Слово Патріарха Філарета після Божественної літургії з нагоди подвійного ювілею служіння
06 лютого 2012
Михаїл Омельян
Виголошене у Володимирському кафедральному соборі Києва (5 лютого 2012 р.)

Виголошене у Володимирському кафедральному соборі Києва
(5 лютого 2012 р.)

Ваші Преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Насамперед я хочу подякувати владиці Епіфанію і владиці Димитрію за вітальні слова - і вчора в Оперному театрі, і сьогодні після звершення Божественної літургії. Також дякую всім преосвященним архиєреям і духовенству, і вам, дорогі браття і сестри, за привітання і за те, що ми разом з вами побудували в Україні велику Церкву. Тепер вже ніхто і ніколи не буде сумніватися в тому, що в Україні є своя рідна Українська Православна Церква.

Ми сьогодні дякуємо Богові за всі Його благодіяння, які Він виявив також і на мені за 50 років архиєрейського служіння і за 45 років перебування на Київській кафедрі. Дякуємо і за те, що ми разом побудували Київський Патріархат.

Але зверніть увагу, коли ми святкуємо? Коли Церква нагадує нам про митаря і фарисея. Фарисей теж дякував. Як він почав свою молитву? «Дякую Тобі, Боже, що я не такий, як інші». Так ось, слід стерегтися, щоб оця гріховна думка не була в серці ні в кого з нас, що ми не такі, як інші.

Бо якщо ми не такі, як інші, то як Господь сказав про фарисея? Що він пішов додому невиправданий. А для вас це означає, що ми можемо побудувати і велику єдину Церкву, але чи приведе це вас до вічного життя, до Царства Небесного?

Ви дякуєте, і фарисей дякував. Але Царства Божого фарисей не отримав. Тому це нагадування нам, щоб не було з нами, як з тим фарисеєм. Нам треба поступати як митар, згадувати про свої гріхи, поки ми живі.

Митареві не треба було шукати своїх гріхів, бо всі люди говорили, що він грішник і що з такими і спілкуватися не треба. Ми в більш складному положення. Нам треба самим шукати власні гріхи. А їх шукати дуже складно і тяжко.

Якщо серце і розум підказують, що ти грішник, бо згрішив у чомусь, то тут же диявол навіває іншу думку: ти-то згрішив, але тебе виправдовують обставини, в яким ти перебував. І таким чином знаходиться виправдання власного гріха. А цього не повинно бути.

І Господь допомагає шукати наші гріхи. Яким чином? Через наших ворогів і супротивників. Вони викривають нас у всіх наших гріхах – і дійсних, і вигаданих. Тому ми повинні через свою совість визначити, де вороги правду про нас говорять, а де неправду. Якщо правду говорять – то вони нам допомагають покаятися, поки ми живі. А якщо не правду – не турбуватися про себе, а про неправдомовців молитися, щоби Господь відвернув їх від гріха неправди.

Бо ви уявіть собі: все те, що вороги правдиво говорять про нас поганого, і духи виявлять нам на митарствах. Але тут, в цьому житті, ми можемо очистити ці гріхи через покаяння, а там, після смерті – не зможемо. Тому треба дякувати нашим супротивникам, що вони допомагають нам спастися.

Ми будуємо Церкву не заради того, щоб вона була в Україні великою, численною, щоби мала багато архиєреїв, монастирів, духовних навчальних закладів – не для цього! А Церкву ми будуємо для того, щоби вона привела нас до вічного блаженного життя. Якщо приведе нас до Царства Божого, – то ми блаженні, і не даремно жили на землі, не даремно працювали, терпіли скорботи. Смерть тоді – благо для нас, бо вона переселить нас у життя безтурботне, безскорботне, радісне, мирне і блаженне.
 
Ось ці думки повинні бути у всіх нас: і у архиєреїв, і у духовенства, і у всіх, дорогі браття і сестри. Тому що перед Судом Божим ми всі будемо рівні. Не буде там патріарх вищий, а інший нижчий. Вищий у Царстві Божому буде той, хто на землі був смиренний, як митар. А патріарх може бути і нижчий, якщо він не виконує покладені на нього Богом обов’язки.
 
Тому нехай Господь наш Ісус Христос, Який є Главою Церкви, допомагає нам і наставляє нас бачити насамперед себе грішниками. А праведником, якщо хто й буде достойним, того назве Бог, а не ми. А коли ми говоримо, що ми праведні, а інші грішники, – то кінець буде, як у притчі про митаря і фарисея: митар пішов виправданий, а фарисей – засуджений.
 
Нехай Господь допомагає всім нам Своєю Божественною благодаттю, надихає нас на служіння – кожному на своєму місці, і веде нас шляхом тернистим, але прямим – до Царства Божого.

Богу нашому слава на віки віків!

Амінь.

(Розшифрував Володимир ЯЦУЛЬЧАК)

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини