У II столітті, за царювання імператора Адріана (117-138 рр.) в Римі жила благочестива вдова Софія (ім’я Софія означає мудрість). У неї були три дочки, які носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив’язуватися до земних благ. Чутки про належність до християнства цього сімейства дійшли до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, яка їх виховала. Всі четверо постали перед імператором і не боячись сповідали віру в Христа.
Намісник Антіох доніс про це імператору Адріану (117–138 рр.), і він звелів привести їх в Рим. Розуміючи для чого їх ведуть до імператора, святі діви, гаряче молились Господу Ісусу Христу, благаючи, щоб Він послав їм сили не боятися майбутніх мук і смерті. Коли ж святі діви з матір’ю предстали перед імператором, всі присутні були вражені їхнім спокоєм: здавалось що їх було покликано на світле торжество, а не на катування. Закликаючи по черзі сестер, Адріан переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви (Вірі було 12, Надії – 10 і Любові – 9 років) залишались непохитними.
