У минулу неділю у православних храмах читався уривок з Євангелія про десятьох прокажених, які благали Господа, щоб помилував їх. Отримавши зцілення, тільки один повернувся віддати подяку, та й той іноплемінник.
Невдячність Богові та людям за будь-які благодіяння – це свідчення про черствість і бездушність людини, про її самолюбство та егоїзм. А коли йде мова про священиків та архієреїв православних, у душі з’являється почуття відчаю від того, що пастирі, які мають приводити свою паству до Христа, вчинками своїми показують аморальний приклад невдячності своєму Патріарху.
Людині, яка дала їм богословську освіту, поставила всіх священиками та архієреями, а митрополита Епіфанія – спочатку намісником Патріарха, а пізніше, 15 грудня 2018 року на Об’єднавчому Соборі, наполегливо відстояла його на обрання Предстоятелем новоутвореної ПЦУ. При цьому всі знали, вся країна, якби не Патріарх Філарет – він ніколи б не став Предстоятелем.
За рік свого предстоятельства, митрополит Епіфаній багато, чим встиг “віддячити” своєму Патріарху:
– жодного разу з ним не служив, при цьому шукав співслужіння з ієрархами за кордоном;
– зробив все можливе, щоб на своїй інтронізації він не був присутній, хоча домовлялися саме про те, що Святіший Філарет буде проводити її;
– на першому Синоді ПЦУ, 5 лютого, доручили Патріарху Філарету очолити Київську єпархію, при цьому незаконно втручалися в її справи – віднімали парафії та монастирі, приймали священиків без відпускної грамоти від Патріарха;
– 24 червня – відсторонили від керування Київською єпархією, лицемірно залишивши його у складі Синоду, чудово знаючи про те, що напередодні, 20 червня, відбувся Помісний Собор УПЦ КП, на якому було прийнято рішення про відокремлення від ПЦУ;
– 27 липня, на Синоді незаконно створили, так звану ліквідаційну комісію по ліквідації Київської Патріархії, чудово знаючи про те, що ліквідаційна комісія мала б створюватися Помісним Собором УПЦ КП, а не Синодом, та ще й іншої Церкви;
– у листопаді – жахливим та брехливим нотаріальним актом прийому-передачі переоформили нерухомість разом з майном Київської Патріархії на Київську Митрополію ПЦУ, майже на 300 млн. грн. (Ринкова ціна – примножено на 5);
– у день тезоіменитства Святійшого Патріарха Філарета, 14 грудня, Митрополит Епіфаній, з «глибокою вдячністю та низьким укліном» перед людиною, яка дала йому путівку у життя, з трибуни гордо повідомив про остаточне знищення Христової Церкви УПЦ КП;
– на останнє, стало відомо, що з приміщення, яке належить Київській Патріархії, за адресою м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 6м, що на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, було перенесено понад 90 тисяч книг у холодне та сире приміщення, не придатне для зберігання, що призведе до швидкого їх знищення. Перенесені богослужбові та святоотцівські книги перекладені великими трудами Святійшого Патріарха Філарета. Тільки сліпий не бачить, що ці книги є святиня, якою потрібно користуватися, цінувати та розповсюджувати по храмах і монастирях для духовного зростання священнослужителів та всіх православних християн.
Усі ганебні справи та старання представників ПЦУ щодо знищення УПЦ КП, зазнають поразки. Київський Патріархат існує та завжди буде існувати, бо це є Церква Христова, яку ворота пекельні не подолають.
єпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій (Маруцак)
