Ми можемо примиритись на правді. Інтерв’ю Патріарха Філарета Громадському телебаченню

Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Філарет дав інтерв’ю Громадському телебаченню, у якому відповів на актуальні питання щодо сучасного стану українського православ’я.

Журналістка hromadske Анастасія Станко поговорила з Патріархом Філаретом про стосунки з митрополитом Епіфанієм, про майно Церкви, яке незаконно намагається забрати ПЦУ, реакцію Патріарха на рішення останнього синоду ПЦУ, про майбутнє Української Церкви та про те, чи можливе примирення Київського Патріархату і ПЦУ.

Вас виключили із синоду ПЦУ. Скажіть, як ви це оцінюєте?

Справа в тому, що 20 червня 2019 року я і Українська православна церква Київського патріархату вийшли зі складу ПЦУ. Тобто ми залишились Київським патріархатом, яким були до об’єднавчого собору 15 грудня 2018 року. І тому всі постанови синоду, всі заклики митрополита Епіфанія нас не стосуються. Так само, як їхні постанови не можуть впливати ні на польську церкву, ні на російську, ні на Московський патріархат України, ні на інші церкви. Я на помісному соборі 1995 року був обраний патріархом пожиттєво. І тому, поки я живий — я патріарх, а є патріарх — є і церква, а церква дійсно є.

Православна церква України називає вас почесним патріархом. Ви теж з цим не згодні?

Немає в історії православ’я почесних патріархів. І тому нехай я буду почесним патріархом для них, нехай вони як хочуть мене називають. Але я є патріарх дійсний, обраний пожиттєво, маючи свою церкву, незалежну від ПЦУ.

Я знаю, що були суди за майно, що приміщення, де ми сидимо, митрополія, теж фактично вам не належить.

Через що іде боротьба між ПЦУ, очолюваної митрополитом Епіфанієм, і УПЦ КП? Через майно. Митрополит Епіфаній хоче заволодіти майном Київської патріархії. І тому сутність зводиться до боротьби за майно. Якби я його віддав, то їм патріарх і не потрібний. А це означає, що вони турбуються не стільки про духовне, скільки про матеріальне.

Що зараз належить церкві? Вона у процесі ліквідації чи вже ліквідована юридично?

Київській патріархії належить все те, що належало до цього часу. Вони можуть вважати, що це їхнє майно, але воно документально належить не їм, а Київській патріархії. Наприклад, це приміщення, в якому ми зараз знаходимось (Пушкінська, 36 — ред.) — цей будинок побудований мною ще в 1975 році. І згідно рішення міської ради належить як власність Київській патріархії. Так само будинок на Десятинній 3/5 є власністю Київської патріархії, тому що він побудований на кошти разом із інвестором. Вони можуть приймати які завгодно рішення, але документи про власність — у нас.

А як же суди?

Суди по суті питання не розбирали і не винесли рішення про те, що майно Київської патріархії належить ПЦУ. Немає таких рішень. Є бажання митрополита Епіфанія, і ми бачимо, що заздрість є, але результатів немає. Я думаю, і не буде. Тому що перемагає завжди правда.

Владико, тобто такої ситуації, що вас виселять з приміщення, в якому ви зараз і живете і працюєте, ви думаєте, не станеться?

Не виселять не тільки мене, а й мого наступника. Тому що це є власність Київської патріархії.

А якщо буде рішення суду?

Якщо буде суд справедливий, то він повинен присудить її справжньому власнику, який побудував. А побудувала Київська патріархія.

Про вас говорять, що ви “розкольник”. Як ви це оцінюєте?

Дуже спокійно. Сьогодні нас “розкольниками” називає митрополит Епіфаній і його синод. А їх називає “розкольниками” Московський патріархат. Я вже звик до цих назв: “розкольники”, “неканонічні”, “неблагодатні”. Я стою на позиціях правди. А вона полягає в тому, що ми сповідуємо православну віру, тримаємось православних канонів, маємо незалежну державу, і в ній має бути незалежна церква. І тому всі ці назви — “розкольники”, “неканонічні” — які ми чули з боку Московського патріархату, тепер чуємо з боку ПЦУ. Московський патріархат не змінив же ставлення до ПЦУ? Не змінив. І не тільки він, а й албанська, сербська, болгарська, польська церкви.

А раніше інші церкви не визнавали Київський патріархат.

А потім визнали. Але визнали не такою церквою, якою ми маємо бути. А повинні ми бути як інші автокефальні православні церкви — як та ж грецька, сербська, румунська, польська, російська. Вони автокефальні і незалежні, і ми хочемо бути такими ж, як вони. А ПЦУ хоч і має томос про автокефалію, але такої незалежності не має. І перебуває під впливом Константинопольського патріарха. А він претендує на те, щоб мати у православ’ї повноваження і права більші, ніж інші патріархи. Ніж Олександрійський, Московський, Єрусалимський, Румунський, Сербський, Болгарський, Грузинський. Тобто він не рівний серед рівних, а перший за владою серед православних церков. Це є папізм православної церкви. І тому, коли православні церкви побачили цей томос, і в ньому побачили претензії Вселенського патріарха на папство в православ`ї, вони цей томос не визнали. І хто його визнає? Олександрійський патріарх і Еладська церква. І то, багато архієреїв Еладської церкви не згодні з цим томосом, їх примушують визнати. А так всі інші церкви цей томос не визнають. Зокрема через те, що там закладені претензії Вселенського патріарха на вищу владу у православній церкві.

Владико, повертаючись до внутрішніх українських справ: чи не було спроб якось замиритися? Я маю на увазі Епіфанія. У нього недавно був день народження. Ви його вітали? І у вас недавно був день народження. Чи вітали вони вас? Якісь стосунки нормальні все ж є?

Немає нормальних стосунків. На словах митрополит Епіфаній клянеться в повазі до почесного патріарха, а насправді діє навпаки. Ось ми освячували на Дніпрі воду, він освячував, після нього — я. Потім голова Дніпровської районної адміністрації влаштував трапезу. І ми там були, але він навіть не привітався зі мною, а ми сиділи за одними столами. То є пошана? Примирення можливе. Ми можемо примиритись на правді.

А ви вітали Епіфанія?

І вітав, і посилав священика, і квіти посилав.

Так а він вас?

І він вітав мене, теж прислав квіти та іподиякона.

Тобто якісь стосунки все-таки є?

Ну, заочні. А наочно ми не зустрічаємось і не спілкуємось.

А хто взагалі з церкви вас вітав з днем народження? Я маю на увазі інших єпископів.

По-перше, вітав президент, від Ради вітали, народні депутати, представники тих чи інших фракцій. Вітали вчені, культурні діячі, архієреї не тільки Київського патріархату, а і деякі архієреї ПЦУ теж.

Як вони ставляться до ситуації, яка відбувається між вами і Епіфанієм?

Вони шкодують, що це все сталося, та нічого зробити не можуть. Але деякі архієреї повертаються в Київський патріархат. Ось, наприклад, Фалештський і Східно-Молдовський єпископ Філарет, який був у складі ПЦУ, тепер повернувся до Київського патріархату.

Молода Православна Церква України хоче, щоб вона була незалежна також і від Росії. Люди сподіваються, що церква підсилить державу. І от є між вами, м’яко кажучи, непорозуміння. Чи не краще все ж таки дати віжки правління молодим, поступитися, сказати: гаразд, керуйте?

Ні.

Чому?

Ось, наприклад, Росія для того, щоб наступив мир, воює за те, щоб приєднати Україну до себе. Чи згодні ми на такий мир в неволі? Я, наприклад, ні. Ось такий мир пропонують і нам — Київському патріархату. Давайте примиримось, але будемо вже не патріархатом, а митрополією під впорядкуванням Вселенського патріарха. На такий мир я не згоден.

Може це поступовий шлях? Сьогодні митрополія, а завтра — незалежна церква.

Це обман. Або є свобода, або її немає. Не може бути і свобода, і несвобода.

Хто допомагає Київському патріархату, який зараз у напівлегальному статусі?

Допомагають ті, хто раніше допомагали, а основна допомога — від народу.

Цієї допомоги стало менше?

Менше, але достатньо для того, щоб Київський патріархат існував.