19 вересня православні християни згадують Спомин чуда Архистратига Михаїла в Хонах.

Тепер це територія Туреччини, але в далекому IV столітті ця місцевість називалися Фрігією і була частиною Візантійської імперії. І хоча офіційно християнство тоді вже було визнано дозволеною релігією, життя віруючих не було легким – особливо в оточенні язичників.

Усе сталося поблизу Ієраполя. Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося чудотворними зціленнями. Одному чоловікові, тоді ще язичнику, уві сні з’явився архістратиг Божий Михаїл та сповістив, що німа дочка отримає дар розмовляти, коли вип’є води з джерела. Так і сталося. Після цього вдячний за зцілення доньки чоловік увірував усім серцем, охрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла.

До джерела стали приходити за зціленням не тільки християни, але й язичники. Багато хто з язичників відрікалися від ідолів і наверталися до віри у Христа. Сприяв цьому і служитель, який жив при Михайлівському храмі. Звали його Архип. Понад 60 років проповідував він Євангеліє не лише словом, а й насамперед власним духовним життям. У своєму озлобленні на християн взагалі, і в першу чергу на Архипа, який ніколи не відлучався від храму і був зразковим служителем Христовим, язичники задумали знищити храм і водночас погубити Архипа.

Для цього вони поєднали в одне русло дві гірські річки і направили їхню течію на храм. Святий Архип старанно молився Архістратигу Михаїлу про запобігання лиха. За його молитвою біля храму з’явився Архістратиг Михаїл, який ударом свого жезлу відкрив у горі широку ущелину і наказав спрямувати до неї водам бурхливого потоку.

Таким чином храм залишився неушкодженим. Побачивши таке чудо, язичники у страху бігли геть, а святий Архип та християни, що зібралися в храмі, славили Бога та дякували святому Архістратигу Михаїлу за допомогу. Місце те відтоді стало називатись Хони, що в перекладі означає «ущелина».

Прес-служба Київської Патріархії