21 травня, Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Апостол Іоан був улюбленим учеником Ісуса Христа. Спаситель любив його за жертовну любов та душевну чистоту.
Іоан був сином Зеведея і Саломії – дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі своїм братом Яковом він був покликаний Ісусом Христом в число учеників на Генісаретському озері. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним з трьох учеників, яких він особисто наблизив до Себе.
Святий Іоан був присутнім при воскресінні Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господа на Фаворі. Під час Тайної Вечері він возлежав поряд з Господом і за знаком апостола Петра, прихилившись до грудей Спасителя, запитав хто видасть Його. Апостол Іоан слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каяфи, він же знаходився у дворі архієрейському при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним по Хресному шляху, сумуючи всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до неї з висоти Хреста слова Розіп’ятого Господа: «Жоно, це син Твій» і до нього: «Це Мати твоя»( Ін. 19, 26-27).
Після Успіння Богородиці апостол Іоан, за жеребом, вирушив до Ефесу та інших міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого ученика Прохора. Вони вирушили в подорож на кораблі, котрий потонув під час сильної бурі. Всі подорожуючі були викинуті на сушу тільки апостол залишився в морській глибині. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до неї він пізнав апостола Іоана Богослова. Учитель та ученик вирушили до Ефесу де апостол проповідував язичникам про Христа.
Його проповідь супроводжувалась багаточисельними і великими чудесами, так що число вірних збільшувалось щодня. В цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона (56-68). Апостола Іоана відвели на суд в Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостола Іоана було засуджено на смерть, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельним ядом і залишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячою оливою. Після цього Апостола Іоана було заслано на острів Патмос, де він прожив багато років. Під час заслання святий здійснив багато чудес. Він вигнав багаточисельних бісів з ідольських капищ і зцілив велику кількість людей. Волхви чинили великий спротив проповіді святого Апостола. Особливо страшив всіх людей гордовитий волхв Кінопс, який похвалявся тим, що знищить апостола Іоана. Але святий силою діючої в ньому благодаті, знищив всі хитрощі бісівські і безумний волхв сам загинув.
Апостол Іоан пішов разом з своїм учеником на пустельну гору, де наклав на себе трьохденний піст. Під час молитви апостола гора захиталась, загримів грім. Прохор зі страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записати все те, що він буде говорити. Так приблизно 67 року була написана Книга Откровення(Апокаліпсис), в якій розкриті таїни долі Церкви і кінця світу.
Після тривалого заслання Апостол отримав свободу і повернувся до Ефесу. Тут він приблизно в 95 р. написав Євангеліє. Він називається Святою Церквою Апостолом любові, поскільки постійно закликав у своєму житті любити Бога і ближніх.
Святий Іоан упокоївся маючи більше ніж сто років. Після себе він залишив таку спадщину: Євангеліє, три Соборних послання, та Апокаліпсис.
Коли настав час відходу святого Іоана до Бога, він відійшов за межі Ефесу з сімома своїми учениками і звелів приготувати для себе христовидну могилу, куди ліг і сказав, щоб учні засипали його. Вони закрили його лице платом і з плачем засипали могилу. Дізнавшись про це інші ученики святого прийшли і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.
Церква Христова називає Іоана Богослова Апостолом любові, бо він закликав усіх християн любити Господа, один одного й цим виконувати заповіді Христові. Також у трьох Посланнях, написаних Апостолом Іоаном, йдеться про значення любові до Бога й ближніх.
Пресслужба Київської Патріархії
