Звернення до архієреїв, духовенства та собору
Української Православної Церкви Константинопольського Патріархату в США
Ваші високопреосвященства: митрополит Ієрапольський Антоній, архієпископ Памфільський Даниїл, всечесні отці, дорогі брати й сестри – українці Америки, делегати Собору Української Православної Церкви США. Звертаємося до вас у час жахливої війни в Україні, відколи росія почала повномасштабне вторгнення. Саме у ці дні наша спільна Батьківщина – Україна зазнає масованого ракетного та дронами shahed удару по всій території, внаслідок чого знищено десятки енергообʼєктів, багато наших земляків, особливо дітей, загинуло та постраждало. За живих ми молимося, щоб Господь зберіг їх живими та неушкодженими. За померлими звершуємо поминальні служби та зберігаємо пам’ять про них. Всі наші сльози – до неба.
Російські раби прийшли на землю вільних людей. Раб не відає, що робить господар (Ів. 15, 13). Не відають і окупанти тяжкості злочину свого осатанілого вождя. Вони прагнуть паніки та хаосу, хочуть знищити нашу свободу. Вони безнадійні.
У ці тривожні дні, коли наші серця сповнені роздумів та молитви, а також праведного гніву з проханням до Господа, щоб Він скоротив час великої скорботи, звертаюся до українського православного єпископату та духовенства в США, до всіх вас із закликом повернутися обличчям до України, звернути свої очі до Української Помісної Церкви, котра, як мати, кличе всіх нас єднатися. Роки відриву від материнської київської рідної Церкви не минули без наслідків. Українські парафії в діаспорі втрачають український дух, незважаючи на приплив великої кількості мігрантів парафії зменшуються, храми продаються, а нашими душами хочуть опікуватися чужинці.
Наших спочилих патріархів блаженної пам’яті Мстислава (Скрипника) та Володимира (Романюка) перестають згадувати в молитвах, а ще живого та дієвого Героя України – Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси України Філарета (Денисенка) забороняють поминати на богослужіннях.
Звертаючись до Собору, який зібрався у ці дні в соборі Святого апостола Андрія Первозванного міста Саут-Баунд-Брук (храм-меморіал, який збудований з ініціативи першого Патріарха України і діаспори Мстислава), закликаю всіх вас згадати заповіти Святійшого Патріарха Мстислава – як першого духовного лідера нації з часу відновлення державності – про єднання навколо Києва, нашого Єрусалиму.
З далекого 1993-го року Святійший Патріарх Мстислав взиває до нас:
«Ми почали відбудовувати Українську державу, а Церква? Якщо не віддамо належного Богові й душам нашим, то залишимося без віри, залишимося знову без держави. А коли і те, і друге треба відбудовувати, а це історична необхідність, то треба забути про злобу, заздрощі й інтриги. Шукаймо в серцях своїх християнську любов, миролюбство, благодатність розумну. Без цього не піде діло. Чи Україна повинна мати кілька Православних Церков? Наявність кількох Православних Церков є дійсністю під сучасну пору. Це нездоровий стан. Він тим гірший, що деякі Церкви навіть не підлягають своїм Першоієрархам, а підлягають тій Церкві, яка глумиться століттями над нашим народом, нашою Церквою і воліє бачити нас не вільними, а рабами, якими можна буде відбудувати втрачену імперію. Ми мусимо усунути такий ганебний і небезпечний для нашої нації стан. Не знаю, як і хто підготує грунт для національної єдности серед Православних Церков, але повинні найскоріше про це подумати Глави цих Церков. Їм треба зійтися і побути разом так довго, аж поки не знайдуть усього потрібного для об’єднуючого Акту. А потім, на Соборі національному, при таємному голосуванні обрати ОДНОГО Предстоятеля, Партріарха Київського і всієї України. Не забуваймо при цьому і мрій Великих Митрополитів нашого народу: Петра Могили, Василя Липківського та інших…
Як Перший Патріарх Київський і всієї України УАПЦ і Митрополит УАПЦ в США, як віком найстаріший ієрарх і смиренний слуга Божий, закликаю усіх Вас, отців духовних владик, задля Господа Бога нашого, задля вашого і ваших дітей майбутнього допоможіть Суверенній Україні в будівництві вільної і ні від кого не залежної Держави, допоможіть Об’єднаною Православною Церквою з власним, вами обраним Патріархом.
Об’єднання Православних Церков України як історична необхідність, щоб історично вижити і закріпити своє місце серед вільних народів світу, є можливим, як не раз уже казав, лише довкола Української Автокефальної Православної Церкви як Церкви-Мучениці, яка ніколи не зраджувала свій народ і свою Віру. Жертви її всі ми знаємо. Треба глянути один одному в очі і сказати, що ми хочемо об’єднання, ми будемо його мати. І, не відкладаючи, берітеся за здійснення цієї Богові і народу нашому, бажаної ідеї. На засадах чесноти перед Богом і народом нашим приступаймо до діла, мої рідні!»
Тому, знаходячи духовну підтримку в заповіті Святійшого Патріарха Мстислава, невтомно закликаю всіх вас, дорогі у Христі співбрати-владики, отці, брати і сестри, повернутися до Української Патріаршої Церкви з центром у Києві, звідкіля наші коріння і в якій ми знаходимо канонічне спілкування навколо Святої Трапези, де нам подається Господом Ісусом Христос Тіло та Кров, що народжують нас до безсмертя.
Сьогодні настав особливо сприятливий час для того, щоб подолати розбіжності та ворожнечу, які в певний момент виникли між православними братами-українцями. Сповідуючи єдині духовні цінності, визнаючи найвищими авторитетами одних і тих самих отців і вчителів Церкви, застосовуючи ті ж самі Священні Канони та богословське вчення, нам слід приборкати у собі дух розділення та гордості. Народ України гідний того, щоб побачити з нашого боку справжній християнський приклад єднання навколо непідробних цінностей, які живоносними струмками витікають зі Святого Євангелія: «Хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4, 13-14).
Єдність українського православ’я є гострою необхідністю нашого сьогодення. Мільйони вимушених переселенців та біженців, гнані війною, покидають свої домівки та збираються в далеку дорогу, покинувши рідних людей та надію на майбутнє. І кому, як не нам, працівникам на ниві Христовій, належить місія збирати те, що розсіяне. За офіційною статистикою близько 9 мільйонів наших земляків змушені були полишити Україну й зараз перебувають в багатьох країнах Європи, а також США та Канади. До їхнього числа слід долучити понад 20 мільйонів діаспорян, які проживають закордоном десятиліттями, але й досі вважають себе етнічними українцями. Всі вони потребують нашої християнської опіки. І, не дивлячись на заборону Томосу, наданого Константинопольським Патріархом Варфоломієм Православній Церкві України мати єпархії та парафії закордоном, своїм пріоритетом ми повинні обрати любов до братів і сестер українців, які перебувають в духовному вакуумі, розгублені та дезорієнтовані.
Саме нам з вами, проявляючи справжню любов, слід посприяти перед предстоятелями Помісних Церков, а також політичними лідерами різних країн про влаштування гідного життя для наших братів і сестер, запобігаючи для них різного роду преференцій, у тому числі й духовного характеру, надаючи їм духовне окормлення через заснування єпархій, парафій та шкіл на територіях тих країн, які стануть для українських біженців місцями тривалого побуту.
Основна ж наша місія, як церковних лідерів – посприяти Українській державі відновити пошкоджений злочинними діями москви суверенітет як політичний, так і духовний. Тільки явивши світові нашу духовну єдність та національну спільність, ми зможемо започаткувати в державі нову епоху, благословенну святим миром, коли милість і мир, і любов примножаться (Юд. 1, 2).
Ваші високопреосвященства, всечесні отці, дорогі брати й сестри, настав час рішучих дій. В Україні нарешті має постати повноцінна Автокефальна Українська Православна Церква, незалежна і від москви, і від Константинополя, в статусі Патріархату. Тільки незалежна Церква може стати міцною основою для вільної і демократичної України. Про це з початку 90-х років минулого століття невтомно заявляє Святійший Патріарх Філарет.
Правдивість його тверджень ми бачимо тепер на прикладі приниження Української Православної Церкви до ступеня митрополії, в результаті чого ми в один день позбулися багатомільйонної діаспори.
Утворення єдиної Православної Церкви буде нашою гідною відповіддю російському ворогу. Крок на утворення єдиної Автокефальної Церкви є повністю канонічно виправданий та історично вмотивований.
Тільки разом ми здатні не допустити знищення Української нації. В єдності наша сила. Тож єднаймося навколо свого, рідного, українського.
+ Лука,
єпископ Філадельфійський,
вікарій Київської єпархії
Вікаріат УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді
____________________________
Address to the Bishops, Clergy and the Cathedral of the Ukrainian Orthodox Church of the Patriarchate of Constantinople in the USA
Your Eminences, Metropolitan Anthony of Hierapolis, Archbishop Dantyl of Pamphylia, Reverend Fathers, dear Brothers and Sisters, Ukrainians of America, delegates of the Council of the Ukrainian Orthodox Church of the USA.
We are writing to you during the terrible war in Ukraine following the full-scale invasion launched by Russia. These days our common Motherland – Ukraine — is subjected to massive missile and drone attacks on the entire territory, as a result of which dozens of energy facilities were destroyed and many of our compatriots, including children, died or were injured. We hold memorial services for the dead and preserve their memory. All our tears go to heaven.
Russian slaves came to the land of free people. The slave does not know what the master is doing (John 15:15). The occupiers do not know the gravity of the crime of their beleaguered leader. They want panic and chaos. They want to destroy our freedom. They are hopeless.
In these troubling days, when our hearts are full of reflection and prayer, as well as righteous anger asking the Lord to shorten the time of great sorrow, I appeal to the Ukrainian Orthodox Episcopate and the Clergy in the USA, to all of you, with a call to turn your face to Ukraine, to turn your eyes to the Ukrainian Local Church, which, like a mother, calls us all to unite. The years of separation from the Mother Church in Kyiv did not pass without consequences. Ukrainian parishes in the diaspora are losing their Ukrainian spirit. Despite the influx of a large number of migrants, parishes are shrinking, churches are being sold, and outsiders want to take care of our souls.
Our deceased patriarchs Mstislav (Skrypnyk) and Volodymyr (Romanyuk) are no longer mentioned in prayers, and the still alive and active Hero of Ukraine – the Most Holy Patriarch of Kyiv and All Rus of Ukraine Philaret (Denysenko) — is forbidden to be commemorated at Divine Services.
Addressing the Council, which gathered these days in the Cathedral of Saint Andrew the First-Called in the city of South Bound Brook, New Jersey (a memorial temple built on the initiative of the first Patriarch of Ukraine and the Diaspora Mstislav), I call on all of you to remember the directive of His Holiness Patriarch Mstislav – as the first spiritual leader since the restoration of statehood – about unity around Kyiv, our Jerusalem. Since 1993, His Holiness Patriarch Mstislav has been telling us:
“We started rebuilding the Ukrainian state, but the Church? If we do not give due to God and our souls, then we will remain without faith, we will again remain without a state. And when both must be rebuilt, and this is a historical necessity, one must forget about malice, envy, and intrigue. Let’s look for Christian love, peacefulness, intelligent grace in our hearts. Without it, it will not work.
Should Ukraine have several Orthodox churches? The presence of several Orthodox churches is a reality for modern times. This is an unhealthy state. It is all the worse because some churches are not even subject to their First Hierarchs but are subject to that church that has mocked our people and prefers to see us not as free, but as slaves, with whom the lost empire can be rebuilt. We must eliminate such a shameful and dangerous state for our nation. I do not know how and who will prepare the ground for national unity among the Orthodox churches, but the heads of these churches should think immediately. They need to get together and stay together until they find everything they need for a unifying Act. And then, at the National Cathedral, by secret ballot, elect ONE Primate, the Patriarch of Kyiv and all of Ukraine. At the same time, let’s not forget the dreams of the Great Metropolitans of our people: Peter Mohyla, Vasyl Lypkivskyi and others…
As the First Patriarch of Kyiv and All Ukraine of the UAOC and Metropolitan of the UAOC in the USA, as the oldest hierarch and humble servant of God, I call on all of you, Fathers of spiritual Masters, for the sake of the Lord our God, for the sake of you and your future children, help Sovereign Ukraine in building a free and not help the United Orthodox Church with its own, chosen by you Patriarch.
The unification of the Orthodox churches of Ukraine as a historical necessity in order to survive historically and consolidate its place among the free peoples of the world is possible, as I have already said, only around the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church as a Martyr Church, which has never betrayed its people and its Faith. We all know her victims. We need to look each other in the eye and say that we want unification and we will have it. And, without delay, undertake the implementation of this idea desired by God and our people. On the principles of virtue before God and our people, let’s get down to business, my relatives!”
Therefore, finding spiritual support in the will of His Holiness Patriarch Mstislav, I tirelessly call on all of you, dear co-rulers, fathers, brothers and sisters in Christ, to return to the Ukrainian Patriarchal Church with the center in Kyiv, our roots, and in which we find canonical communication around the Holy Meals where the Lord Jesus Christ gives us the Body and Blood that give us birth to immortality.
Today is a particularly favorable time to overcome the differences and enmity that arose between the Ukrainian Orthodox brothers at a certain point. Confessing the same spiritual values, recognizing the same fathers and teachers of the church as the highest authorities, applying the same Holy Canons and theological teaching, we should overcome the spirit of division and pride in ourselves. The people of Ukraine deserve to see from us a true Christian example of unity around genuine values that flow like life-giving streams from the Holy Gospel: “Whoever drinks the water that I will give him will never thirst, because the water that I will give him will become in him the source of that water that flows into eternal life” (John 4:13-14).
The unity of Ukrainian Orthodoxy is an urgent necessity of our time. Millions of displaced persons and refugees, driven out by war, leave their homes and go on a long journey, leaving behind their loved ones and hope for the future. And who, if not us, the workers in Christ’s field, has the mission to collect what has been scattered. According to official statistics, about 9 million of our compatriots were forced to leave Ukraine and are now in many European countries, as well as the USA and Canada.
Among them should be added more than 20 million diasporans who have been living abroad for decades but still consider themselves ethnic Ukrainians. All of them need our Christian care. And, despite the prohibition of the Tomos given by the Patriarch of Constantinople Bartholomew to the Orthodox Church of Ukraine to have dioceses and parishes abroad, our priority should be to choose love for our Ukrainian brothers and sisters who are in a spiritual vacuum, confused and disoriented.
It is you and I, showing true love, who should help the leaders of the Local Churches, as well as the political leaders of various countries, to ensure a decent life for our brothers and sisters, preventing them from all kinds of preferences, including those of a spiritual nature, providing them with spiritual nourishment through the establishment of dioceses, parishes and schools in the territories of those countries that will become places of long-term residence for Ukrainian refugees.
Your Eminences, Reverend Fathers, dear Brothers and Sisters, the time has come for decisive action. A full-fledged Autocephalous Ukrainian Orthodox Church, independent from Moscow and Constantinople, in the status of the Patriarchate, should finally appear in Ukraine. Only an independent church can become a solid foundation for a free and democratic Ukraine. His Holiness Patriarch Philaret has tirelessly declared this since the beginning of the 90s of the last century. We can see the veracity of his statements now citing the humiliation of the Ukrainian Orthodox Church to the rank of metropolitan, as a result of which a multi-million diaspora was lost in one day.
The formation of a single Orthodox Church will be our worthy response to the Russian enemy. The step towards the formation of a single Autocephalous Church is canonically justified and historically motivated.
Only together can we prevent the destruction of the Ukrainian nation. Unity is our strength. So let us unite around our native Ukraine.
+ Luke
Bishop of Philadelphia
Vicar of the Kyiv Diocese
Vicariate of the UOC of the Kyiv Patriarchate in the USA and Canada
October 12, 2022
