8 січня 2020 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив у Володимирському кафедральному соборі святкову Велику вечірню.
Патріарху співслужили єпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій, настоятель Володимирського кафедрального собору протоієрей Борис Табачек та духовенство храму.
Після Вечірньої єпископ Андрій, від імені архієреїв, духовенства і парафіян, звернувся до Святійшого владики зі словами привітання:
“Ваша Святосте, наш Першосвятителю!
Христос народився! Славимо Його!
Ми прийшли в цей святковий день, щоб разом з Вами, нашим архіпастирем, помолитися і подякувати Богові за всі Його благодіяння до всіх нас, нашої Церкви Київського Патріархату та до всього українського народу.
У ці дні ми на службах Божих святкуємо величну подію у християнстві – народження Богомладенця Господа нашого Ісуса Христа. Єпископ Іконійський святий Амфілохій говорить: «Нинішнє свято Різдва Христового, істинного Бога нашого, є для нас непереможною твердинею, непохитною основою, спасительним початком… Ним була переможена сила тління і припинене погибельне поклоніння дияволу, умертвленні людські пристрасті і відновлене життя ангельського панування; ним відкрилося небо і земля піднесена на божественну висоту; ним був повернутий для людей рай і знищена сила смерті, розвіяна демонська спокуса і сповіщена премудрість Божа і всечисте пришестя (Бога на землю)». «Не заступник, ні ангел, каже пророк Ісайя, – але Сам Господь спас їх».
Волхви, коли прийшли і побачили Божественне Немовля з Марією, Його Матір’ю, з глибокою повагою впали і поклонилися, відкрили свої скарби і принесли Йому дари – золото, ладан і смирну. Керуючись Божественним промислом, вони сповідали в Його особі: через золото – царя, через ладан – Бога і через смирну – смертну Людину.
Христос народився один раз, а ми щороку згадуємо та святкуємо це свято для того, щоб воно пробуджувало в наших серцях те, заради чого народився Син Божий у Вифлеємській печері. Ми, християни, маємо принести народженому Младенцю свої три дари у вигляді чеснот: по-перше, золото, тобто милостиню, по-друге, ладан – молитву і по-третє, смирну – сльози покаяння зі смиренням.
Більше ніж 2 тисячі років тому Господь Вседержитель доручив Праведному Йосифу святу сім’ю, щоб він оберігав та піклувався про Діву Марію з Младенцем Ісусом, так і Вам Господь доручив Українську Православну Церкву не тільки на збереження та піклування, але й на розбудову та примноження її для всього українського народу.
Рік, що минув, був дуже складний для нашої Церкви і для Вас, як для Патріарха. Але під Вашим мудрим керівництвом, Українська Православна Церква Київського Патріархату не тільки збереглася, але й продовжує активно зростати. За пів року було висвячено 6 єпископів, а за три дні – планується хіротонія сьомого єпископа. Разом буде 10 єпископів. Хіба це означає, що Київського Патріархату не існує, як про це говорить у засобах масової інформації митрополит Епіфаній? Ні! І ще раз, – ні!
Очолювана Святійшим Патріархом Філаретом, Українська Православна Церква Київського Патріархату, яку підтримують понад 3 млн. в Україні та біля 300 тис. українців за кордоном, існує і зростає. А головне, віруючі мають можливість молитися у своїй незалежній, не підконтрольній ні Москві, ні Константинополю, Церкві.
15 січня цього року ми будемо святкувати 70 річний ювілей, як Вас було рукопокладено у сан ієродиякона. Чи багато було на землі таких праведних людей, яких би Господь сподобив стільки десятків років віддано служити Йому? Ні, таких не було! Впродовж всієї історії християнства Ви один.
Патріарха вибирають не люди, а Сам Господь обирає і призначає, щоб він очолював Церкву. Ваша Святосте, Вас Господь вибрав, і ось, вже 25-й рік, як Ви Патріарх та вже 54 рік очолюєте Українську Церкву.
Ваша Святосте, дозвольте Вас привітати з Різдвом Христовим від імені архієреїв, духовенства, всіх вірних. Нехай Богомладенець Ісус оновить Ваші душевні і тілесні сили, дарує Свою Божественну допомогу та укріпить Вас у Вашому нелегкому першосвятительському служінні на утвердження Української Православної Церкви Київського Патріархату на многії і благії літа.
Вітаючи Вас з нагоди Різдва Христового, просимо Вас про молитву і благословення”.
На завершення свого вітального слова владика Андрій підніс Патріарху Філарету просфору і букет квітів.
Святійший владика подякував єпископу Андрію, духовенству та парафіянам за вітання і молитви та виголосив архіпастирське слово:
«Ваше преосвященство, всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Насамперед, я дякую, що ви прийшли в цей святковий день для того, щоб привітати один одного ще раз з великим святом Різдва Христового.
Різдво Христове – це не просто свято, а перетворення людства із гріховного на святе. І для цього Син Божий і став людиною, щоб змінити людину на краще, визволити від гріха і визволити від смерті. Але почався цей процес спасіння не тільки із втілення Сина Божого, а починається із страждань. І страждання ці почалися після народження, бо Ірод хотів убити немовля.
Чому Ірод хотів убити Ісуса? Знав він хто такий Ісус? Знав! Через кого він знав? Як ви читали в Євангелії, він викликав первосвящеників, книжників і запитав: «Де повинен народитися Месія, Христос». І вони йому відповіли і відповіли правильно: «Христос повинен народитися у Вифлеємі». І тому, Христос, як Цар, народився у Вифлеємі. Значить Ірод знав хто такий Ісус, що це не проста Людина, а що це є Цар, що це є Месія, Христос, Якого юдейський народ очікував тисячоліттями. І виникає питання, якщо ти знав, що це Месія, Христос, для чого ти Його шукаєш убити? Думали ви чому, знаючи що Ісус є Месія, Христос, Ірод хоче Його убити? А тому, що цей Месія, Христос є Цар, а він теж цар. І тому побачив в Ісусі Христі свого супротивника, який претендує на його царство. І це була причина того, чому Ірод хотів убити Ісуса Христа.
Виникає питання, якого Месію чекав Ірод, первосвященики і взагалі юдейський народ? Земного царя. Ось такого Месію шукали. Згадайте еммауських супутників, які розмовляли між собою після Розп’яття і Воскресіння Ісуса Христа і говорили один одному: «А ми думали, що Він визволить Ізраїль від рабства». Тобто вони, не тільки Лука і Клеопа, апостоли і первосвященики в, тому числі і Ірод, чекали земного царя. Згадайте, в судді у Пилата, коли Пилат запитав Ісуса Христа: «Ти Цар?» Він сказав: «Цар, але Царство Моє не від світу цього». Тобто, не таке царство, про яке всі ви думаєте. А це Царство правди, це Царство духовне, це Царство любові, це Царство Небесне. А цього Царства не шукав ні Ірод, ні апостоли, ні первосвященики, а шукали земного царства, визволення від Римської неволі.
І якщо перекласти оці погляди первосвящеників і юдейського народу та Ірода на наш час, то у нас відбувається дещо подібне. Тому що і Церква живе не Царством Небесним, не духовними цінностями, а, на превеликий жаль, живе земними благами. І тому ми бачимо протягом всієї історії Церкви боротьбу всередині Церкви. Боротьбу кого з ким? Боротьбу праведників, святих з грішниками, тобто боротьбу добра і зла. І тому не треба дивуватися, що і в наш час, і в Україні, йде та ж сама боротьба. Ми боремось за правду, але правду Божественну, не земну правду, а Божествену правду. А ті, хто проти нас бореться, хочуть влаштувати добре земне життя.
То хіба для цього прийшов Син Божий на землю, щоб був рай на землі? Рай на землі хотіли побудувати і безбожники, комуністи. Вони казали: «Не треба нам раю на небі, ми створимо рай на землі». Створили? Не створили, а зникли! А чому не створили рай на землі? А не створили тому, що раю на землі не може бути. Чому не може бути раю на землі? А тому що на землі існує добро і зло. І між ними йде боротьба, а в раю не може бути зла. Ось коли воно виникло зло в раю, Адам і Єва згрішили, то Бог їх з раю вигнав, тому що в раю не може бути зла. І тому на землі не може бути раю, тому що іде боротьба добра і зла.
А взагалі існує рай? Існує. І тепер? І тепер існує рай, але на небесах в Царстві Небесному. Ось там рай, бо там немає боротьби добра і зла, там всі святі, там добро і любов, а на землі навпаки. Можна досягти отого стану на землі? Можливо. Але для того, щоб отримати цей рай в душі, треба стати святим. Ось для того святі і залишали світ, і близьких, і вітчизну, щоб з’єднатися з Богом, очиститися від гріха. Досягли вони цього? Досягли. А де доказ, що вони досягли цього? А доказом є чудеса, які вони звершують. Ось візьміть, наприклад, великомученицю Варвару. Звершує чудеса? Звершує. І ми свідки цього. Значить, можна досягнути і такого стану на землі, як на небі, а для цього треба побороти в собі гріх. Заради цього Син Божий і став людиною, тому що через всі ці страждання і перемогу зла в людській природі, Він дає нам Божественну благодать. Заради Своїх страждань дає нам благодать, яка допомагає нам, як тій самій великомучениці Варварі. Вона лише своє силою перемогла ці страждання? Ні, не своєю силою, а Божественною силою перемогла. Або Юрій Переможець, коли Його у вапно кинули і Він у вапні не згорів. Своєю силою Він не згорів? Божественною силою. І тому Божественна благодать діє в людській природі внаслідок того, що Син Божий став людиною і визволив нашу людську природу і від гріха і від смерті.
І ми, дорогі браття і сестри, повинні дякувати Богові за те, що Він настільки милосердний до всіх нас, що принизив Себе до такого стану, що якийсь Ірод гнав Його і Бог тікає від Ірода в Єгипет. Уявляєте собі, Бог – Творець всього, тікає від Ірода в Єгипет. Чому? Для того, щоб нас визволити від гріха і смерті. Ось таке приниження звершив Син Божий заради нашого спасіння. Хіба це не є незбагненна любов? Це і є та незбагненна, невимовна Божественна любов, якою Бог спас нас від гріха і від смерті.
Тому ми постійно маємо дякувати Богові за всі Його благодіяння. І повинні знати, що Бог спас кожну окрему людину. Ось кожного із нас Бог хоче спасти. Якщо ми хочемо – Бог спасе нас, а якщо не хочемо, то не спасе, незважаючи на те, що перетерпів страждання, смерть і воскрес із мертвих. Тому, насамперед, треба бажати цього, очищення від гріхів, визволення від усього тлінного і від смерті.
Нехай Господь наш Ісус Христос просвічує наш розум, посилає в наші серця любов, яка буде рухати нами в нашому земному житті. І тоді ми не будемо боятися ні смерті, ні страждань, нічого, тому що Бог непереможний і Його любов теж непереможна. Йому слава на віки віків.
Христос народився! Славімо Його!” – сказав у своєму слові Предстоятель Київського Патріархату.
Після многоліття Патріарха Філарета співом колядок привітали діти недільної школи Володимирського собору.
Святійший Владика подав благословення віруючим, а присутні у храмі дітки ще й отримали солодкі подарунки.
Завершилися урочистості Різдвяним прийняттям, на якому Патріарх Філарет звернувся до почесних гостей зі словами привітання. Святійший Владика розкрив значення події Різдва Христового і Церкви Христової у нашому житті. Святійший владика перед присутніми висловив співчуття з приводу загибелі людей в результаті авіакатастрофи в Ірані.
Під час прийняття Патріарх Філарет мав спілкування з представниками влади, народними депутатами України, інтелігенцією, дипломатами та іншими почесними гостями.
Прес-служба Київської Патріархії
