Богослужіння в неділю Хрестопоклонну
11 березня 2018
Опублікував диякон Михаїл Омельян
Dsc 5244

11 березня 2018 року, в 3-тю, Хрестопоклонну неділю Великого посту, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні соборного духовенства звершив Божественну літургію святителя Василія Великого у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.

Напередодні ввечері, 10 березня, Його Святість відслужив Всенічне бдіння з чином винесення Хреста Господнього.

Патріарху співслужили настоятель собору протоієрей Борис Табачек та духовенство храму.

Після великого славослів'я, під спів «Святий Боже…», Предстоятель Київського Патріархату звершив чин винесення Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Хрест, як знамено перемоги Спасителя над смертю, було покладено посередині храму для поклоніння віруючих. Тут святиня перебуватиме до п'ятниці четвертої седмиці Великого посту. Далі, за чинопослідуванням богослужіння, Святійший Владика помазав присутніх освяченим єлеєм.

 

 

У неділю зранку, за Божественною літургією, Патріарх Філарет звернувся до вірян зі словом проповіді, розкривши зміст того, що звершив для нас Спаситель.

«В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні Хрестопоклонна неділя, тобто неділя, в яку виноситься для поклоніння Хрест. Звідкіля взялася ця традиція? Традиція ця, виносити в третю неділю Великого посту Хрест для поклоніння, виникла в монастирях, коли подвижники в дні Великого посту молилися, постилися, трудилися, то вони до середини посту знемагали вже. І тоді для того, щоб підкріпити їхній дух Церква стала виносити Хрест. Для чого? Для того, щоб ченці дивилися на Хрест і на розіп’ятого на Хресті Господа Ісуса Христа і порівнювали свої страждання, свої труднощі з тими стражданнями, які перетерпів за нас Господь Ісус Христос, ось заради цього в третю неділю виноситься Хрест для поклоніння.

Друге питання, яке може виникнути у сторонньої людини: «Чому ми повинні поклонятися зброї страждання?» Хрест – це ж страждання, а чому ми повинні поклонятися цьому Хресту, цілувати його і шанувати? Коли апостоли проповідували Євангеліє Христове, то для язичників це було великою спокусою: яким чином можна шанувати того Бога, називати Богом, Хто був розп’ятий на Хресті? Це ж приниження, свідчення про слабкість, якщо Ти Бог і Тебе розіп’яли, то значить Ти не можеш Себе визволити. Як кричали на Голгофі: «Якщо Ти Син Божий зійди з Хреста і ми тоді повіримо». А ми християни шануємо, шануємо і поклоняємось. Чому? Тому що Бог Всемогутній, Який створив цей світ, створив людину принизив Себе до такого стану, що дав Себе плоттю розіп’яти. Ось таке велике приниження взяв на Себе Господь Ісус Христос втілившись. А для чого Він принизив Себе до такого стану? А принизив для того, щоб подолати в людській природі гріх і смерть. Бо людська природа після гріхопадіння Адама і Єви піддалася стражданням, тлінню і смерті і такий стан залишався в людському роді вічно. Уявіть собі, що ми б вічно страждали. Так ось любов Божа і милосердя настільки велике, що Бог не терпів дивитися на людину, яка страждала і помирала, не могла Любов витримати такого стану. І тому Бог з Великої любові принижує Себе, стає людиною, мало того, що стає людиною, а переносить всі людські немочі, страждання, голодніння для того, щоб подолати в людській природі гріх» – сказав Патріарх Філарет.

«Своїм терпінням Христос переміг ці страждання, так само переміг і смерть. Якби Христос не помер, то Він би не Воскрес, а для того, щоб воскреснути треба спочатку померти. Тому Син Божий своєю людською природою і страждає, і помирає, і перемагає страждання терпінням, а смерть перемагає воскресінням. І таким чином після воскресіння Ісуса Христа людська природа стала зовсім іншою: була тлінною, а стала нетлінною. Що значить тлінна природа? Це природа, яка потребує насамперед їжі, яка втомлюється, яка страждає і нарешті помирає – це є ознаки тлінної природи. А після воскресіння людська природа Господа нашого Ісуса Христа стала нетлінною, а нетлінна природа вже не потребує ні їжі, не втомлюється, не страждає, швидко пересувається, проходить через зачинені двері і стіни і нарешті ніколи не помирає. Ось ця природа нетлінна. Так ось людська природа Сина Божого Господа Ісуса Христа була тлінною, а стала нетлінною, це і означало спасіння людського роду, коли Він тлінну природу перетворив у нетлінну. Ви скажете: «Ну це Він, а ми? Ми ж такі як і були, і страждаємо і потребуємо їжі і помираємо». Так. Але не завжди, настане час, коли всі померлі воскреснуть і одягнуться в нетлінну природу, яка не буде вже потребувати ні їжі, не буде страждати, але не всі. І тому це буде після Воскресіння мертвих, після Страшного Суду. Ви скажете: «А який же наслідок спасіння людської природи в земних умовах? Є наслідок чи нема наслідку? Звідкіля ми бачимо, що спасіння людського роду дійсно здійснилось на землі, на землі стала людина іншою. Звідкіля ми бачимо це? Із прикладу святих. Ось святі, живучи на землі, живуть не так як живемо ми грішники, вони зневажають всю суєту земну, все зло і спрямовуються до Бога, живуть тільки любов’ю, миром, смиренням, правдою і іншими чеснотами» – додав Предстоятель Київського Патріархату.

Кожна людина може прикластися до нетлінних мощей святих як у Свято-Володимирському соборі так і в Києво-Печерській лаврі й тим самим побачити наслідки зміни людської природи.

Завершилося ранкове богослужіння поклонінням Хресту Господньому, розміщеному посередині храму.

У неділю ввечері Предстоятель Київського Патріархату звершив Акафіст Страстям Христовим.

 

 

Церква.info

B1 2ea431fc043b86080bdadb15edec723d4942013b7cf40c2dd0574cd45f0dc001
B2 788316bf3690e18b26de7499a256808036321480d764decee21355b38eed5f8d
B3 aca999ee49f750f3b9bf83748547d1da859a37d673b52fe27f80beddaef9ee78

Дякуємо! Тепер ви підписані на наші новини