Сьогодні, 26 червня, виповнюється 30 років від дня утворення Української Православної Церкви Київського Патріархату. Постання Київського Патріархату як Помісної Церкви Українського народу сталося в результаті рішень Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору 25-26 червня 1992 р. На Соборі, який проходив у Києві, відбулося об’єднання Української Православної Церкви на чолі з митрополитом Київським і всієї України Філаретом та Української Автокефальної Православної Церкви.
З нагоди 30-річчя утворення Київського Патріархату, 26 червня 2022 року, у неділю всіх святих землі Української, у Свято-Володимирському кафедральному соборі була звершена Божественна літургія та подячний молебень. Богослужіння очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні духовенства Володимирського собору.
У зв’язку зі складною ситуацією в державі, пов’язаною з повномасштабною війною росії проти України, з благословення Предстоятеля, архіпастирі і духовенство не збирались на спільне богослужіння у столиці, але кожен на своїх парафіях по всій Україні відслужили літургії та подячні молебні Господу Богу.
За богослужінням у соборі підносились посилені молитви за Україну, щоб Господь Бог визволив нас від нашестя чужинців, зміцнив і захистив наших воїнів та подав українському народові справедливий мир і перемогу!
На запричасному слово проповіді про подвиг віри і святості українських святих виголосив клірик собору протоієрей Іоан Київський.
Після Божественної літургії був звершений подячний молебень, під час якого підносились подячні молитви Господу Богу за всі Його милості і благодіяння для Церкви і побожного українського народу.
Після богослужіння Святійший Патріарх Філарет привітав духовенство і парафіян з 30-літнім ювілеєм нашої Церкви та звернувся з першосвятительським словом:
«Дорогі браття і сестри! Поздоровляю вас з 30-літтям існування Київського Патріархату.
30 років тому, коли Україна стала незалежною державою, тоді Церква Українська вирішила відокремитись від Московського Патріархату.
Це було не новим явищем в історії Церкви. Всі Православні Церкви в усіх країнах після того, як народ проголошував незалежність своєї держави, утворювали і незалежну Церкву. Тому і ми, отримавши незалежність, поставили питання і про незалежність Церкви.
Ми тоді скликали Собор. Собор не архієрейський, а Собор Помісний. На цьому Соборі були єпископи, представники духовенства і мирян усіх єпархій і на цьому Соборі вирішили, що прийшов час мати в Україні незалежну Церкву. І звернулись до Московського Патріарха, щоб він погодився на автокефалію Української Церкви, але замість того, щоб погодитись, він скерував скликання так званого «Харківського собору». Це було у 1992 році. Це був лжесобор. Чому я називаю його лжесобором? Тому що собор скликає Предстоятель Церкви, а Предстоятелем Церкви у той час був я, митрополит Київський. І такого собору я не скликав. А скликав цей «собор» Харкійський митрополит Никодим (Руснак) за сприяння українського КГБ.
Чому я так відверто кажу? Бо я знаю правду. Українське КГБ заставило всіх архієреїв їхати у Харків на цей «собор». І який злочин вчинив цей так званий «Харківський собор»? Він розділив Україну на частини. Ось уявіть собі, якби не було б цього так званого «Харківського собору»? Церква би була єдиною. А якби була єдиною Церква, то і Крим не відокремився і в Донбасі війни не було. Чому б не було цього? А тому, що ми б представляли єдину Україну, єдиний український народ, який підтримував незалежність. А «Харківський собор» вчинив це зло за допомогою того ж КГБ, але не тільки українського, а московського. Звідтіля йшли всі накази. І тому, дорогі браття і сестри, ви повинні знати – звідкіля ростуть ноги зла.
Для того, щоб Україна була міцною державою, треба щоб у цій державі була єдина Православна Церква. Наше завдання зараз стоїть – об’єднати усе українське Православ’я в єдину Українську Православну Церкву. Для того, щоб об’єднатись, насамперед, треба не ворогувати один з одним, а пам’ятати, що ми належимо до одного народу і до однієї держави і живемо на одній землі. Інтереси у нас усіх одні – Україна, її благо. Буде благополучною Україна і життя буде в Україні добре. А якщо будемо ворогувати, розділятись, сваритись, воювати, то буде біда. Наше завдання – єднатись. Тому ми і співаємо: «Боже, нам єдність подай». Немає у нас єдності і в цьому наша біда. А була би у нас єдність – було б добро.
Будемо, дорогі браття і сестри, робити все для того, щоб було об’єднання. Я, як ви знаєте, звернувся до всіх православних Церков скликати Помісний собор із трьох Церков і об’єднатись в одну Помісну Православну Церкву. Якщо ми досягнемо цього, то це буде початок об’єднання не тільки Церкви, а початок об’єднання всієї України. Донбас і Крим повернуться, бо це є українська земля, а не російська.
Чому я так впевнено кажу, що Донбас є українська земля? А тому, що на Донбасі немає жодного російського села. Що це значить? Це значить, що там завжди жили українці. Заводів не було, фабрик не було, були села і була земля, яку обробляли. Тому ми і заявляємо, що Донбас – це Україна. І Крим це теж Україна. І прийде час, коли ми всі об’єднаємось. Господь допоможе нам. Чому? Тому, що українці народ миролюбивий. Чужої землі не захоплює і воювати не хоче, але за свою землю – життя віддасть. Тому й співаємо: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу».
Майбутнє для України – добре. Буде одна Україна об’єднана, а народ український трудолюбивий, миролюбивий. І ми побудуємо щасливе життя на нашій українській землі, бо ми трудолюбиві і миролюбиві.
І нехай Господь наш Ісус Христос допомагає нам, бо Він сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Ми хочемо бути синами Божими і єднатись в одну українську державу, в один український народ.
Слава Ісусу Христу і слава Україні» – сказав у своєму слові Предстоятель Київського Патріархату.
Богослужіння завершилось церковним многоліттям Українській Церкві, Батьківщині та всьому українському народу.
Пресслужба Київської Патріархії
