Слово Святійшого Патріарха Філарета біля плащаниці
03 травня 2013
Михаїл Омельян
 large1
Страждання треба терпіти. І Господь сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші».

3 травня 2013 року, у Страсну і Велику п'ятницю, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Володимирському кафедральному соборі  виголосив слово перед плащаницею.

В ім‘я Отця і Сина, і Святого Духа

Дорогі браття і сестри

І вчора, і сьогодні ми уважно слухали Євангельські оповідання про суд і страждання Господа нашого Ісуса Христа.

На суді у Каяфи первосвященик запитав: «Чи довго ти будеш тримати нас у невіданні? Скажи, хто ти?». Чому первосвященик запитав так?

Тому що у нього, як у книжників і фарисеїв був сумнів, хто Ісус, чи Син Божий, чи богохульник? Про те, що Він Син Божий свідчили чудеса, які звершував Христос. А те, що вони бачили перед собою людину, народжувало у них запитання: так хто ж ти? На інші запитання Христос не давав відповіді. А на це питання відповів. Він сказав: «Ви побачите Сина Людського грядущого на хмарах небесних». Тобто підтвердив, що Він – Син Божий.

Якщо ви питали, хто Я, Я вам відповів – Син Божий. І підтвердженням Моїх слів являється, насамперед, воскресіння чотириденного Лазаря. Ні дочки Яіра, ні сина наїнської  вдови, а якраз воскресіння Лазаря, який смердів і були всі ознаки, що людина не просто померла як дочка Яіра, чи син наїнської вдови, а він уже розкладався. Христос сказав Лазарю: «Іди з гробу», і той пішов.

Але ж якщо все це знав первосвященики і книжники, і фарисеї, чому ж тоді Каяфа сказав: «Нащо нам ще свідчення? Ви самі свідки, що він богохульствує»?

Виникає питання, чому ж ви, переконавшись, що Ісус є Христос, що Він є Син Божий і прямо на ваше запитання відповів, хто Він, чому ви засудили Його на смерть? Де причина?

Причина полягає в тому, що сказав Пилат. Пилат сказав, що заздрості ради вони видали його мені. Заздрість була причиною. Не терпіли первосвященики, що хтось вищий за них серед них знаходиться, за ким йде народ.

Тепер перейдемо на суд до Пилата. Пилат з самого початку переконався, що Ісус Христос - невинний. І тому не один раз говорив тим, хто привів Його: «Я не знаходжу в ньому ніякої провини». Так, ти не знаходиш ніякої провини і жінка твоя сказала тобі: «Не роби нічого цьому праведнику, бо я за нього багато постраждала вночі увісні». Чому ж Пилат все таки віддав на розп’яття Ісуса Христа і коли саме він вирішив віддати? Він же все робив для того, щоб звільнити Ісуса. Він і побив Його, і до Ірода посилав, і Ірод підтвердив, що не знаходить в Ісусі Христі ніякої провини для смерті. Ну якщо ви, і один і другий суддя, не знаходите провини в Ісусі Христі, для чого ж ти засуджуєш Його на розп’яття? А тому, що первосвященики сказали: «Якщо ти Його відпустиш, то ти не друг кесареві». Тобто ти ворог кесареві. Тому що він називає себе царем Юдейським, а ти його не засуджуєш за це. Тому ти й не друг кесареві. А якщо ти ворог кесарю, то будеш відповідати перед кесарем, що ти відпустив царя. Тоді, не дотримуючись правди, а захищаючи себе, Пилат вирішив невинного віддати на розп’яття.

Христа били, знущалися над ним і розіп’яли.

Чому спасителю треба було витерпіти розп’яття, а чому Він не помер як, наприклад, апостол Павло, якому відсікли голову? Тому що на розп’яття засуджували найтяжчих злочинців. І Христос був зарахований до найважчих злочинців.

Тепер виникає питання. Для чого Сину Божому, Творцеві, треба було все це перестраждати?

Пророки кажуть, що Він взяв на себе гріхи світу. Яким чином можна взяти на себе чужі гріхи, які ти не скоїв, а які хочеш взяти на себе? Треба взяти відповідальність або наслідки гріхів. А що є наслідком гріха Адама? Що є наслідком гріха кожного з нас? Наслідком гріха є страждання, смерть. Тому Ісус Христос взяв на себе оці наслідки гріха - страждання і смерть. До того ж страждання не тільки тіла, а й страждання душі. І Христос душею страждав так у Гефсиманському саду так, що кривавий піт вийшов з тіла. Отакі тяжкі були у Христа страждання. А чим були викликані душевні страждання? Ці страждання були викликані тим, що Він безгрішний повинне був терпіти муки і  розп’яття. У розбійників, які теж страждали так само, як і Він, не виникало таких душевних мук. Чому? Тому що Христос був невинний, безгрішний, а розбійники були достойні таких страждань.

Ви й самі, дорогі браття і сестри, знаєте із свого життя, що коли приходиться страждати невинно, то такі страждання тяжчі від незаслужених. Тому розбійники заслужено страждали, а Христос невинно. І благорозумний розбійник сказав своєму товаришу: «Ми страждаємо за свої заслуги, а Він страждає невинно».

Таким чином Ісус Христос, перетерпівши ці найтяжчі страждання, переміг наш гріх. А Своєю смертю і воскресінням переміг смерть. Таким чином визволив людську природу від гріха й смерті.

Внаслідок того, що Христос визволив нас, ми приходимо з покаянням і гріхи нам відпускаються священиком чи єпископом. А якби Христос не постраждав, то ніхто б з нас ніякого відпущення гріхів не отримав би. Ми просто приходимо на сповідь, каємося у своїх гріхах і отримуємо відпущення гріхів. А ось чому ми так просто отримуємо відпущення, над цим не задумуємось. А треба задуматися. Бо якби не було страждань Ісуса Христа, ми б усі й до цього часу перебували у гріхах. Але не в таких гріхах, а на багато тяжчих. У таких гріхах населення римської імперії задихалося. А коли Христос постраждав і люди стали навертатися до Нього, загальна людська атмосфера змінилася.

Тепер у нас виникає питання: якщо Христос визволив нас від гріха своїми стражданнями і смертю, то чи всі люди спасуться? Господь каже – не всі спасуться. Спаситель, Який прийшов спасти людей, постраждав, помер і воскрес, каже  - не всі спасуться. Де Він сказав так? А тоді, коли сказав: «Багато покликаних, та мало обраних». Якщо мало обраних, значить не всі спасуться. А в притчі про Страшний суд Він сказав: « І підуть ці в життя вічне, а ці – у вічні муки». Для чого ж Він тоді страждав, якщо люди підуть у муки вічні? А тому, що спасіння наше залежить не тільки від Христа, а й від нас. Хочемо ми цього спасіння, чи не хочемо? Ті, які підуть на вічні муки, це ті, які не хочуть спастися. Бог хоче, щоб всі спаслися. А якщо спасаються не всі, то тільки тому, що не хочуть.

Подивіться навколо себе у житті. Чому до храму не приходять усі? Я не кажу юдеї, чи мусульмани, чи атеїсти. А чому не приходять до храму християни, чому не хочуть у ці дні помолитися? Не хочуть, не бажають і не вірять у своє власне спасіння, або думають, що раз Христос спас нас, то цього достатньо. Але цього недостатньо. Апостол Павло ясно сказав: «Ми спасенні в надії», але не спасенні тільки тому, що стали християнами. Спасіння треба досягти. Тому після воскресіння і вознесіння Ісуса Христа людство знаходиться в процесі спасіння? Що це означає? Це означає, що для того, щоб спастися, треба, насамперед, покаятися, повірити, виконувати заповіді Божі. І ще важливо одне – співстраждати Христу. Бо апостол Петро каже, що поскільки ми співстраждаємо Христу, то ми і прославимося разом з Ним. Він постраждав і прославився воскресінням, так і ми повинні постраждати. Кожен християнин повинен страждати разом з Христом.

Співстраждати не означає співчувати. Бо ми, коли читаємо Євангеліє, то співчуваємо стражданням Христа, а не співстраждаємо. А коли страждання торкаються нашого тіла або душі, тоді ми співстраждаємо.

Тому, дорогі браття і сестри, не тікайте від страждань. А дякуйте Богові, що Він посилає страждання, щоб ми були спорідненими Господу нашому Ісусу Христу.

Але страждання є різні. Є невинні страждання, як у Христа, а є – за гріхи. Але й цих страждань за гріхи не треба боятися, тому що краще за гріхи постраждати тут на землі, тимчасово, ніж страждати за них після смерті, вічно. Що це буде так, не треба заперечувати. Бо так говорить Бог. А все, що говорить Бог – правда. Тому, коли ми грішимо, то обов’язково за свої гріхи постраждаємо. Не хочете страждати за гріхи – не грішіть. А якщо грішите – будьте готові до страждань. І якщо Господь пошле несправедливі страждання, не за гріхи, то вони повинні викликати радість. Хіба апостоли, коли їх кидали до в’язниці, не раділи? Вони знали, що страждають не за свої гріхи, а за Христа, за віру.

Тому страждання треба терпіти. І Господь сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші». Він знав, що ми як християни і після хрещення будемо грішити. Але можемо спастися через терпіння страждань.

Все це кожен християнин повинен твердо знати. Твердо знати, що треба робити, як ми звільнені від гріха і що нас чекає. І знати, що ми звільняємося від гріха через страждання Господа Ісусі Христа.

Тепер. Чому ми приходимо цілувати плащаницю? Ви скажете: традиція така. Так, традиція церковна. Але чому Церква встановила таку традицію? Для того, щоб прославляти Христа Спасителя за Його спасительний подвиг, за Його страждання. Знаєте слова Ісуса Христа, звернені до Отця: «І нині прослав мене славою». Тобто Христос, ідучи на страждання, ішов на прославлення. Тому ми поклоняємось плащаниці, на якій зображення Ісуса Христа, прославляємо Його за той великий подвиг, яким ми спасаємось. І це ми повинні робити свідомо. Якщо будемо йти цією дорогою, безумовно спасемося. Яка ж це дорога? Віра, покаяння, терпіння страждань. Це три умови. Будемо мати це – безумовно спасемось і Царство Боже буде для всіх нас відкрите.

Тому, дорогі браття і сестри, прославимо Господа нашого Ісуса Христа, поклонімось Його плащаниці, а разом і Його хресту, і Його стражданням, смерті і воскресінню.

Йому слава на віки віків. Амінь.

Розшифрував Володимир Яцульчак

Церква.info

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини