Свята Православна Церква щодня молиться, як за живих, так і за померлих. Окрім щоденного поминання померлих в церковному році існують ще окремі дні, у які Церква по особливому поминає всіх від віку спочилих християн. Такі дні називаються Батьківськими Вселенськими поминальними суботами. До числа загальноцерковних поминальних субот входять: М’ясопусна субота, Троїцька субота, суботи другої, третьої і четвертої седмиць Великого посту.
Крім поминальних субот присвячених поминанню померлих у всій Православній Церкві існують ще поминальні дні, які є побожною традицією наших благочестивих предків. До таких поминань і належить Димитрівське поминання померлих. Ця субота названа так за іменем святого великомученика Димитрія Солунського Мироточивого (+ 306 р.). Встановлене поминання в суботу перед днем пам’яті великомученика Димитрія благовірним князем Димитрієм Донським, який отримавши з Божою поміччю перемогу над татарами у Куликовій битві звершив поминання загиблих у цій битві воїнів. За порадою святого преподобного Сергія, ігумена Радонезького, князь Димитрій встановив звершувати таке поминання щороку.
Спочатку це було поминання лише спочилих воїнів, а потім разом з загиблими воїнами почали у Димитрівську суботу поминати всіх від віку спочилих православних християн.
Поглянувши вглиб історії ми можемо побачити, як свята Церква шанувала у всі часи тих, хто боронив свою рідну землю і віру православну. Слід пам’ятати і те, що молитва за померлих є священним обов’язком кожного християнина. Потрібно не забувати у дні особливого поминання померлих прийти до храму, як до того місця звідки, за словами святих отців і вчителів Церкви, починається Царство Боже на землі.
До поминання померлих нас також закликають отці і вчителі Церкви. Так блаженний Ієронім повчає: «На похоронах потрібно не тільки проливати сльози, але ще більше треба приносити бальзам добрих діл, бо вони так гасять гріхи, як вода гасить вогонь». Блаженний Августин говорив: «Пишні похорони, дорогі надгробки не дають жодної користі, але в тому, що молитва Церкви, відправа літургії, милостині приносять користь померлим, – не треба сумніватися». А найвиразніше говорив про молитовне поминання померлих святитель Іоан Золотоустий: «Не без причини наказали апостоли при відправі Божественних Таїнств споминати померлих, бо знали, скільки вони з них одержують користі й помочі». Подібно висловлювалися і святі Кирило Єрусалимський і Григорій Богослов та інші отці і вчителі Церкви Христової.
Молитва за померлих – це найкращий вираз християнської любові до дорогих нашому серцю ближніх людей, які відійшли у вічність. І тому даремно дехто думає, що молитва за померлих не приносить їм ніякої користі, що благодійність молитви простягається тільки на живих. Ми не сприймаємо такої неправди, а віруємо словам Господа нашого Ісуса Христа, який навчає нас, що «Бог не є Богом мертвих, а живих» (Мф. 22, 32.), а тому молимось Йому не за мертвих, – що вже ніби не існують, а за живих, що перейшли у вічне життя.
Зі святими упокой, Христе, душі спочилих рабів твоїх, там де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, але життя безкінечне!
Пресслужба Київської патріархії
