6 лютого 2022 року у неділю 33-тю після П’ятидесятниці, про Закхея, у Володимирському кафедральному соборі м. Києва відбулося святкове богослужіння з нагоди 60-річчя з дня архієрейської хіротонії Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Напередодні воскресного дня, у суботу ввечері, було відслужене всенічне бдіння, а в недільний день – урочиста Божественна літургія, яку очолив Святійший Патріарх Філарет.
Його Святості співслужили архієпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій, архієпископ Фалештський і Східно-Молдовський Філарет, єпископ Сумський і Охтирський Никодим, єпископ Дніпровський і Криворізький Даниїл, єпископ Чернівецький і Буковинський Никон, єпископ Херсонський і Таврійський Михаїл, єпископ Ришканський Авів, вікарій Східно-Молдовської єпархії та духовенство.
Урочисте богослужіння завершилося подячним молебнем за всі Господні благодіяння.
Після подячного молебню від імені єпископату, духовенства і вірян Української Православної Церкви Київського Патріархату до Святійшого Патріарха зі словом вітання звернувся архієпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій:
“Ваша Святосте! Шестидесятирічний ювілей Вашого архіпастирського служіння припав на дуже нелегкі часи для нашої Православної Церкви Київського Патріархату і всього українського народу. Церква, яка істинно служить українському народу та державі, самою державою – гнана, безсоромними корупціонерами – зневажена. Учні і сини, які з любов’ю були виховані Вами, користуючись Вашою довірою, як Іуда – зрадили! І Як Максим Цинік – оманою узурпували владу! Безсоромно продовжують ганьбити отця і батька свого, гнати і переслідувати братів своїх, які разом з Вами залишились вірними Київському Патріархату.
На кордоні ворожі війська агресора погрожують вторгненням. Жахлива пандемія паралізувала світ, віддалила людей від церкви і один від одного, загнала всіх в умови самоізоляції і життя в мережах інтернету.
Але не легше було і у часи Вашої молодості: голодомор, друга світова війна, гоніння на церкву з боку держави, заслання і катування, приниження духовенства та зневага до вірян. Саме у таких умовах Ви зробили вибір свого життя: служити Богу і церкві, зрозумівши, що основне життя людини знаходиться у вічності, а земне є тимчасовим і лише підготовкою до вічного блаженного життя.
Достойно пройшовши школу різноманітного послуху на 21-му році життя Ви принесли Господові чернечі обітниці у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі. Невдовзі, прийняли сан ієродиякона, а пізніше, – ієромонаха. Так, за допомогою Божою, зберігаючи себе у чистоті Ви піднімалися і відкривалися «від віри у віру» (Рим. 7: 17), переходили «від сили в силу» (Пс. 83: 8), і перетворювалися «від слави у славу» (2Кор. 3: 18). Так, досягнувши віку Христа, «Пастир Добрий» (Ін. 10: 11) поклав на Ваші рамена єпископський омофор і закликав Вас до високого архіпастирського служіння.
Працюючи у Винограднику Христовому, Ви настільки досягли успіху в пастирському діянні, що Спаситель зважив на всі Ваші старання і зарахував Вас до приємників апостолів. Бог покликав Вас до Патріаршого служіння, – Ви стали Українським Апостолом. Тобто, Ви продовжили справу апостола Андрія Первозванного. Насіння віри, які апостол засіяв на Київських пагорбах, Господь примножив і виростив Вашими руками до великої Автокефальної Церкви Київського Патріархату.
За час свого патріаршого служіння Ви потрудились більше всіх і принесли великий плід Богу, тому Він і до тепер продовжує вік Вашого життя, бо дерево, яке приносить плід – садівник не зрубає, а доглядає.
Не дивлячись на всі перешкоди за роки Вашого архіпастирського служіння, Ви залишилися на шляху правди, а правда заполягає у тому, що у незалежній Україні має бути незалежна Церква. А той, хто непорушно стоїть на боці правди – той з Богом, і Бог допоможе Вам і всім нам, які залишилися вірними Київському Патріархату. Бог, як добрий батько обдаровує нас тільки тим, що для нас є дійсно корисним. Якщо дивитися очима святої віри, то Ваш ювілей є свідченням милості Божої до Вас і великих Його дарів.
Нехай Господь примножить у Вашім серці любов до всіх ближніх, до чад Ваших, і до тих, хто відступив і зрадив Вас. Щоб Ви, будучи світильником Божим, несли любов туди, де панує ненависть; надію тим, хто у розпачі; світло для тих, хто у полоні мороку; радість всім, хто перебуває у смутку.
Від імені всіх тут присутніх та всієї повноти Православної Церкви Київського Патріархату дозвольте привітати Вас з шестидесятирічним ювілеєм єпископської хіротонії. Ми молимось, щоб Господь зміцнював Ваші сили, подавав добре здоров’я і продовжив Ваше життя, щоб Ви могли ще довго нести своє Патріарше служіння і, нарешті, побачити плід своїх трудів: єдину помісну Українську Православну Церкву.
Многії і благії Вам літа, Ваша Святосте!“, – сказав архієпископ Андрій.
Владика Андрій подарував Його Святості просфору та букет квітів.
Святійший Патріарх Філарет подякував за вітання та виголосив слово:
“Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри! Я, насамперед, хочу подякувати всім вам за молитви, за молитви до Бога, щоб Господь дарував мені силу і надалі служити Церкві Христовій.
Принципом мого життя досить довго, як ви знаєте мені вже 93 роки, але принципом життя було: ні від чого не відмовлятись і нічого не просити, а все покладати на волю Божу.
І почалось із чого? Коли я став послушником Троїце-Сергієвої Лаври, то мене помістили жити на горищі, де було повно бліх і ці блохи мене гризли. Я терпів, а намісник спостерігав. І коли я безропотно терпів цих бліх, то через короткий час він помістив мене у патріарші покої. Я побачив, що Господь, за послух, за безропотність нагороджує і великою нагородою: то жив серед бліх, а потім у патріарших покоях. Бачите яка різниця. Отак і в своєму житті я нічого не просив ніколи. А бачите, більше 50-ти років, майже 60 років служу в найзнаменитішому місті – Києві. Звідкіля пішло християнство не тільки по Русі, а й по інших країнах і до Алеутських островів, дійшло і до Соловецьких. Так розповсюджувалось християнство, і так я служив.
Тому, в житті треба покладатись на волю Божу. На волю Божу кожна людина повинна покладатись, тому що те, що ми терпимо в житті – це не без волі Божої. Терпіть і Господь нагородить. І нагородить так, як ви і не чекаєте. І прикладом для вас я можу служити – почав з бліх, а став предстоятелем Київської митрополії. Чому? Тому, що слухав, підкорявся волі Божій. Так і кожен з вас – підкорюйтесь волі Божій. Тяжко? Але буде добре. Якщо не в цьому житті, то обов’язково Господь нагородить у вічному житті великою нагородою, блаженними стануть.
Тому, треба у своєму житті завжди покладатись на волю Божу. Бог нікому з нас не бажає зла, а хоче доброго. І якщо Він попускає нам якісь біди, страждання, значить нам це корисно. І після цього буде краще, бо не буває в житті так, щоб людина страждала все життя. А буває так: страждає, а потім радіє. Радіє, тому що страждала. Тому і нам треба покладатись на волю Божу і головне нічого не боятись в житті. Нічого! Тому, що Бог з нами, а Бога ніхто не переможе.
Ось як Радянська влада переслідувала Церкву, віруючих. Де вона зараз? Її немає, а ми блаженствуємо. Маємо свободу, маємо храми, маємо можливість молитись і радіти перед Богом. А безбожників нема. Господь знищив їх, а нам дав перемогу. Так буває в житті з кожною людиною. І ви самі на своєму досвіді можете переконатись, коли ви підкоряєтесь волі Божій, то Господь нагороджує великою радістю.
Тому, будемо ми, дорогі браття і сестри, любити один одного, любити. Бо той, хто любить обов’язково буде там, де живуть люблячі. А люблячі у Царстві Божому. А той, хто не любить – не може бути там, де живуть люблячі. Тому, хочете жити серед люблячих? Любіть і будете з Богом, тому що Бог є любов.
Нехай Господь напоумлює і укріпляє нас у цих думках і в цьому житті. Йому слава навіки віків!”, – сказав Патріарх Філарет.
Богослужіння завершилося многоліттям Патріарху, Українській Церкві та побожному українському народові. Святійший Патріарх також отримав особисті вітання від парафіян та подав присутнім у храмі первосвятительське благословення.
