Прес-конференція Патріарха Філарета «Українська Церква на шляху утвердження автокефалії» (Відео)
26 жовтня 2018
Опублікував диякон Михайло Омельян
Dsc 1395

Прес-конференція Патріарха Філарета «Українська Церква на шляху утвердження автокефалії»

26 жовтня 2018 р. в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбулася прес-конференція Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Також участь взяли Патріарший намісник митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній та голова Інформаційного управління Київської Патріархії архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.

Повний текст виступу:

Архієпископ Євстратій: Доброго дня шановні панове журналісти. Дякуємо, що прийшли на сьогоднішню прес-конференцію. Як ви всі знаєте, Українська Церква вже багато років прямує шляхом утвердження своєї автокефалії.  Як початок нашої розмови хотів би нагадати, що тема автокефалії Української Церкви з’явилася не в квітні цього року, не в 1992 році чи навіть 1990-му році. А вперше за автокефалію Української Церкви почали виступати під час Української Революції, століття якої цими роками ми згадуємо і відзначаємо. І вже на Соборі Української Православної Церкви, який відбувався у 1917-1918 рр. була велика група духовенства і віруючих делегатів, які виступали не просто за автономію Української Церкви, а за її автокефалію. І Українська держава, незалежна, і гетьманат, і Українська Народна Республіка також виступали за незалежність церковну від московського центру.

1 січня 1919 року було опубліковано закон Директорії  Української Народної Республіки про автокефалію і вже тоді відбувалися зносини з Константинопольським Патріархатом з проханням проголосити всеправославну автокефалію Української Церкви, але, на жаль, за обставинами часу, як ви знаєте, і Українська Революція зазнала поразки, Константинопольська Патріархія перебувала тоді в невизначеному стані, внаслідок військових дій і тривалий час навіть не було Патріарха, керували місцеблюстителі і тому вони не могли прийняти таке рішення. І врешті-решт, коли автокефалія Української Церкви була проголошена Всеукраїнським Собором в 1921 році, вона невдовзі була знищена Радянською владою. Церква була репресована і лише та частина, яка була в українській діаспорі в Канаді, в Сполучених Штатах Америки, після Другої світової війни також і в Європі, – зберегла цю ідею. І в 1990 році ця ідея відродилася, в 1991 році, коли Україна стала незалежною, Собор Української Церкви, очолений на той момент митрополитом Філаретом в листопаді місяці, одноголосно прийняв рішення про необхідність автокефального буття для української Церкви. Ці документи опубліковані і під цими документами стоїть в тому числі підпис митрополита Онуфрія, єпископа Чернівецького і Буковинського і він також виступав за автокефалію в той час. Але в 1992 році Москва розділила Українську Церкву і так само як раніше, як ми бачимо, говорять, що в Україні громадянська війна, українці боряться з українцями, не можуть порозумітися нібито, а що це не Російська агресія, так і тоді заявили, що це українська Церква розділилася сама в собі, не знайшла порозуміння. Але це розділення було спровоковане з Москви і досі звідти живиться і підтримується, і тому щоб подолати це розділення Українська Церква Київського Патріархату постійно ініціювала діалог. На жаль, від Московського Патріархату ми не знаходили належного відгуку і при митрополиті Володимиру були спроби, але вони були Москвою дуже швидко поховані, при митрополиті Онуфрію взагалі бажання діалогу офіційне керівництво Церкви не має. Але ми також багато років взаємодіяли з Матір’ю-Церквою Константинопольським Патріархатом і ви всі знаєте про ті рішення, які були прийняті. І ось тепер відкривається можливість для об’єднання українського Православ’я і остаточного утвердження автокефалії Української Церкви.

Зараз багато є розмов про можливе насильство, можливе протистояння і так далі, і тому знову хотіли б зняти ці питання і пояснити позицію нашої Церкви у питаннях, які стосуються утвердження автокефалії і зокрема в першу чергу того, що стосується прав громад, прав віруючих визначати свою релігійну приналежність. Тому я хотів би після такого вступного слова запросити до слова і до виступу Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси України Філарета, Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату. Дякую!

Патріарх Філарет:  Дорогі друзі! Ми підійшли до такого часу, коли автокефальна Українська Церква отримала незворотній процес, тому що Вселенський Патріарх твердо заявив про те, що Українська Православна Церква, український народ, достойні мати свою незалежну Церкву. Тому є рішення Священного Синоду про надання автокефалії Українській Православній Церкві, але раніше ніж надати Томос про автокефалію Вселенський Патріарх разом зі Священним Синодом відновили справедливість. Яку? Зробили недійсною анафему, яку наклали на мене Московський Патріарх і Архієрейський Собор у 1992 році. Так ось ця анафема не дійсна і оскільки не дійсна анафема, то всі хіротонії, які я звершив в єпископи і хіротонії в священиків Київського Патріархату є дійсними з точки зору Вселенського Патріарха – це перший і дуже важливий крок. Наступний крок до автокефалії – це скликання архієрейського Собору, який буде складатися з трьох Церков: Київського Патріархату – це понад 40 єпископів, Автокефальної Церкви – 12 єпископів і не відомо, але кажуть мінімум десять єпископів Московського Патріархату, ось з цих єпископів, а це понад 60, буде скликаний Собор і на ньому буде зафіксовано об’єднання всіх трьох Церков в одну Українську Православну Церкву і в Україні буде одна Українська Церква. А ті православні, і духовенство, і єпископи, і віруючі, які не захочуть бути в Українській Православні Церкві повинні називатися Російською Православною Церквою в Україні. Це перше, що повинне бути вирішене на Соборі. Друге питання – це обрання Предстоятеля для цієї об’єднаної нової Української Православної Церкви і третє питання, яке буде розглянуте на Соборі – це прийняття Статуту для цієї Української Православної Церкви. Статут є в Київського Патріархату, є статут і Автокефальної Церкви, і є статути Московського Патріархату, але це буде Статут загальний, український, який буде відбивати у собі закони України, і погоджений із українськими законами з одного боку, а з другого боку – і сутність Православної Церкви, тобто її структуру, її положення, її можливості.

Коли буде скликаний цей Собор? Скликання Собору залежить від Вселенського Патріарха. Тому ми сподіваємось, що найближчим часом буде скликаний цей Собор, але назвати дату скликання Собору не можемо, тому що це залежить від Вселенського Патріарха. Коли буде утворена єдина Українська Православна Церква, то значна частина православних залишаться в Російській Православній Церкві, але вони будуть мати право приєднуватися до Української Православної Церкви. Тобто вони будуть мати свобідний вибір або обирайте Українську Церкву, або обирайте Російську Церкву в Україні. Ніякого насилля не буде. Що стосується храмів, приміщень, то храми належать громаді і якщо громада переходить в Українську Православну Церкву, то вона переходить зі своїм храмом. Якщо ж вона залишається в Російській Православній Церкві, то вона залишається і храм залишається з ними.

Що стосується лавр, бо зараз багато спекулюють на цьому питанні: по-перше треба знати, що всі лаври перебувають на території України і якщо вони знаходяться на території України, то вони є українською святинею, але перехід в Українську Православну Церкву із Російської Церкви може бути тільки добровільним, тобто братія цих лавр повинні добровільно обрати Українську Церкву.

Я вірю, що рано чи пізно лаври перейдуть в Українську Церкву без всякого насилля. Який для цього потрібний час не знаю, але те, що вони будуть в Українській Церкві – сумніву в цьому не маю ніякого. Тому що це українська святиня. Не хочуть нинішні ченці переходити в Українську Церкву, нехай залишаються в Російській Церкві, прийде час, коли захочуть перейти в Українську Церкву і перейдуть добровільно без всякого насилля. А зараз будемо терпіти, терпіли більше потерпимо менше.

Олена Ковач, «Інтерфакс-Україна»: Ваша Святосте! Яким ви бачите механізм переходу приходів до об’єднаної Православної Церкви. Це буде голосування представників громади? Яким чином підтверджуватимуть належність до тієї чи іншої громади люди, які братимуть участь в цьому процесі?

Патріарх Філарет: Механізм  – це зібрання  всієї парафії, якщо дві третини парафії проголосують за те, щоб залишитися в Російській Церві, то значить ця парафія буде належати Російській Церкві. Якщо ж дві третини парафіян проголосують за Українську Церкву, то храм разом з парафіянами перейде в Українську Православну Церкву. Якщо не буде дві третини, то тоді залишається, так як є. Тобто якщо двох третин немає, а парафія перебуває в Московському Патріархаті, то вона і залишиться в ньому.

Дмитро Литвиненко, «СТБ»: Ви казали про терпіння. В нас зараз проблема з терпінням в країні буває, багато радикальних людей, багато зброї, багато людей з фронту, АТО, як їх заспокоїти?

Патріарх Філарет: Я думаю, що на них  є вплив і самої Церкви, і вплив нашої української поліції. Тому що після Майдану ці радикальні сили хотіли захопити Києво-Печерську лавру. Ми сказали, що не треба цього робити, ми проти цього, і вони відступили, і не захоплювали, тобто послухали нас. Я думаю, що послухають і в майбутньому.

Архієпископ Євстратій: Хтів би ще додати, що ви всі бачите Українська Православна Церква Київського Патріархату не говорить, не закликає до якогось насильства чи якихось радикальних дій. Навпаки ми за ці роки видали півтора десятка коментарів і заяв, в яких є одна й та ж сама думка ніякого насильства, ніякого захоплення не повинно бути. Все повинно бути добровільно, те що ви чуєте сьогодні. Друге – українська держава також постійно наголошує на тому, що ніякого насильства, ніякого захоплення не повинно бути і що вона робитиме все для того, щоб ніяких провокацій не допускати і ви бачили як були намагання нагнітати ситуацію перед 14 жовтня, говорити що 14-го жовтня буде штурм лаври, будуть якісь інші силові акції. Нічого цього не відбулося і з боку держави було зроблено все можливе, щоб упередити і пам’ятаєте з лаври вивели певну групу людей, не зрозуміло як вони там опинилися і що вони там мали робити і коли їх запитали: «Що ви там робите? Хто ви є такі?», то вони казали: «Ми семінаристи», але явно було видно, що до семінарії вони не мають жодного відношення, тому і надалі всі ті провокації, які вони намагалися робити, бо вони намагалися це робити і в 2014, 2015, 2016 році, поширювали листівки ніби то від нашого імені. Добре пам’ятаю листівку, яка з’явилася в березні 2014 року на Київщині, почали обклеювати храми: «Якщо ви за три дні не перейдете під Церкву Філорета», навіть не змогли знайти когось грамотного, щоб написав їм цю листівку, «то ми ваш храм спалимо, захопимо» і так далі й зразу ж почали це тиражувати в Московських джерелах. Нічого цього не відбулося. Ні українські політичні партії нічого цього не заявляють, навіть радикального спрямування, жодна громадська організація, партія будь-якого спрямування не сказала, що треба йти щось захоплювати. Хто говорить про захоплення, розпалювання ворожнечі і кровопролиття? Говорять з Москви і московські сателіти. Це відповідь на питання кому це вигідно і потрібно. І друге – це те, що весь час, який є попереду в Української Церкви, весь час, всі ці десятиліття і століття подальшого існування Української Церкви як єдиної автокефальної – це весь час Української Церкви. І тому немає принципового значення станеться об’єднання конкретної парафії чи монастиря через місяць, через три, через п’ять чи через десять. Це станеться добровільно і тому твердо це потрібно розуміти і не прискорювати ті процеси, які й так відбудуться, і не надавати ворогам  можливість використовувати це.

Архієписоп Євстратій: Ваша Святосте я хотів би, щоб ви додали те, що часто повторюєте в інтерв’ю, як Росія може використати такі заклики для поширення агресії проти України?

Патріарх Філарет: Ви як журналісти бачите, що не стільки говорять про надання Томосу, скільки про захоплення храмів. Чому і звідки це йде? Це йде із Москви. Москва готує підґрунтя для того, щоб втрутитися військовою силою. І тому, знаючи наміри Москви, втрутитися силою як на Донбасі. На Донбасі який був привід? «Захист» російськомовного населення. Коли втрутилися – забули і про причину втручання. Зараз хочуть нову причину придумати – це захист Російської Церкви Московського Патріархату, «захист» православних. І тому ми, знаючи це, не допустимо ніякого насилля і не дамо підстав Москві втручатися в наші українські справи, в наше українське церковне життя.

Оксана Михайлова, «Факти» ICTV: Ваша Святосте! Ви переконані що терпіння, сили, мудрості вистачить в українців? Якими методами порядок цей можливо буде утримувати? Чи ще хтось може завадити об’єднанню, чи це вже не зворотно?

Патріарх Філарет: Завадити об’єднанню ніхто не може. Чому не може? А тому що це воля Божа. Бог створює такі умови, що люди хочуть чи не хочуть, а змушені йти цією дорогою. Наприклад багато-хто Київський Патріархат не хотів входити. Чому? «Не канонічна» Церква, «розкольники», а Господь допустив війну і війна показала хто є хто. І починаючи з перших воїнів, які загинули на Донбасі люди стали десятками тисяч, сотнями тисяч переходити в Київський Патріархат. Раніше вони не думали про це, а коли їхні діти загинули, захищаючи українську землю, а московська Церква не відспівувала. Не тільки не відспівувала, а митрополит Онуфрій у Верховній Раді пам’ятаєте не встав, коли шанували Героїв і він сказав журналістам, що ми не шануємо вбивць. Для нас вони Герої, а для нього вони вбивці. Так ось обставини ці привели до того, що маса людей із Московського Патріархату перейшло в Київський Патріархат. І так буде і далі, тобто Бог створює умови для створення в Україні єдиної Української Православної Церкви, яка буде міцною духовною основою Української держави. Це незаперечно. Я в це вірив в 1991 році, тоді, коли ніхто не вірив, а я вірив, так і зараз вірю. Все прийде до єднання всієї Православної Церкви в одну Українську Православну Церкву.

Петро Троць, «5 канал»: В середині жовтня глава УАПЦ Макарій зробив кілька заяв з яких склалося враження, що між УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ є певні якісь непорозуміння на шляху до об’єднання. Чи це справді непорозуміння, чи це технічні питання, які вдасться прийняти на самому Соборі?

Патріарх Філарет: Між Київським Патріархатом і Українською Автокефальною Православною Церквою непорозумінь немає. Тому що і ми за автокефальну, і вони за автокефальну Церкву, а ті розбіжності, які є між деякими єпископами, думаю, що ми їх на Соборі залагодимо.

Тваровська Віталія, «Укрінформ»: Скажіть будь ласка, Ваша Святосте. В одному із інтерв’ю ви говорили, що готові прийняти до об’єднаної Церкви всіх священиків Московського Патріархату. Як ви вважаєте чи не нанесе це загрозу певних провокацій зсередини зі сторони симпатиків Кремля?

Патріарх Філарет: Провокаційні заяви з боку духовенства і єпископів Московського Патріархату є, але їх може і не бути. Тому що сьогодні вони є, а через деякий час їх і не буде.

Ольга Шеремет, «Українське радіо»: У мене уточнення з приводу Собору. Хотіла б уточнити чи домовилися про те яким буде устав Церков. Наприклад предстоятель Автокефальної Церкви Макарій говорив про проблеми, які можуть виникнути після того як Андріївську Церкву віддадуть Вселенському Патріархату, тобто в них не буде такого собору, храму, основного для них. І ще запитання стосовно назви все ж таки, оскільки юридично Московський Патріархат її вже зареєстрував Українська Православна Церква, можливо відповість пан Зоря?

Патріарх Філарет: Назва буде Українська Православна Церква, офіційна. Друга назва – Київський Патріархат. Що стосується непорозумінь, то непорозуміння у всіх є, але всякі непорозуміння можна налагодити і тому. Якщо в Автокефальній Церкві є якісь питання щодо Київського Патріархату, то ми знайдемо шляхи до порозуміння.

Архієпископ Євстратій: Щодо назви хотів би ще раз сказати і уточнити. Перше – і  ми, і Українська Автокефальна Православна Церква, як учасники процесу, знаємо позицію Константинопольського Патріархату щодо назви. Бо це не наша ідея, чи наша фантазія. Ви знаєте, що всі Православні Помісні Церкви, окрім давніх Патріархатів, які називаються по назві міста, всі Православні Помісні Церкви мають фактично однакову структуру назви: Румунська Православна Церква, Болгарська Православна Церква, Сербська Православна Церква, Грецька Православна Церква, Кіпрська Православна Церква і так далі. І тому так як в Україні утворюється єдина Помісна Православна Церква відповідно і назва Українська Православна Церква і це не наша особиста ідея чи чиясь ще, а це є думка яка була обговорена за участю представництва Вселенського Патріархату.

Що стосується додаткових назв, то наша думка і позиція, що так як інші православні церкви, наприклад Болгарська Православна Церква Болгарська Патріархія називається, Російська Православна Церква Московський Патріархат все це внесено в офіційну назву, тому і додаткові назви для Української Церкви можуть і мають бути збережені. Це і Київський Патріархат, це і Українська Автокефальна Православна Церква.

Ми хотіли б нагадати, що коли в 1992 році відбувся об’єднавчий Собор і Українська Православна Церква під проводом митрополита Філарета на той час і Українська Автокефальна Православна Церква, яку очолював Патріарх Мстислав об’єдналися і утворили єдину Українську Православну Церкву Київський Патріархат, то Собором тоді було постановлено, що всі ті парафії, які бажають зберігати у своїх статутах історичну назву Українська Автокефальна Православна Церква можуть це робити і подальший час були парафії, їх було багато, в першу чергу це було на Західній Україні, тому що там було найбільше зареєстрованих таких парафій, які зберігали цю назву і не було проблеми для взаємодії. А потім з плином часу всі ці питання вирішилися.

Що стосується Церкви Московського Патріархату, яка використовує назву Українська Православна Церква. У Верховній Раді вже, здається другий рік, якщо не більше, перебуває на розгляді законопроект № 5309 авторства Народних депутатів Бригинця, Єленського і інших, ціла група депутатів. І цей законопроект пройшов вже розгляд у Комітеті Верховної Ради з питань культури і духовності і Комітет зі своїми пропозиціями рекомендував розглянути його у Верховній Раді в першому читанні. Що це за законопроект? Це законопроект, який зобов’язує релігійні організації, центр яких знаходиться в країні агресорі у своїй повній офіційній назві відображати назву того релігійного центру, тієї релігійної організації частиною якої вони є. При чому в законопроекті прописано які є ознаки того, що релігійна організація є частиною іншої релігійної організації, центр якої знаходиться в країні агресорі. Це те, що такий зв’язок прописаний в статутах обох релігійних організаціях, це те, що статутні органи релігійної організації, яка знаходиться в країні агресорі мають розпорядчі функції, приймають рішення, які є обов’язкові для релігійної організації в Україні. Це те, що представники з Української релігійної організації мають право участі в діяльності статутних органів Російській релігійної організації з вирішальним голосом.

Те, що Москва стурбована цим законопроектом свідченням цього є, що в грудні минулого року, як ви пам’ятаєте, Архієрейський Собор Російської Православної Церкви прийняв постанову про зміни до Статуту Російської Православної Церкви і де вписав, що центр Української Православної Церкви, тобто митрополії Московського Патріархату в Україні знаходиться в Києві. Вони думають, що якщо вони написали, що центр знаходиться в Києві, то українці не розумні і цьому повірять. Але в законопроекті прописано ті моменти про які я сказав і подивімося на Українську Православну Церкву, яка так називається. В її Статуті є написано, що вона є частиною Російської Православної Церкви? Є. В статуті Російської Церкви написано, що Українська Православна Церква входить до її складу? Написано. Рішення Помісного і Архієрейських Соборів Російської Церкви є обов’язковими для виконання в Українській Православній Церкві Московського Патріархату? Є обов’язковими для виконання, про це прописано в обох статутах. Митрополит Онуфрій бере участь в засіданнях Синоду, це фактично як Уряд Московського Патріархату, бере участь як повноправний член, і не просто повноправний член, а перший після Патріарха? Бере. В Мінську всі бачили митрополита Онуфрія. То є центр в Росії? Є. Коли вони кажуть, що тільки моляться за Патріарха, а ніякого відношення не мають, то це не правда. І тому українці мають право вільно обирати центр свого підпорядкування, знаючи повну правду. Те, про що говорив Святійший Патріарх, що всіх турбує як буде. Мають віруючі люди право знати правду до якої Церкви вони мають належати української чи російської? Мають право знати правду. І тому ми просимо Верховну Раду прийняти такий закон для того, щоб Церква в Україні, вона називає себе Українська Православна Церква, щоб вона носила свою правдиву назву Російська Православна Церква в Україні, але права цієї Церкви будуть абсолютно ті самі, що і всіх релігійних організаціях, ніяких  обмежень, ніяких утисків.

Хотів би ще підкреслити, багато хто напевно з журналістів не знає. В Одесі знаходиться світовий центр Російської Православної Церкви за кордоном, очолює цей центр митрополит Агафангел Пашковський. Не треба плутати з митрополитом Агафангелом Савіним, який очолює єпархію Російської Православної Церкви Московського Патріархату, бо їх там два і обоє Агафангели. Часом буває таке непорозуміння, що через співпадіння імен плутається. Так ось це та частина закордонної Церкви, яка не об’єдналася з Московською Патріархією, залишилася незалежною. Існує вона як Російська Православна Церква в Україні? Існує. Хтось чув про утиски з боку держави, чи якихось радикальних сил цієї Російської Церкви в Україні за те, що вона називається Російською? Ніхто не чув. То чому кажуть, що якщо назвати Російська Церква, то буде утиск, це буде гоніння, порівнювали навіть з тим як у Третьому рейху нав’язували євреям зовнішні знаки. Немає ніяких підстав так говорити – це є частина Російської пропаганди. Тому ще раз хотів би підкреслити, що ніякого насильства не буде, протистояння не буде. Провокації будуть влаштовувати лише з російського боку, але українське суспільство розумне і знає як їх знімати, а українці, віруючі, громадяни України всіх національностей мають право знати до якої Церкви вони приходять, щоб вивіска Українська Православна Церква не обманювала. Я вже говорив в одному інтерв’ю, повторюся, що багато організацій в Україні носять назву українських для того, щоб прикрити своє служіння Росії  і насправді є російським. Якщо це соромно, чому соромляться, нехай будуть українцями по суті. Якщо не соромно, то називайтеся і будьте. Дякую.

Неллі Ковальська, «1+1»:  На самому початку ви сказали про те, що дата проведення Собору тепер залежить від Вселенського Патріарха, якщо можна, то що це означає? Ми знаємо, що Синод Вселенського Патріархату 11 жовтня ухвалив рішення, які здавалися вичерпними для того, щоб тепер м’яч переходив на український бік. Чого ще від них чекати? Це перша частинка запитання і друга щодо Собору. Уточніть будь ласка як саме будуть відбуватися вибори очільника нової Церкви? Сам Собор він буде відкритий чи закритий? Вибори будуть відкритими чи закритими? Чи вже були у вас перемовини з представниками інших Церков щодо того хто візьме участь, бо ми знаємо поки що ніхто, окрім вас, не казав бажання очолити Українську Церкву? Якщо такі перемовини були, то про що там йшлося?

Патріарх Філарет: Від Вселенського Патріарха буде залежати скликання Собору тому, що ми очікуємо отримати Томос від Вселенського Патріарха. Оскільки від нього Томос, то від нього і залежить скликання цього Собору. Що стосується процедури обрання Предстоятеля на Соборі, то цю процедуру повинен прийняти сам Собор. Собор приймає процедуру обрання відкрита чи таємна, це залежатиме від архієреїв, які зберуться на Собор.

Неллі Ковальська, «1+1»: Поясніть будь ласка трішки більше, що це означає?

Патріарх Філарет: Собор повинен зафіксувати об’єднання трьох Церков, екзарх буде спостерігачем, але об’єднуватися будуть ці три Церкви: Київський Патріархат, Автокефальна Церква і частина архієреїв Московського Патріархату, ось вони об’єднаються і коли вони об’єднаються, то тоді вони приймуть рішення яким чином вони будуть обирати Предстоятеля цієї об’єднаної Церкви: чи відкритим голосуванням, чи закритим – це буде залежати від Собору. А потім, коли буде обраний Предстоятель і обְ’єднається три Церкви, тоді Вселенський Патріарх скликає Синод і на цьому Синоді приймає остаточне рішення про надання цій об’єднаній Церкві Томос про автокефалію.

Неллі Ковальська, «1+1»: Тобто ці процеси майже одночасно можуть відбуватися?

Патріарх Філарет: Спочатку Собор, а потім Синод Вселенського Патріарха.

Архієпископ Євстратій: Хочу надати слово митрополиту Епіфанію, Патріаршому наміснику.

Митрополит Епіфаній: Щодо уточнення чому залежить від Вселенського Патріарха дата скликання цього об’єднавчого Собору? Тому що на Соборі як спостерігач буде присутній екзарх від Вселенського Патріарха і тому залежить й від цього екзарха, від його присутності точна дата скликання цього Собору. Щодо обрання Предстоятеля цієї єдиної Православної Церкви. Святійший Патріарх не буде висувати себе як кандидата, а його будемо ми архієреї Київського Патріархату одноголосно, тобто всі ми єдині 40 архієреїв в тій думці, що тільки Святійший Патріарх має досвід, має всі необхідні якості для того, щоб очолити цю єдину Помісну Православну Церкву, тому ми єдині, а вже Собор, як вже Святійший сказав, що безпосередньо на Соборі буде обрана процедура. Тому що в Церкві немає передвиборчої кампанії, ми не будемо висувати і обговорювати, чи вести якусь передвиборчу агітацію, тільки на Соборі будуть обрані кандидати, а для того щоб кандидат був обраний потрібно мати необхідну кількість підтримки архієреїв. Якщо той чи інший кандидат буде мати певну кількість, яка буде визначена теж регламентом Собору, то відповідно він буде кандидатом і матиме можливість брати участь у виборах майбутнього Предстоятеля. Тому ми, архієреї Київського Патріархату, єдині в думці, що від нашої Церкви єдиним кандидатом на вибори майбутнього Предстоятеля буде Святійший Патріарх Філарет, а Собор вже вибере і затвердить того, хто очолить єдину Помісну Православну Церкву.

Архієпископ Євстратій: Я хотів би ще проінформувати, хоча це питання і не прозвучало, але я думаю важливо пояснити. Як ви знаєте, відбувалося засідання Синоду нашої Церкви в минулу суботу і Синод прийняв важливе рішення щодо титулу Предстоятеля Церкви. Бо пам’ятаєте, я думаю багато хто з вас був присутній, відразу після оголошення рішень Константинопольського Патріархату до Патріарха прозвучало, 11 жовтня біля Володимирського собору питання: «То ви митрополит чи ви Патріарх?» Так ось наш Предстоятель є і архієпископ, і митрополит, і Патріарх. Може здатися дивним це і запитаєте як це так це ж три різних титули? Але насправді якщо ви подивитеся уважно в рішення Синоду там спеціально наведені повні титули всіх Предстоятелів Помісних Православних Церков. Переважна більшість Предстоятелів Помісних Православних Церков мають в своїх титулах найменування і архієпископа, і митрополита, і Патріарха там, де є патріархати. Чому так? Тому що історично звання архієпископа – це звання першого єпископа серед єпископів відповідної церковної області, відповідного народу, так як описано в 34-му апостольському правилі, що єпископам всякого народу належить знати першого серед них і визнавати його як главу, тому перший єпископ називається архієпископ. Це його особисте місце в ієрархії місцевої Церкви. Митрополит – це ознака керівництва відповідною церковною областю. За традицією і за Статутом церковним архієрей, який очолює Церкву є одночасно і керівником відповідної церковної області столичної. Наприклад наш Патріарх він не просто Патріарх всієї України він також очолює Київську єпархію, він очолює парафії, які є в місті Києві і області. І Патріарх – це титул, який виник історично найпізніше з усіх і це є титул, який стосується великої церковної області, великої Церкви, пов’язані з певним народом. І тому більшість Предстоятелів носять всі ці три титули і  слідуючи цьому наша Церква і постановила ввести такий титул, який відображає всі ці три реалії.

Наступне питання – це те, що ми передбачаємо можливе ускладнення з визнанням з боку деяких Помісних Церков відразу Української Церкви як Церкви з патріаршим устроєм, тому що ще донедавна вони не готові були навіть обговорювати автокефалію Церкви, а вже коли автокефалія утверджена, рішення Вселенського Патріарха може бути ускладнення визнати саме як патріаршу Церкву, саме як патріархат, бо це високий статус. Українська Церква достойна бути патріархатом, тому що вона має мільйони віруючих, духовенство, єпископат, понад тисячолітню історію, всі ознаки. За ними вона не менша ніж Сербська, Болгарська, Румунська, Грузинська Церква, які мають статус Патріархату. Але якщо Церкви будуть не готові, щоб не викликати непорозумінь наша Церква постановила, що нехай буде їхнє звернення до нашого Предстоятеля, як в дипломатичних відносинах, вони можуть іменувати його архієпископом і митрополитом, не вживати титул Патріарха якщо вони цього поки що не готові робити і це не є приниженням для нашого Предстоятеля, і це не є відмовою від того, щоб наша Церква іменувалася патріархатом і ми будемо це пропонувати як в подальшому модель для єдиної Помісної Української Православної Церкви.

Можна нагадати також, що дещо подібна ситуація, але, на жаль, на довго розтяглася, є з Українською Греко-Католицькою Церквою, яка ще в 60-х роках оголосила рішенням кардинала Йосипа Сліпого, він оголосив себе Патріархом Української Греко-Католицької Церкви і знайшов в Церкві підтримку. Ватикан, Римський престол не визнав цього акту, але Українська Греко-Католицька Церква наполягає на тому, що вона має патріарший статус і устрій, хоча і не має офіційно підтвердження цього від римського престолу і свого Предстоятеля вони іменують Патріархом, можете чути в храмах вони говорять про Патріарха Святослава, хоча сам він себе в офіційних зносинах, в першу чергу з Ватиканом, іменує Верховним архієпископом і таким чином він і архієпископ, і Патріарх і тут немає ніякої проблеми.

Патріарх Філарет: Я сподіваюся, що найближчим часом ми скличемо архієрейський Собор і виконаємо все те, що потрібно зробити на цьому Соборі. І звичайно, коли ми проведемо Собор, то сподіваємось, що і Вселенський Патріарх виконає те рішення, яке прийняв Священний Синод Константинопольської Церкви. А головне те, що Вселенський Патріарх вирішив дати Томос українській Церкві про автокефалію. Від нього не відмовляється і свою обіцянку виконає і ми сподіваємося, що так воно і буде.

Архієпископ Євстратій: Дякую вам шановні панове журналісти і сподіваємося до наступних зустрічей. Ще буде багато, очевидно, в найближчі і тижні, і місяці приводів для того, щоб спілкуватися.

Дякуємо вам за увагу і бажаємо всього найкращого. Спаси Господи. 

 

 

 

Церква.info

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини