Священному Синоду Православної Церкви України

Процеси становлення будь-якої релігійної організації не повинні відбуватись за рахунок утисків прав та інтересів інших релігійних організацій і як наслідок – призводити до порушення державних законів. В свою чергу, для Православної Церкви особливо важливим є також неухильне наслідування та дотримання святих канонів, які є сталими, зрозумілими, імплементованими в саму природу Православної Церкви.

Потурання цих істин є особливо болючим для України в умовах військової агресії, коли особливо гостро відчувається несправедливість та неправда. Церква має бути прикладом істини і діалогу, котрий направлений на справедливе примирення всіх сторін. Обов’язок представників релігійних організацій – формувати умови для подолання ненависті, ворожнечі, обману та несправедливості.

Цим відкритим листом, діючи в дусі євангельської доброти та любові, хочу застерегти Священний Синод Православної Церкви України від помилок та зловживань, які здійснюються внаслідок невпинного бажання керівництва Православної Церкви України ввести в оману православних християн, як в Україні, так і за її межами щодо постаті Святійшого Патріарха Філарета.

Наданий Православній Церкві України Патріарший і Синодальний Томос не тільки визначив Святішу Церкву України духовною донькою Вселенського Патріархату, але й поклав на Православну Церкву України та її ієрархів обов’язки. Зокрема, зобов’язав Митрополита Київського і всієї України, як і архієреїв Найсвятішої Церкви України, обиратись відповідно до належних положень божественних і священних канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу.

На виконання Патріаршого і Синодального Томосу був затверджений Статут Православної Церкви України. Відповідно до якого, Священний Синод ПЦУ має повноваження про вирішення поточних церковних справ, за виключенням тих, що потребують компетенції Священного Архієрейського Собору.

В свою чергу, Статут ПЦУ, яким ви, браття у Христі – члени Священного Синоду, маєте керуватись, визначає повноваження Священного Архієрейського Собору, а саме:
– затверджувати перелік тих, хто має право бути обраним в якості єпископа;
– ухвалювати рішення про відставку та позбавлення кафедри єпархіальних архієреїв;
– здійснювати канонічний нагляд за діями архієреїв та всіх церковних органів;
– розглядати та вирішувати суперечки, що перевищують відповідальність місцевих архієреїв та річного постійного Священного Синоду;
– засновувати нові єпархії та ліквідувати або об’єднувати старі, а також визначати межі архієрейських областей.

Звертаємо вашу увагу на те, що вашими руками, як членів Священного Синоду, керівництво ПЦУ ухвалює квазілегітимні рішення та вводить бездуховну диктатуру серед архієреїв Православної Церкви України. Яскравими прикладом канонічного невігластва та системної непослідовності, яка характеризується умисною адаптацією канонів під приватні бажання керівництва Православної Церкви України є опубліковані на офіційному веб-сайті ПЦУ рішення Священних Синодів за 2019-2022 років, під якими стоять ваші підписи.

Ознайомившись зі змістом рішень Священного Синоду, навіть ретроспективно стає зрозумілим, що ці рішення порушують власний канонічний порядок Православної Церкви України.

Проте особливу вашу увагу хочемо звернути на ті віроломні рішення, яким, за вашої мовчазної згоди, керівництво ПЦУ надає квазіканонічного характеру. Зазвичай такі рішення стосуються введення в оману православних християн в Україні та за її межами щодо постаті Святійшого Патріарха Філарета, який для більшості з вас є духовним батьком.

Звернемо увагу на документ під назвою «Журнали засідання Священного Синоду від 5 лютого 2019 р.», який доступний за посиланням.

Відповідно до журналу №1 Священним Синодом ПЦУ було прийнято рішення про затвердження титулів архієреїв Православної Церкви України. Жодної згадки про Святійшого Патріарха Філарета серед переліку архієреїв Православної Церкви України в ньому немає. Лише окремим пунктом визначено, що Святійший Патріарх Філарет, саме з таким титулом, продовжує керівництво Київською єпархією у складі парафій та монастирів м. Києва. Але ж затвердження меж архієрейських областей відноситься до виключної компетенції Священного Архієрейського Собору. З іншої боку Святійший Патріарх Філарет не припиняв здійснювати керівництво Київською єпархією у складі парафій та монастирів м. Києва як предстоятель УПЦ Київського Патріархату. А зважаючи на рішення Священного Синоду ПЦУ станом на 5 лютого 2019 року, Святійший Патріарх Філарет не перебував у складі архієреїв ПЦУ, адже в списку титулів архієреїв ПЦУ Святійший Патріарх Філарет – відсутній.

Наступним документом, в якому Синод ПЦУ згадує постать Святійшого Патріарха Філарета, є документ під назвою «Журнали засідання Священного Синоду від 24 червня 2019 р», який доступний за посиланням.

Постать Святійшого Патріарха Філарета згадується з титулом «Почесний Патріарх Філарет», при цьому жодних рішень ні Синод, ні Священний Архієрейський Собор ПЦУ щодо включення Святійшого Патріарха Філарета до переліку архієреїв ПЦУ з титулом «Почесний» не приймав, а сам Святійший Патріарх Філарет жодних заяв та звернень – не подавав. Він продовжував бути Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату, про що неодноразово заявляв. Крім того, цим самим документом Синод ПЦУ віроломно та без будь-яких на то повноважень визначає, що Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату, який був проведений під головуванням Святійшого Патріарха Філарета є «зібранням запрошених ним осіб». Тобто черговим квазіканонічним рішенням Синод ПЦУ поширює обман православних християн, які не ознайомленні з тонкощами канонічного права Церкви. Це рішення Синоду ПЦУ навіть за принципами толерантного міжцерковного спілкування між суб’єктами різних юрисдикцій виглядає маніпулятивно.

Крім того, знову таки, з порушенням власного Статуту, руками Священного Синоду ПЦУ приймається рішення «виключення з 24 червня 2019 р. зі складу єпископату Православної Церкви України Преосвященного Іоасафа (Шибаєва), митрополита Білгородського і Обоянського та Преосвященного Петра (Москальова), єпископа Валуйського, вікарія Білгородської єпархії. Нагадаємо, що такі рішення мають ухвалюватись виключно на Священному Архієрейському Соборі. Разом з цим, як можна виключити зі складу ПЦУ архієреїв, яких ПЦУ не мало б можливості навіть прийняти до свого складу, адже Томос Православної Церкви України чітко забороняє мати закордонні єпархії.

Продовжуючи канонічне невігластво та умисну адаптацію канонів і канонічного порядку під приватні бажання керівництва Православної Церкви України, руками Священного Синоду ПЦУ 4 лютого 2020 року приймається наступне рішення: «Враховуючи, що Почесний Патріарх Філарет… не подав лист на ім’я Предстоятеля, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, зі зверненням до Священного Синоду щодо соборного розгляду свого майбутнього становища у Православній Церкві України, … встановити, що Почесний Патріарх Філарет з 24 червня 2019 року є архієреєм Православної Церкви України на спокої».

Враховуючи, що Святіший Патріарх Філарет не був, в тому числі в момент прийняття зазначеного вище рішення, архієреєм ПЦУ, Синод ПЦУ одноосібно взяв на себе обов’язки ухвалювати рішення щодо «канонічного статусу» архієреїв інших релігійних організацій. Використовуючи аналогію цього рішення, можна прийти до висновку, що Синод ПЦУ може одноосібно включити архієрея будь-якої релігійної організації до свого складу, після чого «канонічно відправити на спокій». Нікчемність і неканонічність таких рішень навіть не потребують додаткового тлумачення.

Варто лише згадати, що офіційна позиція про неприєднання УПЦ Київського Патріархату та Святійшого Патріарха Філарета до ПЦУ була оголошена на Помісному Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, який відбувся 20 червня 2019 року. Помісний Собор проголосив неперервне існування Київського Патріархату. Тому, будь-які рішення структурних органів ПЦУ стосовно УПЦ Київського Патріархату не можуть бути законними, канонічними та такими, що відповідають загальним уявленням про адекватність.

Це саме стосується і наступних рішень, які ухвалював Синод ПЦУ щодо єпископа Херсонеського і Волноваського Авксентія та єпископа Маріупольського і Феодосіївського Хризостома. Ці рішення також мають аналогічний суперечливий характер. В пункті «в» 12 Рішення Священного Синод ПЦУ стверджується, що ці архієреї «не перебувають у церковному спілкуванні з Українською Православною Церквою і в жодному разі не можуть бути прийняті в таке спілкування». Це дійсно так, адже ні єпископ Авксентій, ні єпископ Хризостом ніколи не подавали прохання щодо приєднання до ПЦУ. Відповідні прохання про приєднання до УПЦ Київського Патріархату були ними подані на ім’я Святійшого Патріарха Філарета, що зафіксовано відповідними рішеннями Архієрейських соборів:

«Прийняти митрополита Егінського і Пороського Авксентія і його єпархію до складу УПЦ Київського Патріархату з титулом митрополит Херсонеський і Егінський» (Постанови Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату від 23 жовтня 2021 р.);

«Прийняти до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату митрополита Хризостома (Калліс), з парафіями та духовенством, які належать до його єпархії Грецької Церкви старостильників – згідно його прохання» (Постанови Архієрейського собору УПЦ Київського Патріархату від 13 грудня 2021 року);

Достеменно володіючи інформацією, що єпископ Авксентій разом з вірними своєї єпархії не належить до Еладської Православної Церкви, а є окремою Церквою старостильників, Синод ПЦУ всупереч здоровому глузду та логіці все ж звертається з проханням до Священного Синоду Православної Церкви Греції розглянути питання про відлучення єпископа Херсонеського і Волноваського Авксентія та єпископа Маріупольського і Феодосіївського Хризостома від Церкви. Від якої ж Церкви слід відлучити згаданих ієрархів, якщо вони не належать ні до юрисдикції ПЦУ, ні до юрисдикції Еладської Православної Церкви, а згідно вище приведених постанов Архієрейського собору належать до юрисдикції УПЦ Київського Патріархату?

Такими нікчемними рішеннями очільники Православної Церкви України намагаються інтерполювати невизначеність власного буття на іншу Помісну Церкву, провокуючи у такий спосіб Грецьку Церкву стати учасницею власної квазіканонічної вакханалії. Незаперечний факт, що вище згадані архієреї Київського Патріархату, будучи за національністю етнічним греками, не належать до юрисдикції Грецької Церкви, тому не можуть керуватися будь-якими її постановами.

Тому, вважаємо таке провокативне рішення Синоду ПЦУ розбійницьким та зверхнім нехтуванням як Священних Канонів, так і морально-етичних норм, порушення яких може спровокувати сум’яття в інших Православних Помісних Церквах.

У пункті «3» Синод ПЦУ без будь-яких на це правних рішень називає митрополита Білгородського і Обоянського Іоасафа, архієпископа Фалештського і Східно-Молдовського Філарета та єпископа Валуйського Петра – «колишніми», які нібито втратили права, пов’язані з перебуванням у єпископаті Православної Церкви України. Дане твердження Синоду суперечить іншим документам цієї Церкви, адже вище згадані архієреї ніколи не входили до юрисдикції Православної Церкви України. Томос Православної Церкви України чітко забороняє мати закордонні єпархії. А якщо вони ніколи не були членами ПЦУ, то як можна застосувати до них термін – «колишні»?

Те ж саме стосується рішення Синоду ПЦУ щодо виклику цих архієреїв «на суд», який не має юрисдикції та повноважень над вказаними архієреями Київського Патріархату, адже вони перебувають поза впливом теперішнього очільника ПЦУ. Крім того, Синод ПЦУ погрожує цим архієреям Київського Патріархату в разі їхньої відсутності на такому суді, провести «суд заочно».

Відкриваючи статут Православної Церкви України, де говориться про церковний суд, у розділі XI читаємо:

«Судовими органами Церкви є: І) архієрей, ІІ) єпископські суди, ІІІ) синодальні суди першої та другої інстанцій для пресвітерів і дияконів, ІV) синодальні суди першої та другої інстанцій для архієреїв, V) Священний Архієрейський Собор і VІ) Помісний Собор».

Як бачимо, у статуті ПЦУ нічого не сказано про існування «заочного суду», який погрожують застосувати супроти трьох архієреїв. Тому констатуємо, що члени Синоду ПЦУ такими своїми рішеннями самі порушують Статут своєї Церкви, намагаючись застосувати неіснуючі канонічні важелі впливу. Вважаємо це неприхованим шантажем з боку Предстоятеля та членів Синоду ПЦУ по відношенню до єпископату УПЦ Київського.

Наголошуємо, що такий непритаманний духу Євангелія вектор тоталітарного впливу, направлений проти Української Православної Церкви Київського Патріархату, інспірований з однією метою – відвести увагу суспільства від внутрішніх негараздів у середовищі Православної Церкви України, де поруч зі справжніми патріотами України переховуються агенти впливу ворожої держави.

Предстоятель ПЦУ добре знайомий з канонами Православної Церкви, які забороняють єпископу однієї Церкви втручатися у справи іншої Церкви. Тож пропонуємо йому опанувати також і закон моралі, до наслідування якого закликає святий апостол Павло – наставників своїх шанувати.

Слідуючи духу Євангелія, закликаємо співбратів з ПЦУ вирішувати проблеми, які неминуче виникають, не погрозами і шантажем, а духом миру і любові. Це завжди важливо, а особливо в наш неспокійний час, коли в Україні спостерігається загрозлива тенденція секуляризації українського суспільства. Адже кількість віруючих з кожним роком знижується з 76% у 2014 році до 67.8% у 2021 році. Також, починаючи з 2013 року кількість православних вірян скоротилася на 10%.

Тому, стоячи перед обличчям загрозливої тенденції поринути суспільство у вир релігійного протистояння, закликаємо духовенство та єпископат Православної Церкви України продемонструвати особливу єдність навколо корінних євангельських цінностей, здатних змінити негативний вектор розвитку подій, уникати будь-якої ворожнечі на релігійному грунті та поглибити духовне життя. Нехай новим етапом у створенні Єдиної Церкви України стане довгоочікуваний Помісний Собор під керівництвом українського ієрарха, який покладе край існуючим розбіжностям та негараздам у середовищі Православних Церков України.

Лука,
єпископ Філадельфійський, вікарій Київської єпархії
Вікаріат Української Православної Церкви Київського Патріархату в США та Канаді

________________________

Response to the OCU Synod on its recent decisions

The process of forming a religious organization must not be at the expense of the rights and interests of any other religious organization because it can lead to the violation of the state’s laws. In turn, it is especially important for the Orthodox Church to strictly obey and fulfill the Sacred Canons that are fixed, clear and implanted in the very nature of the Orthodox Church.

Disregard for these truths is especially painful for Ukraine under the conditions of the military aggression when injustice and unrighteousness are keenly felt. The Church should serve as an example of truth and dialogue aimed at a just reconciliation of all sides. It is the duty of the representatives of all religious organizations to work to overcome hatred, hostility, deceit and injustice.

With this open letter, acting in the spirit of kindness and love in Christ Jesus, I caution the Holy Synod of the Orthodox Church of Ukraine (the “OCU”) concerning the mistakes and abuses committed by the leadership of the Holy Synod of the OCU and its relentless desire to mislead Orthodox Christians, both in Ukraine and beyond, concerning the person of His Holiness Patriarch Philaret.

The Patriarchal and Synodal Tomos granted to the OCU not only defined the Holy Church of Ukraine as the spiritual daughter of the Ecumenical Patriarchate, but also imposed duties on the OCU and its hierarchs. In particular, it obligated the Metropolitan of Kyiv and All Ukraine, as well as the hierarchs of the Holy Church of Ukraine, to be elected in accordance with the proper provisions of the Divine and Sacred Canons and in accordance with the relevant provisions of its Constitution, which must in all things conform to the provisions of this Patriarchal and Synodal Tomos.

In fulfillment of the Patriarchal and Synodal Tomos, the Charter of the OCU was approved according to which the Holy Synod of the OCU has the authority to resolve current church affairs with the exception of those requiring the competence of the Holy Council of Bishops.

In turn, the Charter of the OCU, which you, brethren in Christ – members of the Holy Synod – should be guided by, defines the powers of the Holy Synod of Bishops, namely:

– approve the list of those who are eligible to be elected as bishops;

– decide on the resignation and removal of diocesan bishops from the cathedra;

– exercise canonical supervision over the actions of the bishops and all ecclesiastical bodies;

– consider and adjudicate disputes that exceed the responsibility of local bishops and the annual standing Holy Synod;

– establish new dioceses and liquidate or unify the old ones, as well as determine the boundaries of archdiocesan areas.

I draw your attention to the fact that with your hands, as members of the Holy Synod, the leadership of the OCU makes quasi-legitimate decisions and introduces a spiritless dictatorship among the bishops of the OCU. A vivid example of canonical ignorance and systematic inconsistency, characterized by intentional adaptation of the canons to the private desires of the leadership of the OCU, are the decisions of the Holy Synods for 2019-2022 published on the official OCU website, under which you have signed.

After reading the content of the decisions of the Holy Synod, even in retrospect it becomes clear that these decisions violate the canonical order of the OCU itself.

At the meeting of the Holy Synod of the OCU on November 22, 2021, decision #13 was made to release His Eminence Adrian, titular bishop of Shepetivka, to retirement. However, the Charter of the OCU refers such decisions to the exclusive competence of the Holy Council of Bishops. This is a direct violation, which makes the decision of the OCU’s Holy Synod null and void in its canonical nature.

I draw your special attention to those grievous decisions to which, by your silent consent, the leadership of the OCU attaches a quasi-canonical nature. These decisions typically relate to misleading Orthodox Christians in Ukraine and beyond about the person of His Holiness Patriarch Philaret, who for most of you is a spiritual father.

I bring to your attention the document entitled “Journals of the Holy Synod meeting of February 5, 2019,” which is available at the link: https://www.pomisna.info/ru/document-post/zhurnaly-zasidannya-svyashhennogo-synodu-vid- 5-leto-2019-r/.

According to Journal No. 1, the Holy Synod of the OCU made a decision to approve the titles of the hierarchs of the OCU. There is no mention of His Holiness Patriarch Philaret among the list of hierarchs of the OCU. Only a separate clause specifies that His Holiness Patriarch Philaret, with this title, continues the leadership of the Kyiv diocese as part of the parishes and monasteries of Kyiv. And yet the approval of the boundaries of the bishops’ areas belongs to the exclusive competence of the Holy Council of Bishops. On the other hand, His Holiness Patriarch Philaret did not stop to exercise the leadership of the Kyiv diocese within the parishes and monasteries of Kyiv as the Primate of the UOC of Kyiv Patriarchate, and due to the decision of the Holy Synod of the OCU as of February 5, 2019, His Holiness Patriarch Philaret was not in the list of titles of bishops of the OCU.

The next document in which the OCU’s Synod mentions the figure of His Holiness Patriarch Philaret is titled “Journals of the meeting of the Holy Synod of June 24, 2019,” which is available at: https://www.pomisna.info/ru/document-post/zhurnaly -session-higher-synod-vision-24-chervnya-2019-r/.

His Holiness Patriarch Philaret is mentioned here with the title “Honorary Patriarch Philaret,” even though there were no decisions of the OCU’s Synod or the Holy Council of Bishops regarding the inclusion of His Holiness Patriarch Philaret in the list of OCU bishops with the title “Honorary Patriarch.” He continued to be the Primate of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate, which he has stated repeatedly. Moreover, by the same document, the Synod of the OCU treacherously and without any authority determined that the Local Council of the UOC-Kyiv Patriarchate, which was held under the chairmanship of His Holiness Patriarch Philaret, is “an assembly of persons invited by him.” That is how, by another quasi-canonical decision, the Synod of the OCU spreads a deception to Orthodox Christians who are not familiar with the intricacies of the canon law of the Church. This decision of the OCU Synod even according to the principles of tolerant interchurch communication between subjects of different jurisdictions looks manipulative.

In addition, again, in violation of its own Charter, the hands of the Holy Synod of the OCU decided to “exclude from June 24, 2019 from the episcopate of the Orthodox Church of Ukraine the Most Reverend Joasaph (Shibayev), Metropolitan of Belgorod and Oboyansky, and the Most Reverend Peter of Valuyev, Vicar of Belgorod diocese.” I remind you that such decisions must be presented exclusively at the Holy Council of Bishops. At the same time, how can one exclude from the OCU the bishops that the OCU would not even be able to admit to its membership as the Tomos of the Orthodox Church of Ukraine clearly prohibits having dioceses abroad.

Continuing the canonical ignorance and deliberate adaptation of the canons and the canonical order to the private desires of the leadership of the OCU, the Holy Synod of the OCU on February 4, 2020 (link: https://www.pomisna. info/ru/document-post/zhurnaly-zasidannya-sash -synodu-vid-4-lyutogo-2020-r/ ) made the following decision: “Considering that the Honorable Patriarch Philaret… has not submitted a letter to the Primate, His Beatitude Metropolitan Epiphanius of Kyiv and All Ukraine, with an appeal to the Holy Synod regarding a conciliar consideration of his future position in the Orthodox Church of Ukraine, to establish that the Honorable Patriarch Philaret is a retired hierarch of the Orthodox Church of Ukraine from June 24, 2019.”

Given that His Holiness Patriarch Philaret was not, including at the time of the above decision, a hierarch of the OCU, the Synod of the OCU solely assumed the responsibility to decide on the “canonical status” of the bishops of other religious organizations. Using the analogy of this decision, we can conclude that the OCU’s Synod can unilaterally include a bishop of any religious organization in its composition and then “canonically retire.” The nullity and uncanonical nature of such decisions does not even need additional interpretation.

It is worth remembering that the official position on the non-affiliation of the UOC of Kyiv Patriarchate and His Holiness Patriarch Philaret to the OCU was announced at the Local Council of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate, which took place on June 20, 2019. The Local Council proclaimed the continued existence of the Kyiv Patriarchate. Therefore, any decisions of the structural bodies of the OCU regarding the UOC of the Kyiv Patriarchate cannot be legitimate, canonical, and consistent with general notions of adequacy.

The same applies to the subsequent decisions of the Synod of the OCU, which dealt with the Metropolitan of Kherson an Volnova Aksentii and the Bishop of Mariupol and Feodosia Chrysostom, which are of a similarly contradictory nature. Paragraph “c” 12 of the decision of the Holy Synod of the OCU states that these hierarchs “are not in ecclesiastical communion with the Ukrainian Orthodox Church and in no case can be admitted to such communion.” This is indeed true, for neither Metropolitan Auxentius nor Metropolitan Chrysostom ever submitted a request to join the OCU. Appropriate requests to join the UOC of the Kyiv Patriarchate were submitted by them to His Holiness Patriarch Philaret, as recorded by the relevant decisions of the Councils of Bishops:

“Accept Metropolitan Auxentius of Agyn and Poros and his diocese into the UOC of the Kyiv Patriarchate with the title Metropolitan of Chersonesos and Agyn” (Resolutions of the Council of Bishops of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate of October 23, 2021);

To admit Metropolitan Chrysostom (Kallis) to the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate, with the parishes and clergy belonging to his diocese of the Greek Old Calendar Church – at his request” (Resolutions of the Council of Bishops of the UOC of Kyiv Patriarchate of 13 December 20.)

Having the reliable information that Metropolitan Auxentius, together with the faithful of his diocese, does not belong to the Church of Greece, but is a separate Church of the Genuine Orthodox Church(old calendarist), the Synod of the OCU, contrary to common sense and logic, nevertheless asks the Holy Synod of the Orthodox Church of Greece to consider the excommunication of Metropolitan Auxentius of Kherson and Metropolitan Chrysostom of Mariupol from the Church. What church should the aforementioned hierarchs be excommunicated from, if they belong neither to the jurisdiction of the OCU nor to that of the Church of Greece, but according to the above-mentioned resolutions of the Council of Bishops they belong to the jurisdiction of the UOC of Kyiv Patriarchate?

With such hollow decisions, the leaders of the OCU are trying to interpolate the uncertainty of their own existence into another Local Church, thus provoking the Greek Church to become a participant in their own un-canonical mess. It is an undeniable fact that the aforementioned hierarchs of the Kyiv Patriarchate, being ethnically Greek, do not belong to the jurisdiction of the Greek Church, so they cannot be governed by any of its decrees.

Therefore, we consider such a provocative decision of the Synod of the OCU to be an outrageous and contemptuous disregard of both the Holy Canons and moral standards, the violation of which can provoke confusion in other Orthodox Local Churches.

In paragraph “3” the Synod of the OCU, without any legal decisions, refers to Metropolitan Joasaph of Belgorod and Oboyansky, Archbishop Filaret of Belgorod-Dnistrovsky, and Bishop Peter of Valuysky as “former,” allegedly having lost the rights associated with being an Episcopalian of the Orthodox Church of Ukraine. This statement by the Synod contradicts other documents of this Church, for the aforementioned bishops were never part of the jurisdiction of the OCU. The Tomos of the OCU clearly forbids having dioceses abroad. And if they have never been members of the OCU, how can the term “former” be applied to them?

The same applies to the decision of the Synod of the OCU regarding the summoning of these bishops “for trial,” which has no jurisdiction or authority over these bishops of the Kyiv Patriarchate, because they are beyond the influence of the current head of the OCU. In addition, the OCU Synod threatens to hold a “trial in absentia” for these hierarchs of the Kyiv Patriarchate in the event of their absence from such a trial.

Referring to the Charter of the OCU, which speaks of an ecclesiastical court, in Chapter XI we read:

“The judicial bodies of the Church are: I) the Hierarch, II) the Episcopal courts, III) synodal courts of first and second instance for presbyters and deacons, IV) synodal courts of first and second instance for bishops, V) the Holy Council of Bishops, and VI.”

As we can see, the Charter of the OCU says nothing about the existence of a court in absentia, which is threatened to be used against the three bishops. Therefore, we state that the members of the OCU Synod are violating the Charter of their Church by their own decisions, attempting to use non-existent canonical leverage. We consider this to be undisguised blackmail on the part of the Primate and members of the OCU Synod with regard to the episcopate of the UOC-Kyiv.

We note that such a path of totalitarian influence against the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate, which is inimical to the spirit of the Gospel, was inspired with one goal – to draw public attention away from internal problems within the OCU where agents of influence of the hostile state are hidden along with the true patriots of Ukraine, as evidenced by the open criminal proceedings, entered by the Security Service of Ukraine into the Unified register of pre-trial investigations on criminal offences, stipulated by the Criminal Code of Ukraine.

The Primate of the UOC is well aware of the canons of the Orthodox Church, which forbid a bishop of one church to interfere in the affairs of another. Therefore, we suggest that he also master the law of morality, which St. Paul urges him to imitate – to honor his instructors.

Following the spirit of the Gospel, we call upon our brethren in the OCU to solve problems not by threats and blackmail but by the spirit of peace and love. This is always important, especially in our troubled times when there is a threatening trend toward the secularization of Ukrainian society. After all, the number of believers decreases each year from 76% in 2014 to 67.8% in 2021. Also, since 2013, the number of Orthodox believers has declined by 10%.

Therefore, facing the threatening tendency to plunge society into the whirlpool of religious confrontation, we call upon the clergy and bishops of the OCU to demonstrate particular unity around indigenous evangelical values that can change the negative direction of events, avoid any hostility on religious grounds and deepen spiritual life. May the long-awaited Local Council under the leadership of the Ukrainian hierarch, which will put an end to the existing disagreements and troubles among the Orthodox Churches in Ukraine, be a new stage in the creation of the United Church of Ukraine.

________________________

Απάντηση στη Σύνοδο της ΟΕΟ σχετικά με τις πρόσφατες αποφάσεις της (Μετάφραση από τα Ουκρανικά)
Η διαδικασία συγκρότησης μιας θρησκευτικής οργάνωσης δεν πρέπει να γίνεται εις βάρος των δικαιωμάτων και των συμφερόντων οποιασδήποτε άλλης θρησκευτικής οργάνωσης, διότι μπορεί να οδηγήσει στην παραβίαση των νόμων του κράτους. Με τη σειρά της, είναι ιδιαίτερα σημαντικό για την Ορθόδοξη Εκκλησία να υπακούει αυστηρά και να εκπληρώνει τους Ιερούς Κανόνες που είναι σταθεροί, σαφείς και εμφυτευμένοι στην ίδια τη φύση της Ορθόδοξης Εκκλησίας.
Η περιφρόνηση αυτών των αληθειών είναι ιδιαίτερα οδυνηρή για την Ουκρανία υπό τις συνθήκες της στρατιωτικής επίθεσης, όταν η αδικία και η αδικία είναι έντονα αισθητές. Η Εκκλησία πρέπει να χρησιμεύσει ως παράδειγμα αλήθειας και διαλόγου με στόχο τη δίκαιη συμφιλίωση όλων των πλευρών. Είναι καθήκον των εκπροσώπων όλων των θρησκευτικών οργανώσεων να εργαστούν για την υπέρβαση του μίσους, της εχθρότητας, της απάτης και της αδικίας.
Με την παρούσα ανοικτή επιστολή, ενεργώντας με το πνεύμα της καλοσύνης και της αγάπης εν Χριστώ Ιησού, προειδοποιώ την Ιερά Σύνοδο της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας (η ΟΕΟ) σχετικά με τα λάθη και τις καταχρήσεις που διαπράττει η ηγεσία της Ιεράς Συνόδου της ΟΕΟ και την αδιάκοπη επιθυμία της να παραπλανήσει τους Ορθόδοξους Χριστιανούς, τόσο στην Ουκρανία όσο και πέραν αυτής, σχετικά με το πρόσωπο του Αγιωτάτου Πατριάρχη Φιλάρετου.
Ο Πατριαρχικός και Συνοδικός Τόμος που χορηγήθηκε στην ΟΕΟ όχι μόνο καθόρισε την Αγία Εκκλησία της Ουκρανίας ως πνευματική κόρη του Οικουμενικού Πατριαρχείου, αλλά και επέβαλε καθήκοντα στην ΟΕΟ και τους ιεράρχες της. Συγκεκριμένα, υποχρέωνε τον Μητροπολίτη Κιέβου και πάσης Ουκρανίας, καθώς και τους ιεράρχες της Αγίας Εκκλησίας της Ουκρανίας, να εκλέγονται σύμφωνα με τις κατάλληλες διατάξεις των Θείων και Ιερών Κανόνων και σύμφωνα με τις σχετικές διατάξεις του Συντάγματός της, το οποίο πρέπει σε κάθε περίπτωση να είναι σύμφωνο με τις διατάξεις αυτού του Πατριαρχικού και Συνοδικού Τόμου.
Σε εκπλήρωση του Πατριαρχικού και Συνοδικού Τόμου, εγκρίθηκε ο Καταστατικός Χάρτης της ΟΕΟ σύμφωνα με τον οποίο η Ιερά Σύνοδος της ΟΕΟ έχει την αρμοδιότητα να επιλύει τις τρέχουσες εκκλησιαστικές υποθέσεις με εξαίρεση εκείνες που απαιτούν την αρμοδιότητα του Ιερού Συμβουλίου των Επισκόπων.
Με τη σειρά του, ο Καταστατικός Χάρτης της ΟΕΟ, από τον οποίο θα πρέπει να καθοδηγείστε εσείς, αδελφοί εν Χριστώ – μέλη της Ιεράς Συνόδου, ορίζει τις αρμοδιότητες της Ιεράς Συνόδου των Επισκόπων, ήτοι

– να εγκρίνει τον κατάλογο εκείνων που έχουν το δικαίωμα να εκλεγούν ως επίσκοποι,
– να αποφασίζει για την παραίτηση και την απομάκρυνση επισκόπων της μητρόπολης από το καθεδρικό θρόνο,
– να ασκεί κανονική εποπτεία επί των ενεργειών των επισκόπων και όλων των εκκλησιαστικών οργάνων,
– εξετάζει και κρίνει διαφορές που υπερβαίνουν την αρμοδιότητα των τοπικών επισκόπων και της ετήσιας μόνιμης Ιεράς Συνόδου,
– ιδρύει νέες επισκοπές και εκκαθαρίζει ή ενοποιεί τις παλαιές, καθώς και καθορίζει τα όρια των αρχιεπισκοπικών περιοχών.
Σας εφιστώ την προσοχή στο γεγονός ότι με τα χέρια σας, ως μέλη της Ιεράς Συνόδου, η ηγεσία της ΟΕΟ λαμβάνει οιονεί νόμιμες αποφάσεις και εισάγει μια άψυχη δικτατορία μεταξύ των επισκόπων της ΟΕΟ
Ζωντανό παράδειγμα κανονικής άγνοιας και συστηματικής ασυνέπειας, που χαρακτηρίζεται από σκόπιμη προσαρμογή των κανόνων στις ιδιωτικές επιθυμίες της ηγεσίας της OΕΟ, αποτελούν οι αποφάσεις των Ιερών Συνόδων για την περίοδο 2019-2022 που δημοσιεύονται στην επίσημη ιστοσελίδα της ΟΕΟ, κάτω από τις οποίες έχετε υπογράψει.
Μετά την ανάγνωση του περιεχομένου των αποφάσεων της Ιεράς Συνόδου, ακόμη και εκ των υστέρων καθίσταται σαφές ότι οι αποφάσεις αυτές παραβιάζουν την κανονική τάξη της ίδιας της ΟΕΟ.
Κατά τη συνεδρίαση της Ιεράς Συνόδου της ΟΕΟ στις 22 Νοεμβρίου 2021, ελήφθη η απόφαση 13’ για την αποδέσμευση του Σεβασμιωτάτου κ. Αδριανού, τιτουλάριου επισκόπου της Shepetivka, για συνταξιοδότηση. Ωστόσο, ο Καταστατικός Χάρτης της ΟΕΟ παραπέμπει τέτοιες αποφάσεις στην αποκλειστική αρμοδιότητα της Ιεράς Συνόδου των Επισκόπων. Πρόκειται για ευθεία παραβίαση, η οποία καθιστά την απόφαση της Ιεράς Συνόδου της ΟΕΟ άκυρη ως προς τον κανονικό της χαρακτήρα.
Εφιστώ την ιδιαίτερη προσοχή σας σε αυτές τις οδυνηρές αποφάσεις, στις οποίες, με τη σιωπηρή συναίνεσή σας, η ηγεσία της ΟΕΟ προσδίδει οιονεί κανονικό χαρακτήρα. Οι αποφάσεις αυτές αφορούν συνήθως την παραπλάνηση των Ορθοδόξων Χριστιανών στην Ουκρανία και όχι μόνο σχετικά με το πρόσωπο του Αγιωτάτου Πατριάρχη Φιλάρετου, ο οποίος για τους περισσότερους από εσάς υπήρξε πνευματικός πατέρας.
Θέτω υπόψη σας το έγγραφο με τίτλο “Πρακτικά της συνεδρίασης της Ιεράς Συνόδου της 5ης Φεβρουαρίου 2019”, το οποίο είναι διαθέσιμο στον σύνδεσμο:
https://www.pomisna.info/ru/document-post/zhurnaly-zasidannya- svyashhennogo-synodu-vid- 5-leto-2019-r/.
Σύμφωνα με το άρθρο αριθ. 1, η Ιερά Σύνοδος της ΟΕΟ έλαβε απόφαση για την έγκριση των τίτλων των ιεραρχών της ΟΕΟ. Στον κατάλογο των ιεραρχών της ΟΕΟ δεν αναφέρεται ο Αγιώτατος Πατριάρχης Φιλάρετος. Μόνο μια ξεχωριστή ρήτρα διευκρινίζει ότι ο Αγιώτατος Πατριάρχης Φιλάρετος, με αυτόν τον τίτλο, συνεχίζει την ηγεσία της επισκοπής Κιέβου ως μέρος των ενοριών και μοναστηριών του Κιέβου. Και όμως η έγκριση των ορίων των επισκοπικών περιοχών ανήκει στην αποκλειστική αρμοδιότητα του Ιερού Συμβουλίου των Επισκόπων. Από την άλλη πλευρά, ο Αγιώτατος Πατριάρχης Φιλάρετος δεν σταμάτησε να ασκεί την ηγεσία της μητρόπολης Κιέβου στο πλαίσιο των ενοριών και μοναστηριών του Κιέβου ως Προκαθήμενος της ΟΟΕ του Πατριαρχείου Κιέβου, και λόγω της απόφασης της Ιεράς Συνόδου της ΟΕΟ από τις 5 Φεβρουαρίου 2019, ο Αγιώτατος Πατριάρχης Φιλάρετος δεν ήταν στον κατάλογο των τίτλων των επισκόπων της ΟΕΟ.
Το επόμενο έγγραφο στο οποίο η Ιερά Σύνοδος της ΟΕΟ αναφέρει το πρόσωπο του Αγιωτάτου Πατριάρχη Φιλάρετου φέρει τον αυτό τον τίτλο “Πρακτικά της συνεδρίασης της Ιεράς Συνόδου της 24ης Ιουνίου 2019”, το οποίο είναι διαθέσιμο στη διεύθυνση: https://www.pomisna.info/ru/document- post/zhurnaly -session-higher-synod-vision-24-chervnya-2019-r/.
Ο Αγιώτατος Πατριάρχης Φιλάρετος αναφέρεται εδώ με τον τίτλο “Επίτιμος Πατριάρχης Φιλάρετος”, παρόλο που δεν υπήρξαν αποφάσεις της Συνόδου της ΟΕΟ ή του Ιερού Επισκοπικού Συμβουλίου σχετικά με τη συμπερίληψη του Αγιωτάτου Πατριάρχη Φιλάρετου στον κατάλογο των επισκόπων της ΟΕΟ με τον τίτλο “Επίτιμος Πατριάρχης”. Συνέχισε να είναι ο Προκαθήμενος της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας του Πατριαρχείου Κιέβου, κάτι που έχει δηλώσει επανειλημμένα. Επιπλέον, με το ίδιο έγγραφο, η Σύνοδος της ΟΕΟ προδοτικά και χωρίς καμία εξουσία καθόρισε ότι το Τοπικό Συμβούλιο της ΟΟΕ-Πατριαρχείου Κιέβου, το οποίο πραγματοποιήθηκε υπό την προεδρία του Αγιωτάτου Πατριάρχη Φιλάρετου, είναι “μια συνέλευση προσώπων που προσκλήθηκαν από αυτόν”. Έτσι, με άλλη μια οιονεί κανονική απόφαση, η Σύνοδος της ΟΕΟ διαδίδει μια πλάνη στους Ορθόδοξους Χριστιανούς που δεν είναι εξοικειωμένοι με τις περιπλοκές του κανονικού δικαίου της Εκκλησίας. Αυτή η απόφαση της Συνόδου της ΟΕΟ ακόμη και σύμφωνα με τις αρχές της ανεκτικής διαχριστιανικής επικοινωνίας μεταξύ υποκειμένων διαφορετικών δικαιοδοσιών μοιάζει χειραγωγική.

Επιπλέον, και πάλι κατά παράβαση του ίδιου του Καταστατικού της Χάρτη, τα χέρια της Ιεράς Συνόδου της ΟΕΟ αποφάσισαν να “αποκλείσουν από τις 24 Ιουνίου 2019 από το επισκοπείο της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας τον Σεβασμιώτατο Ιωάσαφ (Shibayev), Μητροπολίτη Belgorod και Oboyansky, και τον Σεβασμιώτατο Πέτρο του Valuyev της επισκοπής Belgorod”. Σας υπενθυμίζω ότι τέτοιες αποφάσεις πρέπει να υποβάλλονται αποκλειστικά στην Ιερά Σύνοδο των Επισκόπων. Ταυτόχρονα, πώς μπορεί κανείς να αποκλείσει από την ΟΕΟ τους επισκόπους που η ΟΕΟ δεν θα μπορούσε καν να δεχθεί στα μέλη της, καθώς ο Τόμος της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας απαγορεύει σαφώς την ύπαρξη επισκοπών στο εξωτερικό.
Συνεχίζοντας την κανονική άγνοια και τη σκόπιμη προσαρμογή των κανόνων και της κανονικής τάξης στις ιδιωτικές επιθυμίες της ηγεσίας της OCU, η Ιερά Σύνοδος της OCU στις 4 Φεβρουαρίου 2020 (link: https://www.pomisna. info/ru/document-post/zhurnaly-zasidannya-sash -synodu-vid-4-lyutogo-2020-r/ ) έλαβε την ακόλουθη απόφαση: “Λαμβάνοντας υπόψη ότι ο Επίτιμος Πατριάρχης Φιλάρετος… δεν υπέβαλε επιστολή προς τον Προκαθήμενο, Μακαριώτατο Μητροπολίτη Κιέβου και πάσης Ουκρανίας Επιφάνιο, με έκκληση προς την Ιερά Σύνοδο σχετικά με τη συνοδική εξέταση της μελλοντικής του θέσης στην Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας, να διαπιστωθεί ότι ο Επίτιμος Πατριάρχης Φιλάρετος είναι εφυσηχαζων ιεράρχης της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας από τις 24 Ιουνίου 2019”.
Με δεδομένο ότι ο Αγιώτατος Πατριάρχης Φιλάρετος δεν ήταν, μεταξύ άλλων και κατά τον χρόνο της παραπάνω απόφασης, ιεράρχης της ΟΕΟ, η Σύνοδος της ΟΕΟ ανέλαβε αποκλειστικά την ευθύνη να αποφασίσει για το “κανονικό καθεστώς” των επισκόπων άλλων θρησκευτικών οργανώσεων. Χρησιμοποιώντας την αναλογία αυτής της απόφασης, μπορούμε να συμπεράνουμε ότι η Σύνοδος της ΟΕΟ μπορεί μονομερώς να συμπεριλάβει στη σύνθεσή της έναν επίσκοπο οποιασδήποτε θρησκευτικής οργάνωσης και στη συνέχεια να “εφυσηχάσει κανονικά”. Η ακυρότητα και ο αντικανονικός χαρακτήρας τέτοιων αποφάσεων δεν χρειάζεται καν πρόσθετη ερμηνεία.

Αξίζει να υπενθυμίσουμε ότι η επίσημη θέση για τη μη ένταξη της UOC του Πατριαρχείου Κιέβου και του Αγιωτάτου Πατριάρχη Φιλάρετου στην ΟΕΟ ανακοινώθηκε στο Τοπικό Συμβούλιο της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας του Πατριαρχείου Κιέβου, το οποίο πραγματοποιήθηκε στις 20 Ιουνίου 2019. Το Τοπικό Συμβούλιο διακήρυξε τη συνέχιση της ύπαρξης του Πατριαρχείου Κιέβου. Ως εκ τούτου, οποιεσδήποτε αποφάσεις των δομικών οργάνων της ΟΕΟ σχετικά με την ΟΟΕ του Πατριαρχείου Κιέβου δεν μπορούν να είναι νόμιμες, κανονικές και σύμφωνες με τις γενικές έννοιες της επάρκειας.

Το ίδιο ισχύει και για τις μεταγενέστερες αποφάσεις της Συνόδου της ΟΕΟ, οι οποίες αφορούσαν τον Μητροπολίτη Χερσώνος και Βόλνοβας Αυξέντιο και τον Επίσκοπο Μαριούπολης και Φεοντοσίας Χρυσόστομο, οι οποίες έχουν παρόμοια αντιφατικό χαρακτήρα. Στην παράγραφο “γ” 12 της απόφασης της Ιεράς Συνόδου της ΟΕΟ αναφέρεται ότι οι ιεράρχες αυτοί “δεν βρίσκονται σε εκκλησιαστική κοινωνία με την Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία και σε καμία περίπτωση δεν μπορούν να γίνουν δεκτοί από την Ουκρανική κοινωνία”. Αυτό είναι πράγματι αλήθεια, διότι ούτε ο Μητροπολίτης Αυξέντιος ούτε ο Μητροπολίτης Χρυσόστομος υπέβαλαν ποτέ αίτημα προσχώρησης στην ΟΕΟ. Τα κατάλληλα αιτήματα για να ενταχθούν στην ΟΟΕ του Πατριαρχείου Κιέβου υποβλήθηκαν από αυτούς στον Αγιώτατο Πατριάρχη Φιλάρετο, όπως καταγράφεται από τις σχετικές αποφάσεις των Επισκοπικών Συνόδων:
“Αποδοχή του Μητροπολίτη Αιγίνης και Πόρου Αυξεντίου και της επισκοπής του στην ΟΟΕ του Πατριαρχείου Κιέβου με τον τίτλο Μητροπολίτης Χερσονήσου και Αιγίνης” (Αποφάσεις του Συμβουλίου των Επισκόπων της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας του Πατριαρχείου Κιέβου της 23ης Οκτωβρίου 2021),
Να γίνει δεκτός ο Μητροπολίτης Χρυσόστομος (Καλλής) στην Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία του Πατριαρχείου Κιέβου, με τις ενορίες και τους κληρικούς που ανήκουν στην επισκοπή του της Ελληνικής Εκκλησίας του Παλαιού Ημερολογίου – κατόπιν αιτήσεώς του” (Αποφάσεις του Συμβουλίου των Επισκόπων της ΟΟΕ του Πατριαρχείου Κιέβου της 13ης Δεκεμβρίου 20.)
Γνωρίζοντας ότι ο Μητροπολίτης Αυξέντιος , μαζί με τους πιστούς της επισκοπής του, δεν ανήκει στην Εκκλησία της Ελλάδος, αλλά αποτελεί ξεχωριστή Εκκλησία της Γνήσιας Ορθόδοξης Εκκλησίας(παλαιού ημερολογίου), η Σύνοδος της Ο.Ο.Ε., αντίθετα με την κοινή λογική και το σκεπτικό, ζητά ωστόσο από την Ιερά Σύνοδο της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ελλάδος να εξετάσει τον αφορισμό του Μητροπολίτη Χερσώνος Αυξεντίου και του Μητροπολίτη Μαριούπολης Χρυσοστόμου από την Εκκλησία, καθότι γεννάται η εύλογη απορία πως από ποια Εκκλησία θα πρέπει να αφοριστούν οι προαναφερθέντες ιεράρχες, εφόσον δεν ανήκουν ούτε στη δικαιοδοσία της ΟΕΟ ούτε σε αυτή της Εκκλησίας της Ελλάδος, αλλά σύμφωνα με τις προαναφερθείσες αποφάσεις της Συνόδου των Επισκόπων ανήκουν στη δικαιοδοσία της ΟΕΟ του Πατριαρχείου Κιέβου;
Με τέτοιες κούφιες αποφάσεις οι ηγέτες της ΟΕΟ προσπαθούν να παρεμβάλουν την αβεβαιότητα της δικής τους ύπαρξης σε μια άλλη Τοπική Εκκλησία, προκαλώντας έτσι την Εκκλησία της Ελλάδος να γίνει συμμέτοχος στο δικό τους αντικανονικό χάος. Είναι αδιαμφισβήτητο γεγονός ότι οι προαναφερθέντες ιεράρχες του Πατριαρχείου Κιέβου, όντας εθνικά Έλληνες, δεν ανήκουν στη δικαιοδοσία της Ελληνικής Εκκλησίας, οπότε δεν μπορούν να διέπονται από κανένα από τα διατάγματά της.
Ως εκ τούτου, θεωρούμε ότι μια τέτοια προκλητική απόφαση της Συνόδου της ΟΕΟ αποτελεί εξοργιστική και περιφρονητική περιφρόνηση τόσο των Ιερών Κανόνων όσο και των ηθικών κανόνων, η παραβίαση των οποίων μπορεί να προκαλέσει σύγχυση σε άλλες Ορθόδοξες Τοπικές Εκκλησίες.

Στην παράγραφο “3” η Σύνοδος της ΟΕΟ, χωρίς καμία νομική υπόσταση, αναφέρει τον Μητροπολίτη Μπέλγκοροντ και Ομπογιάνσκι Ιωάσαφ, τον Αρχιεπίσκοπο Μπέλγκοροντ-Νιστρόφσκι Φιλάρετο και τον Επίσκοπο Βαλουίσκι Πέτρο ως “πρώην”, οι οποίοι φέρονται να έχουν χάσει τα δικαιώματα που συνδέονται με την ιδιότητα του Επισκόπου της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας. Η δήλωση αυτή της Συνόδου έρχεται σε αντίθεση με άλλα έγγραφα της εν λόγω Εκκλησίας, διότι οι προαναφερθέντες επίσκοποι δεν ανήκαν ποτέ στη δικαιοδοσία της ΟΕΟ Ο Τόμος της ΟΕΟ απαγορεύει σαφώς την ύπαρξη επισκοπών στο εξωτερικό. Και αν δεν υπήρξαν ποτέ μέλη της ΟΕΟ, πώς μπορεί να εφαρμοστεί σε αυτούς ο όρος “πρώην”;
Το ίδιο ισχύει και για την απόφαση της Συνόδου της ΟΕΟ σχετικά με την κλήση αυτών των επισκόπων “για δίκη”, η οποία δεν έχει καμία δικαιοδοσία ή εξουσία επί αυτών των επισκόπων του Πατριαρχείου Κιέβου, επειδή βρίσκονται εκτός της επιρροής του σημερινού επικεφαλής της ΟΕΟ. Επιπλέον, η Σύνοδος της OCU απειλεί να διεξαγάγει “ερήμην” δίκη για τους εν λόγω ιεράρχες του Πατριαρχείου του Κιέβου σε περίπτωση απουσίας τους από μια τέτοια δίκη.
Αναφερόμενοι στον Καταστατικό Χάρτη της ΟΕΟ, ο οποίος κάνει λόγο για εκκλησιαστικό δικαστήριο, στο κεφάλαιο ΧΙ διαβάζουμε:
“Τα δικαιοδοτικά όργανα της Εκκλησίας είναι τα εξής: I) ο Ιεράρχης, II) τα επισκοπικά δικαστήρια, III) τα συνοδικά πρωτοβάθμια και δευτεροβάθμια δικαστήρια για τους πρεσβυτέρους και τους διακόνους, IV) τα συνοδικά πρωτοβάθμια και δευτεροβάθμια δικαστήρια για τους επισκόπους, V) η Ιερά Σύνοδος των Επισκόπων και VI”.
Όπως βλέπουμε, ο Καταστατικός Χάρτης της ΟΕΟ δεν αναφέρει τίποτα για την ύπαρξη ερήμην δικαστηρίου, το οποίο απειλείται να χρησιμοποιηθεί εναντίον των τριών επισκόπων. Ως εκ τούτου, δηλώνουμε ότι τα μέλη της Συνόδου της ΟΕΟ παραβιάζουν τον Καταστατικό Χάρτη της Εκκλησίας τους με τις δικές τους αποφάσεις, επιχειρώντας να χρησιμοποιήσουν ανύπαρκτο κανονικό μοχλό πίεσης. Θεωρούμε ότι πρόκειται για απροκάλυπτο εκβιασμό εκ μέρους του Προκαθημένου και των μελών της Συνόδου ΟΕΟ σε σχέση με το επισκοπείο της ΟΕΟ-Κιέβου.

Σημειώνουμε ότι μια τέτοια πορεία ολοκληρωτικής επιρροής κατά της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας του Πατριαρχείου Κιέβου, η οποία είναι εχθρική προς το πνεύμα του Ευαγγελίου, εμπνεύστηκε με έναν στόχο – να αποσπάσει την προσοχή της κοινής γνώμης από τα εσωτερικά προβλήματα εντός της ΟΕΟ, όπου κρύβονται πράκτορες επιρροής του εχθρικού κράτους μαζί με τους αληθινούς πατριώτες της Ουκρανίας, όπως αποδεικνύεται από τις ανοικτές ποινικές διαδικασίες, που καταχωρήθηκαν από την Υπηρεσία Ασφαλείας της Ουκρανίας στο Ενιαίο Μητρώο προδικαστικών ερευνών για ποινικά αδικήματα, που προβλέπει ο Ποινικός Κώδικας της Ουκρανίας.
Ο Προκαθήμενος της ΟΕΟ γνωρίζει πολύ καλά τους κανόνες της Ορθόδοξης Εκκλησίας, οι οποίοι απαγορεύουν στον επίσκοπο μιας εκκλησίας να παρεμβαίνει στις υποθέσεις μιας άλλης. Ως εκ τούτου, του προτείνουμε να κατακτήσει επίσης τον νόμο της ηθικής, τον οποίο ο Άγιος Παύλος τον προτρέπει να μιμηθεί – να τιμά τους διδάσκοντες του.
Ακολουθώντας το πνεύμα του Ευαγγελίου, καλούμε τους αδελφούς μας στην ΟΕΟ να επιλύουν τα προβλήματα όχι με απειλές και εκβιασμούς, αλλά με το πνεύμα της ειρήνης και της αγάπης. Αυτό είναι πάντα σημαντικό, ιδιαίτερα στους δύσκολους καιρούς μας, όταν υπάρχει μια απειλητική τάση προς την εκκοσμίκευση της ουκρανικής κοινωνίας. Εξάλλου, ο αριθμός των πιστών μειώνεται κάθε χρόνο από 76% το 2014 σε 67,8% το 2021. Επίσης, από το 2013, ο αριθμός των ορθόδοξων πιστών έχει μειωθεί κατά 10%.
Επομένως, αντιμετωπίζοντας την απειλητική τάση να βυθιστεί η κοινωνία στη δίνη της θρησκευτικής αντιπαράθεσης, καλούμε τον κλήρο και τους επισκόπους της Ο.Κ.Ε. να επιδείξουν ιδιαίτερη ενότητα γύρω από τις αυτόχθονες ευαγγελικές αξίες που μπορούν να αλλάξουν την αρνητική κατεύθυνση των γεγονότων, να αποφύγουν κάθε εχθρότητα για θρησκευτικούς λόγους και να εμβαθύνουν την πνευματική ζωή. Είθε το πολυαναμενόμενο Τοπικό Συμβούλιο υπό την ηγεσία του Ουκρανού ιεράρχη, το οποίο θα θέσει τέλος στις υπάρχουσες διαφωνίες και τα προβλήματα μεταξύ των Ορθοδόξων Εκκλησιών της Ουκρανίας, να αποτελέσει ένα νέο στάδιο στη δημιουργία της Ενωμένης Εκκλησίας της Ουκρανίας.