Виступ Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на прес-конференції «Міжнародно-правовий захист релігійного об’єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату», яка відбулася у четвер, 25 лютого, у прес-центрі інформаційного агентства “Інтерфакс-Україна”.
Шановні слухачі! Я хотів би, сьогодні, торкнутися проблем з якими зустрілася Українська Православна Церква Київського Патріархату.
Як відомо, на початку 2019 року УПЦ КП об’єдналась з УАПЦ на соборі. Але на якому соборі? На соборі Української Церкви чи на іншому соборі? На іншому соборі, не на соборі помісної Української Церкви, а на соборі Константинопольського Патріархату. Тому, головою цього собору був Константинопольський митрополит Еммануїл. Не Патріарх, а Еммануїл. Тому, це був собор Константинопольської Церкви. На цьому соборі об’єдналась автокефальна Церква з Київським Патріархатом і утворила нову Церкву. І цю нову Церкву Константинопольський Патріарх і, його собор, назвали не Українською Православною Церквою, а Православною Церквою України. У той час, коли всі Церкви: Болгарська, Російська, Сербська, Грузинська називаються так, а наша називається Православна Церква України. Багато хто не розуміє, що за цим ховається. А за цим ховається наступне: що Предстоятель Православної Церкви України має канонічні права над православними тільки на території України, а за межами України – українці не можуть належати до цієї Церкви. А до кого ж вони повинні належати? А повинні належати до Константинопольського Патріархату. Виявляється, що ми цим Томосом втратили велику частину Української Церкви за межами України. І ми цього не знали до того часу, поки не отримали Томос, бо якби ми знали до отримання Томосу, що Томос буде таким – ми б від нього відмовились зовсім. А нам цей Томос дали тоді, коли вже відбулося об’єднання і Томос вручили. І тоді я, як Патріарх, побачив, що нас обдурили. Говорили про автокефалію, а такої автокефалії, які мають інші Православні Церкви не маємо ми, бо вони мають повну автокефалію, а ми маємо назву «автокефалія», а фактично – залежність від Константинопольського Патріархату. І ось, коли ми отримали цей Томос, а Томос спочатку дали на грецькій мові, і ми навіть не знали що написано в цьому Томосі. Пам’ятаю, їздили з Порошенком по Україні і демонстрували, що ми отримали Томос, а не знали що в цьому Томосі, бо був на грецькій мові. А коли переклали на українську мову – побачили, що ми попали в залежність від Константинопольського Патріархату. Тоді я скликав Помісний Собор з архієреями, духовенством і віруючими, які хотіли прийти на цей Помісний собор. І такий собор відбувся 20 червня 2019 року. Яке прийняв рішення Собор? Вийти зі складу ПЦУ і продовжувати існування Української Православної Церкви Київського Патріархату на чолі з Патріархом.
Чому ми боремося за Патріархат, а чому не погоджуємося на стан Митрополії? Тому що, Патріархат не може бути в складі іншого Патріархату, а Митрополія може входити до складу іншого Патріархату. Тому і вийшло, що Українська Церква розділена на Митрополії: одна Митрополія знаходиться в складі Московського Патріархату і очолюється митрополитом Онуфрієм, а друга Митрополія, під назвою «автокефалії», знаходиться під впливом Константинопольського Патріархату. А де ж автокефалія? Хіба Українська автокефалія така, як у Польської Церкви, чи Грузинської, чи Сербської, чи Російської? Ні, не така. І все це записано в самому Томосі. Тому, ми і відкинули цей Томос. І я згадую, яка йшла боротьба між Українською Церквою і Константинопольськими архієреями бути патріархатом чи бути митрополією. Ми хотіли залишатися Патріархатом, а грекі нам кажуть: ні, митрополією. Переважна більшість архієреїв, духовенства і віруючих не розуміли у чому тут суть. А суть, як я вже сказав, що Патріархат не може бути у складі іншого Патріархату, а Митрополія може бути. Ось у такому стані зараз знаходиться Православна Церква України, яку очолює митрополит Епіфаній.
Всі Церкви мають свою діаспору за межами своєї Держави, всі, крім грецьких. А ПЦУ немає права мати парафії за межами України, тому і назвали цю Церкву не Українська Православна Церква, а Православна Церква України, тобто, ваші права обмежуються кордонами України, а за межами України українці не ваші, а наші. І тому зараз виникла проблема у США з українськими парафіями. До кого вони належать? По Томосу – вони належать до Константинопольського Патріархату. Бо митрополит Епіфаній, маючи цей Томос, знає, що він немає права на українські парафії за межами України.
І тому, коли я це все зважив, ми скликали 20 червня 2019 року Помісний собор і на цьому Помісному Соборі вийшли зі складу ПЦУ і продовжуємо існувати як Київський Патріархат.
У чому наша тепер проблема? А проблема у тому, що Держава не хоче відновити реєстрацію Київського Патріархату. Чому не хоче? Тому, що вона незаконно зняла з реєстрації Київський Патріархат. Чому я повторюю, що незаконно? А тому, що закон вимагає, щоб суб’єкт звернувся із проханням чи зареєструвати релігійну організацію чи зняти реєстрацію, тобто залежить це від релігійної організації, а не від влади, бо влада не втручається у внутрішнє життя Церкви, і тому вона не може диктувати свою волю. А з Київським Патріархатом вийшло, що влада без відома і, тим більше, без згоди Патріарха зняла з реєстрації Київський Патріархат. На якій підставі? А тому, що митрополит Епіфаній подав. Мав він право подавати на зняття з реєстрації Київський Патріархат? Не мав права. Тому що це залежало від Патріарха, який очолював Київський Патріархат. Якби очолював Київський Патріархат митрополит, а цього не може бути, тому що митрополит не може очолювати Патріархат, а раз він не може очолювати Патріархат, то він до Патріархату ніякого відношення не має, бо він Митрополит, а не Патріарх. До Патріархату має відношення тільки Патріарх. А я не звертався.
І тому, тут порушення з боку представників держави. А це представники: Юраш, який керував департаментом у справах релігії, з одного боку; а з другого боку, митрополит Епіфаній. А підтримував це Порошенко, тому що всі ці події проходили у час президентства Порошенка. І тому, він несе відповідальність за той стан, який склався в результаті цієї діяльності – з одного боку, Константинопольського Патріарха, який хотів заволодіти Українською Церквою, президента Порошенка, який фактично керував митрополитом Епіфанієм, ну і сам Епіфаній. В результаті, ми і опинилися ось у такому стані. Ми вийшли зі складу ПЦУ, але держава не хоче нас зареєструвати.
І в суди ми зверталися, і до громадськості зверталися, до влади, до президента звертались і все безрезультатно.
Ніхто не хоче вирішити просту проблему – повернути реєстрацію Київського Патріархату. Повернути, бо він вже був зареєстрований, незаконно знятий, то тепер повернути те, що вони зробили незаконно і не хочуть. І влада пишається, що в Україні свобода релігії. Ось вам свобода. Кричать, що порушується свобода релігії в Криму, на Донбасі правда порушується. І ми виступаємо проти порушення свободи релігії в Криму і на Донбасі. Але ж і влада це повторює. І ви влада, виступаєте за свободу релігії, а що робиться у вас в Україні, по відношенню до Київського Патріархату? Ви так же поступаєте з Київським Патріархатом, як Російська влада в Криму і на Донбасі.
Звернулись ми до Європейського Суду. Європейський Суд прийняв наші скарги і об’явив, що він буде розглядати. Але рішення, поки що, Європейського Суду ми не маємо. Але боротися за правду будемо, тому що держава сильна тоді, коли вона має в основі правду, і коли вона живе і виконує закони, які вона приймає. А якщо вона живе не по правді, не виконує свої закони, то така держава не міцна. Ми і надалі будемо боротися за правду, будемо боротися за незалежну Українську Державу, тому що, якщо буде незалежна Держава, буде і незалежна Церква, а якщо буде незалежна Церква, то буде і незалежна Держава.
Пресслужба Київської Патріархії
