7 лютого (25 січня за ст.ст.) – день пам’яті святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського. Майбутній святитель народився в Кападокії в 329 році Божому. Мати Григорія була знатною християнкою, а батько – єпископом Назіанським. Батьки дали святому найкращу освіту. З ним займалися мудреці, вчителі та рідний дядько, знатний вчитель риторики. Згодом святий Григорій пройшов курс навчання в школах Олександрії, Кесарії Кападокійської та Назіанза.
Одного разу святий Григорій розмовляв зі своєю матір’ю та дізнався, що його батьки довго молили про народження сина і, тільки після обіцянки присвятити дитину Господу, народився святий Григорій. Юнак твердо вирішив виконати обіцянку батьків.
Для того щоб завершити освіту святий Григорій переїхав до Афін, де зустрів свого майбутнього вірного друга – святого Василія Великого. Після завершення своєї освіти Григорій, на прохання людей, залишився в Афінах на деякий час працювати викладачем риторики. Але згодом він розумів, що його життєвий шлях – служити Богові. Повернувшись додому, святий Григорій прийняв святе хрещення від свого батька.
В 374 році, після смерті батьків, святий Григорій вирушив до Селевкії Ісаврійської. Там він опікувався численними лікарнями і притулками для старців та немічних. Всі свої кошти він віддавав на будівництво нових і утримання старих притулків.
Після смерті святителя Василія Великого, святий Григорій, виконав передсмертне прохання свого друга, і переїхав в Константинополь для боротьби з єресю Македонія, який заперечував Божество Святого Духа.
Майже всі храми Константинополя були під владою єретиків. У 379 році святитель Григорій почав служити й проповідувати у невеликій домашній церкві своїх родичів, яку назвав «Анастасія» (з грец. «Воскресіння»), вірячи, що саме тут почне воскресати православ’я. З чарівною переконливістю спростовував він всі доводи єретиків, натхненно розкриваючи істинне вчення Церкви.
За підтримки Олександрійського Патріарха Петра (373-380) і Константинопільського імператора Феодосія (379-395) святитель Григорій Богослов був поставлений Патріархом Константинопільським і затверджений у цьому сані II Вселенським Собором у 381 році.
Однак зведення святителя Григорія на Константинопільську кафедру викликало невдоволення з боку Єгипетських і Македонських єпископів. Це викликало неспокій та незгоду в Церкві. Тоді святий Григорій вирішив піти із Константинополя, щоб вгамувати розбрат. Він повернувся у рідний дім Аріанз і перебував там в чернечих подвигах.
389 року святитель Григорій Богослов преставився до Господа, залишивши велику спадщину: 243 послання, 507 духовних віршів і 45 проповідей.
За свої високі богословські твори святитель Григорій отримав від Церкви почесне найменування Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою до найглибших таємниць віри і виражати незбагненні її істини з прозорою ясністю і строгою точністю, Церква в одній з молитов називає його розумом найвищим. Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані (святим Іоаном Дамаскином та іншими) для святкових піснеспівів. Мощі святителя Григорія досі випромінюють дивні пахощі.
Пресслужба Київської патріархії
