- Найнебезпечнішою у боротьбі добра і зла є напівправда. Напівправдою диявол в образі змія спокусив наших праотців Адама і Єву. Якщо проаналізувати історію і життя сучасного суспільства, то не тяжко дійти висновку, що зло має успіх там, де діє напівправда.
- Ознайомившись з доповіддю Предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, можна впевнено сказати, що вона побудована на півправді. Слова правильні і благочестиві, а діла злі і зовсім не виявляють християнської любові.
- Перша неправда. Православна Церква України отримала Томос про автокефалію, а в дійсності ПЦУ не має тієї автокефалії, які мають усі інші православні Церкви. ПЦУ не має право варити миро, а повинна отримувати від Константинополя. А це є залежність, а називається Церква українська автокефальною, тобто незалежною. Згідно з Томосом, проблемні питання Української Церкви вирішуються не своїм Помісним собором, як вищим органом управління, а Константинопольським патріархом. А інші автокефальні Церкви вирішують свої проблеми на своїх соборах, а не в Константинополі.
- Друга неправда. Митрополит Епіфаній на словах виступає на підтримку релігійної свободи і право релігійних громад на зміну свого підпорядкування. А на ділі ПЦУ займається рейдерськими захопленнями храмів, які належать іншим Церквам, і це рейдерське захоплення доходить до викрадення священників. Священника Київського Патріархату в Харкові побили до крові, примушуючи віддати храм ПЦУ. Хіба це свобода? Де ж той вибір підпорядкування?
- Наступна неправда. 20 червня 2019 р. Патріарх Філарет скликав собор єпископів, духовенства і мирян, які незгідні зі змістом Томосу від 6 січня 2019 року через несправжню автокефалію і повернулися до УПЦ Київського Патріархату. Мали вони на це право, користуючись релігійною свободою? Всяка розумна людина скаже: мали! А митрополит Епіфаній, на словах захищаючи право вибору підпорядкування тому чи іншому центру, ділом доводить, що вони не мають такого права. Він називає наш собор незаконним зібранням. А скликаний ним архієрейський собор – законне зібрання. Його теж не визнають канонічним ті церкви, які не визнають канонічним сам Томос.
- Далі. 27 липня 2019 р. Священний Синод ПЦУ створює ліквідаційну комісію про ліквідацію УПЦ Київського Патріархату. Ця комісія незаконна ні з точки зору церковного статуту, ні з точки зору здорового глузду. По-перше, УПЦ Київського Патріархату вийшла зі складу ПЦУ 20 червня 2019 р., раніше, ніж була створена ліквідаційна комісія. По-друге, ліквідаційну комісію може створити не Священний синод, а Помісний собор, який створив цю Церкву. Цього не було зроблено у свій час, тобто коли відбувся так званий «Помісний собор» у теплій Софії 15 грудня 2018 року. По-третє, не можна ліквідувати те, що тобі не належить. Може Священний синод ПЦУ ліквідувати Українську Православну Церкву Московського Патріархату? Два архієреї та декілька сотень парафій теж об’єдналися в ПЦУ. Чому ж Священний синод ПЦУ не ліквідовує цю Церкву? Тоді на якій підставі митрополит Епіфаній ліквідовує УПЦ Київського Патріархату? Вона теж йому не підпорядковується.
- Тепер про ставлення до Патріарха Філарета. Ставлення лицемірне. На словах: митрополит публічно каже: «Я люблю і поважаю Патріарха Філарета за розбудову Церкви». А на ділі: після обрання предстоятелем ПЦУ за рік ні разу не служив із Патріархом Філаретом й не спілкується. Слідкує за тим, щоб архієреї ПЦУ не зустрічалися з Патріархом Філаретом. Заборонив у червні студентам КПБА прислуговувати іподияконами і паламарями у Володимирському соборі; деякі студенти були в Патріархії нічними сторожами, митрополит Епіфаній категорично заборонив охороняти Київську Патріархію. Відрахував із КПБА тих студентів, які залишились з Патріархом. І тепер хвалиться тим, що він дозволив дожити Патріарху до смерті в приміщенні, в якому він прописаний і яке він побудував у тяжкі радянські часи. Бачите, на словах: «люблю», а ділами намагається знищити і заподіяти страждання тому, хто привів його до Предстоятельства у Церкві.
- Митрополит Епіфаній добився того, що Міністерство культури (зокрема, Андрій Юраш) зняло з державної реєстрації Київську патріархію як юридичну особу. Зняття з держреєстрації незаконне, бо я як Патріарх не подавав статут Патріархії на внесення змін, як це зробили інші архієреї. В результаті зняття Київської патріархії з державної реєстрації Ощадбанк закрив рахунок Київської патріархії. Тепер ми не маємо можливості ні заплатити податки з заробітної плати працівників Патріархії, ні розрахуватися за комунальні послуги. А з 1 січня 2020 року відповідні установи відмовляються заключати з Патріархією договори на постачання електроенергії, води і тепла лише тому, що Патріархія не має державної реєстрації.
Як ми можемо існувати без води, електроенергії і тепла?! Оце така любов і повага митрополита Епіфанія до Патріарха, який з великими труднощами привів його до Предстоятельства у Церкві.
- Міністерство культури України, а також інші державні органи, які брали участь у позбавленні Київської патріархії державної реєстрації, своїми діями поставили Київську патріархію поза законом. Державні чиновники заганяють Київський Патріархат у підпілля. А його підтримує, за соціологічними дослідженнями 7,7% населення України, а ПЦУ 13,4%, УПЦ Московського патріархату – 10,6% населення України. Хіба Конституція України, яка проголошує свободу релігії, дозволяє їм порушувати права мільйонів віруючих і заганяти їх у підпілля?
- Київська патріархія знаходиться в стані судових досліджень і рішень. Всім відомо, що суди в Україні корумповані. Цього не можна сказати про кожного суддю, але загальна оцінка судів негативна. Київська патріархія судиться з ПЦУ і Міністерством культури близько півроку, і кінця цих судів не видно.
- Тому Київська патріархія звертається до гаранта Конституції Президента України зі щирим проханням – повернути Київській патріархії і УПЦ Київського Патріархату державну реєстрацію, яку вона мала до 30 січня 2019 року.
ФІЛАРЕТ
Патріарх Київський
і всієї Руси-України
18.12.2019 р.