Проповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у неділю двадцять дев’яту після П’ятидесятниці, святих праотців, виголошена 27 грудня 2020 року за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі м. Києва.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!
Тільки що ми прослухали притчу Ісуса Христа про покликаних на вечерю. Що таке вечеря? Вечеря – це Царство Боже, Царство благодаті. І хто був покликаний у це Царство, на цю вечерю? Насамперед богообраний народ. Тобто юдейський народ. І як реагував цей іудейський народ на покликання в Царство Боже? Відмовлялись. Одні відмовились, кажучи, що купили поле і треба піти подивитись на поле. Другий одружився і тому не може прийти. І таким чином, всі відмовились прийти на вечерю, тобто відмовились увійти в Царство Боже, в Царство благодаті.
А вони ж чекали цього Царства чи не чекали? Чекали. Але якого царства чекали? Земного царства чекали, а не духовного. Згадайте, як Лука з Клеопою йшли в Еммаус і сказали: «А ми думали, що це Той, Який визволить Ізраїля від Римської неволі». Тобто вони чекали не духовного Царства, не Царства благодаті, не Царства любові, а матеріального царства. І тому, не прийшли на вечерю, тобто не увійшли в Царство Боже.
Тоді Господар повелів своїм слугам піти і покликати кривих, хромих, сліпих, бідних. І наповнилась вечеря. Хто ці криві, сліпі, бідні? Це народи, які вірили ложним богам, тому вони і криві, і сліпі, і бідні. Але, як ви знаєте із притчі, наповнилась вечеря, але господар прийшов і сказав: «Ще є місце. Підіть далі на перехрестя і зберіть всіх». Що це означає? Це означає, що Господь спочатку, коли юдеї відмовились увірувати в Ісуса Христа, увійти в Його Царство, то Він покликав спочатку ближні народи: греків, римлян та інших. А потім, вдруге, покликав вже із далеких країв, і, таким чином, вечеря наповнилась.
Все це притча, а що треба в цій притчі розуміти, який там зміст? А зміст такий, що Господь усі народи кличе у Царство Небесне і юдеїв, і греків, і арабів, і українців, і росіян, і китайців, всіх кличе, бо всі народи є творінням Божим. Тому, Він не виділяє: одні народи кличе, а інші не кличе, кличе всіх. Але юдеї відмовились, а інші народи увірували. І серед цих народів і ми, колишні скіфи, увірували і прийняли Христа. Але це все стосується народів. Але притчу треба відносити і до кожної людини окремо, тому що кожну людину Бог закликає у Своє Царство Боже. Але чи всі відгукуються на це і чи всі входять у це духовне Царство Боже? Далеко не всі. А чому відмовляються? По тій же причині – то купив землю, то одружився, то ще якусь причину знайде, а в Царство Боже не хоче увійти.
Конкретно, ось Господь дав заповідь: сьомий день посвячуй Господу Богу Твоєму, тобто іди в храм, молись, благай, кайся в гріхах. А переважна більшість слухає це? Ні. Чому? А тому, що займаються своїми мирськими ділами. А від Царства Божого відмовляються. Тому і серед християн відбувається теж саме, що й серед юдеїв. Тоді юдеї відмовились входити у Царство Боже, а тепер християни відмовляються входити у Царство Боже. Яким чином відмовляються? Не живуть по-християнськи. А живуть, як звичайні грішники, люди невіруючі, ось так живуть християни.
Виникає питання: оці християни у Царство Боже попадуть? Ні. А чому не попадуть у Царство Боже? А тому, що не хочуть. Ось храми відкриті, а скільки в ці храми ходить християн? Оце ви, і такі, як ви приходять до храму. А де ті мільйони тих же українців? Чому вони не в храмах? А тому, що відмовляються від Царства Божого. І тому, коли прийде смерть, а вона прийде до кожної людини, то тоді душа ця у Царство благодаті, у Царство блаженства не попаде. І хто винен? Господь же кликав: прийдіть, вечеря готова. Вони: ні, зайняті. Чим зайняті? Сім’я, робота, інші справи. А до храму Божого, до Царства благодаті немає часу. І тому, винні будуть оці люди, які відмовляються, а Господь до Царства Божого, до блаженства кличе всіх до єдиного. Тому, винні ті, які відмовляються.
І ви, дорогі браття і сестри, які постійно відвідуєте храм Божий, маєте надію, що увійдете у Царство Небесне, Царство Божественної благодаті.
Нехай у цьому допомагає нам усім Господь наш Ісус Христос, Якому слава навіки віків. Амінь.
Пресслужба Київської Патріархії
