Дорогі браття і сестри!
Сьогодні Православна Церква святкує Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на небо. Вознесіння відбулося через сорок днів після Його Воскресіння. Чому Христос не вознісся зразу після Воскресіння? Чому знаходився на землі сорок днів? Тому, щоб переконати апостолів, що Він дійсно Воскрес тілом. Як ми знаємо апостоли спочатку не вірили, що Христос Воскрес тілом. Фома відкрито сказав: «Не повірю, якщо своїми руками не доторкнусь до Його тіла». І Господь дав Йому можливість доторкнутися і вкласти палиць в ребро, доторкнутися до ран на руках і ногах. Емауські два супутники Лука і Клеопа, теж, йшли і не вірили, що Христос Воскрес. А говорили: «Ми думали, що це Той, який визволить Ізраїль». Думали, а не вийшло, бо Його розіп’яли. Христос, коли являвся їм, апостолам, то з чого починав? Дорікав їм, що вони не вірили тим, хто бачив Його. Але Христос являвся не тільки апостолам. Апостол Павло в своєму послання каже, що Він явився більше ніж п’ятистам браттям. Значить, п’ятсот чоловік, крім апостолів, бачили Воскреслого Господа Ісуса Христа. То могли вони не вірити в Його Воскресіння? Не могли. Тому, апостоли вже не боялися відкрито проповідувати Воскресіння Ісуса Христа. Не боялися на стільки, що книжники, фарисеї і первосвященики просили їх не проповідуйте про Воскресіння Христове. Хіба тільки апостолам і п’ятистам браттям являвся Христос? Він сказав, перед своїм Вознесінням: «Я з вами, до кінця віку».
Ми знаємо з історії, що Ісус Христос являвся мученикам. Чому вони, мученики, не боялися йти на страшні муки? Тому, що бачили Ісуса Христа своїми очима. В якому вигляді вони Його бачили? Дух Його бачили? Ні, не Дух бачили. А бачили Його в тілі. Хіба тільки мученикам являвся Ісус Христос? Являвся і святителям, і подвижникам, являвся в ті часи і зараз являється. Не треба думати, що зараз Христос покинув свою Церкву і Своє Творіння. Ні, являється і тепер. І завдяки цьому віра Церковна утверджується. Згадайте, люди старшого віку, які жили за безбожну радянську владу. Які ж застосовувалися засоби проти людей, щоб вони не вірили в існування Бога. Але ж люди вірили незважаючи на те, що влада була проти. А чому вірили? А тому, що Господь не одному являвся і укріпляв цю віру.
Де знаходиться зараз Господь Ісус Христос? На небесах. Сидить праворуч Бога Отця. Що значить сидіти праворуч Бога Отця? Бог – не має ні правого ні лівого боку, бо Він всюдисущий. А що це означає: «сидить праворуч Бога Отця»? Це образне. Образ чого? Бо біля царя сиділи чи стояли найближчі. Хто праворуч, той мав більшу шану і більшу владу. Сидіти праворуч – це значить мати владу, шану і славу таку, як Бог. Це і означає: «сидіння праворуч Бога Отця». А так Отець немає правого боку, бо в Нього тіла немає. Тому немає ні правого боку ні лівого. А коли Писання каже: «сів праворуч Бога Отця», значить отримав владу таку, яку має Бог Отець.
Воскресіння і Вознесіння Господа Ісуса Христа свідчить про те, що людська природа піднесена на таку висоту і на таке достоїнство, якого вона не мала в раю. Адам і Єва до гріхопадіння не були такі прославлені, як прославлений Ісус Христос, як людина. Те, чого хотіли Адам і Єва, Христос дав у Своїй природі. Тепер відкрив і нам шлях туди ж, на небеса.
У багатьох християн виникає питання. Якщо буде воскресіння мертвих, то де будуть знаходитися ці мільярди людей? Ця думка навівається для того, щоб не вірити в наше загальне воскресіння. Де вони будуть? Там же, де зараз їх душі. Де їх душі? На небі. Ось там будуть і тіла разом з душами після загального воскресіння.
Тепер виникає питання. Чи потрібна їжа? Не потрібна. Зараз, Ісус Христос тілом знаходиться на небесах. Годується Він хлібом? Ні. А хіба життя дає хліб? Не хліб дає життя, а дає життя людині Бог. Тому Ісус Христос має життя в самому собі, як Бог. І це життя дає своєму творінню, насамперед, людині, яку Він створив для вічного життя. І даремно безбожники, які не вірять в існування Бога кажуть, що людина після смерті помирає і припиняється її буття. Не припиняється буття, бо Бог створив людину вічною, як і вічне творіння. Тому, можете не вірити, але коли помрете, побачите, що ви нікуди не дінетеся, бо не від вас це залежить, а залежить від Бога, а Бог створив людину вічною.
Ми повинні піклуватися не про те, чи буде вічне життя, чи не буде. Не від нас це залежить. А ми повинні турбуватися в яке вічне життя ми увійдемо. Для блаженства, чи для страждань. Ось це важливо. Якщо ми увійдемо у вічне життя для страждань, то це вічні страждання, визволення від яких ніколи не буде. Ось про це ми повинні турбуватися живучи на землі. А що значить турбуватися? Піклуватися про вічне життя, яким воно буде. Це значить готувати свою душу, зробити її такою, щоб вона була достойна знаходитися в Царстві Небесному. В Царстві Божому грішник не може бути, бо грішника Адама і Єву Господь із раю вигнав, тому що грішники. Тому і в майбутньому в Царстві Божому грішник не може бути. І наше завдання на землі зробити свою душу достойною увійти в Царство Боже, де немає гріха.
Коли подумаєш так, то страх нападає, яким чином ти можеш бути вільним від гріха, коли ти на кожному кроці грішиш. Людина, своєю силою зробити цього не може. Все це робить Бог, який своєю Божественною благодаттю очищає грішників. Очищенні від гріха – достойні увійти в Царство Боже. І не тільки після смерті, а й на землі, святі досягають того, що вони стають синами Божими.
Можна на землі людині стати Богом? Можна. А хто стає Богом? Богом стає та людина в якій перебуває Дух Святий. Є такі люди? Є! Преподобні Печерські, наприклад, вони, коли ще живими були звершували діла Божественні. Мертвих воскрешали, хворих сціляли і бісів виганяли живучи на землі. Значить можна і на землі бути Богом по благодаті.
Треба розрізняти Бог по природі і Бог по благодаті. По природі один Бог є: Отець, Син і Святий Дух. А по благодаті безліч людей, в яких живе Святий Дух. Тому, ще в Старому Завіті Господь сказав: «Ви Боги». Це не є мріяння, це є реальність. І цю реальність випробовують ті святі люди, які очистились від гріха.
Тому, Дорогі браття і сестри, по-перше – треба нам гріхи свої знати, по-друге – каятися в гріхах. Бо Іуда визнав, що він згрішив перед Богом, але не покаявся. Не сказав: «Господи помилуй». А Савл, гонителем був, повірив і став великим апостолом. Так і ми, повинні не тільки визнавати свої гріхи, а каятися в гріхах і просити прощення. І Господь обов’язково простить. Не може Бог не простити людину, яка кається в своїх гріхах. І в це ми повинні твердо вірити, тому що милість Божа, любов Божа безмежна. А якщо Господь не прощає грішників, то тільки тому, що вони не просять і не каються в своїх гріхах. Людину Господь простив, а диявола, Його ж творіння, не простив і не простить ніколи. Чому? А тому, що він не покаявся і не кається, і ніколи не покається, бо він бориться з Богом.
Дорогі браття і сестри! Все це повинно нас надихати на боротьбу з гріхом, жити правильно, любити, творити добрі справи і вірити, що і ми будемо там де, нині, Вознесений Господь наш Ісус Христос. Йому слава на віки віків. Амінь.
