У Володимирському соборі звершили чин похорону української художниці-шістдесятниці Людмили Семикіної

15 січня 2021 року, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, у Володимирському патріаршому кафедральному соборі молитвою провели в останню путь заслужену художницю України Людмилу Семикіну.

Чин похорону очолив настоятель Володимирського собору протоієрей Борис Табачек у співслужінні клірика храму протоієрея Олександра Шмуригіна.

Помолитись за упокій душі, попрощатися і віддати шану пам’яті талановитій художниці, шестидесятниці та патріоту України прийшли рідні та близькі, представники спілки художників України, друзі та знайомі.

Наприкінці богослужіння протоієрей Борис Табачек звернувся до присутніх зі словом, у якому закликав до молитви за упокій душі новопреставленої Людмили, що є проявом нашої любові та світлої пам’яті.

Поховали українську художницю на Байковому кладовищі столиці.

Людмила Миколаївна Семикіна – видатна художниця, майстриня декоративного мистецтва, заслужена художниця України, лауреатка Національної премії ім. Тараса Шевченка та Премії ім. Василя Стуса, співзасновниця ВГО «Ліга Культури».

Людмила Семикіна народилася 23 серпня 1924 р. у м. Одеса. Художню освіту здобула у Одеському художньому училищі і у Київському художньому інституті.

Співавторка знаменитого вітражу «Возвеличу малих отих рабів» у вестибюлі Київського університету, який було виконано до 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка (1964), і яке потім було знищено за вказівкою функціонерів комуністичної партії.

Серед її робіт – численні живописні твори, костюми до кінофільму «Захар Беркут», серії строїв за національними традиціями «Скіфський степ», «Поліська Легенда», «Княжа доба», «Ретро», «Модерн», серія діафільмів для дітей за творами Тараса Шевчена і Лесі Українки.

Людмила Миколаївна брала найактивнішу участь у проектах ВГО «Ліга Культури», зокрема, у проектах «Українське древо культури», «Молитва за Україну», «Щастя», та інших.

Людмила Семикіна, шестидесятниця і дисидент, була відданою патріоткою, активним учасником руху опору, однією з організаторок Клубу творчої молоді (1960), була підписанткою знаменитого листа ста тридцяти дев’яти діячів української культури (1968). За свою чітко виражену проукраїнську позицію Людмила Миколаївна неодноразово зазнавала переслідувань і тиску з боку радянсько-комуністичної влади. Її двічі позбавляли членства у Спілці художників України, що означало фактичну заборону на професію.

Упокоїлась Людмила Семикіна 12 січня 2021 року.

Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душу новопреставленої Людмили, простить їй провини вільні та невільні і дарує їй Царство Небесне!