29 липня 2019 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив панахиду, у Володимирському соборі, за упокій душі ігумені Варвари (Бороніної), саме в цей день виповнюється перша річниця від часу її упокоєння.
Його Святості співслужили настоятель собору протоієрей Борис Табачек та духовенство Володимирського собору.
Ігуменя Варвара (в миру Віра Сергіївна Бороніна) народилася 30 листопада 1927 року в Пензі (Росія), у віруючій родині Сергія і Марії.
У роки ІІ Світової війни працювала на фабриці. З молодості виявляла любов до храму і богослужіння, через що піддавалася утискам з боку атеїстичної влади. У 1950-х роках як паломниця відвідувала українські монастирі, в тому числі Києво-Печерську та Почаївську Лаври, жіночі монастирі, утвердившись у намірі стати черницею.
У 1957 р. була прийнята послушницею до Богоявленського жіночого монастиря м. Кременець Тернопільської області.
Після примусового закриття обителі радянською владою у 1959 р. разом з іншими сестрами перейшла до Свято-Троїцького Корецького жіночого монастиря Рівненської області, де також була помічницею ігумені, а потім виконувала інші послухи. На свято 40 севастійських мучеників у 1972 р. пострижена у малу схиму (мантію) з нареченням імені Варвара на честь святої великомучениці.
У 1981 році за розпорядженням митрополита Київського і Галицького Філарета, Екзарха України (нині – Патріарх Київський і всієї Руси-України), монахиня Варвара була призначена економом митрополичої резиденції в Києві. Від того часу понад 35 років матушка Варвара відповідала за господарство резиденції, кухню та організацію харчування, чистоту території та приміщень, зберігання та розповсюдження церковної літератури, яка видавалася Митрополією і Патріархією.
Усі, хто у ці роки в тих чи інших справах відвідували митрополичу резиденцію, згодом Київську Патріархію, мали можливість оцінити її смирення, старанність, працелюбність. Разом з тим, маючи значне коло господарських обов’язків, ігуменя Варвара ніколи не полишала участь в церковному богослужінні, молячись у недільні та святкові дні у Володимирському соборі.
За багатолітнє служіння і невтомні труди монахиня Варвара була возведена Патріархом Філаретом у сан ігумені, нагороджена наперсним хрестом з прикрасами. Також її праця була відзначена церковними орденами святої великомучениці Варвари і святої рівноапостольної княгині Ольги, держаним орденом княгині Ольги.
Протягом останніх років через поганий стан здоров’я відійшла від активної праці, хворобою була прикута до постелі, однак регулярно приймала Святі Тайни, покладаючи все уповання на Бога, служінню Якому присвятила своє життя.
У зв’язку з різким погіршенням самопочуття ранком 29 липня 2018 р. духівник протоієрей Іоан Київський прочитав над нею канон на відхід душі, після чого за пів години ігуменя Варвара мирно спочила, віддавши дух свій у руки Божі.
Вічна пам’ять і Царство Небесне приснопам’ятній ігумені Варварі.
