12 лютого (30 січня за ст. ст.) Православна Церква вшановує пам’ять трьох великих і дуже визначних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого.
В нашому народі це свято називається, як свято трьох святителів. Три отці – ієрархи-святителі – це провідні вчителі віри, святості й науки Христової Церкви. Вони передали нам чисту віру Нікейського собору, вони пояснили нам догмати про Святу Тройцю, Христове Божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги наша Православна Церква називає їх у своїх богослужіннях рівноапостольними, органами Святого Духа, колонами Церкви та вчителями вселенної. Всі вони жили в четвертому столітті – золотому віці християнської віри. Св. Василій і св. Григорій це сини славної Каппадокії, в Малій Азії, друзі і майже однолітки. Св. Іоан Золотоустий – з Антіохії і був молодший від них на 20 років. Всіх їх єднала апостольська ревність за святу віру і спасіння душ.
Святий Василій Великий від дитинства аскет і великий богослов. Будучи архієпископом Кесарії у Каппадокії, він проявив себе як геройський оборонець святої віри, добрий організатор, знаменитий оратор-проповідник, визначний письменник, реформатор богослужіння і святої Літургії, ревний опікун сиріт та убогих, законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги свята Церква дала йому титул Великого.
Як св. Василій так і св. Григорій здобув вищу освіту. По дорозі до Афін, його корабель в морі потрапив у шторм. Він тоді ще не був охрещений, і у страху перед тим щоб не померти нехрещеним, він склав обітницю, якщо він врятується, то присвятить себе служінню Богу. В Афінах він зустрів св. Василія і вони стали кращими друзями на ціле життя. Про їхнє життя в Афінах він коротко каже: «Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву, а другу до школи на науку».
Св. Григорій – це великий проповідник Святої Тройці. Догмат про Святу Тройцю він кладе в основу християнської релігії. За свої богословські науки дістав назву Богослова. Візантійці називали його християнським Демосфеном.
Святий Іоан Золотоустий народився у великому місті Антіохія. Довгі роки був там, як активний і побожний священик і невтомний проповідник. Проповідь була важливою частиною його життя і душі. «Не можу провести й одного дня, – каже він своїм вірникам, – не нагодувавши вас зі скарбів Священного Писання». Ще він говорить: «Проповідування робить мене здоровим. Як тільки починаю проповідувати, то зникає всяка втома». Своїми проповідями він надихав і захоплював великі маси людей. У своїх проповідях дає гарне пояснення великої частини Священного Писання Старого й Нового Завітів. За свої палкі і надихаючі проповіді він отримав назву Золотоустий. Св. Іоан Золотоустий, як священик і як єпископ, цілком відданий Христовій Церкві. Він великий приятель і опікун убогих, вдів і сиріт. Завдяки своїм світлим талантам він став архієпископом Константинополя.
Свято трьох святителів належить до пізніше започаткованих свят Східної Церкви. Причиною започаткування цього свята стала велика дискусія у Церкві в другій половині XI ст., яка полягала у тому, хто з них трьох є більш заслужений діяч Церкви. Одні вище ставили св. Василія Великого, інші св. Григорія Богослова, а ще інші св. Іоана Золотоустого. Кожен із них мав свою велику частину прихильників. Цю дискусію розв’язали самі святителі. Вони спочатку кожен зокрема, а потім й усі три разом з’явилися Іоану, єпископу міста Евхаїти, і сказали: «Ми як один у Бога й нічого нема в нас протирічливого чи дискусійного, а кожен з нас свого часу окремо був натхнений Божим Духом. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і накажи тим, що через нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності. Установи, отже, святкування нашої пам’яті в один день так, тому що ми – як одне в Бога, а ми будемо помагати прийти до спасіння тим, що святкуватимуть нашу пам’ять».
Виражаючи їх велич, заслуги та значення в Бога, Свята Церква закликає вірних до належного прославлення трьох святителів: «Любителі свята, – співаємо на літії – зійшовшись, славімо пісенними похвалами Христових святителів, колони віри і вірних учителів і хоронителів, кажучи: Радуйся церковне світло, Василію премудрий. Радуйся розуме небесний, архієрею преславний, Григорію Богослове. Радуйся, Іоане Золотослове. Тож, Отці пребагаті, не переставайте завжди молитися до Христа за тих, що вірою і любов’ю святкують ваше священне і божественне торжество».
