпископ цього не засвоїв, то він немає апостольського передання, тому що не знає як служили святі отці, як вони проповідували і яким було їхнє життя. Тому у нас є багато єпископів, які мають приємственне рукоположення, а не мають приємства живого Передання, тому і служити не вміють, і проповідувати не вміють, а ще більше живуть гріховно. Тому ти таким не будь, а будь дійсним єпископом, який отримав правильне рукоположення через наступників святих апостолів – єпископів, і засвоїв живе церковне Передання, і щоб ти жив і діяв як чернець, бо архієрейство не позбавляє обітниць чернецтва. Не треба думати, що якщо я став єпископом, то я перестав бути ченцем. Обіти монашого життя даються перед Богом довічно, тому твій послух як монаха полягає в тому, що ти повинен виконувати тепер правдиво подвиг єпископського служіння, який є послухом Святій Церкві. Як ти будеш виконувати цей послух, залежить від тебе.
Кожен єпископ, коли говорить свою промову при нареченні, згадує що єпископство це тяжкий хрест. Це дійсно тяжкий хрест, але багато єпископів лише говорять на словах про тяжкість служіння, а нести цей важкий хрест не хочуть, а хочуть жити на землі забезпечено, ніби то Царства Небесного і не існує, і не існує вічного життя, а існує тільки земне.
Ти повинен пам’ятати насамперед, що наше служіння і наше життя на землі – це підготовка до вічного життя. Як ми себе підготуємо, таке вічне життя і отримаємо, або блаженне, або страждальне. Твоє завдання як єпископа вести себе і пасту, яку тобі вручено, до спасіння в Царстві Божому.
А зараз прийми цей архіпастирський жезл, як символ архієрейської влади і як опору в тяжкому служінні і благослови твоїм першим архіпастирським благословенням народ Божий, який своєю молитвою брав участь у твоїй єпископській хіротонії.”
Цього ж дня, за вечірнім богослужінням, Патріарх Філарет читав у Свято-Володимирському соборі акафіст Покрову Божої Матері.
Прес-служба Київської Патріархії
