“Ваша Святосте! Цього святкового дня від всього архієрейського собору, духовенства, чернецтва, всієї української інтелігенції і всіх вірних нашої Православної Церкви Київського Патріархату в Україні та за її межами прийміть найтепліші та найщиріші вітання з нагоди двадцять шостої річниці Вашої інтронізації на Патріарший престол.

Урочисто і молитовно згадуючи сходження Вашої Святості на Київський Патріарший престол, ми особливо прославляємо Подателя всіх благ Господа Бога, Який двадцять шість років тому покликав Вас до високого і відповідального Предстоятельського служіння, вручивши Вашому батьківському піклуванню українську православну паству. Ми вдячні Вам і впевнені, що і майбутні покоління достойно оцінять Ваш неперевершений подвиг у розбудові в Україні Православної Церкви Київського Патріархату. Це велике духовне та історичне досягнення для всього українського народу.

Наслідуючи славетних святителів Христових, Ви з неослабною ревністю стоїте на сторожі канонів святої Церкви, прагнете бути істинним хранителем апостольських передань, стовпом непохитним, Православ’я наставником. Вражає те, з якою постійністю і обов’язковістю у своєму поважному віці служите Господу: у всі суботні та недільні дні, під час усіх великих свят та щотижневих акафістів.

Ви, Ваша Святосте, будучи еталоном літургійної молитви, своїм прикладом спонукаєте нас молитися і непохитно служити Господу, відстоюючи правду; ведете нас словом, надихаючи постійним прикладом власного життя: величний духом і надзвичайно простий у спілкуванні, вимогливий до себе та інших, водночас надзвичайно добрий, спокійний зовнішньо, але палкий серцем.

Упродовж цих двадцяти шести років Ви, стоячи біля витоків незалежності України, показали себе як Першосвятитель, який бореться за незалежність Церкви, без якої неможливо зберегти незалежність Держави. З висоти свого величезного авторитету Ви маєте сміливість твердо та голосно говорити правду про неприємні для багатьох речі. Ви були і є одним із тих, кого називають совістю нації. Вам не байдуже, що відбувається в країні. Ви чітко та послідовно підтримуєте патріотичні сили, що базуються на національних пріоритетах.

Саме сьогодні, коли на наших очах відбувається знущання над християнською мораллю і традиційними сімейними цінностями народів усього світу, Ваше слово надихає мільйони віруючих людей на збереження вічних Христових істин.

Дозвольте висловити Вам, Ваша Святосте, глибоку синівську вдячність за мудре управління церковним кораблем. А в непростих обставинах, під час світової пандемії – за приклад мужності і духовної стійкості, за гарячі молитви та виразні і повчальні проповіді, які напоумлюють нас у нинішні непрості часи, як не відхилитися від шляху спасіння. Кожна з Ваших проповідей сповнена любов’ю до Бога, людей та України. Сприймаються вони з великою насолодою, бо відчуваєш серцем внутрішній голос глибоко віруючої людини, яка переживає кожне слово Боже, розтлумачує, пояснює і висвітлює так, що стає зрозумілим будь-якій людині. Ваші мудрі поради завжди допомагають зорієнтуватись у непростих обставинах і обрати правильний шлях.

Цього святкового дня, вітаючи Вас із двадцять шостою річницею інтронізації, ми, Ваші смиренні співпрацівники, підносимо посилені молитви Всещедрому Творцю неба і землі, щоб Він і надалі наповнював Ваше серце «усякою радістю і миром у вірі» (Рим. 15: 13). Щоб Господь зміцнював духовні і тілесні сили, посилав Свою невичерпну допомогу в подальшому такому ж ревному і плідному Патріаршому служінні на славу Божу, користь святої Церкви і на спасіння українського православного народу.

Незламному трудівнику на ниві Господній – многії і благії літа Вам, Ваша Святосте!”, – привітав Предстоятеля архієпископ Андрій.

Владика Андрій вручив Його Святості просфору та букет квітів.

Дякуючи всім присутнім за щирі привітання Святійший Патріарх Філарет виголосив слово:

“Ваші високопреосвященства, все чесні отці, дорогі браття і сестри, найперше я хочу подякувати вам за ваші молитви за мене грішного до Господа Ісуса Христа.

Ми збираємося у Володимирському соборі не тільки в неділю, але і по вівторках і четвергах для загальної молитви. Ми віримо, що наші молитви доходять до Бога. Бо якщо б наші молитви до Бога не доходили б, то в Україні було б гірше, чим зараз є. А так, завдяки тому, що й в усіх православних храмах України, і не тільки в православних, а й у інших храмах звершуються молитви до Бога. Ви уявіть собі, Бог чує ці молитви, і як Він повинен реагувати на ці молитви? Відкинути їх? Ось коли батьки чують благання своїх дітей, то хіба вони їх відкидають? Вони радіють, що діти звертаються до них. Так і Бог, коли ми звертаємося до Бога, ми приносимо Богу радість, тому що ми вірні Йому і служимо Йому.

Нам не треба в житті нічого боятися, нічого. Чому? А тому, що за нами Бог стоїть. Якщо волосина не падає без волі Божої, то все, що звершується у світі, звершується або по волі Божій, або по попущенню Божому. Але без Його волі нічого в світі не буває. А Бог чого нам бажає: гіршого чи кращого? Звичайно, що кращого. Тому навіть тоді, коли Він посилає нам скорботи, то ці скорботи є благом для нас. Чому вони є благом? А тому що вони дають нам можливість і надію на те, що після смерті ми будемо успадковувати блаженне вічне життя. А це є найголовніше. Тому що страждання тимчасові на землі, а життя вічне – є вічне. І якщо у вічне життя ввійдеш для страждання, то уявіть собі, який це страх.

Тому ми згадуємо про Страшний суд. Чому він Страшний суд? Він справедливий суд, а страшний чому? А тому що він незмінний.  Якщо вже людина засуджена на страждання, то вона буде страждати вічно, і тому страшно від цього. Але Бог не хоче, щоб ми вічно страждали. Він хоче, щоб ми вічно блаженствували, і своїми путями веде кожного із нас до цієї блаженної мети. Все, що відбувається в нашому житті, відбувається по волі Божій і заради нашого спасіння. Тому треба завжди дякувати Богові, Богові дякувати і за скорботи, і за радість, за все треба дякувати Богові. І тоді благодать Божа буде доповнювати наші душі і наші серця, і ми у стражданнях будемо блаженствувати. От візьміть для прикладу, апостоли блаженствували, коли їх гнали, били, у в’язницю саджали? Блаженствували. Чому блаженствували? Бо страждали за Христа. Так і ми, якщо страждаємо, то страждаємо заради нашого вічного блаженства в ім’я Христове.

Будемо завжди дякувати нашому Богові й просити, щоб Він одне послав нам – Божественну благодать, яка б допомагала нам переносити всі негаразди в цьому земному життя. Деякі святі говорили – вони готові бути у пеклі. Уявляєте собі, святі хочуть бути у пеклі, але з Богом, тому що Бог є блаженство. Так і ми, які б не були тяжкі земні умови життя, а з Богом все буде не страшно. Тому будемо на Бога покладати надію, Йому молитися і буде все добре. Богу нашому слава на віки віків”, – сказав у своєму слові Патріарх.

Многоліттям Святійшого Владику привітали Патріарший хор і кліросний хор Володимирського собору, які прикрасили цього дня богослужіння своїм співом.

Пресслужба Київської патріархії