16 липня 2019 року єпископ Васильківський Андрій, вікарій Київської єпархії, висловив свою позицію щодо ситуації, яка склалася в Українському Православ’ї.
Ми живемо, нібито, у демократичній країні, де має бути свобода слова, сповідання релігії, вільний вибір відповідно своїх переконань.
В Україні нараховується майже 35 тисяч релігійних організацій. Кого тільки не реєструють, хіба крім сатаністів. Але небезпека в Укрїнській державі існує, бо нечиста сила успішно діє, навіть серед православних. У нашій країні, чиновники Міністерства культури виконують потужну антидержавницьку роботу, з якою не змогли впоратися за останні, майже 30 років, жодні внутрішні та зовнішні супротивники Української Церкви – ліквідувати УПЦ КП, як «небезпечну» релігійну структуру.
Церква, в якій кожного дня возносилася молитва до Бога, особливо за літургією, у багатьох монастирях і храмах, на чолі з Володимирським собором, за український народ, за людей, що живуть в Україні і за межами її, за владу і за всіх воїнів, що захищають країну нашу, і за тих, хто поклав життя своє у війні на Донбасі і за свободу на Майдані. Ця молитва нам всім дуже необхідна, і хто може бути проти неї, крім нечистої сили? Коротка буде радість сатани, бо молитва у Київському Патріархаті не припинилася. Як і раніше, кожного дня у Володимирському соборі та інших наших храмах йде Служба Божа. Як і раніше, Святійший Патріарх Філарет очолює всі святкові та недільні Богослужіння та акафісти.
На жаль, всі, хто відстоює свою канонічність, насправді, одні догоджають Москві, а інші – Константинополю. Сама по собі канонічність ніщо не варта, бо «у будь-якій справі, якщо немає любові – немає Істини», а це є духовний закон.
Якби томос насправді об’єднав всіх, і у наслідку припинилася б війна, то всі б надалі хвалили Патріарха Філарета, як героя і духовного лідера нації. Якщо духовний лідер розібравшись, побачив у цьому томосі небезпеку для Церкви і всього народу, хіба ми не маємо до нього прислухатися і тверезо оцінити цю небезпеку?
Коли ми бачимо, що пішли не тою дорогою, хіба не повертаємося назад, щоб піти вірною дорогою? Але, керівництво ПЦУ, схоже, не бачать, що стали на хибний шлях. Як можна будувати Церкву на брехні? Українська Православна Церква, як Тіло Христове, – є православні українці у країні і за межами її, і будувати Її треба з цими ж українцями на чолі з нашим Патріархом, і не сподіватися, що це за нас зроблять «заморські». Вони добре зорієнтувалися і вже зробили, але на користь собі.
Тепер, щоб приховати своє «незріле» керування новоутвореною Церквою, Її керівництво звинувачує Патріарха Філарета у владолюбстві. Деякі «релігійні експерти» стверджують, що занадто тривалий час Філарет був при владі і тепер не може з нею розлучитися. Будь який експерт, чи психолог не може судити про людину, яка проводить духовне життя, бо воно їм не знайоме. Через секуляритивну (світську, раціональну) норму їхнього життя вони не спроможні дати об’єктивну оцінку.
«Ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає» (Ін.9:31). Тільки сліпий не бачить, що Бог «слухає» нашого патріарха. Бо саме Він в останні десятиліття допоміг Святійшому Патріарху Філарету побудувати велику Церкву Київського Патріархату. З цього ми бачимо, що Патріарх «шанує Бога і волю Його творить». І тому, абсолютно безпідставно звинувачувати Патріарха Філарета у пристрастях, краще дивитися за собою. «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як.4:6). Не бачити Благодаті Божої на нашому Патріархові, рівно богохульству, як і фарисеї дивувалися чудесам простих рибалок – апостолів і не розуміли, якою силою вони це роблять. І Господа звинувачували, що «Він виганяє бісів… силою князя бісівського» (Мф.12:24).
Як ви думаєте, якою Силою Святійший Патріарх Філарет розбудував Київський Патріархат? Всі ополчилися проти Церкви Господньої, і думаєте, як Її зруйнувати, ставите себе вище Христа. Хіба вам вирішувати, на рівні чиновників, чи бути Церкві Київського Патріархату, чи ні? Ви не усвідомлюєте, що Голова Церкви – Ісус Христос.
У минулому столітті комуністи руйнували храми, а саму Церкву не змогли подолати. Ви ж робите більш спритно та винахідливо. Настав час опам’ятатися і припинити ганебні вчинки, а ще краще покаятися, бо без покаяння немає спасіння!
Андрій, єпископ Васильківський
