14 лютого 2021 року, у неділю 36-ту після П’ятидесятниці, про Закхея та передсвято Стрітення Господнього, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.
Напередодні, у суботу ввечері, Патріарх Філарет відслужив у соборі Всенічне бдіння.
Його Святості співслужили архієпископ Андрій та духовенство кафедрального собору.
За богослужінням Святійший Владика виголосив проповідь на тему євангельського читання про митаря Закхея.
В ім’я Отця, Сина і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри! Тільки що ми прослухали Євангеліє про митаря Закхея. Закхей, як ми знаємо із Євангелія, був не просто митарем, а начальник митарів, а народ не любив і ненавидів митарів. За що? За те, що вони брали податки більше чим вимагав закон і все це привласнювали собі, тому народ не любив їх, ось таким був Закхей. Але і ця людина хотіла побачити Господа. І мала на цьому шляху багато перешкод. По-перше: Закхей був малий на зріст і тому не міг бачити із натовпу Ісуса Христа. Друга перешкода – людей багато було і він не міг підійти близько до Ісуса Христа, щоб Його побачити. А хотів бачити і тому подолав усі перешкоди. Будучи не молодою людиною заліз на дерево для того, щоб побачити Ісуса Христа. Не посоромився вилізти на дерево. І Господь, знає, що відбувається в душі кожної людини, знав, що відбувається і в душі митаря Закхея. А що відбувалося? Він хотів бачити Господа. Господь відкинув його добре бажання? Ні, навпаки, пішов йому назустріч. І каже: «Закхей, злізь з дерева, не треба тобі залізати на дерево, Я прийду до тебе в дім». Чому Ісус Христос сказав так? А тому що в митаря Закхея зародилася добра думка – бачити Господа. І Господь не відкинув митаря Закхея, а прийшов у його дім. І не просто прийшов, а зі своїм приходом переродив душу грішника. Якщо раніше Закхей дбав тільки про те, щоб собі зібрати багатство, то тепер він сказав: «роздам половину свого майна, а кого скривдив поверну в четверо». Тобто Ісус Христос своїм відвіданням митаря переродив душу із людини жадібної, яка думала тільки про земне збагачення, зробив її милосердною і митар став людиною милостивою, тому що роздав убогим половину свого майна.
Чому нас вчить це? А це вчить нас тому, що треба до Господа направляти свої думки і молитви, і всю діяльність звершувати в ім’я Господа Ісуса Христа. Ось коли ми в ім’я Господа робимо це, як Закхей, то тоді Господь йде назустріч і нас так же само перероджує.
Подивіться на наше не далеке минуле. Скільки було заборон з боку радянської влади, безбожників, щоб люди не ходили в Церкву, не йшли до Господа. Зруйнували храми, в школах дітей навчали, що ніякого Бога не існує, людям не було куди ходити молитися. Тобто створили все, щоб людина не могла мати зв’язок з Богом, молитися Йому. І що люди відмовилися від Бога? Не відмовились і не маючи храмів, молилися вдома. Із за того, що молилися Богу, Господь переміг безбожників і відкрив нам храми. І тепер подивіться, скільки храмів по Україні, ніколи не було ще такого будівництва храмів, як відбувається в наш час. Чому? Яка сила штовхає? А хочуть мати в своєму місті чи селі храм, мати Господа до Якого можна звертатися. Хоч і не приходять до храму часто, але в місті чи селі стоїть храм і проходячи мимо храму людина перехреститься, і згадає про Бога.
Ось ми переживаємо цей коронавірус. І ви пам’ятаєте, як влада і деякі керівники Церков пропонували віруючим не ходити у храми. А ви ходили, незважаючи на те, що забороняли. Чому ви ходили? А тому що ви любите Господа, бо це є головне. І Господь за цю любов, як Закхею, прийшовши в його дім і переродив його, так і нам пошле ті блага, які нам потрібні не тільки на землі, а пошле нам блага вічні, вічне блаженне життя. Пошле чи не пошле? Пошле! Тому що Господь і Закхею не відмовив і нашим предкам не відмовив, подолав безбожну радянську владу і дарував нам свободу, державу, дарував нам можливість молитися Йому.
Тому, дорогі браття і сестри, треба дякувати Господу за всі Його благодіяння. Тому що Він піклується про нас навіть тоді, коли ми про Нього не думаємо, а Він піклується про нас і направляє нас до кращого, а не до гіршого. Навіть тоді піклується, коли посилає страждання. Чому страждання – це є піклування Бога про нас? Бо через страждання ми звертаємось до Бога. Коли нам добре – ми про Бога забуваємо, а коли тяжко – то нема до кого звернутися, тоді звертаємось до Бога і Господь не залишає нас.
Тому нехай в цей складний для України час, Господь допомагає нам і буде з нами. І коли Він буде з нами, нам ніщо не страшне, ні скорботи, ні коронавірус, нічого, бо Господь з нами. Йому слава навіки віків. Амінь.
Завершилося богослужіння молебнем до Пресвятої Богородиці, перед Її чудотворним образом «Несподівана Радість», під час якого підносились молитви, щоб Господь Бог простив нам наші гріхи, помилував і визволив людство від епідемії коронавірусу.
Пресслужба Київської Патріархії
