ПРАВДА ПРО ОБ’ЄДНАВЧИЙ СОБОР у Святій Софії 15 грудня 2018 року

Усім відомо, що Об’єднавчий Собор 15 грудня 2018 року створив Православну Церкву України, на якому був обраний її Предстоятель. Точніше сказати була створена Київська Митрополія у складі Константинопольського Патріархату, але, насправді автокефальною Церквою вона змогла стати лише після надання Томосу, що і сталося пізніше, 6 січня 2019 року.

Засоби масової інформації постійно слідкували за подіями тих днів, із чого ми дізналися, що 1 грудня 2018 року Константинопольським Патріархом були направлені запрошення на адресу кожного з архієреїв усіх Українських Православних Церков: «Залишаючись у палкій молитві, очікуючи обрання канонічним шляхом, за Вашою участю, Предстоятеля Помісної Автокефальної Церкви в Україні, кому ми під час офіційної церемонії вручимо Томос Автокефалії…».

Подальші події свідчать про те, що цей Собор не був Собором Української Православної Церкви:

  1. Об’єднавчий Собор був скликаний Константинопольським Патріархом.
  2. На цьому Соборі головував представник Вселенського Патріарха митрополит Гальський Еммануїл.
  3. До президії Собору входили архієреї-екзархи, делегати від Константинопольської Церкви.

Отже, усі ці обставини в сукупності слугують доказами того, що цей Собор був Об’єднавчим Собором у складі Константинопольського Патріархату. Тобто Собором Константинопольської Церкви.

Таким чином, новоутворена Православна Церква України стала митрополією у складі Константинопольської Церкви. І тільки 6 січня 2019 року, після отримання Томосу в Константинополі, вона стала автокефальною Церквою. Саме після отримання Томосу Предстоятель митрополит Епіфаній був зобов’язаний разом із Синодом скликати Помісний Собор ПЦУ, на якому мали б прийняти Статут новоутвореної Церкви.

Уже минуло понад півтора року, як відбувся Об’єднавчий Собор (у складі Константинопольського Патріархату). На жаль, Помісний Собор ПЦУ не був скликаний та, судячи з усього, і не буде скликаний.

Таким чином, керівництво ПЦУ піддалося омані. Маніпулятивно та лукаво додало слово «ПОМІСНИЙ» у заголовку Статуту, щоб видати Об’єднавчий Собор (у складі Константинопольського Патріархату) від 15 грудня 2018 року водночас за «Помісний» Собор ПЦУ. Тепер нібито ніяких претензій до керівництва Київської Митрополії новоутвореної Церкви не мало б бути. Але…

  1. Як можна було назвати подію у Святій Софії, яка сталася 15 грудня 2018 року, Помісним Собором ПЦУ, коли ця Церква стала помісною тільки 6 січня 2019 року, після отримання Томосу в Константинополі?
  2. Як можна було приймати Статут автокефальної Православної Церкви України 15 грудня 2018 року, на Об’єднавчому Соборі (у складі Константинопольського Патріархату), якщо на ньому була утворена нова релігійна організація, яка конфесійно належала до Константинопольської Церкви?
  3. Як можна було приймати Статут автокефальної Церкви 15 грудня 2018 року, тобто майбутні події, які мали статися тільки 6 січня 2019 року, видавати за минулі? «Православна Церква України є автокефальною, згідно з наданим їй кенотично (через самопожертву) цим статусом, від мученицького священного канонічного тіла Константинопольського Вселенського Престолу… керується відповідно до Патріаршого та Синодального Томосу, яким було надано їй автокефальний статус 6 січня 2019 р., а також в деталях – зі Статутом, що відповідає їм, при цьому у випадку розбіжностей першість належить Томосу» (Статут ПЦУ, розд. І, п. 2, прийнятий 15 грудня 2018 р.!!!).

Тут маємо однозначне розуміння про майбутнє, що видається за минуле: небажання скликати Помісний Собор. На жаль, керівництво ПЦУ видає бажане за дійсне та цинічно спотворює історичні події та факти.

До беззаконня керівництва новоствореної ПЦУ приєдналися чиновники Міністерства культури, які 30 січня 2019 року незаконно зареєстрували Київську Митрополію та Статут ПЦУ. Чому незаконно?

  1. Оригінал постанов Об’єднавчого Собору від 15 грудня 2018 року знаходився і дотепер знаходиться у Патріарха Варфоломія, тому що це був Собор Константинопольської Церкви. А реєструвати Церкву, відповідно до закону, можливо тільки за наявності документів-оригіналів, а не копій.
  2. Статут ПЦУ – це статут, запропонований Константинопольським Патріархатом і прийнятий Об’єднавчим Собором 15 грудня 2018 року, як було зазначено вище, – Собором Константинопольської Церкви, у яку на той час увійшла Київська Митрополія (новостворена ПЦУ).

Для законної реєстрації керівництво ПЦУ після отримання Томосу мало б скликати Помісний Собор (новоствореної) ПЦУ, на якому прийняти свій Статут, який би регулював життя Церкви. Тоді Статут разом з установчими документами-оригіналами (постанови Помісного Собору новоствореної ПЦУ) подати на реєстрацію в Міністерство культури.

Таким чином, чиновники Міністерства культури, наказом №54 від 30 січня 2019 року, незаконно зареєстрували новостворену ПЦУ без оригіналів установчих документів і зі Статутом чужої Церкви. Тим же наказом, без подання заяви Патріархом Філаретом, незаконно були зняті з реєстрації Статути УПЦ КП і Київської Патріархії.

Чому керівництво ПЦУ разом із чиновниками Міністерства культури пішли на таку кричущу аферу? Основою для Православної Церкви України стала УПЦ КП. Переважна більшість єпископів і парафій, які увійшли в нову Церкву, раніше представляли саме Київський Патріархат. Тому, по справедливості, Святійший Патріарх Філарет, який створив цю велику Церкву, мав повне право висунути свою кандидатуру на Предстоятеля новоутвореної ПЦУ. Але Патріарх Варфоломій через експрезидента Петра Порошенка вимагав від Патріарха Філарета відмовитися від висування своєї кандидатури на Об’єднавчому Соборі, що Петро Олексійович і зробив заздалегідь через шалений тиск на Патріарха, вимагаючи від нього відмову в письмовій формі.

Чому Патріарх Варфоломій вимагав від Патріарха Філарета відмовитися висувати свою кандидатуру? Тому, що в нього був намір підпорядкувати Константинопольській Церкві через Томос Київську Митрополію. А якби Патріарх Філарет висунув свою кандидатуру на Предстоятеля і його б обрали, тоді Патріарх Варфоломій був би змушений надати Українській Церкві Томос у статусі Патріархату. А Патріархат не підпорядковується іншому Патріархату, що не входило у плани Константинополя.

Андрій (Маруцак), архієпископ

Переяславський і Білоцерківський

Поділитися дописом:

Наступна

Святійший Патріарх Філарет відзначив церковними нагородами державних і громадських діячів

3.07.2020
3 липня 2020 року Святійший Патріарх Філарет у своїй резиденції зустрівся з державними і громадськими діячами та відзначив їх церковними нагородами. Поділитися дописом: