Наступного дня після свята Різдва Богородиці Православна Церква вшановує пам’ять батьків Діви Марії – святих праведних Богоотців Іоакима та Анни. Шанобливе ставлення до цього подружжя, яке навіки стало символом беззаперечної довіри Богові та незрадливої любові, ми бачимо і в тому, що на кожній службі Божій, під час відпусту ми згадуємо імена батьків Пречистої Діви.
Святий праотець Іоаким походив з роду Юди і був нащадком царя Давида. Свята Анна, жінка його, була дочкою священика Левієвого племені Матфана з Вифлиєма і матері Марії. Святі праотці Іоаким та Анна мали власне господарство і прибутки з нього ділили на три частини: одну давали на храм Божий, другу – бідним, а з третьої жили самі. І тут, здається, навіть зайве доводити, що це були люди святого і богобоязливого життя, якщо Господь Бог обрав їх достойними бути прародичами Самого Христа.
І жили вони щасливо і в злагоді, та тільки одне їх турбувало та журило, що Бог не благословив їх дітьми, адже в Старому законі бездітність вважалася карою за людські гріхи. І незважаючи на те, що завжди вірно любили і служили Богові, вони в покорі своїй вважали себе недостойними ласки Божої і всю журбу свою вкладали в руки Божі. Ще більше того, вони невтомно молилися і постійно приносили жертву Богові добрими ділами.
Одного разу сталося так: коли Іоаким приніс у свято щедрі дари до Єрусалимського храму, тодішній архієрей Іссахар не захотів ці дари прийняти на жертву, як від чоловіка бездітного, а один із священиків, Рувим, голосно почав закидати Іоакимові, що це за гріхи карає його бездітністю Господь. З того часу ще більше засумувало серце святого Іоакима і він у розпачі пішов у гори на полонини, де паслися його отари, і там плакав, молився та постив протягом сорока днів, щоб тим самим відвернути від себе караючу «десницю Божу».
І свята Анна в той час теж не переставала невідступно звертатися до Бога про поміч і благословення, коли часто з повними сліз очима роздумувала над своєю недолею, дізнавшись, як привселюдно в храмі осудили їх у гріхах.
Якось у саду вона побачила гніздо, в якому були маленькі пташенята. І це так вплинуло на її жіночі почуття, що з серця в той час вилилась гаряча й голосна молитва до Бога: «Кому я подібна – ані птахам небесним, ані звірям земним. Усі вони втішаються виводками своїми. Навіть земля родить хліб для людей. А я одна бездітна на світі. Всі приходять у храм зі своїми дарами, всіх ушановують як батьків їхніх дітей, а я відкинута навіть від храму Бога мого. Господи Боже мій! Ти дав Саррі сина Ісаака в глибокій старості, Ти дав Анні сина – пророка Самуїла, вислухай і моє благання – молитву. Ти знаєш, Господи, як народ безчестить бездітність. Допоможи мені стати матір’ю, щоб ми могли дитя наше принести Тобі в жертву і славити Твоє милосердя!»
Як оповідає життєпис, коли свята Анна так молилася, раптом став перед нею ясний Ангел Божий і сказав: «Анно, Бог вислухав твою молитву і плач твій, і сльози дійшли до Нього, і ти будеш матір’ю благословенної Дочки, через яку зійде благословення і спасіння всьому світові. Ім’я їй буде Марія». Свята Анна, втішена такою надзвичайною звісткою, тут же дала обіцянку, що дитину свою посвятить на службу Богові і поспішила до Єрусалима подякувати Господеві в храмі Його. В той же час Ангел Божий явився і святому Іоакиму, що молився і постив на самоті, і теж благовістив йому ту радісну звістку. А на знак правдивості того радісного повідомлення звелів йому йти в Єрусалим, де в храмі, при так званих «Золотих воротах», зустріне жінку свою Анну, що й сталося.
Святі праведні Богоотці Іоаким та Анна є прикладом для християнської сім’ї, зразком подружньої вірності й любові, взаємної поваги та підтримки, благочестя та надії на Бога.
