Пропозиція для керівництва ПЦУ
«…Суд не може втручатися у внутрішні питання Церкви, в яких компетентними є виключно церковні соборні органи. Якщо держава дозволить суду незаконно втручатися у такі питання – наша Церква мовчати не буде. Як і всі, хто вболівають за ії краще майбутнє».
Схоже на те, що речник інформаційного відділу ПЦУ, насправді, має тверезе бачення у своїх міркуваннях щодо ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019р.
Якщо «суд не може втручатися у внутрішні питання Церкви», то настав час узгодити основні непорозуміння між собою, тобто між ПЦУ та УПЦ КП.
А саме:
1. Священний Синод ПЦУ, від 24 червня 2019 р., звинувачує Святійшого Філарета у тому, що він «одноосібно скликав зібрання у Володимирському соборі м. Києва,…(тому прийнято рішення) скасувати п.4 Журналу №1 засідання Священного Синоду від 5 лютого 2019 р.»: «Святійший Патріарх Філарет продовжує керівництво Київською єпархією у складі парафій та монастирів м. Києва (за виключенням Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва), які до 15 грудня 2018 р. перебували у його підпорядкуванні, як Патріарха Київського і всієї Руси-України».
2. На Помісному соборі УПЦ КП, від 20 червня 2019 р., була прийнята постанова: 1. «Помісний собор не затверджує, а відміняє постанову архієрейського, чи так званого Помісного собору, бо це був не Помісний собор, а зібрання підписів архієреїв, одного священика та двох мирян про умовну ліквідацію УПЦ Київського Патріархату, на вимогу Вселенського Константинопольського Патріарха Варфоломія. Без умовної ліквідації Київського Патріархату не могло бути об’єднавчого собору українських Церков 15 грудня 2018 року і надання Томосу про автокефалію».
Рішення просте: Синод ПЦУ скасував п.4, Журналу №1 засідання Священного Синоду від 5 лютого 2019 р., а Помісний собор УПЦ КП, від 20 червня 2019 р., відмінив постанову архієрейського, чи так званого Помісного собору від 15 грудня 2018 р. До цього треба додати добровільне виключення зі своїх рядів Почесного Патріарха Філарета, як «діючого архієрея», тому, що Святійший Філарет є Патріархом і Предстоятелем УПЦ КП та, фактично, діючим архієреєм Київського Патріархату.
Як Синод ПЦУ має право скасовувати свої рішення, так і Помісний собор УПЦ КП може відміняти свої постанови.
Повернемося до початку: ви звинувачуєте Святійшого Патріарха Філарета у тому, що він одноосібно скликав Помісний собор 20 червня 2019 р., але, так званий Помісний собор від 15 грудня зовсім ніхто не скликав.
Патріарх одноосібно скликав позачерговий Архієрейський собор 12 червня 2019 р., на якому, враховуючи надзвичайність ситуації, яка склалася у Церкві після надання Томосу, був скликаний Помісний собор УПЦ КП на 20 червня 2019 р. (Статут УПЦ КП, роз.III, п.5: «…За пропозицією Святійшого Патріарха або 1/3 архієреїв Української Православної Церкви Київського Патріархату може бути скликаний позачерговий Архієрейський собор»).
На Об’єднавчому соборі у Святій Софії, який був скликаний Константинопольським Патріархатом, і через вимоги Патріарха Варфоломія, що були анонсовані головою собору митрополитом Гальським Еммануїлом – розпустити УПЦ КП та УАПЦ, виникла ситуативна потреба провести Помісний собор. Це означає, що він був проведений з порушенням статуту УПЦ КП, без дотримання всіх процедур, на відміну від Помісного собору від 20 червня 2019 р., який був проведений, відповідно зі статутом УПЦ КП.
І останнє, Святійший Філарет підписав постанову, так званого собору від 15.12.2018 р., і не було у цьому ніякої помилки, бо все, що він зробив, робив на користь Церкви і для вашої користі, але цим наніс собі рану. Завдяки його жертовності ви маєте Церкву, яку ви так бажали мати.
Кожен отримав те, що хотів. Вас влаштовує такий Томос, який ви отримали? Патріарха Філарета і всіх, хто зібралися у Володимирському Соборі 20 червня, не влаштовує. Так, ми зверталися до Вселенського Патріарха і просили надати Томос. Але, сподівалися отримати такий Томос, який мають інші Помісні Церкви, а не обмежений, без справжньої автокефалії. Саме з цієї причини відбувся Помісний собор УПЦ КП 20.06.2019 р., на якому вирішили відокремитися від ПЦУ.
Висновок простий: ви маєте свою Церкву, а ми маємо свою, і кожен турбується про свої справи, не втручаючись у чужі.
Закликаємо вас до розумного діалогу, бо ми з вами стали соромом для всього світу. Церква судиться з Церквою. Діти судяться з батьком. Великий сором, «…невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми? Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними. І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою» (1 Кор. 6, 5-7).
Прес-служба Київської Патріархії