10 червня 2021 року Православна Церква святкує Вознесіння Господнє, одне з дванадцяти свят, які присвячені ключовим подіям євангельської історії.
Після Воскресіння Господь наш Ісус Христос ще сорок днів перебував на землі. Він мав зійти на небеса відразу, але залишився, щоб переконати всіх в істинності Свого Воскресіння. Святим апостолам Він «…являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм i говорячи про Царство Боже» (Діян. 1:3).
Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Іуда, звідки починався Його голгофський шлях. Христос возноситься на небо, де належить Йому бути, і де Він повинен приготувати місце для нас: «…Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14:2).
Вознесіння відзначається на сороковий день після Воскресіння Христового, тому свято завжди припадає на четвер.
Цього дня ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Іісус Христос був розіп’ятий на хресті і воскрес. Після Воскресіння Спаситель неодноразово з’являвся Своїм учням, зміцнюючи їхню віру і готуючи до зішестя Святого Духа на них — до П’ятдесятниці. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії, на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо.
Христос був піднесений на небо Своєю божественною силою. Хмара, що приховала Його від очей апостольських, була не засобом перенесення, а почестю Божества, як і слава Бога Ізраїля у вигляді хмари наповняла скинію. «І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію» (Вих. 40:34). Місце Його після Вознесіння – місце «вище за всі небеса».
Після подій Воскресіння Ісус Христос кілька разів з’являвся апостолам і проповідував Царство Боже. Це було не бачення, це був живий Учитель, з плоті і крові. Свідчення того, що Спаситель дійсно воскрес із мертвих і тим самим переміг смерть. Явлення Христа були свого роду підготовкою до дня П’ятдесятниці, коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу.
Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дарує нам надію, що й ми там будемо. Крім цього, Сам Христос говорив: «І коли піду й приготую вам місце, прийду знову й візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я» (Ін. 14:3).
Головною справою для нас має бути те, щоб у той останній день показати праведному Суді й засвідчити перед Ним, що Його Вознесіння дійсно стало для нас зміцненням віри, утвердженням надії й зігріванням любові. Якщо так буде, тоді ми почуємо з вуст Божественного Спасителя: «Прийдіть… наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34).
Святий Іоанн Золотоуст у своїй проповіді на Вознесіння казав: «Сьогодні людський рід повністю примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити на землі, — вознесені на небо. Сьогодні стаємо наступниками небесного царства, ми, що не варті й земного, — виходимо на небо і успадковуємо престол Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима».
Прес-служба Київської Патріархії
