Святий благовірний великий князь Київський Ярослав Володимирович, названий Мудрим, народився близько 983 року і був другим сином святого рівноапостольного князя Володимира. У п’ятирічному віці разом з братами Ярослав був охрещений на святому джерелі поблизу Дніпра, з нареченням імені Георгій (Юрій) – на честь святого великомученика Георгія Переможця. За повелінням батька свого Володимира він навчався різних книжних наук.
Князя Ярослава називали в народі Мудрим за розумне правління державою, любов до науки, турботу про релігійну освіту й кодифікацію українського звичаєвого права в збірнику прав із назвою «Руська правда». Крім цього, він завершив християнізацію Київської Русі, хоча навернення деяких племен до Христової віри ще довго тривало після смерті князя (наприклад, плем’я карелів із новгородсько-псковської землі прийняло хрещення 1227 р.).
Після смерті благовірного князя Володимира, посів Київський великокнязівський престол. Благовірний князь Ярослав був великим будівничим храмів Божих. Його стараннями були зведені та багато прикрашені собор Святої Софії, храми Святого Георгія і Святої Ірини, храм Благовіщення на Золотих воротах та інші.
Ярослав продовжив справу свого батька – розвиток духовної освіти, головним осередком якої стала Софія Київська. Тут заснували школу, побудували скрипторій, де для блага та утвердження Церкви працювали перекладачі і переписувачі книжок. З любов’ю та уважністю вислуховував князь Ярослав поради й настанови великого подвижника і вчителя, спочатку пресвітера, а потім митрополита Київського Іларіона – мужа благого і посника.
Разом князь і митрополит уклали для Церкви «Ярославів устав», у якому візантійське церковне право було пристосоване до умов і потреб життя в Київській Руси-Україні.
Ярослав Мудрий упокоївся у Вишгороді 5 березня (20 лютого) 1054 року, у Федорову суботу першого тижня Святого і Великого посту. У святій Софії Київській стоїть саркофаг, у якому спочиває тіло великого і благовірного князя Ярослава.
